ось таке моє життя.
вайб фрази одного генія «матерія ебаная» і «бідність це не кількість грошей це стиль життя»
порвана вінтажна шкірянка, дешева піца з цілодобового, розігріта кава в пляшці, шоста вечора - ранок для мого організму.
панорамний вид на Сеул, книга алхімік дивиться на мене очікуючи холодних пальців на внутрішній стороні бедра корінця.
тону в слині від запахів приготованої їжі, згораю від ненависті до людей в яких є на неї гроші.
пощастило бляха.
відкриваючи рамен відчуваю як ком в горлі підступає блювотою.
це вже пʼятий за тиждень.
актори лялькового театру під назвою « нормальний світ» які вийобуються новими шузами за тисячі доларів, і ті хто сидить зі мною в ресторанах як з гарною лялькою оплачуючи моделям вечері, після яких я ще не поїм дні два.
пішли до дупи срані романтизатори, до числа котрих я належала допоки життя не поставило мене рачки і не відтрахало на суху.
йдіть до біса зі своєю філософією гедонізму, якщо живете блять з мамою, купляючи собі каву, не думаючи яку частину тіла віддати за борги, праву чи ліву нирку?

йдіть до сраки, з фразою гроші не мають значення коли маєте змогу купити зубну пасту, коли ваші речі не порване лахміття.

22 січня, Сеул, Корея.