beyond reanity

додивилася нарешті третій сезон Ейфорії і прийшла вам нагадати як виглядав перший і за що взагалі всім подобалася ця історія з естетичної точки зору 🫠третій - і слава богу останній - сезон виглядає для мене як набір окремих сцен/епізодів, які пришиті одне до одного за принципом людської багатоніжки if u know what i mean лінії взагалі існують окремо і в якихось чи не різних жанрах - намішали і реквієм по мрії, і платформу, і техаську різню бензопилою, і порнхаб - де блін мій гліттер та фіолетове світло?? якщо ідея була в тому щоб винахідливо показати шлях героїв від вечірок до кладовища або «куди приводить фентаніл» то це реально не те, за чим я прийшла - наркотики погано це ми і так знаємо а якщо хотіли показати НАСКІЛЬКИ це погано, то… це ми також і так знаємо, камон. можна будь ласка без гівна, криміналу та порно? ви обіцяли блискітки!короче, все це вийшло досить бридко і емпатії не викликає - Рут виглядає як незмінне напівбомженя - чула смішну думку що Зендея це насправді Рут, яка іноді грає роль Зендеї))з Кессі зробили порно посміховисько в усіх можливих ракурсах, і я реально не знаю як акторці тепер переконати світ, що вона здатна на серйозі ролі (якщо здатна)Нейт вийшлов довбойобом, якого довго і нудно мучили. але Елорді мені ніколи не подобався, тому ок))а от Джулс (яку я дуже люблю) показали замало, мені як був гарним її персонаж так і залишився + лінія її, певно, вийшла найменш брудною (принаймі, візуально)ну і Медді - вона на мою думку зірочка сезону, бо оця її статність, витримка і гордо піднята голова навіть коли ти по вуха у багні - це викликало повагу)якщо що, незадоволена всім на світі тут не тільки Аня - рейтинг IMDB з 10 впав до 6.8, а rotten tomatoes поставили 53-56%, що якось навіть щедро))тому просто дякую за події останньої серії - тепер на четвертий сезон це гівно точно ніколи не продовжать)))#reanity_дивимось

поки до літака 2 години і нема чого робити, окрім як пити винішко і хрумати прінглс, розкажу вам про свої пригоди двох останніх днів, сідайте зручніше 😁ще в лютому ми з татом домовилися зустрітися в Осло - він планував летіти в Норвегію до знайомих, а я вирішила що це чудовий шанс побачитися в Європі взяла собі прямі перельоти Порто-Осло, забронювала житло, купила квитки татові ну і сиджу собі спокійно чекаю на 3 червня 1 червня приходить повідомлення про відміну рейсу через страйки в Португалії - я в шоці, тато в шоцібіжу до чата джіпіті питати що робити і як надійніше взяти інші квитки, щоб таки улетіти, бо все ж спланованоколегіально вирішили, що стиковочний рейс на 3 червня Порто-Гамбург + Гамбург-Осло викликає довіру, бо перший переліт це Eurowings - дочірня компанія Люфтганзи, а слово люфтганза навіть звучить надійно, не кажучи вже про те що це дотошні німці))2го червня о 12:53 приходить повідомлення, що рейс Порто - Гамбург відмінили 🥲пишу татові, тато чесно та відверто каже «пиздець», я кажу «повний» і йду думати, що робити - не поїхати я не можу але і поїхати також не можу)) і єдиним виходом виявляється виліт 2 червня, бо страйк починається 3го числа о 00:00біжу на ківі, бачу 1.5 варіанти рейсів, купую той що вилітає з Порто через 4 години у Біллунн (Данія)але є нюанс - зтиковочний рейс в Осло можливий лише 3го червня о 20:30, тобто, ночувати треба в Біллунні що я знаю про Біллунн? там є легопарк 😁збираю рюкзак, хлопець в шоці, тато в шоці, я в шоці бронюю найдешевше житло на букінгу - увага - 167 євро за ніч думаю та похєр вже, лише б до тата встигнути прилітаю в Біллунн, йду 40 хвилин пішки до хостелу? готелю? квартири? бо жаба давить 25 євро віддавати за таксі приходжу в якийсь конча заспа сосновий кемп, йду чекінитися на ресепшн, а мені кажуть: - у вас місце в чотирьохмісній хатині, але повинні вас попередити, що туалету та душу там нема - вони в окремій будівлі посеред території кажу ок - а ще постільна білизна не входить у вартість, оренда коштує 22 євро, вам потрібно? кажу да блять просто скажіть що у вас дихати платно і заберіть всі мої гроші))))з плюсів - в хатині жила я одна, вайфай працював, душові були супер чисті та з музикою 😁з мінусів - ще в Порто в мене загострилася алергія, з носа тече кожні 2 хвилини, дихати важко, горло пересохло, тому спала я дай бог 4 години, ну і виглядаю відповідно зранку ще на 20 євро поснідала у них на all you can eat, віддала на збереження рюкзак (безоплатно!!!!!) і пішла дивитися що тут за леголенд тільки проблема в тому, що квиток за 40 євро я купила в LEGO HOUSE. хто блять знав, що це не LEGOLAND? 🫠 прийшла в хаус, це виявилася будівля де всьо всередині інтерактивно - дорослі і діти збирають конструктори, купа тематичних секцій, гігантські споруди, ігри, історія лего…короче, я там пробула рівно 40 хвилин, єдине що прям вразило це дуже детальні міста з лего, прям з ситуаціями на дорогах, балконах, парках, потягах - виглядає неймовірно ефектно і гарновийшла звідти о 12:30, літак о 20:30. купила за 60 євро квиток в леголенд - гуляти так по повній))леголенд це як Діснейленд, але все з лего (очевидно))територія велика, на вході величезна галявина-місто-по-коліна, де відомі споруди планети, купа сувенірних, якісь мінімальні фудкорти, американські не дуже екстрим гірки (але я покаталася на всіх!), слони з лего, фламінго з лего, дерева з лего, шоколад у вигляді лего… там я прогуляла десь години 3, але порівнюючи з діснейлендом сподобалося менше, бо все виглядає +- однаково, типу ти вразився раз, а далі воно вже звично і не вау, хоча малим дітям, думаю, там рай)з цікавого, оці два легоплейси - це все що є в Біллунні)) нема ні маку, ні бургер кінгу, ні старбаксу, взагалі закладів три штуки, а кавʼярню я знайшла одну)) і за день обійшла місто, певно, рази три тобто їхати сюди навмисно точно не вартоа от з пересадкою в день, виявилося, навіть прикольно тільки дуже дорого 🥲і от зараз сиджу в аеропорту і чекаю на рейс в Осло - так що тримайте кулаки, щоб всі ці пригоди виявилися не дарма і ми з татом зустрілися ❤️‍🩹

фан факт: музика - моя супер слабка сторона, гірше, певно, тільки фізика 😅я не розбираюся в історії музичної культури, я не знаю більшість всесвітньо відомих легендарних виконавців і сьогодні гуглила хто такі Джиммі Хендрікс, Дженіс Джоплін та Джим Моррісон я не скажу хто виконує smells like teen spirit (від сьогодні скажу!), не памʼятаю назви (тексти тим паче) навіть улюблених пісень і мій спотіфай це 1к+ рандомних пісень, які я просто додаю в liked songsі поки всі в універі тащилися від бітлз та квінів, ми з подружкою відривалися під дабстепin a nutshell, розмовляти зі мною про концерти, інструменти та сенси в музиці це копати собі могилу 😁 тому коли я побачила на нетфліксі фільм про Емі Вайнгауз, то вирішила що це мій шанс заповнити 1% культурної прогалини, бо окрім того, що а) вона померла молодою б) в неї величезні чорні стрілки г) пісня Rehab була кавером у серіалі Glee - я нічого не зналадисклеймер: після перегляду фільму культурна прогалина заповнилася на 0% і довелося мучити чат джіпіті проханнями пояснити що в цій Емі такого видатногобо у фільмі єдине що було хороше це головна акторка Маріса Абела, і то, думаю, мені сподобалася її гра, бо справжню Емі я ніколи (до сьогодні) не бачила. але Маріса точно дуже старалася))з мінусів - все іншеглибини нуль, зобразили дівчину яка страдає від алкоголізму без видимої причини - вона просто пʼє чи не з підліткового віку і виглядає як ніби просто захопилася і не змогла зупинитисязакохали її в чувака наркомана і звели всі страждання до співзалежних наркотичних стосунків. в результаті він її кинув і повернувся до колишньої, а Емі напилася і померла, the endа те що її тексти і музика повністю авторські і це чи не сторінки щоденника про всі її щирі переживання, що вона увірвалася в світову моду та епоху пластикового вилизаного продюсерського попу, відродила соул, поєднала його з джазом та ритм-енд-блюзом, перевернула індустрію ставши протилежністю всього, до чого звик шоубіз та відкрила двері величезній кількості британських співачок типу Адель чи Лани дель Рей - ось цієї величності у фільмі взагалі нема...але є чат джіпіті, який розказав це мені, а я - вам, не дякуйте 😁але знаєте що мене найбільше вразило? я пішла на ютуб подивитися декілька живих виступів Вайнгауз і просто висадилася з її останнього перфомансуhttps://youtu.be/wEm66fe7eug?si=pJSA0lpM4mKOS3w1я навіть не змогла додивитися, настільки мені стало фізично погано від того, наскільки їй відверто хуйововона ж просто розпадається на шматки, розлагається, ледь тримається у свідомості, я не уявляю як в такому стані ніхто не викликав швидку взагаліхоча певно це був вже шматок її особистості, який став невідʼємною частиною публічного іміджу, і всім на тому концерті було прикольно, бо "Емі така Емі"а потім дівчина помирає в 27 років і це ще буст +1000 до занесення її в ряд музичних ікон 20 століття, щоб потім під записами виступів писати емі пробач нас, ти заслуговувала на підтримку, всі чули та не слухали, як же їй очевидно погано i wish someone would have just given her a hugякий пиздець 🙄ну і фільм, короче, не дивіться, повне гівно#reanity_дивимось

короче, випадково знайшла супер ахуєнну підбірку топових аніме на всі випадки життя 😍що я з цього дивилася (по порядку по слайдам): 🌸 могила світлячків - дуже сподобалося, відгук тут 🌸 віднесені привидами - обожнюю, в мене навіть величезне тату Хаку на правій руці 🌸 мандрівний замок - а ось цей мені не зайшов, бо якась дивна любовна лінія)) хоча Хаул супер краш канєшна)🌼 твоє імʼя - ну це просто космос історія, не знаю жодну людину хто б був не в захваті 🌼 форма голосу - погано памʼятаю, але тут прям супер не поверхнева історія ще й з соціальним ухилом 🍀 зошит смерті - ОБОЖНЮЮ!!! дивилася два чи три рази і, звичайно, мала свій зошит смерті з Петрівки 😁 🎋 наруто - це найкраща історія дружби яку я взагалі коли небудь зустрічала. я подивилася всі 600 серій і колись мені сказали, що дорослим важко його починати, бо перший сезон дуже дитячий і його треба перетерпіти, а другий сезон занадто серйозний, і дітям ще не цікаво але якщо б можна було стерти памʼять і передивитися заново - я б ні секунди не вагалася, бо стільки емоцій, сліз, захвату, переживань та біасів (але Какаші ван лав :) я не знаю де ще отримувала в одному пакеті 🎋 атака титанів - мені дуже не подобалася анімація, але потім захопив сюжет. пройшла три сезони, але поки чекала на вихід четвертого - все забула 😭 і тепер треба все починати заново - ось я і не починаю 😅🎋 сталевий алхімік - а цей мені чогось не зайшов 🌷 пʼять сантиметрів за секунду - дуже кайфушна коротенька історія, відгук тут 🌻 шалений азарт - перший сезон це РОЗЙОБ!!!! от його прям щас піду передивлятися, я памʼятаю свій шок та захват від настільки сміливого та йобнутого сюжету) але другий сезон то якась фігня, коли ти вже хакнув систему і все пойняв, а тебе все ще пічкають висосаними з пальця інтригамитакс, а що ви дивилися? що порадите?

щось по контенту важко цього місяця, але я нарешті домучила гучний серіал, про який тільки лінивий не написав в тредсі, і мені є що сказати«Поза кампусом» ("Off Campus") - американський серіал на 8 епізодів по 55 хвилин, премʼєра на Amazon Prime відбулася 13 травня 2026, в кінці року чи на початку наступного очікується другий сезонотже, що в нас дано:вона (Ханна) - студентка музичного факультету, яка через певну історію в минулому ненавидить хокейвін (Гарретт) - зірковий хокеїст, капітан команди, відомий ловеласі одного разу вони укладають угоду - вона допоможе йому підтягнути шкільні оцінки, а він - привернути увагу хлопця, який їй подобається_______щось я дивлюсь хокей за останній рік став чи не найпопулярнішим книжковим спортом if u know what i mean 😁 відгук на heated rivalry я так і не написала, але буду на нього посилатися трошки саме з точки зору зображення спорту в кіноа точніше, ситуації, коли головний герой - супер пупер спортсменв офф кампусі, як на мене, хокей зобразили жахливо. приблизно так, як би його зобразила я, маючи бюджет 5к доларів 🫠якщо у вас актор не спортсмен - що майже ніколи - то його крутість та імбовість треба передавати через деталі, динамічний монтаж та реакції на трибунахі ОСОБЛИВО це мастхев якщо актор не дуже гарний 😅 тоді глядачів треба закохати в його талант та майстерністьале якщо у вас подія тримається на загальних планах і словах лівих людей, то не підтверджений візуально рівень крутості досить швидко падаєвласне, проблема номер один - головний персонаж Гарретт Грем крашем так і не став. більше того, я навіть не вірю, що він популярний ловелас, бо виглядає актор як тюфяк - он нехай піде на зірковий майстер клас до Коннора Сторрі))проблема номер два це незрозуміла вікова цільова аудиторіятруднощі, які мають герої, досить підліткові, стосунки досить ціломудрені, розмови також на 14+але коли в останній серії Ханна заходить в чоловічу роздягальню, мені показують крупним планом 4 голих члена. ну здрасьтітак само і з сексом - він показаний дуже скромно та прілічно, але посеред сцени вони вставляють топ шот з голим хлопцем зверху (зі спини, щоб дупу було видно), який вибивається із загальної картини і таке враження що стоїть в монтажі тільки щоб отримати рейтинг 18+сорі гайз, але 18+ це знову до Коннора Сторі та Хадсона Вільямса 🙂‍↔️але і без коментарів щодо сексу сюжет якось зовсім не вразивєдиною безапеляційною перемогою вважаю те, що на головну роль взяли дуже гарну дівчину зі звичайними неідеальними жіночими формами, і не робили одягом з неї дістрофіка чи затягнуту в корсети сельодкугруди в неї канєшна більші за мою голову, але прям супер незвично було бачити животик, який випинає, чи широкі стегна, чи складку на талії, і радіти наскільки це природньо та органічно виглядає на екраніа ще акторці всього 19!!! вважаю, з роллю мала справилася чудово)короче, перший сезон Макстон Холлу мені сподобався набагато більше, але Офф Кампус набагато кращій, ніж другий сезон Макстон Холлу - от і думайте 😁 поставте єдинорожку, кому офф кампус зайшов і гарбуза кому ні. бо щось я зустрічала нуль негативних відгуків, тоді може це тільки я злюка незадоволена?#reanity_дивимось

під неймовірно гарними фото, які мені зробили друзі, розкажу вам про побочки серфінгу, який дуже романтизується - мною в першу чергу 😁🏄‍♀️ почнемо з того, що серфінг це не зал під домом - до океану треба ще доїхати. а тому іноді ваш будильник стоїть на 4.30 ранку, бо о 6тій сука гарний прогноз))🏄‍♀️ якщо гідрокостюм ви ще можете одягти вдома, то після гарного прогнозу на вас чекає знімання його посеред вулиці та колективне перевдягання трусиків)) іноді на вітрі і в +3🏄‍♀️ вдома, як би ви не старалися, пісок буде і в кімнаті, і в душі, і в одязі, і в волоссі, тому підмітати підлогу це така сама часта рутина, як і мити посуд🏄‍♀️ з точки зору планування простору квартири, балкон та кладовка - обовʼязкові приміщення, бо в першому ви сушите свої гідрокостюми, а в другому - зберігаєте інвентаркладовки в мене нема, тому одна дошка стоїть в спальні біля гладильної подружки, а друга зберігається в гаражі друга))🏄‍♀️ машина буде великим плюсом, або вам життєво необхідні друзі, які мають машини і які люблять вас настільки, що будуть забирати і завозити кожного разу. мені пощастило мати таких трьох 🥹🏄‍♀️ якщо ви дуже піклуєтесь про своє волосся, серфінг не для вас 🥲 сонце та солона вода перетворюють його на паклю, після кожної сесії треба мити голову хоча б просто кондиціонером, щоб змити сіль і розплутати це гніздо. а також ваш гарний дорогий платиновий блонд дуже швидко стає "австралійським" океанським вигорівшим кіноблондом - головне не торкатися, бо вся романтика розвалиться об якість волосся))🏄‍♀️ окрім, волосся, активне сонце та сіль буквально висушують вашу шкіру, тому процес старіння відбувається набагато швидше, ніж хотілось би, навіть якщо ви з ніг до голови кожного дня вимазуєтеся сонцезахисним кремомдуже багато молодих мешканців південних країн виглядають доросліше свого віку, а якщо ти ще й серфер - треба бути морально готовим до зморшок в 33, які твої однолітки матимуть дай бог в 40🏄‍♀️ засмага це окрема комедія)) через серфінг в гідрокостюмі, непокритими неопреном залишаються ступні, долоні, шия та обличчя. зараз колір моїх долоней в 4 рази темніший за колір живота, а на шиї є чітка полоска, яка розділяє її навпіл 😅🏄‍♀️ але до сметанно-білого та бронзового ще регулярно домішується фіолетовий - я вже давно перестала рахувати кількість синців, отриманих в різних замєсах в океані. у серферів логіка така - якщо кінцівками можеш рухати, то не травма, а бойовий разпис)) але хлопець регулярно переживає, що люди подумають він мене бʼє, особливо коли нещодавно мені прилетіла дошка в брову і був синець прям під оком)) 🏄‍♀️ з точки зору залежності від дофаміну та адреналіну, серфінг дуже потужне хоббі, яке а) відпусткою твоєї мрії робить будь який теплий океан, бажано на місяць, або серфкемп б) в моєму випадку взагалі визначив країну, в якій я хочу прожити все життя🏄‍♀️ з точки зору пріоритетів, одна з 25ти причин, чому я не хочу мати дітей це те, що якийсь довгий час я не зможу кататися. тобто не зможу бути щасливою в той конкретний спосіб, який робить мене щасливою найбільше. ну уж нєт🏄‍♀️ ну і з точки зору грошей - тобі постійно хочеться то ще один борд (їх багато не буває), то треба новий гідрік, то вакса (віск) закінчилася, то дошку відремонтувати, то на таксі доїхати до пляжу, у випадку друзів з машинами в них купа грошей йде на бензин, бо іноді до серф споту їхати 50 км в один бікі це я не кажу про похідні витрати на мікротоки, біоревіталізацію, ботокс та інші косметологічні процедури, щоб виглядати просто на свій вік))якось так...а тепер уявіть наскільки неймовірно сильною повинна бути ейфорія від спійманих хвиль, якщо вона переважує весь цей ворох обʼєктивних пиздеців, які я описала вище 🙃 #reanity_surfing

повертаюся з 8денного святкування дня народження з черговим рандомним фільмом з нетфліксу))"Погані дівчиська" або "Круті дівчата" (типу обирайте переклад який подобається), в оригіналі Mean girls - підліткова комедія 2004 року в головних ролях Ліндсі Лохан (це вона?? я взагалі думала це якесь рандомне дівчисько!), Рейчел Мак-Адамс (вона з роками не змінюється)), Аманда Сейфрід (сподіваюся, інші ролі в неї не такі тупенькі) і Лейсі Шебер, яку вперше бачуотже, що в нас дано:Кейді Гірон - донька зоологів, що тривалий час жила в Африці і завжди була тільки на домашньому навчанніну і коли вона потрапляє в свою першу школу в США, то офігіває від того скільки тут ворожих дівочих угрупувань, кожне з яких хоче Кейді до себевід того скільки тут гарних хлопців також 😏тому дівчині доводиться вести подвійну гру і прикидатися іншою людиною для досягнення своїх цілей_________цей фільм дуже дуже мені нагадав "Відмінницю легкої поведінки" з Еммою Стоун - оця скул лайф з 2000них, модні дівчата в рожевих топіках, референси на брітні та спайс гьорлз, історія перетворення гидкого каченяти в пластикову барбі, яку всі ненавидять, і далі все по канону з обовʼязковим спічем зі сцени на випускному))все передбачувано, але жанрово складено чудово, ненапряжно, мило і я прям задоволення отримала від працюючих паттернів без домішок пошлості чи драматургічної примітнивності, які схожі фільми часто мають зараз, бо клепаються як попало бо все одно подивлятьсядивитися можна і дорослим, і підліткам, але найкраще в компанії подружок з карамельним попкорном - вайб приблизно такий))#reanity_дивимось

по кривавій піу піу класиці пройшлася, тепер включила бог-знає-яким-чином-упущену Гордість і упередження 2005 рокуотже, що в нас дано: екранізація роману Джейн Остін з Кірою Найтлі та Макфедьєном в головних роляхнебагата родина Беннетів намагається видати хоча б когось з пʼяти дочок заміж, щоб залишити собі родинний маєтокну і, звичайно, шлюбу хочуть всі окрім Елізабет, яка, випадково познайомившись з холодним містером Дарсі, ще більше переконується, що чоловіки зверхні, горді та пихаті створіння ___________це прям майстерність рівень бог зняти фільм про кохання без жодного поцілунку, суто на хімії 🥹містер Дарсі цікавий дуже актор тим, що спершу він ніби зовсім не привабливий, а через 2 години сама не помічаєш як в нього закохуєшся, на відміну від Кіри, яку я любила зі старту за її тендітність та величезні гарні очі, вона для мене якась космічно вродлива)до речі, розкажу вам чотири фан факти про акторку: 🌼 в неї нема соц мереж. от взагалі - тільки електронна пошта🌼 в неї дисклексія з 6ти років - невиліковний розлад здатності до читання, через який текст «стрибає» перед очима. тому акторка вчить ролі по аудіозаписам🌼 вона не вирівнювала зуби, бо це могло змінити форму її щелепи, до того ж акторці не подобаються білосніжні усмішки та штучні вініри, які косять всіх під один шаблон🌼 з 2005 по 2010 рік Найтлі зустрічалася з колегою по цьому фільму, але не з містером Дарсі, а з лицемірним Джорджом Вікхемом, якого зіграв Руперт Френдом. тобто поки на екрані хімія була з одним, в реальності була з іншим))я не назву цей фільм найкращим у світі, але він дуже точно зроблений: камера, світло, атмосфера, костюми - все працює, і світ навколо ферми Беннетів показаний неідеалізовано, через що спостерігати за життям багатодітної родини ще цікавішену і персонажі дуже живі, хоча он містер Дарсі за 2 години екранного часу майже нічого не говорить, бо за нього все роблять вчинки - це прям вау 🥹ну і улюблене "ніхто не міг розтопити його серце, окрім неї" я готова дивитися вічно)) власне, за це фільм і став певним феноменом - "історією поза часом", бо не дивлячись на реалії (початок 19 століття), історія відчувається живою, актуальною, напруженою, емоційною та сучасною для будь якого глядачатому ставте єдинорожку, хто бачив, і гарбуза, хто ні - продовжуємо збирати статистику відомих кінострічок))#reanity_дивимось

читати книжки рідною мовою після дилогії англійською це як поїхати в єгипет в олл інклюзів 😁 навіть якщо історія не найкраща в світі, відчуття саме таке))за "Виживуть пʼятеро" я взялася суто через авторку, бо люблю серію "Посібник з убивства", тому анотацію не читала взагаліа вже потім я прочитала опис на звороті книги і вкотре зрозуміла, що не знати нічого набагато прикольніше, бо там розказали половину блін сюжету)) а я не буду спойлерити!отже, що в нас дано:6 підлітків їдуть у кемпері (будинок на колесах) на відпочинокв якийсь момент в них зникає звʼязок, перестає працювати мапа, пробивається колесо, і вони застрягають посеред лісутільки дуже швидко стає зрозумілим, що нічого випадкового в цьому ланцюжку подій немає_____________одразу зауважу, що це дуже камерний триллер - вся історія це майже one location (можна забрати ідею на дебютний короткий метр))сюжет тут не такий крутий, як книги Сайлі Сейгер ("Востаннє, коли я збрехала" та "Єдина вціліла"), але досить напружений і, думаю, екранізація була б класною, бо кемпер + діти + ніч в лісі це досить стрьомна комбінаціязазвичай я не дуже уважна і не люблю оце гадати "хто винен", але цього разу помітила деякі штуки, які підтвердилися у фіналі, і я аж засмутилася, що не отримала емоційний вау ефект від розвʼязки, АЛЕ розвʼязка класна, особливо останні декілька сторінок а-ля пост скриптум 🙂насправді, найбільше мене тримало навіть не те, через що це все трапилося (головна інтрига), а як підлітки придумували різні способи вибратися буквально маючи на руках нічого. постійний пошук плану як конструкціями з гівна та палок врятувати собі життя це досить захопливо))короче, ця книга це такий метелик-одноденка, який залітає в твоє життя на три дні, ти поринаєш сьомою людиною в сюжет, дізнаєшся страшну правду, видихаєш і повертаєшся в звичну рутину своєї реальностіа метелик залишається мертвою книгою лежати на поличці в бібліотеці, бо читати вдруге сенсу ніякого нема 😁але на один раз радити буду!Виживуть пʼятеро - 8/10

здається, час вводити рубрику "рандомний клік на нетфліксі", бо зазвичай я саме так приношу вам рекомендації))Леді-Птаха ("Lady bird") - американська комедія-драма режисерки Ґрети Ґервіґ 2017 року (вона зняла "Барбі" та "Маленькі жінки"). хронометраж 94 хвилини 🫶в головних ролях Сірша Ронан, три незнайомі мені (але титуловані статуетками) людини та Тімоті Шаламе))отже, що в нас дано:Крістін, яка вигадала собі імʼя Леді Бьорд, вчиться у випускному класі католичної школи та мріє вступити кудись в універ на східному узбережжі, наприклад, в Нью-Йоркдалі вона починає грати в театрі, закохуватися, розчаровуватися, дружити, ворогувати, сперечатися з мамою, сратися з братом і так даліі десь посеред цього вороху досить типових подій неочікувано настає фінал фільму 😁______якби я не покопалася в інтернетах і не почитала про шлях цієї картини після релізу - два золоті глобуси, пʼять номінацій на оскар, сумарно 107 (!!!) номінацій на купі фестивалів та кінопремій з яких 39 перемог - то подумала б, що натрапила на абсолютно звичайний прохідний фільм про звичайне життя підліткаале прикол в тому, що це його фішкаҐрета Ґервіґ мала на меті зняти кіно, яке б здавалося спогадом і було б накшталт "400 ударів" (фільм Франсуаза Трюффо 1959 року) та "Юності" (режисер Річард Лінклейтер, 2014 рік, художній фільм про дорослішання, який знімався в ріалтаймі з 2002 по 2013 роки)якщо ви раптом дивилися 400 ударів (мені довелося в універі)), то знаєте, що це візитна картка нової французької хвилі про проблемного хлопчика, який просто живе своє життя роблячи то те, то інше (власне, абсолютно звичайний прохідний фільм про звичайне життя підлітка 😁)але в 1959 році, після всієї кінематографічної тєатральщіни, постановочності, епічності та передбачуваності історії, це було як ковток свіжого повітря, зліпок реального життя, спогад про дитинство як воно є, без "бантиків" та перебільшенняпотім десь після 1970 почалася пост-нова хвиля з депресивними авторськими фільмами, політичне кіно та щось у стилі «Cinéma du look», де на перше місце вийшли неон, гламур та глянецьа потім все перемішалося, почалася ера блокбастерів і нова французька хвиля залишилася в минулому, огорнута ореолом свободи та відвертості...допоки пані Ґервіґ не вирішила про неї нагадати))мені здається вийшло дуже схоже і прикольно як одноразова акція поностальгувати за шкільними підлітковими роками і, думаю, Ґрета супер розумна молодець, що далі пішла знімати популярні комерційні фільми, а не намагалася стати реінкарнацією Трюффо, бо цінності та смаки змінилися, і це був би повний провалбо хто дійсно любить французьску нову хвилю той має стопʼятсот картин того часу насолодитися по саме ніхачу)але отак на півтори годинки поспостерігати за життям звичайної дівчинки, яка має такі самі проблеми як і мільярд дівчат на планеті земля - найс, бо не тільки хлібом картами, грошима, двома стволами та видовищами єдиними))#reanity_дивимось