життя саме себе живе¿_ _ _🐈хочу кататися по сонячному промінні, літньому прогрітому асфальту в потертих конверсах на скейті, знати як закручувати підшипники, як здирати коліна в яскраво червону фарбу, хочу чути вітер за вухом, що несе тебе світом. хочу знімати на стару відеокамеру подорож автостопом по світу, довіритися світові і забити хуй на пропащу систему освіти, хочу покрасити своє волосся в колір моря, відчути свої малюнки голкою по шкірі в татуюваннях, хочу взяти електрогітару і хуярити в рок гурті збираючись в гаражі баті, заснувати рок у власних пальцях, хочу позбутися відчуття тіла в горах своєї країни на шипіті, хочу знати як це приручити собаку, що стає для тебе не те що другом, а твоїм маленьким серцем, як це виставляти свої картини в галереї, хочу побачити колись свою книгу на поличці в книгарні, хочу відкривати старі брами львівських квартир в центральних районах бруківки і запаху трамвайних колій. хочу жити. хочу побачити його ясні очі навпроти хоча б ще раз, хочу читати мовою Парижу музику підвальних джаз клубів, хочу посмакувати це життя на дотик, присмак солоних сліз на шкірі, всі його нестерпні, нестримані витівки, всі реверанси долі, всі зустрічі, що дає мені бог у вигляді стріляти цигарки і споглядати різноманіття полумісяців під очима чи поцілунками сонця в ластовинні, всіх цих людей, місць. відчути всі падіння на скейті, всі оберти навколо планети. все що, я жадаю встигнути доки не охолоне моє тіло.