саксофон грав все голосніше.

довгі ноги я закидала на стіл поряд з чашкою з чорною кавою, фарбуючи нігті в колір «тіфанні» а якщо простими смертними словами ніжно блакитним.
цигарка в зубах, руде волосся, чорний лайнер під очима, серіал «Секс і місто» на фоні.
повернувшись з Парижу без літнього роману проте у нових туфлях, i realised, що наркотик в мене все ж таки був.
that’s a man.
not actually one man, а весела гра під назвою флірт, кава на один раз і секс без обовʼязків.
я це якби его чоловіка помістили в тіло жінки, з байдужістю до пересічних коханців і любовʼю до особливих паскуд.
але з кожним разом я все частіше відмовлялась і нудьгувала за пляшкою вина.
well, кожного разу як вони відкривали рота вся їх харизма і кучері розпадалась на гарбузи о дванадцятій ночі.
моє ліжко було знову порожнє і це на диво не бентежило.
допоки там лежала величезна подушка томоє і мідзукі з аніме «дуже приємно бог» бо це схоже єдині чоловіки, що не говорили і залишались красенями.
тому хрещена фея могла поки що спокійно видихнути.
книжка сільвії плат, тигрова сумочка за 10 доларів, останні гроші я витрачала на каву, ментолові слім цигарки і каблучки, що сипались з усіх карманів срібним водоспадом.
мені було байдуже чи змивати макіяж ввечері, червону помаду зʼїдали мої коханці і зціловувала подушка, вином ввечері я запивала тільки ранкову каву.
я відчувала огиду до усього повʼязаного зі словосполученням clean girl, i Кері з «Секс і Місто» була моєю богинею.
так сказати i see my future and it’s bright.
коли число моїх коханців і коханок перевалило за непристойне в світській бесіді, мене почало хвилювати а чи справді всі ці пересічні люди були мені знайомі?
і чи хвилювало мене як вони сплять на своїх мʼяких подушках, рожевій солодкій ваті, на надувних матрацах, скриплячих диванах і підвіконнях, лавочках, балконах і метро Бангкоку.
мене не цікавило.
і це мене веселило більше ніж засмучувало, я була тою паскудою яка йшла вранці зі словами «ми вам пазванім»