Книжковий дворф

«Priestess of Avalon/ Жриця Авалону»✍🏻 Меріон Зіммер БредліМаринувала цей відгук доволі довго, адже хотіла визначитися,чи проблема таки у всесвіті чи конкретно в цій книзі.Висновок буде вкінці )Отже. Що ми маємо. Це історія Елен,жриці Авалону,яка закохується в римського офіцера й опиняється між двома світами :магічним Авалоном і прагматичним Римом.Звісно, я очікувала чогось більш грандіозного на рівні «Туманів Авалону», але цього не сталося.Тут є магія, ритуали й дух Авалону, який мені сподобався в першій книзі. Опис природи,містичних обрядів та роздуми героїні про віру й обов’язок,усе це створює атмосферу,яка чіпляє і,все ж,дає поштовх читати далі,та водночас відчувається,що тут світ не такий багатогранний і глибокий,як описаний раніше.Елен в цілому цікавий персонаж,але трохи поверховий. Її боротьба між обов’язком і почуттями добре прописана,та часом здається, що авторка не знає,у який бік її розвивати. Вона сильна й вразлива,але її шлях до себе недостатньо переконливий. Впродовж всієї історії,і у фіналі, власне,нічого не зміниться.Я дуже люблю деталізовані світи і досить помірний темп книг, та тут це було занадто.Роман періодично провисає через надмірні побутові описи та сцени,на замін яким хотілося б більше розвитку сюжету і особливостей світу.Загалом, цілком непогана,а місцями навіть захоплива історія,але без того глибинного занурення,яке я очікувала. Атмосфера є,цікаві моменти є, але і відчуття читацького «голоду» теж є.Це непогане доповнення до серії, але точно не те,що залишиться зі мною надовго.Мабуть,це з тих книг,які краще читати, тільки коли хочеться просто повернутися в знайомий світ, або ж як я,бажати читати все по порядку,та не варто чекати чогось справді потужного.

«Вцілілий»✍🏻 Чак ПоланікЯкщо вам здавалося, що після «Бійцівського клубу» Поланіку вже нічим вас вразити,знайомтесь Тендер Бренсон -останній уцілілий релігійного культу, який диктує свої останні слова бортовому самописцю літака перед неминучим крахом. Історія його життя- це суміш абсурду, жорсткої сатири та такого рівня іронії, що хочеться одночасно сміятися і згоряти від відрази. І це те,що я обожнюю в книгах Поланіка.Це книга про те, як релігія може знищувати особистість, а суспільство- жадібно ковтати будь-яку фальшиву обгортку, якщо вона виглядає достатньо привабливою (ну абсолютно як в реальності,правда ж).Поланік доводить абсурд до максимуму: головний герой, вихований у культі, де навіть власне ім’я не належить йому, несподівано стає медіазіркою, гуру саморозвитку і ходячим мотиватором, який не вірить у жодне слово, що каже. Він продає людям пустку, а вони купують її із захватом. І хоч ця книга написала на зорі нульових, тоді вже процвітало інфоциганство.Поланік, як завжди, пише різко, без сентиментів і жалю. Мова автора- це ляпас,а сюжет хаотичний, як думки людини,що летить назустріч смерті. Тут є все: сексуальна одержимість, маркетингова істерія, мильні бульбашки слави і механічна порожнеча існування.Ще в цій книзі багато «лайфгаків», на кшталттих,як відчистити кров чи сперму з різних поверхонь. І яка хімія що краще розʼїдає🌝Фінал Поланік залишає відкритим,але це не має значення. Бо головне питання книги не як усе закінчиться, а чи має все це взагалі сенс? Спойлер: ні.Видавництво КСД

Ви забили.. забули про це? Я вам трошки напам'ятаю.Ніл Ґейман, який нещодавно отримав позов, за яким його звинувачують у зґвалтуванні та сексуальному насильстві, просить окружний суд США відхилити його. Як аргумент додає скріншоти з WhatsApp чату між ним і Скарлетт Павловіч – авторкою позову, яка у 2022 році була нянею його сина.Інформація про це опублікувана на The Guardian. Із листуванням, що складається із 44 скріншотів, можна ознайомитися за посиланням. Читання щиро нагадує порпання у чужій білизні… іноді мова справді йде про брудну білизну: «I mean you have turned me into a bit of a bratty slut after all and now that I am naked in your bed that smells of you with your dirty boxers between my thighs…». Іноді це повідомлення, сповнені тепла один до одного. Іноді це обговорення суїцидальних думок.Додаю до публікації найбільш промовистий скрін. Ґейман ділиться зі Скарлетт, що дізнався про її план звинуватити його у зґвалтуванні в рамках Me Too. На що Скарлетт відповідає: «Oh my God. Neil! I never said that. I’m horrified by your message – me too you? Rape? WHAT?».

📖 «Річка золотих кісток»✍🏻 А.К.МалфордОтже,що ми маємо.Ця книга- класичне young adult фентезі, що об’єднує всім нам знайомі мотиви: заборонене кохання,магія,королівські інтриги та пошук власного місця у світі. Головна героїня-Калла. Дівчина змушена вийти з тіні своєї сестри та взяти на себе відповідальність за свою долю (на цьому місці до «екранів мають підійти любителі ,яких приваблюють в сюжеті сильні,але вразливі героїні) Не скажу що я прям фанат такого,але,безперечно, це приємніше ніж надмірна «мерісьоюшність»Далі про те,що,для мене,є одним з головних факторів вирішити чи сподобається мені фентезі. Це світобудова.Вона в романі багата та детальна, з яскравими описами лісів Ольмдера та зловісною атмосферою володінь Соуін.Саме з призми краєвидів і будов-прям сподобалось.Та дещо не вистачило мені пояснень що до систематизованої магії та світового порядку.Та,підозрюю,що в наступних частинах це розкриється,адже це лише перша частина трилогії.Якщо оцінювати книгу з погляду поглинання історією,то авторка справді змогла.Моменти напруги, романтичні сцени(не бісячі!що ще один важливий для мене факт) та внутрішні переживання Калли змушують читати далі .Проте іноді хотілося більшої глибини у персонажах і світі. Деякі моменти здаються надто передбачуваними,а магічна система,як я вже говорила,виглядає дещо поверхневою.Ця історія не претендує на щось нове в світі фентезі. Та,при цьому,вона доволі вартісний представник класичного,всім знайомого відчуття при читанні подібних книг.Однозначно читатиму і наступні книги,бо гачків нам лишили вдосталь. І, цікаво,як же авторка розкриє нам світ даліВидавництво Лабораторія

📖 «Щось урчить»✍🏻 ПохитонШок. Відраза. Захват. Здивування. Цікавість. Бозна ще які відчуття я пережила читаючи цю книгу.Збірка оповідань не для слабкодухих. І точно для поціновувачів жахливого,такого тягучо-липкого,психологічно насиченого.Персонажі,впродовж оповідань, в яких живуть, набувають змін як психологічних,так і візуальних.Ці зміни потворні, невідворотні…і,місцями, занадто реалістичні. В якийсь момент я зловила себе на тому,що під час читання просто завтикала в стіну,чітко уявляючи деяких реальних людей. Вони деградують, розчиняються в бузкових інтер’єрах, стають комахами, занурюються в жорстокі побутові трагедії, намагаються вирватися.Але виходу нема. Це не саме про тілесний жах, а щось глибше,по типу втрати людської сутності, розкладання свідомості, приреченості на власне єствоСеред усіх оповідань збірки,мене вразив «Хряк». Цей твір виділяється своєю психологічною нав’язливістю. Це не просто горор, а підняття дуже тонкої теми. Тут про страх чоловіків бути об’єктом небажаного бажання, бути безсилим перед тим, що неможливо назвати. Тут жах розвивається не через прямий конфлікт, а через відчуття неминучості: герой, сам того не усвідомлюючи, потрапляє в ситуацію, де контроль вислизає з його рук.Також дуже прекрасно-жахливе оповідання «Риба-меч». Це слаттерпанк, який вразив як своєю жахливішою, так і красою. Похитон в своїх оповіданнях безжалісний але дуже різний. Деякі з них читати було цікаво і страшно до паралічу рук, з трудом перегортуючи сторінку. Інші ж залишили більш байдужою мене, та це на краще, адже, якби все було на однаковому рівні концентрованого жаху- навряд я б лишилась задоволена.Рекомендую дуже обережно, і тільки під вашу особисту відповідальність перед власною психікою і бажанням бачити гарні сни)

📖 “Faber & Faber: The Untold Story” ✍🏻Тобі ДжонсНонфікшн для мене,зазвичай,це виключення серед потоку художньої літератури. Читаю його рідко,тільки про те,що воістину зацікавить. От так вийшло з цією книгою.Це не просто історія видавництва, а глибоке занурення у внутрішню кухню одного з найвпливовіших літературних домів Британії. Автор опирається на архівні матеріали, листування редакторів з письменниками та анекдоти з видавничого життя, що робить книгу цікавою не лише для фахівців, а й для широкого кола читачів.Головний акцент книги,власне що найбільше було цікаво- це особистості. Тут є Т. С. Еліот не лише як поет, а й як редактор, який відбирав твори для публікації. Є історії співпраці з Сильвією Плат (дуже цікава і щемка) Семюелем Беккетом, П. Д. Джеймс і багатьма іншими. Джонс демонструє, як ризиковані видавничі рішення визначали майбутнє компанії- від прийняття «Володаря Мух» Вільяма Голдінга,до співпраці з режисерами й драматургами.Це книга про те, як формувався літературний канон 20-го століття, про епоху до цифровізації й змін у книговиданні. Місцями вона може здатися надто деталізованою, але я таке обожнюю. Тимпаче якщо ти любиш літературну історію та зазирати за лаштунки видавничого бізнесу - це чудове читання.Читавши переконувалась в тому,що бути видавцем складна і багатогранна справа. Що є багато ризиків як фінансових,так і репутаційних. Що видавництвам ми,читачі,потрібні і як підтримка і як мотивація. Я б порадила почитати цю книгу і звичайним читачам,яким цікава тема. А також видавцям,і тим,які тільки заходять в цю справу, і тим,які в ній давно.Видавництво Лабораторія

Лежала я,значить,думала про вічне,і втикала на свої полички. Всі ми знаєм це відчуття: бачиш нову книгу-все, треба брати! Поличка вже ломиться, список «обов’язкового читання» роздувся до неймовірних розмірів, але рука все одно тягнеться за новинкою чи черговим виданням у красивій обкладинці. І ось удома з’являється ще одна книга, яка, можливо, чекатиме свого часу місяці або навіть роки.І згадала я,як знайома запитала у мене: нащо ти купуєш ще,якщо не всі наявні книги прочитано?І,власне,ось до чого прийшли роздуми.📚 Перше,і головне. Бо я так хочу. Бо я люблю це і це приносить мені радість.📚 Естетичне задоволення. Книги-це не просто текст,а ще й оформлення, ілюстрації, приємний запах сторінок. Взагалі дуже подобається як візуально виглядають полиці в кімнаті.📚 Страх втратити можливість. Іноді здається, що якщо не купиш книгу зараз, то потім її вже не знайдеш. Особливо це стосується колекційних видань і,тимпаче,книг улюблених авторів.І,через якийсь час,ідеш на олх і ридаєш над цінами,які виставляють бариги. 📚 Спокуса можливостей. Купуючи книгу,я купую не лише предмет, а й потенційний цікавий досвід,всесвіт. Книга може чекати свого моменту, а потім,одного разу,стати саме тією історією, яка буде «в настрій» або «в потрібний період життя».📚 Книги як втеча. І це,певно,основна з причин,чому я взагалі читаю.Навіть якщо зараз немає сил читати, сама наявність книг поруч заспокоює. Це нагадування,що завжди можна відкрити сторінку й зануритися у світ, де все залежить лише від тебе та твоєї уяви. Тож. Скільки коли і як купувати книги-особиста справа кожного. Бути книжковим драконом так само нормально,як і бути людиною з двома-трьома книгами вдома.Чи є у вашій колекції книги, які ще чекають свого часу? І чи дратує вас це, чи навпаки-приносить задоволення? Бо мені точно приносить))

📖 «Свято Цапа»✍🏻 Маріо Варґаса ЛьйосаОдразу варто зазначити,що в книзі йдеться мова про реального диктатора Рафаеля Леонідаса Трухільо Моліни в Домініканській Республіці, що 31 рік після насильного захоплення влади в 1930 році очолював стійкий авторитарний режим. До прочитання цієї книги,я про нього не чула. Але потім полізла в гугл, і впевнено можу сказати,що ця істота - один з найстрашніших диктаторів.Тож,що ми маємо. Книга розвивається з призми трьох паралельних сюжетних ліній і персонажів:Трухільйо, його соратників і Урранії Кабраль-жінки, яка повертається до рідної країни після багаторічного вигнання. Таким чином, історія показує як глобальну політичну драму,так і особисту.Книга важка та відірватися від неї неможливо,адже автор дуже майстерно показав всіх персонажів,що дає змогу вірити в їх реальність і комусь співпереживати а когось ненавидіти.Так,на приклад Трухільйо-постає не лише як політичний монстр, але й як людина, одержима владою.(когось нагадує,правда?)Льйоса майстерно передає його характер через деталі:манія величі,контроль над близькими й навіть фізіологічні слабкості, що підкреслюють його смертність.(що,знову ж,когось нагадує)В свою чергу Урранія, символізує тих, хто постраждав від режиму, але зумів вижити.Її історія показує всю трагічність втрати сім’ї, гідності та довіри. Водночас її боротьба показує силу, яку знаходить людина навіть у таких умовах. Що,місцями,мене дико бісило,адже я не могла не проводити паралелі срускімі,які не те що не борються,а повністю підкоряються і підживлюють голод свого режима.Льйоса в цій книзі нещадний в реалістичності. При цьому прекрасно зберігає баланс між художньою вигадкою та історичними фактами. Мені це сподобалось,адже суто історичний роман був би для мене,певно,ще важчий для сприйняття.Книга важка. Книга важлива. Вона залишає сильне емоційне враження, змушує замислитися про те, як легко історія може повторитися, якщо не робити висновків. І кому,як не нам,українцям,про це знати.Видавництво Фабула

📖 «Дім на краю світу»✍🏻 Майкл КаннінґемРоман розповідає історію двох друзів дитинства - Джонатана й Боббі,чиї життєві шляхи переплітаються, змінюючи їх і людей навколо. Ну,все як в реальному житті,власне)Події розгортаються в кількох часових проміжках, починаючи з дитинства героїв у Клівленді й закінчуючи їхнім дорослим життям у Нью-Йорку. Каннінгем розкриває непрості і завжди актуальні теми, такі як сексуальна ідентичність, кохання, вірність і те, як травми минулого формують нас у майбутньому. (Тут аж напрошується заїжджене «всі травми з дитинства»)Найкайфовіше для мене в цій історії-її багатошаровість. Каннінгем дозволяє кожному з головних героїв говорити від свого імені, розкриваючи їхні думки, сумніви і те,як це формує їх згодом . Взагалі люблю такі книги саме за їх глибину,і можливість покопатися в головах людей,хоч і видуманих. Особливо зворушливі моменти, коли персонажі намагаються знайти спільну мову, попри всі свої відмінності. Тут я чітко бачила минулу себе,що змусимо мене трохи засумувати. Та це приємний сум,бо мене тішить те,куди це мене привело.Каннінгем пише делікатно й чуттєво, описуючи як моменти радості, так і болю. Його стиль лаконічний, але емоційно насичений. Через прості слова він зображує складні емоційні переживання, роблячи їх близькими кожному читачеві. Дуже важливо те,що буквально одразу починаєш вірити персонажам і їх поведінці. Абсолютно людській і живій.Ця книга досліджує, як любов може бути одночасно рятівною та руйнівною, як близькі стосунки стають джерелом як радості, так і болю. Це роман про те, як ми вчимося приймати себе й інших, навіть якщо це здається неможливим.Є ще однойменний фільм,та до нього я так і не дійшла,адже слід від книги лишився глибокий і я не хочу втрачати це відчуття.Рекомендую бажаючим драми і тим,хто не боїться читати «реальність».Видавництво Лабораторія

Одеса! Київ!🟢 11 грудня, 18:00📍Де? Одеса, Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька, вулиця Пастера, 15Презентація поетичної збірки Катерини Калитко — "Відкритий перелом голосу" у рамках проєкту "Теплі зустрічі в Грецькій залі" в театрі ім. В. Василька!Нашими спікерами будуть:🗣Катерина Калитко — поетка, перекладачка, членкиня Українського ПЕНу🗣Андрій Хаєцький — модератор, поет, член Українського ПЕНуВхід безоплатний. Попередньо просимо зареєструватися за посиланням https://forms.gle/AL6WkjxHLkXLjtc19🟢 Київ! 12 грудня запрошуємо до публічної бесіди з Людмилою Долгоновською довкола книги "Залізний генерал. Уроки людяності" 🗣 Людмила Долгоновська — експертка у галузі стратегічних комунікацій, кандидатка філософських наук🗣 Інна Іллівна — заступник голови ради вчених у Київський Будинок вчених НАН України📍 Де? Київ, Київський Будинок вчених НАН України, улиця Володимирська, 45аВхід безоплатний. Попередньо просимо зареєструватися за посиланням: https://forms.gle/RMgw18tkZVzQW6KeA