Книжковий дворф

📖 «Останні дні»✍🏻 Адам НевіллЦе горор про секту. Про те, як старі страхи не вмирають, якщо їх хтось продовжує «годувати».Головний герой, Кайл Фрімен, документаліст із кар’єрою, яка давно просіла, бере замовлення зняти фільм про культ під назвою «Храм Останніх Днів», що колись очолювала харизматична і стрьомно магнетична Сестра Кетрін. І Кайл погоджується, бо йому потрібні, о як по-людськи, гроші. От і вся мотивація, власне, реалістичніше не придумаєш.Те, що мене найбільше вразило, це те, як Невілл показує жах як своєрідну інфекцію.Те, що переходить від людини до людини, через історії, пам’ять і віру.Кайл починає як скептик — твердий, цинічний, із чіткою ціллю просто урвати бабла.Та кожне інтерв’ю, з колишніми учасниками культу, робить «тріщину» в його внутрішніх кордонах.Культ у Невілла про бажання зникнути, від самого себе.Кетрін набирала людей, які не знали, хто вони є без інших, шукали сенси, бо власне життя розвалювалося,хотіли перетворити біль на данину заради цілі.Я, на правду, дуже люблю історії про секти/культи. Бо найстрашніше в тих не ритуали, а те, що ці люди добровільно відмовляються, зазвичай, від індивідуальності і самі від себе, бо свобода без визначеності лякає їх більше, ніж смерть.Кайл починає як професіонал з втомленим мозком і фінансовими проблемами: провалені проєкти,страх нікому не бути потрібним, відчуття, що він живе “останнім днем”, але не так, як мріяв. І знову ж, це дуже життєво, абсолютна реальність великої частини людей.І впродовж читання я вловила, що в якийсь момент вже не Кайл керує сюжетом про секту, а навпаки, він занурюється в історію культу, секта вже полює на нього, бо він ідеально вразливий.Невілл кайфово робить страх липким і тихим . Тіні і образи в стінах, які дивно «поводяться», звуки, які виникають нізвідки і лякають до кісток. В кожній новій локації у Кайла відчуття, що простір спостерігає. Що вони з його другом-оператором не самі. Коротше кажучи — атмосфера просто неймовірно прописана.Закінчення дещо «відкрите». Злегка дає посил, що вся суть секти в поширенні, в тому, як це не обривається, поки є хоч одна людина, яка готова слухати.І Кайл виходить, фактично, як носій цих знань. І нам лишають це, щоб далі ми могли додумати самі.Я б радила цю книгу тим, хто, по-перше, як і я любить читати історії сект. Кого цікавить поступове розчинення особистості в них. Про психологію культів. Про те, як люди добровільно лізуть туди у пошуках простих відповідей.Ця книга сподобалась мені більше навіть ніж «Ритуал», хоч вони і мають дещо спільне. І я точно читатиму все, що у нас видадуть з доробку Невілла.Видавництво Богдан 🌟

📖 Дівчинка, яка любила Тома Гордона»✍🏻 Стівен КінгЦя книга той випадок, коли Кінг бере не монстрів яких можна побачити чи почути, а щось куди гірше — самотність, страх і твою власну уяву. І як би нам не хотілось, та втекти від цього неможливо, навіть якщо ти дев’ятирічна дівчинка, яка знала маршрут, а потім просто схибила на повороті й опинилась одна посеред лісу.Це було перечитування цієї історії, підкріплене тим, як я хотіла знов відчути атмосферу книги, читаючи вже українською. І я не розчарована.Тріша — маленька, але вперта, мені це подобається. Вона загубилась в лісі, де кожен звук здається хижацьким, де голод дере зсередини, і де страх поступово набуває форми. І все, що в неї є — це кепка й радіо, через яке вона слухає бейсбольні матчі свого героя, Тома Гордона. Кінг дуже точно передає, як дитяча психіка чіпляється за щось знайоме, аби не з’їхати з глузду. Том Гордон для Тріші — не просто спортсмен, а символ того, що світ все ще існує, і чекає її.Я кайфонула від того, як Кінг виписує деталі виживання. Тут усе яскраво: бруд, спрага, нарив, марення, голод, смерть, що ходить поруч. Ліс у нього не “як наче жива істота,яка вайбує байдужістю, величчю і старістю. Так от те, за чим я повернулась до цієї історії, це те, що Кінг робить страх легким, маренням, повітряним… не знаю навіть яке слово точно опише те, що я маю на увазі, але це точно мені знайомо.Оце класичне «щось там є». І ти не знаєш це справді звір? Маніяк? Надприродна хрінь? Чи твоя ж утомлена уява малює.Для мене ця книга — про витривалість. Про те, що дитина може виявитися сильнішою за багатьох дорослих. І про те, що іноді твоїм єдиним порятунком стає голос у навушнику, який навіть не знає, що ти існуєш. Погодьтеся, неодноразово нас «рятували» улюблені пісні,фільми, книги. А от тут «був» з Трішою Том Гордон.Я рада, що цю історію маємо в українському перекладі, і дуже щиро її рекомендую♥️Видавництво КСД

Панство, сьогодні хочу познайомити вас з затишним книжковим каналом Astraverum . Ліза,його власниця, вдень реабілітолог, чим допомагає людям краще себе почувати, а решту часу приділяє любові до книг, малювання і азійської культури Найбільше Ліза прихильна до трилерів і фентезі (власне як і я), та періодично можна побачити відгуки і думки про книги різних жанрів Також на Astraverum постійно є рекомендації що до нових видань та білякнижкових подій, і для цього є окремий тег, щоб нічого не залишилось поза вашою увагою, зручно ж! Ще одна спільна у нас з Лізою фішка — оформлення щоденника. Скрапбукінг, наліпки — все як ми любимо) Ну і те, що мене вразило, бо раніше не зустрічала такого в книжковій спільноті — музичний супровід до КОЖНОГО відгуку. + до атмосфери, подобається. Тож, панове, підписуйтесь на Astraverum, щоб мати під рукою затишний канал і з книгами, музикою, мемчиками та цікавою книжковою інформацією🥰І ще, зараз встигаєте взяти участь у розіграші сертифікату 500грн, виконавши прості умови 😉

Отже. Поки я випадала звідси *причини опускаємо, бо ми всі знаємо,що за фактом то всім похєр*, у книжковій спільноті зібралося багато новин, інтриг і пліток. Позбирала все, на що натрапила, і вам теж зробила легонький дайджест: • У Vivat зʼявилась ще одна телеграм-сторінка, де з нами ділитимуться новинами, очікуваннями і таке інше; • КСД показали новинки які вийдуть в листопаді, і, судячи з того що я бачила на інших канал її в коментарях, — люди шукають ринок збуту нирок; • Вийшов свіжий випуск «Сердньостатистичного подкасту» Андрія Новіка, де він,з представниками кількох видавництв, обговорює,як там все працює, з середини КСД,Жорж, та Темпори. • Жорж також виклали передзамовлення книг, серед них дві, які я дуже чекала : збірка тру крайм оповідань «Я бачу зло»,та книга Оксани Ковальчук «Залишена» Окрім цього ще побачила пару дурних срачів, що не дивно, як без цього. Ще купу розіграшів, зокрема можете ще приєднатися до нашого, і до наступного який тут буде вже з понеділка. І багато, дуже багато, розмов про підготовку до Різдва, які мене вгоняють в стадію заперечення.Читала не так щоб багато, бо було не в стані. Але декілька відгуків викласти треба, тож, згодом.А, ще покажу поповнення. І ще щось там, не памʼятаю що на тижні було, але покажу.Що ви розповісте, може я пропустила щось цікаве зі світу книг, а не в курсі?

“Збір для Супергероїв” – об’єднувальний фанатський збір коштів в межах проєкту фонду “Повернись Живим” – Дронопад, у партнерстві з Фанконом, видавництвом КСД та телеканалом 1+1 Україна. Всі зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку бригади “Азов”.💥 ЯК ВЗЯТИ УЧАСТЬ?Донатити та/або відкрити допоміжну банку і підсилити збір своєю аудиторією!💥 ДОЛУЧИТИСЬ ДО РОЗІГРАШУ.🔹 Донать на монобанку від 200 грн (кожні 200 грн = 1 шанс)🔹 Більше донатів — більше шансів! (400 грн = x2, 2000 грн = x10)🔹 Для інших банків: обов’язково лишай контактні дані у коментарі🔹 При великих донатах став не рівну цифру (наприклад, 2817 або 10004). Так ми зможемо визначити найбільший донат (іноді бувають однакові суми).🔗Посилання на банку за лінком у біо🎁 І серед усіх, хто підтримає збір, ми розіграємо унікальні призи:📖 нові книги Анджея Сапковського з автографом + повний комплект видання Відьмака;🎮 PlayStation 5 в ексклюзивному “відьмацькому” дизайні;📚 Комплекти коміксів що розповідають про пригоди Білого Вовка та артбук Світ Відьмака.🎲 Настільна гра Відьмак. Шлях призначення - ДелюксЗа найбільший донат від видавництва @ksd_bookclub 📚Даруємо стільки книжок, скільки тисяч гривень у найбільшому донаті!🔹 10 000 грн = 10 книг🔹 50 000 грн = 50 книг🔹 100 000 грн = 100 книгІ так далі, все залежить від ваших донатів!⚡️А бонусом переможцю стане екскурсія за лаштунки програми “Сніданок з 1+1” і знайомство та фото з ведучими. Ну і звичайно ж VIP квиточки на FANCON 2026!Поспішайте, адже 1 жовтня ми закриваємо збір та оголосимо переможців 🎁🔗Посилання на банку:https://send.monobank.ua/jar/AEcTQmsUmXГроші автоматично йдуть на рахунок «Повернись живим» (не мені). Справжні супергерої теж потребують допомоги. Об’єднуємось заради перемоги.Долучайся і ти. Разом ми творимо силу! 💛💙

Моя мама врятувала кицю з вулиці, виявилося, що по здоровʼю все дуже прикро, кладуть на стаціонар. Там же зустріла бабусю, її кицю теж треба було класти на лікування. Ситуація була настільки критична, в неї не було грошей і вона плакала, бо все, що залишалося - усипляти. В мами розкраялося серце, вона не залишила бабусину кицю і вирішила допомогти її врятувати.В нас в сімʼї ніколи не кидають малят в біді, але фінансова сторона виявилася досить немаленькою. Стаціонар коштує близько 3 з чимось тисячі в день за одну тваринку, лежати треба тиждень мінімум. Я покрию наскільки можу, але окрім цього вирішила зробити невеличкий збір-розіграш, хоч це дуже і дуже незручно - в такий час відкривати збори не на потреби ЗСУ.Колись я купувала примірник неймовірної «Української магічної академії», планувала зробити призом на розіграші для ЗСУ, і зараз він стане в нагоді - розіграю за донат від 100 грн. Наперед дуже-дуже дякую, якщо вирішите долучитися, це шалено щемко і цінно🙏https://send.monobank.ua/jar/2Q5BpTHrT3

📖 «Ґріншорська примха»✍🏻 Агата КрістіВчора по обіді забрала посилку і одразу взялась читати цю книгу.Одразу мушу сказати — це був дещо інший досвід у порівнянні з типовими детективами Крісті. По-перше, текст компактний: він тримається між оповіданням і романом, тож не встигає розтікатися по сторінках нескінченними опитуваннями свідків чи десятками дрібних відгалужень. Це справжня знахідка для тих, кого у класичних книгах Крісті інколи дратує надмірна «тяганина» в розслідуваннях. Тут події рухаються швидко, атмосфера напружена, і Пуаро отримує справу, яка одразу вимагає розв’язки — без довгих коливань. Хоча, все ж, я хотіла ще і ще. Тло історії дуже мальовниче: літній ярмарок у маєтку з тією самою «примхою» (химерною архітектурною забаганкою) виглядають як театральна сцена, де будь-якої миті може статись щось жахливе. Аріадна Олівер з її безладними ідеями знову додає легкого гумору й хаотичної енергії, що контрастує з педантичністю Пуаро. І знову ця бабусічка мене дещо бісила своєю безрозсудністю, але в цьому увесь її шарм, як раз на контрасті з Еркюлем. Сама інтрига — начебто гра, «вбивство для розваги», яке миттєво перетворюється на реальність, про що нам в анотації розповідають — спрацювала дуже ефектно.Особисто для мене найбільший плюс у тому, що я не розгадала цю загадку. Хоча формат коротший, пастка Крісті все одно працює: вона розставила натяки, але так вміло замаскувала істину, що момент розв’язки справді здивував. Це саме той випадок, коли почуваєшся приємно обдуреною — авторка залишилась на крок попереду, як і сам Пуаро. От я вам кажу, я і приблизно не підозрювала «ту саму людину». У результаті «Ґріншорську примху» я б порадила читачам, які цінують атмосферу й загадку, але не завжди мають терпіння до багатослівних розслідувань у класичних романах Крісті. Це невелика, але насичена історія, яка залишає відчуття таємниці й водночас показує, як у короткому форматі може розквітнути справжній детектив з дуже колоритними персонажами.Видавництво 🌟

📖 «Велика четвірка»✍🏻 Агата Крісті Ну, що ж, цього разу це зовсім не той камерний детектив, де всі підозрювані зібрані в одному будинку, і ти шукаєш серед них убивцю,як зазвичай у Крісті. Тут усе куди масштабніше. Це я б назвала, шпигунським трилером радже. Тут на кону — світова безпека, а проти Пуаро виступає не одна людина, а ціла таємна організація. Я обожнюю такі зговори, особливо, якщо вони гарно прописані. А тут саме той випадок.Сама ідея “Великої четвірки” звучить як щось із сучасного кіно: чотири постаті, які тягнуть за нитки глобальних подій. Геній-учений, багатій-фінансист, загадкова жінка та невидимий “номер один”, про якого ходять тільки чутки. Відчувається, що це не локальна історія про отруєну вечерю чи ревнощі в маєтку, що теж непогано виходить у пані Агати, та все ж саме в цій книзі масштаби куди більші, і в них замішані країни.Тут важливу роль Гастінґс — у книзі і оповідач, і справжній партнер, який водночас наївний, і неймовірно важливий. Завдяки йому сюжет читається легко, бо його реакції — це ніби реакції читача: я разом з ним дивувалась, коли все занадто складно, і насміхалась з ексцентричності Пуаро, ну також дивувалась геніальності і прорахованості бельгійця.А Пуаро, до речі, тут постає зовсім іншим. Якщо в попередніх книгах він був радше “великою головою” з дрібними сірими клітинками, то тут він — стратег. Він протистоїть могутнім ворогам і ризикує власним життям. Місцями навіть відчувається, що Крісті зробила з нього героя пригодницького роману, а не лише холодного детектива, який любить сидіти в кріслі і вирішувати все на відстані.І, знаєш, це працює — за ним цікаво стежити не тільки тоді, коли він розкладає докази по поличках, але й коли йде напролом у небезпеку.Сюжет будується з низки епізодів: нові злочини, нові пастки, нові загадки. З одного боку, це дає динаміку — книжка читається швидко й тримає в тонусі. З іншого — іноді здається, що авторка трохи поспішала, бо деякі розв’язки даються занадто легко. Але загальна інтрига — хто ж стоїть за “Великою четвіркою” і чи вдасться Пуаро зруйнувати їхню змову — тягне вперед до останньої сторінки. Я читала на одному подихуЩо можу сказати у підсумку: для мене це наразі найкраща з прочитаних книг Крісті. Бо тут є все — інтрига, харизматичні персонажі, відчуття глобальної загрози й той самий Пуаро, якого ми любимо, але в незвичному для нього форматі. Це не “затишний” детектив, а радше напружений трилер, і саме в цьому кайф цієї історії.

«Втеча від Гудіні»✍🏻 Керрі Маніскалко«Втеча від Гудіні» — це третя частина пригод Одрі Роуз і Томаса Кресвела, і цього разу нас закидають на розкішний океанський лайнер Етрурія, який пливе до Америки. Гарні сукні, дорогі каюти, вечірні вистави в стилі темного карнавалу… і вбивця, що працює з точністю фокусника.Вже традиційно Маніскалко справді добре малює атмосферу. Ти ніби відчуваєш солоний присмак повітря, бачиш золоті лампи у коридорах і чуєш музику, що доноситься з театру. ( та тут я не могла позбутися кадрів з «Титаніка» Але в цю розкіш вплітається щось… липке. Щовечора на сцені виступає трупа ілюзіоністів, серед яких зірка — сам Гаррі Гудіні . Він молодий, харизматичний, з тією самою впевненістю, яка змушує людей або захоплюватися, або підозрювати найгірше. Я такий типаж людей в реальності просто ненавиджу. Ну і нюанс: щоразу після вистави знаходять мертву дівчину.Одрі Роуз, як завжди, лізе туди, куди не варто, тут нічого нового. Томас — все ще мій улюблений язикатий хлоп, який з легкістю видає репліки, що хочеться вирізати й вишити на подушці. Їхній тандем тримає історію живою навіть тоді, коли сюжет починає хитатися. А хитатися він починає, бо Маніскалко тут вирішила пограти у любовний трикутник . І от чесно — ця лінія більше злить, ніж додає напруги. Бо Одрі Роуз, яку нам продавали як розумну й рішучу, іноді починає поводитися, як героїня дешевої мелодрами. І тут я мушу перепросити за нарікання на «мервсьоюшність» у попередніх частинах, верніться як було.Детективна частина цікава — убивства закручені, сцени злочинів прописані так, що хочеться роздивлятися кожну деталь, шукаючи підказки. Атмосфера театру на кораблі — шикарна. Ти реально не знаєш, хто грає роль, а хто показує своє справжнє обличчя. І хоча я майже відгадала, хто стоїть за всім цим, кінець книги все одно дав емоцію.Але тут є проблема темпу — іноді книжка зависає на описах вбрання чи поглядів і того сраного трикутника, і я ледь не в голос місцями казала: “давай-давай, в нас трупи тут, ало!”. І от ця романтична тяганина з Гудіні вибиває зі слідства, через що мотивація героїв місцями виглядає хріново. В цілому: якщо читати за атмосферу й хімію (не любовну) Одрі Роуз і Томаса — все як і було пречудово . Якщо очікувати концентрації ідеально закрученого детективу без зайвих сердечок у повітрі — я збирали з рахунку, скільки разів записувала очі. З атмосферою Маніскалко не підвела. І я щиро була рада повернутися до цих двох і розслідувати з ними ще одну справу. Видавництво Букшеф 🌟

💀 Дімка Ужасний – байстрюк Клайва Баркера, патріарх жахо хуліганщини, бюро мір і ваг сучасного українського горору. Воїн, красень, головний Бабай.Людина, яка зґуртувала потужну мистецьку спільноту і доклалася до зародження нової «темної хвилі». Один із «стилістів» у горорній плеяді, який поєднує сильні сюжети та яскраву графічність – з глибокою образністю. Дімка запрошує до Ужасного Всесвіту – добровільно, але назавжди.Рано чи пізно це мало статися – збірка горор-оповідань від Дімки Ужасного, патріарха українського літературно-мистецького угруповання «Бабай», яке тривалий час плідно займається промоцією та розбудовою української літератури жаского, надприродного і потойбічного.Зловісні ритуали, які відбуваються просто у під’їзді сусіднього будинку і поневолюють душу та тіло малого хлопця; химерні родинні зв’язки, що приводять самотню, полишену всіма дівчинку до її дивакуватого родича, який має на неї свої особливі плани; страшна хвороблива одержимість, незримі нитки якої тягнуться на горище полишеної сільської хати, де й досі тліє протипродне злоякісне життя; цинічний інтернет-тролінґ за межею добра і зла, наслідки якого кривавим паводком вихлюпуються офлайн.Тут на вас чекає максимум відвертої брутальної прози, де містика, горор та сплаттер-панк вигадливо вплітаються у всім нам добре знайому, часто некомфортну і незатишну, реальність, описану з разючою спостережливістю і чудовим авторським стилем Дімки Ужасного. Ці історії відбуваються поруч із нами, на сусідніх вулицях наших міст, у сусідніх будинках наших районів, врешті-решт, вони відбуваються із самими нами, і від того стає ще лячніше.https://publisher.in.ua/product/skotomogylnyk/