Залишилась непогана жменька шевронів Сміливості Звитяги й Честі.Хто бажає придбати - ласкаво прошу в особисті @ChoopeekNekoTyan2008Вартість - круглий 200грн, Тікаючий скелетор - 250грн.Справи йдуть непогано. Підписався на фізкультурку лікувальну. Поки непогано. Почав з'являтися натяк на розтяжку. Принаймні не такий дерев'яний солдат Урфіна Джюса як був))) Згадав що в Пташечки лежить нінтендо свіч і вирішив взяти щоб пограти в RingFit Adventures. Раптово Пташечка згадала що Покемони не ловлені, а острів в Енімал Кросінг вимагає уваги. Але консольку таки віджав. Загнав машину на ремонт. Поки прийшов рахунок за запчастини) не все так сумно, але й невесело.Коли був в піхоті, з ГЗ купував тактикульні гнидарі собі і пацанам, заправляв машину. Зараз же з ГЗ планую зводити себе в дороге місце - на МРТ, наприклад. :-)Кожні вихідні кажу собі що ось сьогодні почну писати книжку/робити дегродезію/ще_щось_важливе. Але відкладаю на завтра бо ліньки. Але фізкультура і походи по лікарях - непоганий початок :-)
Буквально за тиждень пройшов Cult of the Lamb. Прикольний екшн з розбудовою своєї бази свого культу. Бігаєте данжами, фармите ресурси, будуєте нові приколяси для своїх посіпак.Досить нескладний рогалик де ви граєте за вівцю - голову культу Того Хто Чекає. Бойова система дуже проста.Своїх посіпак ви будете годувати грибами, приносити їх в жертву, наливати їм бухло і змушувати розгрібати лайно. Посіпаки будуть підкидати вам квести. Мій посіпака Бельзебуб прийшов і сказав що закоханий у Тімі. Зробили для Тімі букет. Бельзебуб щасливий. Через кілька день, Бельз, каже що Тімі все ще не відповідає взаємністю, але якщо я приготую кльову вечерю - все вийде. Приготував, Бельзебуб щасливий. Але Тімі все одно ніяк. Ще через пару днів, Бельз каже - Тімі закоханий у тебе, о лідер культу. Одружися будь-ласка. Зіграли весілля. Бельз щасливий. Ще за пару день, Бельз просить - дякую за допомогу, принеси мене в жертву будь-ласка. Я аж всплакнув і відправив його на харч стародавнім богам.Мілата. Рекомендую.
Ось я і закінчив Ніер: Реплікант. Це хороша гра свого часу. Свого часу. Зараз грається не дуже прикольно. Нудні сайд квести і постійна біготня тудим сюдим, маленькі локації. Бойова система не дуже. Хоча і комплексна, але дуже швидко відкриваєш що магія це імба і Whirlwind вбиває все. А що не вбиває - тащиш під щитом.Хороший сюжет. І шикарна музика. Реально терпів геймплей заради музики))) другий і третій епізоди не подужав. Вас змушують переграти другу частину гри, але натикують додаткових катсцен щоб трошки підкоригувати наратив. Непогано, але ще раз збирати всі ті символи... може пізніше колись. А от музика з щоденників - шикарна.Тому, хто не грав в Реплікант і Аутомату - краще пограйте в аутомату. Аутомата це вилизаний, причісаний і підтягнутий Реплікант. А другий (і третій) епізод Аутомати це окремий персонаж зі своїм геймплеєм і історією.А якщо Аутомати вам буде мало - ну то купуйте Реплікант і грайте. А краще - качніть саундтрек і послухайте) https://music.youtube.com/watch?v=emOgCGAca50&si=GieOKiVTYxpjiBkp
#Мудрі_мисліЦе не кулсторіз. Прост рефлексія на тему. Не люблю писати такий контент.****Бачу що це зараз модно і актуально, хайпово майже. То і я висру... висловлю свою думку з приводу звірств страшних ТЦК.ТЦК це галіма шляпа як і ВСП. Зазвичай служити туди йдуть далбайоби (ну чи відправляють). Так як це тилова служба, то там ще є когорта примазаних і обісцяних. Звісно, це все розбавлене нормальними пацанами які чесно тягнуть лямку. Також ТЦК співпрацює з мєнтами, а цей вплив ще нікого до добра не довів. Ну і саме головне - робота така. Бо коли тебе тільки бачать - тікають, то хош не хош, а почнеш бігати. А якщо всі тебе називають козлом то ще й мекати.Тому на виході маєм що маєм. Звісно, є адекватні ТЦК, є неадекватні. І за діч яку вони, неадекватні, творять - там посадових осіб по тюрмам кидати треба. Але у нас ворона вороні гоко не вийме. Можна довго розпинатись що законність там... права і свободи людини. Але згадайте будь ласка що у нас тут війна (причому нормальна така війна, де люди пачками гинуть) і йде якби боротьба за виживання країни і народу. Друге що варто згадати - Україна ніколи не була взірцем правової держави. І дивуватись що влада творить хуйню - не варто. Я ще хуй зна коли (в 22м) казав що коли війна, то ти або приймаєш в ній участь або тікаєш від неї. Бо тебе як не ракетой заш'є, так в армію загребуть. І внєзапно це все стане твоєю проблемою. Можна скільки завгодно скулить про командірів м'ясників, тримання економічного фронту і взагалі шо хай хуй президента воює, диви в нього їх скільки!!! Але це все галімі відмазки таких же обісцяних як і тих хуїв президента мудаків, які на війну нєнєнє бо я ж у мами бубачка. Тому ви або воюєте, або пливете через Тису, ну або даєте хабарі або йдете працювати хуєм президента.Не хочеш потрапити в мнясну контору номер 8? Йди в армію сам. І ніхто тебе не бусифікує. Зараз хіба лінивий не набирає беспілотчиків. Он мені нада оператори БПЛА, вчим з нуля. Приходь і їбаш. Воділи нада. Всі нада.Мене раза 2 намагались бусифікувати. Показуєш їм посвідчення офіцера чи воєннік - і від тебе відйобуються. Всьо. Проблеми ухилянта ветерана не їбуть.Набридло служить? Пішов в сзч. Відпочив і повернувся назад. Посадять? Ну то в ССБ послужиш все одно)У нас є купа проблем. І в армії (командири дебіли, бюрократія, нестача всього на світі), і в тилу (епічні міни 82мм які не працюють, корупція (хтось бере, а хтось, сука така, дає), одне зелене нещастя). От мені вже все це остопиздило, наприклад, я хочу сісти і півроку почілити. Наче поки ще тримаюсь, але рано чи пізно переведусь в якусь тилову залупу, або піду в СЗЧ. Почілю і назад вернусь. А може і притрьохсочусь десь на евакі якомусь та й спишусь. Я ніколи не вважав що я дахуя ваювавший, але я вже підзайобся. Он у Францію і Чехію кликали. Жити дадуть де, а там і роботу знайду. Але саме головне - харош скулить. Воювати доведеться всім (крім хитровиєбаних, але це не точно). Донбас вам був не такий - та пажалста. Йдіть захищайте Сумщину, Запоріжжя, Дніпро. Це війна, ви або воюєте, або тікаєте. І не дивуйтесь якщо хтось вас буде ловити щоб запхати в армію. Мобілізація вона така.
Якщо ви подумали щоКосарь – це людина яка філігранно косила, то ви помилились. Косарь не відкошував від несення служби, ба більше – він не був на службі. Наголос потрібно ставити на «а», а не на «о». Косарь навіть не був людиною. Я зайшов в гості до сусідів: попирити в камеру, поганяти піздуна і, як виявилось пізніше, отримати піздюлєй з міномета, АГСа і ВОГів з нетрадиційно орієнтованого дрона. У сусідів все було добре, ну, окрім обстрілів. У сусідів була інша проблема – миші. Ці пухнявімудаки жерли все що не в жестяних банках, гризли людей за пальці і всіляко заважали спати. Шарудінням та обсиранням всього і вся. Я дуже довго, в своєму бліндажі, шукав місце куди можна повішати каску так, щоб миші в неї не насрали.І шляхом спроб і помилок все ж таки знайшов місце де на ранок з моєї каски не робили мишачий туалет. Дуже й дуже неприємно ходити посадками і нюшкарити мишаче лайно скажу я вам.Командир взводу сусідів був втомлений. Нічні тривоги,підйоми і миші залишили слід тотальної невиспаності на його обличчі. «Особливо, каже він, заєбав Косарь. Ця сука хитра і цілеспрямована. Він залазить то мені вспальник, то в куртку. Насрав в рюкзак і погриз його. Косарь більше за іншихмишей і в нього немає хвоста.» В даху бліндажа щось зашаруділо. У дзірці вклейонці з’явилась матьора мишача морда, потім мишвак розвернувся і показав намжирну сраку з майже відсутнім хвостом. «Он воно. Чекає поки спати полягаєм.Сучара.» Я зібрався додому. На перекурі сержант розповів мені, що взводнікобіцяє заплатити за труп тієї ахуєвшої миші 1000 грн. Так власне миша іотримала своє ім’я – Косарь.Я заліз в бліндаж і ми з моїм сожительом почали грати вКонтру на Нінтендо. Грати ми не вміли, тому далі 3го рівня дійти в нас невийшло. Але було весело. Почався обстріл. З’явився ще один поранений. Його привели до мого бліндажика і ми почали чекати не медевак. Поки був час – оглянули його поранення. Пов’язка на спині була, а око він затис рукавицею, зупинивши таким чином кров. Червона рідина прокрапувала з рукавиці на підлогу, змішуючисьз кров’ю попереднього пораненого. Приїхав медевак. Наша медикиня затягнула пораненого вглиб машини і почала його оглядати. Двері зачинились. 113й поїхав.Прилетіла піздюліна.Ми закидали кров землею і затоптали її. Не вистачало ще щобмиші і щурі звикли до смаку людської крові. І вночі повідгризають нам їбала. Ми продовжили грати в Нінтендо. Регочучи дійшли до 4го рівня, але контін’юси скінчились і гра нам виписала «гейм овер». Скоро ніч. Пора топити буржуйку і лягати спати.Надворі чутно як миші і щурі лазять по залишкам нашої кухні. Як ми заснемо –вони будуть прокрадатися повз вартового до нас в бліндаж. Намагатись щось зжертиі насрати в мою каску.
Машина тікала і потрапила під досить прицільний вогонь з міномету. Підари переносили вогонь все далі і далі по дорозі що ми мали їхати. Тому я зкомандував на розвилці повернути ліворуч, а не праворуч. І ми поїхали на іншу ділянку передової. До позиції Мата. Там була купа 300х і я подумав що чом би їх не забрати. Тим більше що там була санінструкторка роти яка наступила на ПФМку і лишилась без стопи. Ми під’їхали, розвернулись і почали їм бібікати. Я відкрив ляду і кричав щоб ці мавпи чухались швидше. З бліндажа вибігло 2 тіпа і хутко залізли в переповнений салон хамві. Я роздратовано кричав що мали б забрати санінструкторку, але вони сказали що вона на сусідній позиції, в півсотні метрів від цієї. Ми рушили туди, але поруч уєбав міномет і на дах нам уєбало 2 скида. Тому про те щоб забрати саніструкторку мови вже не йшло. На двох колесах хамві стрімко уйобував в Констаху. Зловили ще кілька ляпух з арти. Одним осколком поцарапало двері водія. Але загалом пригода пройшла добре. Хоча був би кулемет…Машинка поїхала на техобслуговування. І завтра мав бути ще один виїзд на евак. Потрібно було забрати ССБшніків і решту трьохсотих з Мати. Та й завести поповнення. Ті скупі сльози піхоти що лишались в підрозділі.З трьох піхотинців яких я мав завести на позицію - офіцер (зам КР з ППП замполь, карочє) пожалівся на здоровля і заліг в лікарню. Другий піхотрон прострелив собі стопу і уїхав на госпіталь, а потім в тюрму. На заміну нам дали тіпа який тільки виписався з госпіталя. Третій чувак знизав плечима і сказав “та я один хуй приїхав сюди помирати. Заєбало все.”Такі люди нам потрібні.Я похлопав його по плечу. Толковий хлоп. Буде вафлитись з пітухом.Можете закинути пару гримнів сюди. З цих грошей купуватимуться дрони.🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/6ErrsvPqRd💳Номер картки банки5375 4112 1633 4883
Йобаний день сурка.Крайній місяць випав з життя. Я майже не слідкую за новинами, я майже ні з ким не спілкуюсь крім жінки і робочих чатів, я майже не думаю ні про що крім роботи. Щоденний страгл маленького гвінтіка, який тримає своєю різьбою маленьку секцію гігантської машини по утилізації мущін. Важко. Ця ротація йде пізда як важко. Ми вбиваємо їх кожного дня, але цього недостатньо. Ми знищуємо їх засоби, і розпіздовуємо наші колишні позиції, в яких завелись нові орендатори. Ми палимо їх техніку, іноді цілими ангарами, і кошмаримо їх ппд в Лисичанську. Але кацап як з хуя зірвався. Щоденні штурмові дії. По 3-5 накатів на позицію в день. Нескінченний потік вогневих, логістичних, оперативних і адміністративних задач. Сотні чашок кави, і міл'ярди спалених нейронів. Весь світ ужимається до невеличкої агломерації на мапі, і сенсорів не влізаючих вже в монітори. Живеш від події до події які внесуться в жбд. Я пройобуюсь з блогом, з мерчом, з родиною, але зробити нічого не можу. Війна це постійна приоритезація і оптимізація задач. І зараз найважливіша моя задача це робити все що від мене залежить щоб вмирали вороги, і виживали союзники. Тому все що не стосується оборони Сіверська зараз відходить на задній план. Тому що тут і зараз в мене не може бути важливіших новин ніж скільки нам дадуть бк, і скільки у 123 омсбр наступального потанцевалу. Тому соціального ресурсу не вистачає ні на що. Я з радістю писав би щось щоденно, але я не завжди всім знайомим відповідаю на повідомлення. Дементори з робочих чатів випивають все бажання з кимось ще спілкуватись. Це загоняє у певний творчий ступор, в тому плані що хотілось би про щось написати, але ідея не формується. Тому в черговий раз напишу як я пишаюсь своїми пацанами. Колись можна буде розповідати про все що ми зробили. Тоді і розповім. А зараз просто скажу що для мене честь служити в цьому підрозділі і з цими людьми. Це найкраще що є в цьому етапі війни. Команда яку ми побудували. Тому побажайте хлопам хорошої роботи, а я піду посплю перед черговою порцією оперативного блядства.
#просвіта🤯 Я купив прилад, а регулятор яскравості поламаний! З такою скаргою час від часу звертаються покупці з майже нульовим рівнем знань по темі нічного баченняДавайте розберемо тему на частинки та розглянемо кожний аспект питання окремо:1. Те що ми сприймаємо як яскравість з наукової точки зору називається регулювання струму що потрапляє на MCP, а от же ручне регулювання коефіцієнту посилення, англійською це звучить як External Gain Adjustment Circuit (EGAC), тобто EGAC = Manual Gain 2. Ми вже знаємо про два основні формати ЕОПів в сучасних приладах: MX-11769 (Ручне + автоматичне регулювання Manual Gain) та MX-10160 (автоматичне регулювання, AutoGain) 3. ЕОПів на суто ручному регулюванні коефіцієнту посилання (яскравості) не існує в принципі. Така система вийде з ладу швидше ніж ви спробуєте спіймати світло. Тому будь яка трубка з нульовою реакцією на крутіння ручки регулювання у вашому приладі скоріш за все буде формату MX-10160Як перевірити роботу AutoGain системи на практиці ? Зайдіть в повністю темне приміщення котре має вихід/вікно в ледве освітлену частину. Переведіть поле зору приладу з темноти на світло і потім навпаки, під час таких рухів ви побачите зміну яскравості зображення а також зменшення/збільшення рівня шумів, це означає що кількість електронів що виходить з MCP зменшується, а отже вони не бомбардують фосфорне покриття на початку оптоволоконного екрану в тій кількості щоб викликати високий шум та яскравість зображення.❗️Підсумуємо: Всі сучасні ЕОПи формату MX-10160 мають AutoGain завдяки системі EGAC, ЕОПи без цієї системі на ринку не зустрічаються взагалі.
День перед виходом ми провели готуючи їжу з усіх наявних запасів, що в нас назбирались при погрузкі, і сказати що то був пір - нічого не сказати. Я їв вже мабуть третю порцію горохової каши з тушонкою, а завтра мав довірити своє життя руцьким. Бо завтра моє життя не буде мені належати хоч я це і не зовсім розумів на той момент, або не хтів це розуміти. Близько до ночі нам дали можливість вийти на зв'язок, я не знав що казати чи писати рідним, але настанови дав: я сказав що скоро буду. Близьким друзям написав, що хвате соплі жувати - побачимось. Всю ніч я не спав, не те щоб я розраховував виспатись у новому житті яке наступає завтра, але заснути було неможливо. Внутрішня тривога була присутня і ніяк її заглушити не було можливо. Вранці ми всі пошикувались, командир сказав щоб ми не вийобувались і вмикнули режим жертви а не мисливця, мов я не я , нічого не бачив не знаю, видно було що майже кожного з нас був присутній мандраж, це тобі не якийсь там нерівний штурм - тут шансів немає взагалі, і ми почали рухатись на зустріч новому життю. Це мій останній допис, так як маріупольскі історії дійшли кінця.
Перший вперед вперед там чисто! Думаю, ну може в когось ще такий позивний. Нє - чую матюкаються, кажуть: хулі ви на місці, вирівнюйте лінію!! Приблизно на той момент я намалював собі якийсь штурм сусіднього ангара і я мав вийти своїм підрозділом на лінію. І це було вірно. Наше командування запланувало штурманути кацапів, але провідника якого відправили мені це сказати задвухсотило міною. І інформація до мене не дійшла. Худо бідно я зрозумів що від мене хочуть і ми пішли на штурм ангара який був навпроти.Вирівнявши лінію нашого малого фронту, і зайнявши ангар, нам дали команду - відходимо на попередній рубіж. Ну тут я взагалі типу не здивувавсь: ок, думаю. Позиція, яку кинули кацапи з невеликими втратами - була дуже багата на продукти, яких в нас не було. Пацани гребли все підряд: хто їжу, хто БК. І ми відійшли назад. Як потім мені вже пояснив інший провідник, який все ж таки дійшов до нас, це була розвідка боєм. Думаю, поняв - довбойоби.Відкрили ми кацапський сухпай в якому в консерві була капуста пошматована. І думаю ну що за бомжи сука, кому приходиться програвати цю війну🤦В консервних банках у них блять капуста, вони консервують капусту без нічого!! Взуті їхні жмури в берці такої якості що в мене на строковій службі були краще. Моєму обуренню не було меж, як то кажуть. Настала тиша - повна. До темноти залишалось декілька годин, кацапи більше нас не штурмували, і думаю що і в той ангар не повернулись, який ми до цього штурмували. Я собі натрофеїв нічний приціл. І вже був зібраний. З настанням темряви більша половина мала йти на прорив на техніці, а інша... інша мала просто виживати. Я був в другій половині.
TGLIST.COM.UA
