Статистика telegram channel - @basilsorbet

Яка різниця між китайськими, японськими й корейськими паличками для їжі?(бездумний скролінг рілзів в інстаграмів іноді все ж приносить користь - як от це відео, що надихнуло мене поринути в глибини нюансів паличок для їжі)Прелюдія:За часів древніх богів, воєвод і царів в Китаї якийсь загублений в історії геній здогадався взяти два патика, щоб перевернути м’ясо, не попікши руки і винайшов палички для їжі. І досить довго вони були саме кухонним приладдям, а не столовими приборами, бо у ті часи основою харчування китайців було пшоно, а його важкувато їсти паличками. 🤔З часом люди мігрували подалі від пшоняної дієти, у підвенні регіони, де були сприятливі умови для вирощування рису. На рисі китайська цивілізація розрослася, народу стало більше, а їжі й палива для її готування - ні. Продукти почали різати на невеликі шматочки й швидко обсмажувати на вогні, часто перемішуючи. Так з’явилася техніка стір-фрай, і палички стали найзручнішим супроводом для неї. Їжа потрапляла на стіл вже нарізаною, тож потреби в столових ножах не було (та й металу для них не вистачало). Остаточно закенселив столові ножі Конфуцій, їхній найбільший у світі хейтер. Ножі - це варварське знаряддя, яке нагадує про різника і вбивство, сказав він, а за обідом треба думати про позитивне. І взагалі, це хву - додав він, подумавши. Так і повелося.А тепер до діла:Китай: китайські палички довші за своїх японських і корейських посестер і мають тупі скруглені кінці. Їжа в китайській кухні часто подавалася на стіл у великих загальних посудинах, тож такими паличками зручно було до неї дотягуватись. А тупими кінцями палички завдячують тому ж Конфуцію, якого бісили не лише ножі, а в принципі всі гострі столові прибори. 🙄Японія: японські палички значно коротші, з більш загостреними кінцями. Рис у Японії довгий час був рідкістю, і коли його готували, до нього часто підмішували інші види зернових. Це робило страву більш розсипчатою, менш клейкою, тож рис подавали у порційних посудинах, їли, тримаючи їх близько до рота, і короткі палички для цього були зручнішими. А через те, що японці їдять багато риби, вужчі кінці паличок дозволяють розправитися з дрібними кістками.Корея: корейські палички зроблені з металу, пласкі, й завжди йдуть у парі з ложкою. З м’ясом у Кореї було сутужно, тож корейці пішли шляхом, добре відомим тим з нас, хто ріс у 90-х - вони варили суп. Потім його ділили на порції й доповнювали простими гарнірами й закусками, що теж подавалися в невеличких посудинах. Ложкою висьорбували рідину й їли рис, а паличками підхоплювали шматочки м’яса й закуски. Сплющена форма паличок дозволяє класти їх на стіл, щоб вони не скочувалися, коли їдець перемикається на ложку.Чому металеві? Знать використовувала палички зі срібла в надії, що це допоможе визначити отруту в їжі. А простолюд із часом перетворив це на тренд, копіюючи великосвітські замашки паличками зі сталі. Дерев’яні палички зручніші для рису, але корейці їдять його ложкою, тож це не має значення.Отак от 🤓

розказую прикол американська компанія Campbell's, заснована ще у 1869 році (!), найбільше відома своїми консервованими супами, які зараз можна знайти навіть у Сільпо (щиро цікаво, хто їх у нас купує 👀 і шоб шо 😅) так от, кілька днів тому представники їхньої ж торгової марки Prego, яка спеціалізується на соусах для пасти, оголосили про створення нового пристрою - The Connection Keeper (зберігач зв'язку? підтримувач зв'язку?), що має благородну мету об'єднувати людей за обіднім столом. aww 🥺принцип роботи простий - ставите девайс на стіл, вмикаєте запис, їсте, говорите, а добрий пристрій записує ваші розмови, які ви потім можете завантажити в спеціальну онлайн-бібліотеку. це дасть змогу зберегти милі родинні балачки й переслухувати їх знову й знову. 😃 у світі, де приватність стає все більш примарною, а ШІ тренують на всьому, що потрапляє в жадібні рученята корпорацій, девайс, що записує ваші голоси, імена близьких, інтонації, теми розмов, найприватніші деталі, ні разу не насторожує. 😃😃 я чекала старту продажів два дні, щоб глянути, чи це не прикол. це мало статися сьогодні вранці, потім на сайті з'явилося повідомлення, що продаж почнеться опівдні, а коли я зайшла годину потому, то побачила повідомлення, що The Connection Keeper повністю розпродано 🤷‍♀️ що ж, якщо це реальна штука, сподіваюся побачити огляди від тих, хто це купив. і щиро сподіваюся, що люди купили його заради розваги й як сувенір. а не як щось, що вони серйозно планують використовувати. 👀👀

Нарешті дочекалася улюбленої події року — 12 травня в Києві відбудеться Ukrainian Gastro Show. Цьогорічна тема — «ВИТРИВАЛІСТЬ. Система, що перемагає обставини». Спікери — шефи, ресторатори, ті, хто практикує й досліджує українську кухню — розкажуть про те, як вони будують у своїх закладах систему, здатну протистояти умовам сьогодення. Виступи обіцяють концентровані, наповнені реальним досвідом і чіткими, прагматичними алгоритмами дій. Спікери: - Володимир Ярославський (керівник і співвласник «Lucky», «Chef's Table», співзасновник «Nai»): Що означає витривалість для кухні завтра. - Ольга Мартиновська (шеф-кухарка, засновниця Кулінарної Академії) та Олена Брайченко (засновниця «їzhakultura»): Страви, перевірені часом. Історія як інструкція. - Микита Силін («Кицуня», бар «Зірочка») та Артем Баклицький («Mimosa Brooklyn Pizza», «Автостанція», «Romantica»): Відкриватися чи закриватися? - Юрій Нікітюк (бренд-шеф «This is Пивбар», співзасновник NUNU): Кухня під тиском. - Ілля Демковський (бренд-шеф Кулінарного центру МХП, проєкт «Смак крізь час»): Кейси створення сучасної української кухні. - Сергій Пятун («Varcafe», Varfamily) та Тетяна Сінюгіна (пекарня «Пухке»): Як змінюється кухня, коли змінюється місто. де: Mayachok Event Hall, Київколи: 12.05.2026квитки: https://gastro.show/промокод на знижку 10%: BASILSORBET10 Буду рада зустрітися, розвіртуалитися, наговоритися й насміятися в перервах, тож як надумаєте — пишіть! 😘

Світлого Великодня!цьогоріч все, що могло піти не так, вирішило піти не так 😃перший заміс пасок (за тим рецептом, що я давала вище) вийшов майже ідеальним, якби я не пришмалила їм дно, бо пекла в незнайомій духовці. нічого, обшкрела ножем і повмочала в якусь модну кольорову помазку з Аврори. помазка посміялась мені в обличчя й не застигла. зате не кришиться! 😃другий заміс, за іншим рецептом, де дуже багато масла й цукру, відмовився сходити. я чекала, переставляла в тепліші місця, ставила на каструлю з гарячою водою, і шось там відбувалося, але дуже мляво. о 12 ночі Христос воскрес, постукав у шибку й сказав "пст, постав їх у духовку з гарячою водою" - так і зробила, й паски підросли. о 2:00 я мазала їх кардамоновою побілкою й клялася, що більше ніколи.(а треба було подумати, що холодна весна + ранній Великдень, Люда. і якщо тобі не холодно, то у тіста своя думка щодо цього)і навіть яйця пофарбувалися плямами. а там, де плями планувалися - там не пофарбувалися 😃😃ну але шо жпаски все одно смачні)

власне, рецепт пасочок, які завжди виходять:нам треба:2 яйця100 г цукру150 г масла (+30 г змащувати)220 г молока450 г борошна (+/-)7 г сухих дріжджів1 пакетик ванільного цукру0,5 ч.л. солі200 г сухофруктів (родзинки, цукати, курага, журавлина - шо є)1 ч.л. свіжої тертої цедри апельсина 1 ч.л. свіжої тертої цедри лимона2-3 ст.л. коньяку (рому, віскі, бурбону)1) сухофрукти й цедру заливаємо алкоголем, перемішуємо й лишаємо постояти2) активуємо дріжджі - підігріваємо молоко до теплого, в невеликій мисочці змішуємо дріжджі, молоко, 1 ст.л. цукру і лишаємо на 15 хв. якщо вкрилося піною - чудово, ліпимо далі. якщо ні - купуємо нові дріжджі й повторюємо процес3) у велику миску сіємо половину борошна й сіль. додаємо дріжджову суміш, перемішуємо й лишаємо в теплому місці ~40 хв, або доки опара не стане пористою й підросте4) розтоплюємо 150 г масла і додаємо до опари разом з яйцями, цукром і ванільним цукром. вимішуємо, додаємо залишки борошна й замішуємо м'яке тістоборошно буває різне - сильне, з більшою кількістю білка чи звичайне, свіжозмелене (це мінус) чи відлежане. тому його може знадобитися більше або менше. якщо вам складно визначити - не додавайте зайвого борошна, хай краще тісто буде трохи липким, ніж забитим.5) викладаємо тісто в миску, змащену маслом чи олією, накриваємо і ставимо в тепле місце на 1,5-2 години, або доки воно не виросте в 2,5-3 рази 6) з сухофруктів відтискаємо зайву рідину (якщо є). готове тісто викладаємо на стіл і трохи розкачуємо. викладаємо на нього начинку, загортаємо й акуратно вимішуємо - щоб сухофрукти рівномірно розподілилися, але не потовклися7) розтоплюємо залишки масла й змащуємо формочки (у мене виходить або 2 середні пасочки ~450 г, або 4 маленьких ~200 г). наповнюємо форми тістом на третину, змащуємо маслом верхівки й лишаємо підійти ще на 30-40 хв 8) духовку гріємо до 190. випікаємо паски ~40-50 хв залежно від розміру. охолоджуємо на решітці і змащуємо глазур'ю (1 білок + 1 склянка цукрової пудри + трошки лимонного соку для балансу)готово 🤗ці пасочки помірно солодкі, легкі, пухкі - й через те підсихають швидше, ніж більш "важкі", вологі варіації. але зазвичай вони не доживають, щоб засохнути 😆

Тернопіль, ранок понеділка, ми з чоловіком з'їли смачний сніданок у вишуканій пекарні й нажерті по саме нікуди дибаємо на пошуки тернопільського тортика, щоб взяти його в дорогу на Київ (в Тернопіль ми приїхали з презентацією нової книги чоловіка, а не в гастромандри, тож про місцеву їжу я знаю приблизно нічого, і якщо серед вас є тернополяни, то не смійтеся з мене, що я роблю якісь вже всім відомі "відкриття" 😅) тож ідемо ми такі, націлені на тортик, і  перечіпаємося об кіоск з теплою назвою "Бабусині пиріжки". чоловік дещо саркастично - оце б взяти в дорогу, щоб... швидше доїхати 🤭 тихо будь, - кажу йому - глянь, яка черга з місцевих, нам ТРЕБА ці пиріжки! прихвостилися в кінець черги, перед нами - три чорняві, східного типажу, чоловіки. їхній ватажок мав добрий настрій побалакали й пожартувати, але дівчина у віконці мала настрій швидше рухати чергу й вони не співпали по вайбу: - добрий ранок, замовляйте!- добрий, а дайте три пиріжки з вишнею, три з картоплею.- картопля з грибочками, піде?- так, тіко давайте по два в один, того й того... нє, кажу ж того й того в один, бо тут три хлопи, треба тако щоб кожному своє, бо вони сі покусают...- так що ви мені кажете, кажіть одразу, чи я бачу, що вас три...- та я ж кажу. а! одного хлопа вже нема, злякали. а ви не беріть близько до серця, я жартую, а ви берете близько до серця 😊 гарного вам дня! 🤗 дуже душевний мужчина був, а я налякалася заклопотаної продавчині й замість сосиски в тісті взяла пиріжок з горохом. страшне їдемо на Київ, пиріжки (й біляш!) їдуть на задньому сидінні й пахнуть так, що хоч ставай та їж, але поки нема куди отак от

Привіт-привіт!Раніше я обіцяла прилаштувати залишки розкішного бузинового сиропу, який зварила цього року для своєї марки Brave Bee на прохання Вови Ярославського. Зварила сильно більше, ніж просили, але в результаті заклади Вови і ще один заклад в процесі запуску вигребли все.Тож час настав. Відкриваю банку на 25 000 грн на пікап для бойового підрозділу аеророзвідки «Баракуда». Збираємо на TOYOTA HILUX, укомплектований згідно потреб та специфіки роботи підрозділу. Необхідність надійного авто на війні, мабуть, не потребує пояснення. Але цей збір точно потребує ваших донатів і репостів.🎯Моя ціль: 25 000 грнЗагальна ціль: 1.500.000 грн 🔗 Банка: https://send.monobank.ua/jar/7LLLWGBqjKСвою допоміжну банку я збираю розігруючи 50 пляшок по 100 мл максимально насиченого бузинового сиропу. Він розфасований у пляшки об’ємом 100 мл зі зручним дозатором.✨Сууупер насичений без жартів бузиновий сироп, про який ви мріяли.🍸Всього 50 пляшок по 100 мл.🪩1 пляшка = 500 грн.👉100% коштів на збір.Певною мірою нахабний збір з мого боку, але я щиро вірю в цей чарівний сироп.Надсилайте у повідомлення та коментарі інформацію про резерв своєї пляшечки, все збираю в таблицю й розсилатиму в міру руху збору. Вже заброньовано 16 пляшок з 50. А ще, за кожен донат від 200 грн ми проведемо розіграш від українських брендів. Будь ласка, вказуйте свій нік в instagram в коментарі до платежу, якщо переказуєте донат не з Моно. Дякуємо кожному за підтримку сил оборони.🙏🏻

повернулася додому, видихаю й несу вам анонс події, на яку сподіваюся потрапити у вересні, щоб трохи перемкнутися й дати собі заряд чогось нового й надихаючого16 вересня відбудеться черговий Young Chefs. цьогоріч тема події: URBAN (я ще жодного разу не була саме на цьому івенті, тож мені цікавий і формат, і зміст)в центрі уваги обіцяють гастрономічні ландшафти, міські екосистеми, різні полюси ресторанної сцени, й, звісно, пошук нових смаківна Chefs Scene пройдуть воркшопи від Іллі Сьоміна, Антона Яцука, Наді Носкової (це точно буде топчик!), Юрія Біленя, Олексія Дворкіна, Данила Онуфрієва, Тимура Габуєва й Руслана Мірошніченка. спікери будуть готувати та говорити про поп-апи, спільноти, вуличну їжу та бістрономію, пошук продуктів та шлях шефа у великому місті(особисто мені цікаво послухати про досвід пошуку продуктів у місті)вперше на головній сцені відбудеться Pastry Jam Session: виступ, під час якого 4 шефині — Катерина Краус, Інна Даценко, Ірина Давиденко, Аніта Левчук — будуть готувати десерти, присвячені різним містам України(більше, БІЛЬШЕ жінок на сцені!!! 🥳)на Food Talks в центрі уваги важливі проєкти та досвіди: Мер’ям Йол та Наталі Артюшенко представлять «Лавку деокупації», а Микита Чумаков розповість про досвід шефа у військуFood Chat: дві панельні дискусії. про багатофункціональні простори (Сенс, Avangarden, UnderWu, Foodoteka) та заклади, що формують спільноти та втілюють соціальні проєкти (URBAN SPACE 100, Misto Café, Кудрявка, Community Café).цьогоріч, крім основної сцени, буде працювати дві лабораторії: Chefs Lab (лекції від Дмитра Кривошапа, Вадима Гербута, Лілії Абдулкадер, Дмитра Оселедця, Євгенія Мензелевського) та Creative Lab (Влад Болсун, Поліна Вишня, Ольга Сосюра)буде працювати зона поп-апів, а наприкінці події відбудеться мистецько-гастрономічна подія від Young Chefs та «Як ніколи». Концепція: Urban Aesthetics. графіті, мозаїки, монументи, що інтерпретуються та осмислюються через їжу(мистецтво - це не до мене, але комусь більш освіченому в цьому плані буде цікаво 😅)квитки тут: https://young-chefs.com.ua/

забігала сьогодні на фестиваль крафтових виробників True&Local (Лавка традицій Сільпо)з року в рік це водночас і моя улюблена подія, і найбільш фінансово болюча 😅 бо втриматися й не нагребти повні руки смачного просто нереальноцього разу в мої торби потрапили:- яловичі джерки від Димні традиції. традиційно смачно)- все, що спробувала від Miasorig: рване м'ясо індички, рвана яловичина, курячі ніжки барбекю, свинячі глазуровані ребра, качине філе - все копчено-прекрасне, ніжне, соковите, м'яке, богічеське 🤌🤌 але мало. і чучуть дорого. 👀- сир з цибулею меланж і сир з віскі від Мукко. взагалі сирів на фестивалі море, здається, їх там найбільше з усіх продуктів. я не сироїдка, тому взяла трошки, а якщо ви любите сири, то вам туди прям треба.- солені лимони від Brave Bee. обожнюю. попередня баночка зжерлася зі швидкістю світла, бо я додаю їх в усе - салати, соуси, до риби, до курки, в овочеві гарніри (зелений горошок з м'ятою, соленими лимонами й оливковою олією 🤌🤌).- топові олійки, насіння коноплі й неактивні харчові дріжджі від wholesome_me. давно хотіла спробувати неактивні дріжджі й от трапилася нагода. цікава штука, нагадує пармезан і горіхи, яскравий і насичений смак.- тема цього року - "Медодай", тому, звісно ж, затарилася двома різними медочками - липовий від медик-ведмедик і лісове різнотрав'я.- нагреблася випічки з Марчук Хліб, Завертайло і Leilia Bakery;- диньок і кавунів від Дунайського аграрія;- і полірнула все це морозивом від Honey в колаборації з Лавкою традицій. бачила його в супермаркетах, але якось тоді не надихнулася - воно губилися серед величезного асортименту. а дарма - дуже непогане.рівень наших крафтових виробників просто захмарний ❤️ я не знаю, звідки ці люди беруть сили й натхнення створювати продукти такої якості й... цікавості? в нинішніх умовах, але я дуже вдячна, що вони існують й рухають українську гастрокультуру вперед.мінуси цьогорічного фестивалю - якесь дивне й дуже тісне розташування прилавків. це заважало роздивитися, розпробувати, поспілкуватися з виробниками 🥲 фудкорт традиційно сумненький, чесно кажучи, нема на що глянути. і вибір розташування діджейського пульта - якраз навпроти столиків фудкорту, щоб за гучною музикою було неможливо поспілкуватися - теж таке собі рішення.але насправді це дрібниці і я щиро раджу вам сходити на фестиваль - якщо ви в Києві, то у вас ще є можливість побувати там завтра з 12 до 22 за адресою Спаська 36/31 (КультМотив). вхід вільний. буде спекотно, але воно того варте 🤗

✨хлібні рефлексії✨вчора був день хлібних експериментів. настрій з самого раночку був інтересний, з присмаком люті й бажання вбивати, тож я вирішила, що його вже ніщо не споганить й треба щось вчудити.по-перше, я вирішила спекти хліб у день замісу, без нічної ферментації в холодильнику й подивитися, як це вплине на смак і текстуру.по-друге, вперше додала в хліб щось окрім борошна, води, солі й закваски. в одну хлібинку вмішала тертий сулугуні, в іншу - підсмажене насіння льону.по-третє, спробувала спекти хліб не в чавункові, а на камені. рілзи в інсті обіцяли багатший смак скоринки 🤔чи пішло щось не так? ЗВІСНО 😆а завдяки тому, що я змінила одразу три фактори, важко визначити, що саме вплинуло на результат.спойлер: хліб все одно вийшов смачнючийчерез благословенну прохолоду червня на кухні в мене нежарко, а через природню лінь я не схотіла шукати термометр. тож спочатку тісто сумно спало на столі й не подавало ознак життя. потім я впхала його в духовку під лампочку. воно збадьорилося, а потім перегрілося й чучуть попливло.ну і що, подумала я й спробувала його сформувати, додавши льон й сир. вийшло непогано, але вже в кошичках для розстоювання тісто підло розчіріпилося й було ясно, що хлібинки будуть плескаті.ну і що, подумала я, й пішла морочитися з каменем й організацією пари в духовці. минулого разу я попекла собі обидві руки, назвемо це ✨досвід✨. цього разу я озброїлася пекарськими рукавицями й ковшиком з довгою ручкою, щоб налити окріп без дерматологічних наслідків.як і очікувалося, паскудні хлібинки пливли. тож я спішила зробити надріз, тісто було не дуже стабільне й вийшла трошки чортівня. перша хлібинка не змогла розкритися, а через це м'якуш не виріс, як треба, бо йому заважала скоринка.другу хлібинку я пошматувала лезом так, що вона скидалася на жертву маніяка. і вона мстиво не розкрилася. 🥲в результаті вийшли трохи пласкі хлібинки з трохи щільнуватою м'якушкою. зате скоринка була тонесенька, а не така, що треба акулячі зуби, аби її прогризти. через досить короткий час ферментації вони менш кислі на смак, мені сподобалося, хоча я люблю кислинку. якоїсь різниці в багатстві смаку я не помітила.коли я тільки починала пекти хліб, то стресувала на кожному кроці. всі ці пропорції, грами, градуси, піки закваски, розвитки клітковини вганяли мою тривожну перфекціоністську душу в паніку. а потім якась мудра жінка десь на просторах інтернету написала, що хліб - це те, що люди печуть тисячоліттями. звичайні люди, а не хіміки з вищою освітою. і мене попустило, й хліб почав виходити кращим. 😌до чого я це. ні до чого, просто захотілося розказати, з чим вчора морочилася увесь день 😆фоточки хлібів покажу в коментарях