Модерна скульптура Михайла Дзиндри, що перебралась у фешн, або ж нова колекція Ruslan Baginskiy Капелюхи, сумочки та прикраси — такі ж яскраві та живі як і творіння українського скульптура. «Я завжди цікавився скульптурою та розглядав головні убори як скульптурні об'єкти. Всі головні убори, що фігурують в рамках проєкту — мій діалог з палітрою та формами Михайла Дзиндри», — розповідає дизайнер Руслан Багінський. Михайло Дзиндра провів значну частину життя в еміграції. Саме у США митцю вдалось сформувати своє творче бачення та почерк. Спочатку Михайло працював у жанрі реалістичної скульптури, але під впливом творчості американських колег перейшов до створення пластичної модерної скульптури. Його роботи вирізняються використанням незвичайних художніх матеріалів – бетонна суміш, будівельна сітка та фасадна фарба.Після проголошення незалежності України 71-річний Михайло Дзиндра повертається на Батьківщину. Тут у нього виникає ідея створити музей сучасного мистецтва, він вирішує перевезти майже всі свої 800 скульптур до України та збудувати музей на рідній землі.Усі свої роботи митець подарував державі. Сьогодні Музей Модерної Скульптури є відділом Львівської картинної галереї.Фото: джерело Авторка допису: Марія Пальчинська #дзиндра #дизайн #скульптура #фешн #ньюс
Карло Звіринський. Нові знахідки, нові відкриття Сьогодні в Я Галерея Львів ми зустрінемося з донькою Карла Звіринського — найбільшою дослідницею його творчості, авторкою монографій і досліджень, Христиною Звіринською-Чабан. Великий простір Я Галерея у Львові на Шота Руставелі 8, ми відкривали масштабною виставкою Карла Звіринського, яка називалася Ліс. Потойбічне. Вже тоді ми торкнулися поняття дерева, лісів і чогось особливого в творчості художника. Він не дивився на ліс як на щось банальне, пейзажне, а навпаки — як на особливу субстанцію, містичну, дійсно потойбічну. І фантазував з того приводу в дуже широкому діапазоні. Саме його робота зараз є однією з центральних робіт на виставці Дендропарк в Я Галерея Пентхаус. Що ми пропонуємо на цій зустрічі? По-перше, ми в черговий раз відкриємо дуже незнані сторони творчості Карла Звіринського. По-друге, Христина Звіринська-Чабан розкаже про взаємозв'язок Звіринського і природи. Поговоримо і про нові дослідження його життя та творчості. І це будуть особливі прем'єри. «Знай своїх», — як то кажуть, адже Карло Звіринський був одним із лідерів українського сучасного мистецтва. Його творчість — це те, що завжди виходило за рамки стандарту, за рамки прийнятного. Це експеримент, завжди глибинний пошук, і певна філософія, яка виражена через візуальне. Тому, хто не знає Карла Звіринського, — вам обов'язково відвідати цю подію. Хто знає, тим більше! Запрошуємо вас на двогодинну бесіду, яку буде модерувати куратор Павло Гудімов, а Христина Звіринська-Чабан буде ділитися з нами тим, що рідко відкриває широкій аудиторії.До зустрічі ввечері! ✨📍Львів, вул. Зелена 20, 4 поверх Неділя, 4.08, 18.00Вартість: 300 гривень Реєстрація за посиланням.#звіринський #анонс #ягалерея_пентхаус
«Істинно народний» або «заслужено заслужений», мова йде про художника ілюстратора Анатолія Базилевича. У межах декомунізації столичних місцевостей було присвоєно нову назву вулиці в Святошинському районі, присвячену українському графіку. Імʼя митця тепер носить колишній Червонозаводський провулок, розташований в історичній місцевості Ґалаґанах.Творчий почерк Анатолія Базилевича сформувався у роки навчання, він прагнув максимально наблизити малюнки до стилю ілюстрованого твору, психологічно розкриваючи риси літературних персонажів. Карʼєра митця стрімко розвивалася, він співпрацював з відомими видавництвами: Дніпро, Радянський письменник, Радянська школа, Мистецтво, Веселка (Київ), Прапор(Харків), естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва, журналом Перець та редакцією діафільмів Укркінохроніки.Про свій найбільш визначний і впізнаваний доробок — ілюстрації до Енеїди, Анатолій писав: «За свою творчу радість, вдячний я передусім Іванові Котляревському. Вдячний за його світлий розум, щирість, талант, за те, що він полишив по собі добру славу й розповів нащадкам про їхніх пращурів, започаткував нову літературу українську, за його живе, дотепне слово. Щасливий я тим, що мені випало зробити малюнки до Енеїди».Багаторічна праця Анатолія Базилевича вилилася у велику серію ілюстрацій до знаменитої поеми. Ці роботи відображають увесь спектр почуттів до героїв — від лірики до сарказму, від доброзичливого жарту до їдкої іронії. Завдяки його подачі Енеїда стала видатним явищем у книжковій графіці України того часу.Фото 1: Анатолій Базилевич, Скитаюсь по миру, мов ланець, По всім топчуся берегам, 1967, папір, туш, акварельФото 2-3: Ілюстрації Анатолія Базилевича в експозиції виставки Любощі і пестощі Та й сам Еней-сподар і паню Підмовив паритися в баню 1989, папір, туш, акварельНептун, моргнувши, засміявся; Венеру сісти попросив І після неї облизався, Сивухи чарочку налив.. 1989, папір, туш, акварельВул милий, уродливий!Мій друже вірний, справедливий! Чи дуже любиш ти мене?1995, папір, туш, акварельТаке дівча-кусочок ласий,Заслинишся як глянеш раз;Що ваші гречеські ковбаси!Що ваш первак, грушевий квас!1967, папір, туш, акварель.Фото 4: Видання Енеїди 1968 року з ілюстраціями Анатолія БазилевичАвторка допису: Марія Пальчинська #базилевич #ньюс #енеїда
Карло Звіринський, А од коріння любо зелені парості ростуть.. і виростуть (Шевченко), 1960«...Відколи я був в інституті, то ніколи ні до кого не говорив російською мовою, ніколи не входив в діалоги з офіційними втілювачами ідеологічно-репресивного злочину супроти української нації. Крім того я знав, що війна закінчилася, і був свідомий того, що найкращі сили українського патріотичного руху загинули. Найкращі мої приятелі або в землі, або в тюрмі. Тоді я не раз задумувався — чому я живу? Ніщо мене не заспокоювало — я відчував себе безпорадним. Мій висновок того часу — ніяка збройна боротьба нічого не дасть.Тоді я звернувся до Шевченка: «Дуб побитий гро-мами, залишився лише пень»... «...а от коріння лю-бо-тихо зелені паростки ростуть і виростуть»... - це була для мене відповідь, що треба робити. Ця, як на тепер, нескладна метафора тоді мене настільки запо-лонила, що вона лягла в основу моєї картини «Зелені паростки ростуть» (1949), полотно, олія»... ***»Незнані сторони творчості Карла Звіринського, його взаємозв'язок з природою та нові дослідження його життя та творчості — ми будемо досліджувати цієї неділі з найбільшою дослідницею його творчості, його донькою Христиною Звіриснькою-Чабан. 📍Львів, вул. Зелена 20, 4 поверх Неділя, 4.08, 18.00Вартість: 300 гривень Реєстрація за посиланням.Авторка фото: @sonya_rybka#звіринський #артворк
Фотоархів Карла Звіринського — одне з найцікавіших відкриттів проєкту Ліс. Потойбічне — великої виставки, якою ми відкрили простір Я Галерея Львів. У 2000 році Роман Метельський (дослідник фотографії, директор Львівського фотомузею, редактор онлайн-видання «Фотографії Старого Львова») оцифрував понад 200 плівок з родинного архіву Звіринських.Значну частину творчої фотографії Звіринського займають фотографії лісу та його різноманітних текстур. Звісно, він не перший і не єдиний митець, що мандрував по карпатському лісу з фотокамерою в1960-1970-х. Згадаймо Георгія Якутовича і його гіперреалістичні карпатські типажі, які йшли в основу позачасових образів гуцулів на графічних листах.Зіставивши «лісові» фото Карла з його експериментальними підходами в художній практиці, можна стверджувати, що фотографія була методом пошуку мотивів, візуальних образів та композиційних рішень.Творчість Карла Звіринського — це те, що завжди виходило за рамки стандарту, за рамки прийнятного. Це експеримент, завжди глибинний пошук, і певна філософія, яка виражена через візуальне. Цієї неділі ми зустрінемося з донькою Карла Звіринського — Христиною Звіринською-Чабан, котра є найбільшою дослідницею його творчості та авторкою численних монографій. Христина привідкриє завісу того, чим рідко ділиться з широкою аудиторією та розповість незліченну кількість цікавих фактів про творчість батька. Зустрінемося цієї неділі! ✨📍Львів, вул. Зелена 20, 4 поверх Неділя, 4.08, 18.00Вартість: 300 гривень Реєстрація за посиланням.Авторка тексту: Наталія Туліна-Маруняк#звіринський #фото #архів
Річард Серра, відомий своїми масштабними скульптурами, що наповнюють урбаністичні та природні простори по всьому світу, зокрема в Катарі та Новій Зеландії. Спадщину покійного митця важко переоцінити. Серра прагнув, щоб його великі металеві скульптури запрошували глядачів сприймати простір по-новому. Його підхід до скульптури в певній мірі змінив уявлення про взаємозв'язок між людиною та простором.На щастя, доробок Річарда Серра продовжить жити в новому парку скульптур під назвою «Longleaf Art Park». Його організовує фонд Berkowitz Contemporary Foundation на північному заході Флориди.Центральним елементом виступає монументальна скульптура Прохідність часу Серри, довжиною 66 метрів, вагою 245 тон, створена з товстих вивітрених сталевих пластин заввишки понад 4 метри. Саме навколо цієї трапецієподібної конструкції, і будується весь скульптурний ансамбль. Ця робота Серри поєднується з творами інших митців, представлених у парку, створюючи особливе чуттєве поле, атмосферу синергії мистецтва із природою. Річард Серра прагнув створювати мистецтво, що спонукало б до роздумів через дослідження. Саме таким має стати інтерактивний простір Longleaf Art Park. Його відкриття очікується у 2026 році.Фото: джерелоАвторка фото: Марія Пальчинська #серра #скульптура #парк
Олександр Сухоліт. Скульптура. Графіка. Малюнок. Живопис У Львові в Національному музеї імені Андрея Шептицького зараз проходить виставка Олександра Сухоліта — одного із найпотужніших українських митців сучасності, представника Нової хвилі та засновника групи Азбука.«Сухоліт — модерніст, народжений в епоху постмодерну», — влучно зазначила Ольга Балашова, окреслюючи вірність художника естетиці модернізму з його масштабністю універсальних тем та монументальною узагальненістю форм. Автор працює в скульптурі, графіці і живописі, а його мистецький доробок налічує біля 500 пластичних творів і понад 4000 рисунків.Експозиція виставки Олександр Сухоліт. Скульптура. Графіка. Малюнок. Живопис репрезентує доробок останніх років. У ньому представлено чимало жіночих образів, через які він розкриває своє трактування взаємодії сакрального і профанного. Митець запрошує глядача до роздумів над універсальними темами, суть яких не змінилась від створення світу.Виставка триватиме до 24 вересня 2024 року.📍Головна будівля НМЛВт-нд / 10:00 – 18:00(каса зачиняється о 17:30)Понеділок – вихіднийАвтор фото: Павло Гудімов Авторка допису: Валерія Шульга #сухоліт #виставка #львів
Колишній склад овочів і фруктів, або оновлений простір галереї Fruitmarket, що став осередком матеріальності Карли Блек.Шотландська художниця Карла Блек в 2021 році представила виставку в Единбурзькій галереї, особливо акцентуючи увагу на різноманітних матеріалах. Відновлений простір колишнього фруктового складу, з подвоєною площею відкрив максимум можливостей для культурного наповнення.Попри реконструкцію, оригінальна структура будівлі зберегла природні ритми кімнат і світло, яке заливає верхній поверх, залишаючи їх недоторканими. Мистецтво і простір (буквальний і метафоричний), який воно створює для аудиторії, лежать в основі бачення і мети «Фруктового ринку». «Щоб досягти цього, ми потребуємо, довіряємо і хочемо, щоб художники ризикували, експериментували, ставили питання, а не давали відповіді, пропонували нові перспективи», — коментують засновники Fruitmarket.Виставка Блек демонструє величезну палітру матеріалів: картон, цукровий папір, полістирол, поліетилен, целофан, скотч, скло, дзеркала, сітка, вазелін, гіпсовий порошок, порошкові фарби, ліки, косметика та нитки. Її роботи, як великі, так і малі, заповнюють простір, розміщуючись на цегляних стінах, у вікнах галереї та розливаючись по поверхах.Фіона Бредлі, директорка галереї Fruitmarket, зазначила: «У роботах Карли Блек є зухвала сила — вони вимогливі, руйнівні, але також прекрасні й надихаючі. Саме тому ми запросили її стати першою художницею, яка працюватиме в оновленому Fruitmarket. Ми цінуємо художні експерименти і прагнемо, щоб вона по-справжньому кинула виклик новому простору».Фото: джерелоАвторка допису: Марія Пальчинська#простір #шотландія
⚡️Вечірнє #куратор_слухаєPowerage — 5-й австралійський та 4-й британський альбом групи AC/DC, 1978 рік. Розповідає Павло Гудімов: «Цей альбом я обрав саме через те, що він є певною іконою стилю. Не дивлячись на те, що це 1978 рік, обкладинка та лого виглядають надсучасними. Хардроковий ефект тут присутній максимально — так, як це має бути. На обкладинці Анґус Янґ представлений з дротами замість рук — дуже інтернетна штука. Сам він червоний, підключений до чогось, ніби відчуваючи, що скоро його підключать до інтернету. Powerage має один із суперхітів — Rock ‘n’ Roll Damnation, який ніяк ніхто не може забути, він і далі звучить в різних фільмах, до прикладу, Iron Man. Однак цей альбом хоч і не може похизуватись суперхітами, він скорше є початком вже супервдалої карʼєри гурту, яка була повʼязана із появою нового вокаліста, після смерті вокаліста Бона Скотта. Back in Black та всі наступні їх альбоми стали вже золотим фондом світової рок-музики. Однак цікаво, що попри те, що AC/DC — австралійський гурт, всі вважали його британським та вони входили в усі британські топчарти. Тому слухайте Powerage та розглядайте усі деталі надзвичайно класного оформлення цього альбому!»
Частина робочого простору Ярослави Мотики, де зберігається їх з Ярославом мистецька колекція. Колекція подружжя Мотик збиралася протягом багатьох років. Ікони на склі, сакральна скульптура, старовинні різьбленні меблі початку 20-го століття, чорна кераміка з Гавареччини, мальована гуцульська кераміка та багато іншого. Подорожі на байдарках з друзями художниками, поїздки до Гавареччини та походи в гори… Із різних куточків збирали старовинні предмети мистецтва, котрі подекуди були в настільки занедбаному стані, що були абсолютно непотрібними місцевим. Проте ніхто інший як подружжя художників не міг так добре розуміти їх цінність. Часом обмінюючи їх за продукти чи алкоголь, зі своїх подорожей Мотики привозили доповнення до сімейної колекції та реставрували ці речі у Львові.Кожен предмет тут має свою цікаву історію. Як от частина різьбленого дерева, яке Мотики знайшли в Староміщині — рідному селі Ярослава. Мотика розповідає, що в ті часи тамтешню церкву намагалися перебудувати на Будинок культури. Саме через це дерево і було викинуто.Привізши його до свого будинку у Львові, Ярослав та Ярослава реставрували різьбу, перетворивши на оригінальне оформлення інтерʼєру.Авторка фото: @sonya_rybka, Авторка допису: Валерія Шульга #колекція #мотика
TGLIST.COM.UA
