Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com

Статистика telegram каналу - @beartisi

Логотип телеграм спільноти - цигарки твоєї коханки. 2024-07-14

цигарки твоєї коханки.

Кількість підписників:
174
Фото:
1040 
Відео:
27 
Посилання:
29 
Категорія:
Цитати
Опис:
до біса праведність, паліть улюблені вишневі сигарети, цілуйте ключиці своєї коханки, лайтеся на латині та проповідуйте могутність поезії, адже знайте — богу начхати на ваші гріхи, то чому б вам не вікувати з усією пристрастю?

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: +4
Місяць: +3
Всього:
174

Середній перегляд на повідомлення

День: +275
Тиждень: +296
ERR: 180.24%
ERR (24): 158.05%
Середній за 30 днів:
314

Історія змін лого

Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2025-01-03
Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2024-07-14

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2024-07-14

Стіна канала цигарки твоєї коханки. - @beartisi

люди які влаштовують американські (емоційні) гойдалки, будь ласка вийдіть у вікно 🥰

191
25-03-27 19:40

оповідання яке починається з кінця.
(p.s не буквально!)
наші вигини тіл линуть медом по простирадлах, сузірʼя на його лопатках розливаються чумацьким шляхом по теплій шкірі. я до скону полюбляю писати інтимну лірику, тож не втримаюся від погляду вниз.
там де тазові кісточки оминають мʼязи, я напишу ще кілька сотень оповідань про твоє тіло, але ніколи не буду писати про серце.
це вічне правило перетину розмов у ліжку, не заглядати всередину зіниць, щоб не побачити зірки посеред темряви.
правило перше, читати вустами по шкірі шрами але ніколи не запитувати звідки вони.
правило друге, кусати ключиці але не торкатися ребер щоб не чути гул чужого серця.
правило третє, віддавати своє тіло в руки пасії але ніколи не відкривати брами фортеці.
правило четверте, памʼятати, що холод в моїх очах - це крига річки в яку я з тріском колись провалилася, коли синій комір води нагадував чиїсь зіниці, коли серпневі зливи здавалися сонцем, коли піщані бурі, вихори чийогось волосся кольору пшениці, степів цієї країни торкатися можна було тільки поглядом.
коли запах сексу і алкоголю не пронизував все моє тіло.
памʼятати, чия полароїдна фотокартка лежить під моєю картою колісниці, памʼятати чий голос відлунює по стелі, чиє сяйво осліпило мене назавжди.
чия непокора мені так влучила стрілою під ребра.

205
25-03-24 12:15
восьме чудо світу або сила громадської підтримки.
«найглибша рана, що ніяк не може вже не боліти і не кровоточить - це поріз на моєму серці, що залишився в надлишку з думкою, як можна було проєбати восьме з чудес світу.»
фак, проєбати себе ось, що страшніше за будь яку історію громадського кохання в трансі ударів під сонячним сплетінням, валюта власного «я» важливіше під час внутрішнього апокаліпсису.
ковтати сльози коли твоє серце помирає було не так приємно, як реготати чуваку в обличчя коли він зрозумів, що в мене його не те, що нема, воно поїхало в нескінченне турне по околицях стегон різноманітних персон, що стогнуть мені в шию, всі свої молитви, всі свої страхи і застереження, всі сокровення свого життєвого досвіду.
ця ваша місцева мова любові, ці всі перетини інтимних стосунків між людьми в громадському транспорті, така іронічна і зла штука яка керує нашими дітьми, нашої нації.
штовхаючи їх один на одного лобами поки вони не розхуярюють один одному голови, не кусаються до мʼяса і не цілуються з кровʼю на яснах, прикладаючи один одному подорожники до розбитих телефонів в яких вони будують свої гнізда любові.
йобані діти покоління електронних секс послуг і лайків замість поцілунків.
тож, взагалі, що я тут вам впарити намагаюсь, вся ваша приречена думка про нещасне кохання помирає при першому дотику ваших власних пальців, до власного серця, ваших перших слів до себе окрім «мама» і «блять, на пари вставати», перших спроб викупити нарешті, хто для вас був, весь цей час найголовнішим персонажем вашого тарантіно муві.
коли ваші інтимні звʼязки перетинають кордони повій і священників, коли ваші каблучки паліруються об кісточки стегон ваших коханців, коли ваше тіло рухається за морським, солоним смаком шкіри ваших коханок :
повірте мені і богові, вам не буде часу на перманентне обсмоктування несправедливості долі і ваших колишніх, ваших сердечних втрат і цін на алкоголь.
бо найважливіше це загубитись між хвилями любові в руках цих чарівних людей, що якимось чином прокидаються з вами в одному ліжку, головне не втрачайте восьме чудо світу

себе.
216
25-03-17 23:09

життя саме себе живе¿
_ _ _🐈
хочу кататися по сонячному промінні, літньому прогрітому асфальту в потертих конверсах на скейті, знати як закручувати підшипники, як здирати коліна в яскраво червону фарбу, хочу чути вітер за вухом, що несе тебе світом.
хочу знімати на стару відеокамеру подорож автостопом по світу, довіритися світові і забити хуй на пропащу систему освіти, хочу покрасити своє волосся в колір моря, відчути свої малюнки голкою по шкірі в татуюваннях, хочу взяти електрогітару і хуярити в рок гурті збираючись в гаражі баті, заснувати рок у власних пальцях, хочу позбутися відчуття тіла в горах своєї країни на шипіті, хочу знати як це приручити собаку, що стає для тебе не те що другом, а твоїм маленьким серцем, як це виставляти свої картини в галереї, хочу побачити колись свою книгу на поличці в книгарні, хочу відкривати старі брами львівських квартир в центральних районах бруківки і запаху трамвайних колій.
хочу жити.
хочу побачити його ясні очі навпроти хоча б ще раз, хочу читати мовою Парижу музику підвальних джаз клубів, хочу посмакувати це життя на дотик, присмак солоних сліз на шкірі, всі його нестерпні, нестримані витівки, всі реверанси долі, всі зустрічі, що дає мені бог у вигляді стріляти цигарки і споглядати різноманіття полумісяців під очима чи поцілунками сонця в ластовинні, всіх цих людей, місць.
відчути всі падіння на скейті, всі оберти навколо планети.
все що, я жадаю встигнути доки не охолоне моє тіло.

232
25-03-12 22:27

боб ділан і цигарки мальборо ментол
вишневий пиріг розмазаний повидлом по асфальту, літня спека легкої сукні під леопардовою шубою зимнього прощання в березні. полуничне вино в улюбленому барі, тривожність прострілює світлом посмішки дівчинки яка мене впізнала, теплий вогник цигарки яку мені доля стріляє через перехожих людей вулицею.
деймон альборн грає в стінах бару, кулончік курта кобейна висить на моїй шиї.
ця сволота(я) знає хорошу музику.
стара відеокамера фільмує спогади, його світлі кудряшки перетинають спогади про руки, що танцювали з барабанами.
ці руки належали іншій кудрявій голівці в плівці моїх спогадів.
в туалеті відриваю стікер з родріком з «щоденника невдахи», рву колготки на сідницях і пишу в щоденник :
«НЕ дорогий щоденник, я люблю це життя і всіх його прокажених, клятих барменів і львівських безхатьків, кончених панків і кудрявих хлопчиків, люблю всі намагання цього світу вколоти мені героїн в кровообіг, розмазати моє серце вишневим джемом по асфальту, роздробити мою душу теплими руками дівчат німф, що стріляють мені сигарети.
тож пішов ти, мій дорогий щоденник, пішла ти меланхолія, я роздеру колготки, вроню пиріг і витрачу всі бабки на алкоголь, буду кашляти цигарками але буду реготати тобі в обличчя з кривавою вродою.»
ви нічого не зрозуміли?
не переживайте, я теж.

02.03.25.

284
25-03-03 00:36

вайб вайбує!🌟
еген я о пʼятій ранку кудись піздую, і звичайні перехожі, що шлях цей зі мною долають думають : куди ж воно таке пиздує з самого ранку, коли світло ще не осіло на наші голови, коли в темряві ще бунтують нічні тривоги і яскраві сновидіння смиренних громадян у ліжку. а пиздує воно саме не знає куди, головне, що залізничні колії сяють в пересмішці спалаху запальнички і вій нафарбованих наче на коміккон до евана пітерса, мого сонного бунту у вигляді червоних колготок і тютюну, зневоднення організму й повного сечового.
і коли вже потяги здригаються в очікуванні різких рухів своїх стегон о колії міста сонця, я нарешті засинаю в рідному плацкарті на противагу ворожості поглядів бабусь на других поличках які як риби в банці, покачуються у сновидіннях закручені немов форелі в простирадлах, яким сниться їх морозиво за пʼять копійок яким вони так звикли нагадувати молодятам коли говорять за своє «піонєрське» дитинство.
я засинаю разом з усіма хворобами у вигляді збитого нахуй режиму сну, язви шлунку, максималізму і хаосу, що з давніх давен панує тут.
в моїй хворій на жадання руху голові.

317
25-02-13 12:07

котики і їх властивості коли ти письменник = цей струмок слів.
наркотики вливаються в організм травмами дитинства, пурпурово рожевим блиском народження наднової в грудях.
відчуття, що голова стає лінійним поштовхом води в крапельці.
метафоричні оберти звертаються як шлунок зранку від голоду, в голові пливе тихий струмок усвідомлення, ніяких страхів, ніяких різких рухів лише тихий шепіт води.
почуй його.
пливи. пливи у річці свого глибокого сну, своєї священної храмниці, лісові стегна гір омивають очі.
це те саме місце, що приходило у сновидіннях на світ твого твору, місце де не вистачало лише йобаного бембі, щоб бути ідеальним для втечі від реальності.
щоб не повертатися в минуле своєї смерті.
смерті і народження твоєї особистості.
[шепіт струмка впадає в голову як річка в океан]
вії в золотистому ореолі лампи з аліку в реальності — сонячних перетинів зіркових вибухів в тому місці.
повіки відкриваються так повільно, щоб стати танцем, сонцем, чи лінивцем із зоотопії.
я хочу стати цим місцем.
чомусь в світлі тепла існує так багато аналогій дитинства, певно, тому що саме там, тобі ще вважається зотостий відблиск волосся і надії на те, що ти все таки рапунцель.
або того що ти все ж таки потрапиш в те місце як заплющити очі.

411
25-01-26 18:16

наступна станція сирець.
можеш залишати на мені сліди свого перебування на моїй шкірі, залишай криваві поцілунки на моїй шиї, щоб вони довго нагадувати мені про твої холодні руки і їх теплі доторки, щоб коли ми прощалися у метро, в мене було відчуття ніби ти поряд, щоб коли я їхала коліями з залізниці Києва до Львову, плацкарт слугував мені теплим нагадуванням про те, що ми ще перестрінемось на станції контрактова площа.
щоб мені не довелося їхати аж на сирець де закінчуються під шкірою Києва електричні судини метрополітену, щоб не довелося кататися під землею годинами очікуючи на твою відповідь.
здається, що фраза «я магніт для людей яким треба психотерапевт» вже стала моєю roman empire, тому що коли ти направляєш на мене зброю, мене це повинно змушувати бігти від тебе.
а не блять навпаки.

365
25-01-22 22:18
1

все ніби стоїть на місці, омиває солоною морською водою заціпки на пальцях, здерту шкіру на подушечках пальців від міді струн гітари.
все ніби йде по колу. водоворіт хвиль в просторі відлив-приприл, відʼїзд-приїзд, Львів-Одеса Гол.
все ніби завмирає під льодом, завмирає всередині тебе морським збоченим холодом.

2

я слухаю type o negative, спалюю очі дорожніми прибульцям, траса сповнена темряви моїх думок, болі в кінцівках і втрати себе у часі та просторі. в таких ситуаціях завжди допомагає загартовуватися всередину себе як в сплячку, всередині себе сьорфити на хвилях емоційних гойдалок, які пробуджують краще ніж адреналін в судину, танцюючи як мія з кримінального чтива не забувай про реквієм по мрії.
закохуючись і розйобуючись не забувай, що після пʼятисот днів літа завжди настає осінь.
я можу вмістити ще сотні прикладів кінематографу, але як говориться «не впихайте невпихуєме»

оповідання не мають сенсу, часу чи персонажів, вони просто копі паст з мого щоденника.
299
25-01-21 09:48

СЕРВЕТКИ ЯКИМИ МЕНЕ НЕ ВИТЕРЛИ що ви від мене очікуєте, якщо я це просто одне цілковите непорозуміння, контакти замкнулися і світло мерехтить смертю епілептичного припадку, батько не встиг взяти серветку тож маємо, що маємо. мене. дідько, що ви від мене…

358
25-01-07 22:33