В якому стилі малює, пан ? Я малюю у стилі бароко!Робота Володимира Костирка «Я малюю в стилі бароко!» відсилає нас до однієї з найвідоміших картин Караваджо — «Давид з головою Голіафа». Дослідники припускають, що твір Караваджо є подвійним автопортретом: у постаті юного Давида художник зобразив себе молодим, а в образі переможеного Голіафа — себе в зрілому віці.Таке трактування набуває значення, якщо згадати біографію митця. Караваджо вів бурхливе життя, постійно потрапляв у конфлікти, бійки та судові справи. У 1606 році він убив людину під час сутички в Римі й був змушений тікати. Останні роки його життя пройшли у вигнанні, між спробами отримати прощення та втечами від переслідування. Тому «Давид з головою Голіафа» часто розглядають як особисту сповідь художника та роздум про провину, покарання та відповідальність за власні вчинки. У цій історії переможець і переможений виявляються однією людиною.Побачити роботу можна на виставці «Гримаси» — короткому екскурсі в культуру гримаси, де сучасне мистецтво вступає в діалог із творами минулого.📍Я Галерея Львів, вул. Шота Руставелі, 8, 2 поверх Вартість: 150грн
🖼️: 1. Мікеланджело да Караваджо , «Давид з головою Голіафа»,1609-16102. Володимир Костирко, «Я малюю в стилі бароко!», 2017
Агнець у мистецтвіОбраз агнця в європейському мистецтві символізує невинність, жертовність і спасіння. У християнстві він пов’язаний із Христом — Агнцем Божим, що бере на себе гріхи світу.На Гентському вівтарі ван Ейків агнець є центральним символом жертви Христа. У середньовічному та ренесансному мистецтві він часто з’являється поруч із Ісусом або Іваном Хрестителем як знак майбутньої жертви. У пасторальних сценах це також образ чистоти й вразливості. Та водночас агнець завжди існує поруч із іншою стороною людської природи. У біблійних текстах йому протистоїть вовк, хижак, небезпека, сила. Ця напруга між беззахисністю та агресією залишається актуальною й сьогодні, зокрема в інді-альбомі renie cares «агнець», який досліджує внутрішній конфлікт людини між “ягням” і “вовком”. П'ять треків про внутрішню дихотомію людини: ким ми є насправді — ягням чи вовком? Можливо, людина приречена співіснувати з обома сторонами себе одночасно.
🖼: 1-2 Гентський вівтар (Поклоніння Містичному Агнцю), Ян і Губерт ван Ейки, 14323 «Agnus Dei», Франсіско де Сурбаран, 1635–16404 Мозаїка «Agnus Dei», базиліка Сан-Вітале, Равенна, VI ст.5 «Апокаліптичний Агнець» (Dyson Perrins Apocalypse) , 1255–12606 «Agnus Dei», майстер Теодорик із Праги, 1365.
Опенкол на дев’ятий конкурс для молодих художників МУХі 2026Конкурс для молодих українських художниць та художників МУХі 2026 оголосив прийом заявок, який триватиме до 21 червня включно, а результати відбору стануть відомі 5 липня. Десять фіналістів візьмуть участь у колективній виставці в Promprylad Art Center (Івано-Франківськ) у вересні 2026 року під кураторством Ксенії Малих. Міжнародна експертна комісія, до складу якої увійшли провідні українські та іноземні фахівці (зокрема Лоренцо Бальбі, Пол Гейвуд, Рей Джонс, Іса Хо, Марина Гуц, Ксенія Малих та Марія Прошковська), визначить переможця, що отримає 70 000 грн і можливість реалізувати власний проєкт, а також двох призерів, які отримають по 30 000 грн та кураторську підтримку. До участі запрошуються громадяни України віком від 21 року, які раніше не були фіналістами МУХі, із вимогою подати від 3 до 5 художніх проєктів.Церемонія нагородження фіналістів та виставка відбудуться у вересні 2026 року в Promprylad Art Center (м. Івано-Франківськ). Подати заявку можна до 21 червня 2026 року включно
У Львові відкрили Музей Юліана Дороша — фотографа, кінематографіста, етнографа та одного з найважливіших документалістів Галичини ХХ століттяМузей розташований у відновленій родинній квартирі митця в якому він жив і працював. Експозиція знайомить із спадщиною Дороша: фотографією, кінематографом, етнографічними дослідженнями та архівними матеріалами.Юліан Дорош залишив після себе понад 12 тисяч світлин, які сьогодні є безцінним свідченням життя Західної України. Його камера фіксувала народні ремесла, побут, традиції, архітектуру, археологічні дослідження та зміни міського середовища. Завдяки його роботам ми можемо побачити Львів, Карпати та українське село такими, якими вони були у 1930–1970-х роках. Окреме місце у творчості Дороша посідали етнографічні сюжети. Він документував працю майстрів, ткацтво, гончарство, народний одяг, обряди та повсякденне життя, зберігаючи для майбутніх поколінь те, що могло бути безповоротно втрачено. Новий музей не лише розповідає про життя митця, а й відкриває доступ до його величезного архіву, який став важливою частиною культурної пам’яті України.📍 вул. Костя Левицького, 76, Львів📸:@gudimovpavlo
Сьогодні виповнюється 100 років від дня народження Анатолія Базилевича — одного з найвідоміших українських графіків та ілюстраторів ХХ століттяДля багатьох поколінь читачів саме його ілюстрації сформували візуальний образ «Енеїди» Івана Котляревського. Над цим проєктом художник працював понад десять років, створивши персонажів, які стали невіддільною частиною сприйняття твору. Водночас його творчість значно ширша за один проєкт. Він створював ілюстрації до творів Тараса Шевченка, зокрема до «Кобзаря», працював над «Кайдашевою сім’єю» Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Григорія Квітки-Основ’яненка, українськими народними казками та дитячими книжками. Його графіка поєднувала уважність до тексту, майстерний рисунок і виразну характерність створених персонажів.Базилевич належить до покоління митців, які сформували культуру української книжкової ілюстрації другої половини ХХ століття, довівши, що ілюстрація може бути не лише додатковим супроводом для тексту, а самостійним художнім твором.
🖼:1. Анатолій Базилевич у майстерні, кінець 1970-х років, Київ.2. Ілюстрація до повісті Марка Вовчка «Записки причетника», 1955.3. Ілюстрація до повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Пан Халявський», 1961.4. Ілюстрація до повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», 1980.5. Листівка з набору «Українські народні пісні на слова Тараса Шевченка», 1963.6. Ілюстрація до поеми Івана Котляревського «Енеїда», 1967.7. Листівка з набору «Українські народні пісні», 1966.
Джек Вайт, відомий як фронтмен гурту The White Stripes, відкрив свою першу масштабну персональну виставку «These Thoughts May Disappear» в ЛондоніЕкспозиція об’єднує понад тридцять років творчих пошуків поза музикою. Вайт працює зі скульптурою, інсталяцією, дизайном меблів та знайденими об’єктами, поєднуючи ремісничий досвід із сучасним мистецтвом. До музичної кар’єри він навчався оббивці меблів, і це залишається з ним у творчості зараз.Серед представлених робіт є об’єкти з перероблених матеріалів, інтерактивні інсталяції, авторські меблі та нова версія скульптури «The Red Tree». Робота продовжує ідею про трансформацію всохлого дерева на художній образ і стала одним із центральних елементів виставки. Сам художник називає свої роботи «hardware store art» — мистецтво господарського магазину. В основі проєкту є інтерес до повторного використання речей, ручної праці та процесу створення форми з повсякденних предметів.📍 Newport Street Gallery, Лондон📅 29.05- 13.09#виставки 1 Джек Вайт біля роботи «Sam Phillips Sofa», Newport Street Gallery, Лондон.2 Вигляд експозиції виставки «These Thoughts May Disappear», Newport Street Gallery, Лондон.3 Інсталяція, натхненна творчістю Піта Мондріана, виставка «These Thoughts May Disappear».4 «The Red Tree», 2026,
Мистецька спільнота «Нагірна 22» — одне з найбільших незалежних творчих об’єднань України — опинилася під загрозою виселення.До 31 травня художники мають залишити приміщення Київського інституту автоматики, де з 2019 року працюють майстерні, проходять виставки, освітні події та «Дні відкритих майстерень». Сьогодні спільнота об’єднує понад 200 митців, із яких понад 40 постійно працюють у просторі.Після появи нового власника будівлі художників намагаються виселити через право узуфрукту. Як іронічно зазначає Борис Філоненко у своєму тгк шосте масове вимирання: «по праву узуфрукта та ідеальної держави Платона митці зобов’язані звільнити простір. Тепер це узуфруктарій».За роки існування «Нагірна 22» стала важливим культурним осередком Києва. Від початку повномасштабного вторгнення спільнота співпрацює з міжнародними культурними інституціями, бере участь у виставках за кордоном, реалізовує освітні ініціативи та підтримує розвиток українського мистецького середовища. Після пошкодження будівлі внаслідок російських атак спільнота разом із партнерами та фондами зібрала понад 800 тисяч гривень на її відновлення. Сьогодні для спільноти існує лише два сценарії: або діалог із держорганами та можливість зберегти простір, або пошук нового місця для майстерень у Києві.«Нагірна 22» — це не просто майстерні, а середовище, яке формувалося роками й продовжує підтримувати українське мистецтво під час війни.#nahirna22 #savenahirna22
Магдалена Абаканович: між текстилем і скульптуроюАбаканович одна з ключових постатей мистецтва ХХ ст, яка змінила уявлення про текстиль і скульптуру, перетворивши м’який матеріал на повноцінну просторову форму.Народилася у 1930 році, навчалася у Варшавській академії мистецтв. Спочатку працювала в живописі, однак уже в 1960-х роках звернулася до текстилю, створивши свої знакові «абакани» — великі органічні форми з волокна, які підвішувалися в просторі й руйнували традиційне уявлення про гобелен як пласку декоративну річ. У 1970-х роках її практика зміщується до антропоморфних образів: з’являються серії безликих, часто фрагментованих людських тіл: «Нерозпізнані», «Натовпи», «Спини». Ці роботи досліджують стан людини в масі, втрату індивідуальності та відчуття ізоляції. З 1980-х років Абаканович працює з новими матеріалами: бронзою, деревом, каменем, створюючи масштабні скульптурні інсталяції у відкритому просторі. Серед найвідоміших — «Agora» (Чикаго) та «Нерозпізнані» (Познань).#about_artist1 Магдалена Абаканович у майстерні з абаканом, 1960–1970-ті2 Абакани — текстильні скульптури, 1960–1970-ті3 «Чорна», 19664 «Брати», 20105 «Жовтий абакан», 1967–19686 Серія «Спини», 1976–19807 «Посмертна маска», 1975–19768 «Тіло 81F», рисунок, 19819 «Танцюючі фігури», 2000
Трапеза та бенкет в «Енеїді»«…Нептун, моргнувши, засміявся;Венеру сісти попросивІ після неї облизався,Сивухи чарочку налив…»Так Іван Котляревський описує сцену зустрічі Венери з Нептуном — коротко, іронічно й дуже тілесно. Бенкет тут — не просто тло, а спосіб взаємодії, жест гостинності й водночас натяк.Як зауважує Діана Клочко у своєму дописі , Анатолій Базилевич у виданні 1967 року так само грайливо інтерпретує ці рядки, підсилюючи їхню двозначність. Його сцени бенкетування поєднують різні культурні пласти — від українського застілля до уявлень про античний світ. Для порівняння, римські фрески з Геркуланума демонструють зовсім іншу, але не менш промовисту традицію зображення трапези.У «Енеїді» їжа й питво стають мовою — через них вибудовуються стосунки, проговорюються бажання і навіть розкривається характер персонажів. Фраза «і після неї облизався» у цьому контексті звучить уже не як випадковий жарт, а як точка перетину тілесного, соціального й символічного.Про різні — вербальні й візуальні — образи бенкетування говоритимемо на лекції Діани Клочко.📍Я Галерея Київ, вул. Хорива, 49Б 19.04, 18:00 Вартість: 400 грнРеєстрація
Трапеза та харчУ «Енеїді» Івана Котляревського їжа займає чи не найважливіше місце, ніж війна. Переліки страв і напоїв стають окремим художнім прийомом: «лубенський коровай», «опішнянські сливи», «сивуха з Будянки». Галушки, куліш, борщ, печене м’ясо співіснують із кав’яром і крохмалем, формуючи широкий гастрономічний діапазон — від щоденного до святкового. Так само детально виписані й напої: мед, пиво, брага, горілка — усе це створює впізнавані для нас образи.У візуальній мові Анатолій Базилевич зміщує акцент із самих страв на спосіб їх подачі. Він поєднує українські та «римські» візуальні коди: куманці, миски й глечики сусідять із кубками, чашами та штофами. Ці форми з’являються і в сценах богів, і в козацьких бенкетах.Частіше бачимо не сам процес їжі, а момент підняття чарок — жест, що перетворює трапезу на ритуал. Їжа тут постає як форма спільності й одна з головних радостей життя, позбавлена різкої сатири, але наповнена відчуттям достатку.Про особливості цих зображень говоритиме Діана Клочко у лекції «Енеїда Базилевича і образи бенкетування» у Я Галерея Київ!📍Я Галерея Київ, вул. Хорива 49Б 19.04, 17:00 400 грнРеєстрація1 «Велике тут було роздолля. Тому, хто праведно живе...» 1967, папір. туш, акварель2 «Дочка у мене одиночка. Хазяйка добра, пряха, швачка, То може і в рідню вступлю» 1967, папір. туш, акварель3 «Тут зараз підняли бенкети, Замурмотали, як коти, І в кахлях понесли пашкет І киселю їм до сити» 1967, папір, туш, акварель4 «Пили за жизнь - за упокой; Пили здоров'я батька з сином. І голь-голь-голь, мов клин за клином, Кричать заставив на розстрой» 1967, палір. туш, акварель
TGLIST.COM.UA
