Згадуючи про Луї Маля, на думку передусім приходять дві його роботи. Якби комусь незнайомому з творчістю режисера продемонструвати їх вряд, то він навряд чи сказав би, що ці фільми реалізувала одна людина. ◾️«Блудний вогник» / Le Feu Follet (1963)Адаптація роману Дрійо ля Рошея, який і сам є адаптацією життя Жака Ріґо. Слідом за персонажем Моріса Роне ми тиняємося Парижем — містом, що знаходиться всередині, а не ззовні. І скрізь натикаємося на самі лише тіні. Ален — невільник, приречений до увʼязнення у темниці розміром з себе. Який вихід? Ріґо, ля Рошей та Ален обрали єдиноможливий. ◾️«Моя вечеря з Андре» / My Dinner with Andre (1981)Кінофільм, який більше нагадує театральну постановку. Перед нами тільки стіл, за ним — два персонажі, а між ними — слова. Цього достатньо, щоб створити справжній розлом, крізь який перед нами виникає безодня.Світ (якщо його взагалі так можна назвати) маленьких приватних справ стрімко затягує у потойбіччя через ритуали вуду, езотеричні практики та безумні перформенси. Грань між явою і сном, реальністю і вигадкою перетворюється на мерехтливий вогник, який то наближається, то відлітає. _______________________________________Ці картини Луї Маль знімав у різні епохи та в різних країнах. Він вирішив її у кардинально-відмінний спосіб. І тільки сутінково-меланхолічні мотиви Еріка Саті ніби невловимий натяк звʼязує обидві картини.Раз-по-раз повертаючись до цих двох робіт, дистанція між ними поступово скорочується, виявляючи те спільне, що, здається, завжди було на поверхні — абсурд. Тому варто хоча б у формальну дату - 30-тиріччя його відходу - згадувати про майстра абсурду — Луї Маля.