все або нічого

моє ліжко стало цілодобовим рестораном, борделем, кімнатою відпочинку і працювало цілодобово.
я була поганою дівчинкою а жінка з мене була тим паче нікудишня.
я не знала чого хочу, забула чого прагнула, і я не знала, що люблю більше за цигарки і гарний одяг.
певно, що себе, але і в цьому я була теж не впевнена.
чоловіки які мені подобались, спали зі мною і бігли до своїх коханих, завжди знаходилась жінка краща за мене.
я відчувала себе старою заляпаною чашкою серед порцелянових кружечок.
я забула як читати, про що писати в особистому щоденнику і яка від нього користь, якщо я все одно помру, і хто це буде читати, окрім як незнайомців з далеких років модернізму і штучного інтелекту.
я вмощувалась в новенький одяг з секонд-хендів, як в другу шкіру, кожна подряпина, розірвані нитки і тканини походили на мої нутрощі або скоріше на те як я почувалась зсередини.
розібраною, роздертою сумлінням і того ким мені бути.
я хотіла всього і одразу, та чи можливо мати все?
я бажала бродити по Парижу з золотим ретривером, в непристойно дорогих туфлях від шанель, вчитися на дизайнера одягу і влаштовувати власні покази в старих французьких кварталах.
також їхати в метро десь в глибинах Токіо, працювати моделлю, володіти катаною і їсти найсмачніших рамен разом з японською мафією.
я хотіла працювати в крамничці квітів, різнокольоровими квітами запивати вино і курити з видом на церкву Едінбурга.
писати липкі від крові та меду оповідання, сидіти ракушкою за рукописом чи ноутбуком в пустій білій квартирі на підлозі, писати книжки і видавати їх у львівських книгарнях, читати ковтаючи кожне речення наче леза і троянди.
бігати по пабах Лондону, грати на бас гітарі в гурті панків та алкоголіків, на маленьких сценах потом і криком зваблювати усіх панянок в радіусі кілометру.
малювати картини десь поміж вуличок де ходив Ботічеллі, італійською мовою посилати поцілунки і прокльони карооким красеням. бруднити нічні сорочки фарбами, попілом цигарок і чорною крейдою, писати портрети старих чоловіків з гострими носами і торкатися маслом по полотну перламутрових, маленьких перл на бюстах оголених дам.

я хотіла всього і одразу, я хотіла вдихати аромати всієї планети, прожити міліони житів в своїй крихітній рудій голові, я хотіла ласувати життями сотні тисяч років, коли на справді не могла впоратись хоча б з одним життям 18-річного дівчиська.