Зустрічайте першу музейну виставку Дмитра Молдованова в Одеському національному художньому музеї — проєкт «Суміш» за кураторства Павла Гудімова!У цій виставці все неправильно, не академічно, не музейно і хаотично. Ми забуваємо про перспективу, світлотінь, реалістичність та академічність. Але щось нас страшенно вабить у цьому неправильному.Дмитро Молдованов художником був завжди, йому вистачало гарячого Миколаївського сонця, мистецької освіти дитячої художньої школи, друзів-митців і письменників, фантазії, яка з легкістю генерує сюжети картин, любови до мистецтва та працездатности яка викликає повагу та захоплення. Саме така суміш всього і сформувала нетривіального художника, який став одним з форвардів сучасного українського наївного мистецтва.Представлені на виставці твори, написані за останній рік, були задумані Дмитром як цілісний проєкт, і назва «Суміш» народилась одразу, як і бажання зламати щось в своїй творчости, оновити, зміксувати всі улюблені стилі в мистецтві. Як говорить сам автор: «Була ідея перемішати -ізми — стилі в мистецтві (імпресіонізм, експресіонізм, сюрреалізм тощо), але в мене, якщо чесно, нічого не вийшло... Почалося з картини з курками, потім маршрутка — через дві картини я вже здохся і все-таки почав малювати своє… Якщо чесно, я назвав би цю виставку «Сумна мішанина».Але все вийшло грандіозно і смачно! 🐯Виставку можна оглянути до 30.03.2025📍Одеса, вул. Софіївська 5аСереда–неділя 12:00–19:00Вхід: 150/75 гривень #виставка #молдованов #одеса
В нашій традиційній рубриці #міт_зе_артіст сьогодні розповідаємо про творчу практику Аліни Анохіної.«Мені подобається коли щось реальне поєднується з нереальним. В композиції це поєднання академічного з умовним, живописного з лаконічним чи геометричним. Намагаюся постійно додавати щось нове до вже сталого стилю. Це нове бачу в спілкуванні з людьми, природі, іноді, усамітненій прогулянці. Надихають різні художники. Коли береш новий матеріал для скетчів, він сам по собі вносить корективи, а потім те що сподобалось додаю у роботи на полотні», — говорить Аліна. Зараз дівчина малює скетчі різними матеріалами (маркери, лайнери, олівці, коректор) і намагається підключити більше, бо говорить, що матеріал дає поштовх до пошуку нових методів роботи. На полотні це акрил, олійна пастель.«Для мене, як виявилось, дуже важливо малювати з натури. За пів року практики, бачу якою міцнішою стала рука і як вільно можна нею користуватися в пошуку сюжетів. Я бачу як, з постійністю, росте бажання пробувати щось нове і це нове я переношу до своїх картин на полотні. Малюю скетчі двічі на тиждень. Останнім часом, замальовки з натури — мої прямі ескізи до картин. Я беру скетчбуки, роздивляюся їх, обираю ті що надихають, де починаю бачити сюжет. Далі ми з графічним планшетом доробляємо ескіз до результату, який стане картиною», — зазначає художниця. А вже завтра ми запрошуємо вас розділити з нами сесію Рисунку оголеної натури, що відбудеться в наших галереях в Києві та Львові щосуботи! ✨🌻У Львові малюватимемо в експозиції виставки «На рядні», котра завершується вже цього вікенду!🌞В Я Галерея Київ запрошуємо розділити з нами останні теплі дні цього року на Рисунку оголеної натури, що проведемо на галерейній терасі. 📍Київ, вул. Хорива 49Б📍Львів, вул. Шота Руставелі 8Щосуботи, 13:00—15:00Без реєстрації
Петро Гулин, Поцілунок, 1988«Мені все рівно, що малювати, мені подобається сам творчий процес, іноді світло чи тінь будинку, горня чи цікава форма мене захоплює настільки, що забуваю про все, хочеться розпочати негайно творити... На полотні відбувається метаморфоза того, що ми бачимо, в те що сприймаємо не банальним поглядом, а свої внутрішнім баченням, світосприйняттям через символізм форм, гру світла. На жаль, сьогодні мало хто розуміє такий стиль художнього мистецтва, більшість не можуть зрозуміти зображене на полотні, адже в них є ніби свій зашифрований код, доступний лише інтелектуалам. Мій глядач — вишуканий, розумний, інтелектуал», — описує свою творчу практику Петро Гулин.Петро Гулин (1942) — український живописець, графік та монументаліст. Закінчив Львівське училище прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачем був Володимир Патик. Розпочавши працювати в жанрі геометричних абстракцій та кольорових ліній ще в радянські часи, Петро Гулин художник досить швидко здобув всесвітнє визнання.Зараз творчий доробок налічує тисячі робіт, виконаних у різних техніках: гуаш, акварель, станкова графіка, гобелени, розписи.Фото: джерело. #артворк #гулин
В рамках виставки Володимира та Людмили Лободів — На рядні, окрім живописного циклу, акварелей, фотографій та декупажів подружжя, ми представили також амфітеатр деревʼяних скульптурних творів Володимира. Про серію скульптур Птахи розповідає зять художника — Андрій Кісь: «Інсталяцію з більш аніж 300 скульптур майстер створював на хуторі у Туровому впродовж декількох років. Якось під час праці над цією серією я запитав його: “А що для вас є ідеалом скульптури? На що ви орієнтуєтеся у своїх пошуках?” — я знав, що художник блискуче орієнтується у світовому мистецтві, давніх культурах, любить Бранкузі, Мура, Барлаха, Пікассо... на столі у нього лежала книжка «Тисяча Будд Енку»…“Знаєш, на межах лісосмуг ставлять такі стовпці із надрізами — оце для мене ідеал скульптури...”Я виставив «Птахів» посеред двору, у тому місці де майстер їх робив... птахи причаїлися перед летом, принишкли в напрузі... ось-ось і злетять... Їхні образи цільні і сконцентровані, вдумливі, сторожкі... “Ну ти ж розумієш, що це не птахи, а люди...” — казав Лобода...»А ми нагадуємо, що підходить до завершення виставка На рядні, де ми представили творчий період життя подружжя на хуторі в Турове. Тож встигніть вхопити останні промені гарячого літнього сонця, що відобразились у творах Володимир та Людмили Лободів! 🌻Виставка триває до 8 вересня включно. 📍Львів, вул. Шота Руставелі 811:00-20:00понеділок — вихідний Вхід: 100 гривень На фото: деревʼяні скульптури Володимира Лободи, створені на хуторі, кінець 1990-х—середина 2000-хФото та текст: Андрій Кісь.#скульптура #лобода #архів
Давно ми не робили вечірок у Пентхаусі! В останній день літа ми проведемо вечірку нового формату — Дендровечірку. Тематично вона буде повʼязана з виставкою Дендропарк, що проходить зараз в Я Галерея Пентхаус. Однак на вечірці ми не будемо говорити про дерева, — а скорше заговоримо мовою дерев. Ключову атракцію програми для нас підготував Павло Гудімов. Адже на вечірці він покаже, як звучить колекція його гітар. На яких, до речі, були записані класичні альбоми Океану Ельзи та групи Гудімов. Це будуть гітари з різного дерева, а Павло Гудімов пояснить, чому вони звучать саме так. Ну і звісно продемонструє 👀Неперевершена Марія Пляцко прочитає лекцію про дереворити та, навіть, покаже, як це друкується. Вражаючу інсталяцію, повʼязану з деревом, для нас підготує мисткиня Ольга Слинько. Ну і, звісно, ми частуватимемо вас неймовірно смачною їжею! Серед якої будуть і плоди дерев в тому числі. 🥭Ми готуємо гучну вечірку на честь завершення літа. Хто з нами — запрошуємо! 📍Львів, вул. Зелена 20, 4 поверхСубота, 31.08, 18:00Вартість: 600 гривень 🌳Реєстрація за посиланням. #анонс #ягалерея_пентхаус
Команда Я Галерея та куратор Павло Гудімов щиро вітають вас з Днем Незалежності України! 33-тю річницю Незалежності ми зустрічаємо в ситуації, коли в країні війна. Однак не дивлячись на це, ми розуміємо, що ті великі зміни, які відбулися за останні роки війни ще більше підтвердили нашу закоханість в свою Державу. Ми розуміємо наскільки висока ціна цієї закоханості, цієї мрії…В українців ніхто вже не зможе відібрати Україну. Ми за неї горою, кровʼю, потом та культурою. За всі роки Незалежності та роки війни ми надзвичайно підсилили культурний продукт, який є в країні. Ми бачимо як розвивається візуальне мистецтво, відкриваються нові інституції, розвиваються кінематограф, театр тощо. Ми розуміємо, що це дуже великий і потрібний фундамент для продовження нашого тернистого шляху до нашої повної Незалежності та лідерства, яке ми маємо взяти в Східній Європі щодо процесів оновлення та свіжого вітру. Ми бачимо, як лакмусовий папірець культури зараз робить свої зміни, як відбувається те, що ми називаємо відродженням української культури — створення нового модного продукту. Коли ми говоримо про Незалежність для нас це перш за все — більше культури, більше сучасності та більше роботи! 🎞️Фото: 1. Внесення Прапора Незалежності України до зали пленарних засідань Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Фото Олександра Клименка, газета «Голос України».2. Підняття прапора над будинком Верховної Ради України, 4 вересня 1991 року. Фото Олександра Клименка, газета «Голос України».3. Підняття прапора на Львівській ратуші, 1991 рік. Фото: Віль Фургало.
#міт_зе_артіст — Юрій Дурдинець. Художник не любить промальовувати деталі, скоріше прагне створити атмосферу на листі та натяк певних деталей, адже саме так на його думку швидко та майже інтуїтивно поставлена лінія чи пляма додають «живості» роботі.Основий матеріл, який використовує у своїх замальовках зараз — це кольорові акварельні олівці, олійна пастель, інколи акрил. «Кольорові олівці дають дуже великий спектр художніх засобів при малюванні.» — говорить Юра. «Особисто для мене, стиль малювання часто обумовлений що саме виконую. Переважно це замальовки, скетчі чи етюди, тому й манера буде експресивна та швидка, де немає часу прокладати етапність і будову. Я маю особливу любов до урбан-скетчінгу. Місто та оточення зазвичай насичене деталями, тому це виховує вміння швидко заповнювати композицію листа, спрощувати об'єкти.» В період навчання у вузі Юра займався станковою графікою, що теж вплинуло на його стиль. Також надихається різними художниками, саме скетчерами, ілюстраторами тощо, а оскільки часто працює з кольором щось для себе бере і з живопису (саме зі взаємодії кольорів).«Мене часто надихає саме те що мене оточує, певна рутинність життя, моменти і я їх фіксую в своєму візуальному щоденнику.»Малювати Юрі подобалось з дитинства. Тож в юному віці почав ходити в місцеву художню школу, де вже й навчився базам художньої освіти, та й привив любов до малювання та інших видів прикладної творчості. «Потім закінчив бакалавра та магістра Закарпатської академії мистецтв по спеціальності графічний дизайн, в результаті — працюю ілюстратором векторної та растрової рафіки, створюю сторіборди для комерційних проєктів. Та душа все ж більше лежить до роботи з матеріалом, ніж діджитал. Сподіваюсь колись співвідношення роботи діджитал ілюстрацій та в матеріалі буде переважати до другого.»А ми вже з нетерпінням чекаємо зустрічі з вами на нашій суботній сесій Рисунку оголеної натури, що традиційно відбудеться завтра в наших галереях в Києві та Львові! 📍Львів, вул. Шота Руставелі 8📍Київ, вул. Хорива 49БЩосуботи 13:00-15:00Вартість: 100 гривень Без реєстрації
Сьогодні Карлу Звіринському виповнився би 101 рік! Він — був однією з найвагоміших і найцікавіших постатей мистецького Львова, один із лідерів українського сучасного мистецтва, вічний борець із радянською системою, засновник нелегальної мистецької школи для творчої молоді. В якій, сформувалися художники, що не хотіли йти за канонами системи: Олег Мінько, Зеновій Флінта, Андрій Бокотей, Іван Марчук та інші.Його творчість — це те, що завжди виходило за рамки стандарту, за рамки прийнятного. Це експеримент, завжди глибинний пошук, і певна філософія, яка виражена через візуальне.Простір Я Галерея Львів ми відкривали великою виставкою Карла Звіринського Ліс. Потойбічне, вже тоді ми торкнулися теми лісу у творчості художника, а дослідження до виставки ми підсумували у книжці, де представили детальну біографію, етапи становлення творчості та унікальні фотографії з архіву Карла.Зараз на виставці Денропарк у Я Галерея Пентхаус, де ми досліджуємо тему дерев в творчості художників та різні підходи до цієї теми, — ми представляємо один із творів Карла Звіринського, розкриваючи інтерпретацію лісу майстром.🎞️: Карло Звіринський, Лаврів, 1980-ті. #бьоздей #звіринський
Неймовірні знімки, які @marisyrotiuk зробила під час нашої минулої Вечірної прогулянки в пошуках найвидатніших дерев міста.«З одного боку, трошки смішно, що ти ходиш по Львову і дізнаєшся буквально про дерева, які є в твоєму місті. Але є щось дуже чарівне і дуже миле в цьому всьому контексті, адже ти звертаєш увагу на такі речі, які можливо не помічаєш в щоденній рутині.Дуже цікаво як люди творять місто, і кожен для себе в цьому місті має якусь маленьку віддушину, про яку, можливо, ніхто і не здогадується. 🌸Одна дуже цікава історія сталася під час нашої Вечірної прогулянки. Коли ми підійшли до зрізаної сакури, Павло та Олександра не встигли навіть про неї заговорити, як жінка з балкону почала розповідати історію цієї сакури. Про те, що вона цвіла перед її балконом, що вона була дуже красива та дуже їй радувала око. І дуже шкода, що дерево померло, але принаймні було трошки легше від того, що воно померло своєю смертю, а не хтось вирішив його просто так зрізати», — розповіла Марія.А сьогодні ми запрошуємо вас на наступну Вечірню прогулянку Погулянкою, де ми вирушимо в дуже незвичне місце, яке збереглося ще з давніх-давен — шмат букового лісу в ярах. І це все в декількох хвилинах від центру Львова. 📍Зустріч на трамвайній зупинці, кінцева зупинка трамваїв номер 7 і 1 (Львів, вул. Анатолія Вахнянина)Субота, 10.08, 17:00Вартість: 300 гривень Реєстрація за посиланням. Авторка фото: @marisyrotiuk#прогулянка #парк #фото
Гулячи Старим Києвом від провулку Тараса Шевченка до Володимирської вулиці, ви натрапите на затишний зелений острівець тихого подвір'я. Та абсолютно точно здивуєтесь, як в центрі галасливої столиці можна знайти місцину, що за своєю атмосферою нагадувала би затишок заміського будинку.Тут знаходиться Музею-майстерня АРВМ. Саме так підписували свої роботи Ада Рибачук та Володимир Мельніченко, котрі працювали у творчому тандемі понад 50 років.«Хочу на море!», — колись сміливо заявила Ада, відповівши на питання, де хотіла би провести практику під час навчання в Київському державному художньому інституті. Так вийшло, що на цю практику вони вирушили з Володимиром разом. Свою першу подорож майбутнє подружжя здійснило у 1954 році, провівши травень і червень на березі Білого моря, а з липня до вересня — на острові Колгуєв у Баренцевому морі під час переддипломної практики.З того часу вони нерозлучно працювали та будували своє життя разом.«У всіх, зазвичай, спочатку любов, а потім море, а у нас — спочатку море, а потім любов», — говорив Володимир Мельніченко про їх надзвичайну любов з Адою Рибачук.Володимир Мельніченко, який помер рік тому на 92-му році життя, мріяв, щоб їх майстерня була перетворена на арт-простір, який складався би з постійної експозиції творів АРВМ та виставок сучасних українських художників.Вони з Адою Рибачук завжди хотіли, щоб їх майстерня була наповнена життям, щоб там працювали художники та створювали свої роботи. Зараз тут проводять майстер-класи та екскурсії, кінопокази, мистецькі лекції тощо. А ще експонують твори АРВМ, які ще ніколи не були показані публічно.Наразі у просторі проходить виставка NON-FINITO, тут представлені незавершені роботи Володимира та Ади.Спогади про теплі та затишні вечори з друзями АРВМ береже, «трапезна» їх майстерні, де вони часто збиралися відсвяткувати важливі події, чи просто насолодитися моментами разом.Музей-Майстерня АРВМ 📍Київ, вул. Малопідвальна 10БСр-нд/ 12:00-19:00Авторка фото та допису: Валерія Шульга#музей #майстерня #рибачук #мельніченко
TGLIST.COM.UA
