Ганна Маляр

Коли незнання закону призводить до неадекватних суперечок у соцмереж. Посягаю зараз на святе - на українські фейсбучні побоїща 🙈. В Україні будь-яка релігійна та етнічна громада і не тільки вони мають право звернутись до місцевої влади за дозволом встановити тимчасово «малу архітектурну форму або тимчасову споруду». На сайтах всіх місцевих адміністрацій міститься інформація про порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд. Місцева влада може відмовити у разі, якщо таким встановленням будуть порушені чинне законодавство та правила встановлення. Приміром, у нас є заборонена законом символіка. Або є Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони. Зрозуміло, що ніхто не дозволить виставляти символіку ворога, тобто російську. Але якщо порушень законів і правил з боку заявника немає, то немає і підстав для відмови. Що ж робити, якщо ви вважаєте, що у центрі вашого міста до Різдва чи новорічних свят повинен тимчасово з‘явитись той чи інший символ? Приміром, дідух. Ознайомтесь з правилами встановлення та звертайтесь до місцевої військової адміністрації, отримайте дозвіл і встановлюйте. От Федерація єврейських общин України вчинила відповідно до закону. Отримала дозвіл. Так само можуть зробити всі інші.Ключовий критерій дій у демократичній країні - законність. Якщо держава вважає, що ії можуть зашкодити ті чи інші дії, вона іх забороняє законом та встановлює відповідальність.

Бачу на російських джерелах хочуть стравити проект Deep State з ЗСУ. Цікавий інформаційний кейс, який навіщось поширюють і наші ЗМІ. Трохи поясню, як свідок початку цього проекту. У перші ж дні великої війни постало питання для ЗМІ - яку карту бойових дій показувати читачам та глядачам. Де і в кого ії брати. Як тоді з‘ясувалось ЗСУ, звісно, мають такі інтерактивні карти - вони найбільш точні і детальні, але з певних військових причин вони не можуть їх передавати у публічний простір як офіційну інформацію. Я не можу назвати цю причину, бо триває війна і причина ця досі актуальна, серйозна і обґрунтована. І тому поява проекту deep state була дуже вчасною і потрібною. ВСІМ. Крім того, різні джерела однієї і тієї ж інформації - корисні для всіх. І насамперед для самих джерел - щоб перевіряти себе і підвищувати точність. Мені здається, що натягування на глобус неіснуючої конкуренції між цими джерелами інформації - збройними силами і недержавною ініціативою deep state - це від нерозуміння суті процесів і задач. Ніякої конспірології не було. Думаю і зараз немає. Інформація може різнитись - це природньо. Бо специфіка інформації з переднього краю така, що вона може по-різному сприйматись, вимірюватись і мати різну процедуру підтвердження, що теж впливає на ії зміст. У нас різниться інформація різних державних відомств про одні і ті ж речі. І вони не конкурують і не брешуть, вони просто використовують різні методики підрахунку. Хтось рахує добу з ночі до ночі, хтось з ранку до ранку - і таких нюансів багато. Неодноразово було так, що два підрозділи з одного і того ж місця дають різну інформацію. І часто це має обґрунтоване пояснення. Крім того, в зоні активних бойових дій ситуація змінюється щохвилини. Там інформація о 13.00 і о 15.00 може бути протилежною. Бо відбувається постійний рух, постійна динаміка. І обидві ці інформаціі будуть правдивими. Але якщо ії оприлюднять різні джерела, то почнуть шукати хто з них неправий. А вони всі праві, просто ситуація змінилась. Тому інформація з поля бою має певні особливості. Якщо ії подавати онлайн в момент боїв - вона ніколи не буде в усіх однакова і точна. Саме тому військові прес-служби використовують затримку у часі. Не тому що вони щось приховують, а тому що це буде більш вивірена і точна інформація, за яку вони несуть юридичну відповідальність. Тож, немає сенсу будувати теорії на тому, що інформація з переднього краю від різних джерел може бути різною. Звісно може. Бувають і помилки. Бо в зоні активних бойових дій різні люди бачать ситуацію по-різному і мають на це право. Тому задача тих, хто перевіряє інформацію, встановити що з того об‘єктивне. Тож, ті хто подають інформацію з фронту першими, як то кажуть, «з пилу-жару», без офіційного підтвердження - завжди ризикують. В цьому і є сила та слабкість державної і недержавної комунікації. Державні інституції витрачають час на перевірку, бо вони несуть юридичну відповідальність за все, що викладають. Але програють у часі. Недержавні - виграють час, але ризикують подати інформацію, яка виявиться непідтвердженою. Це не привід конфліктувати, це привід посилювати один одного в умовах війни.

Для тих, хто переймається що зі мною і над чим я зараз працюю. Бо бачу публічно почали це обговорювати в фейсбуці, але залишу це і тут. Я зараз у відрядженні закордоном. Повернусь ближче до нового року. Працюю над проектом, який підтримує британський уряд. Мій досвід координації комунікацій силових відомств в умовах повномасштабної війни оцінили уряди декількох європейських країн як успішний. Зараз я систематизую цей досвіду та передаю його комунікаційним підрозділам держорганів європейських країн.Так, ми постали перед унікальними інформаційними викликами у 2022, з якими ще ніхто до цього не працював, і впорались з ними. Про що свідчать відгуки західних державних установ та спецслужб та їх зацікавленість перейняти цей досвід. Крім того я займаюсь експертною роботою в сфері міжнародного гуманітарного права (закони та звичаї війни). Цим я займалась і до посади, тому продовжую але з новим досвідом і вже в умовах повномасштабної війни. І звісно я, як і більшість українців, допомагаю армії. Це обов’язок номер один для кожного.

Якщо для нас люди важливіші за землю, тоді треба не забувати, що наші люди не лише воюють по цей бік. Наші люди і на окупованих територіях. Далеко не всі пішли на співпрацю з окупантом. Тому, треба дуже обережно висловлюватись про перспективи і наміри щодо цих територій. Бо там наші люди, які проходять тортури, безкінечні обшуки і арешти, приниження гідності, знущання, обмеження прав тощо. Я не все можу публічно сказати, щоб не наражати цих людей на небезпеку. Але ситуаці на окупованих після 2022 року територіях докорінно відрізняється від «ЛНР/ДНР». І я дуже сподіваюсь, що прийде час, коли можна буде розказати ці речі, і тоді ваша уява про стійкість українців суттєво розшириться. В мене у соцмережах є жінка з новоокупованих територій, яка була моєю підписницею ще з 2014. Вона не змогла з поважних причин виїхати і не може. Вона регулярно викладає інформацію про життя в окупації. Звісно з усіма заходами безпеки. Я з ії дозволу навіть оприлюднювала тексти деяких ії дописів. Це вражає. І дії окупантів і дух українців.

Дніпровський райсуд Києва виправдав осіб, які у 2014 році переслідували і відправили побитим в СІЗО 72-річного Миколу Пасічника - учасника Революції Гідності. Якихось 10 років, і історію, яку ми всі бачили і в якій брали участь, - перепишуть рішеннями судів. Мені, як учасниці Революції Гідності та авторці багатьох юридичних ініціатив Майдану, - боляче на це все дивитись. Нагадаю, що історію, яка трапилась із Миколою Пасічником з Ладижина, показували на всіх телеканалах. У 2014 році під час ходи на честь Дня соборності силовики пішли в наступ на майданівців. Пасічника, який тримав у торбині лише шматок сала та хліб, сильно побили кийком та затримали. Потім Шевченківський суд в м.Києві за сфальсифікованими прокуратурою матеріалами кримінальної справи присудив пенсіонеру, в якого була розбита губа та струс мозку, два місяці тримання під вартою.Щоправда, через день той же суд замінив вирок на домашній арешт. Але додому Микола Пасічник не повернувся, адже проходив лікування. Зрештою, Революція гідності перемогла, і з усіх майданівців зняли обвинувачення. Але нікого із причетних до побиття та засудження чоловіка не покарали.Микола Пасічник до вироку не дожив. Він помер у 2020 році у 78-річному віці

Як повернути в Україну заблоковані російські гроші? Взяла участь у круглому столі на цю тему, який організував «Фінансовий клуб». Так, ми вже давно повинні ставити питання про ціну війни, про механізми фіксаціі збитків державі, бізнесу і громадянам та про шляхи відшкодування Україні завданої шкоди. Є різні ініціативи з цього приводу і є вже конкретні зроблені кроки, про що говорили учасники круглого столу, але системно це питання вирішується шляхом формування та пред’явлення РФ консолідованої претензії. Такий механізм існує в міжнародному праві. І до слова сказати – в СРСР була комісія, яка почала підраховувати збитки ще під час війни і зрештою їх порахувала.Я займалась цією темою ще до призначення на посаду в Міноборони, коли була консультантом Комітет з Питань Національної Безпеки і Оборони Верховоної Ради України на громадських засадах (після звільнення з посади Комітет проголосував за виключення мене з числа консультантів). Тож, Комітет готував тоді законопроект 3057 "Про Національне агентство України з питань подолання наслідків збройної агресії Російської Федерації". Який врегульовував створення Національного агентства для формування консолідованої претензії України до Росії. Там у тексті є і мої пропозиції. Мені пощастило і я працювала над цим законопроектом з автором ідеї, тоді ще живим Василенко Володимиром Андрійовичем - українською легендою міжнародного права і єдиним українським суддею у Міжнародному суді (Трибунал по Югославії). Комітет рекомендував Верховній Раді ще у березні 2021 прийняти зазначений законопроект. Сьогодні листопад 2024. ✔️для розуміння Що таке консолідована "претензія" простими словами?Це вимога:- відшкодування всієї матеріальної і нематеріальної шкоди, спричиненої збройною агресією державі та її громадянам- справедливої компенсації за збитки, яких зазнала держава Україна, її юридичні особи та громадяни внаслідок збройної агресії Російської Федерації- покарання осіб, винних у скоєнні злочину агресії, воєнних злочинів і злочинів проти людяності.Для підготовки такої претензії необхідно:- сформувати єдину правову позицію України стосовно збройної агресії Російської Федерації- визначити загальний обсяг шкоди, заподіяної державі Україна, її юридичним особам та громадянам Російською Федерацією внаслідок збройної агресії та тимчасової окупації території України;- визначає загальний обсяг збитків, яких зазнала Україна, як держава, внаслідок ліквідації шкоди, заподіяної Україні, її юридичним особам та громадянам збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України;От саме цим, згідно тексту законопроекту, і повинно зайнятись Національне агентство з подолання наслідків агресії Російської Федерації.Вважаю, що його створення не просто назріло, а перезріло, бо краще починати цю величезну за обсягом роботу під час війни – чим раніше, тим краще. ‼️P.S. ні, в мене немає бажання очолити це Агентство. Я просто хочу довести цю справу до логічного завершення, бо це потрібно Україні.

Про покарання за незаконне зберігання дров та боротьбу з «чорними лісорубами». Кримінальний кодекс самий понівечений всіма скликаннями закон. Бо «посилити покарання за….» - це популістична історія, яку дуже люблять виборці. Це ілюзія «сильної руки», ілюзія наведення ладу і часто ніяк не впливає на боротьбу із злочинністю.Натомість Кримінальним кодексом чітко встановлена мета покарання. А наука кримінологія давно дослідила які покарання можуть досягати цілей і задач. Смертна кара, приміром, не зменшувала кількість вбивств.Так от, посилюючи покарання за злочинні дії варто розуміти чи виконує це покарання мету. А саме - кара, виправлення засудженого, запобігання та протидія вчиненню нових злочинів. ✔️Чи відповідає запропонована міра покарання суспільній небезпеці незаконного зберігання дров? Я вважаю що ні. Небезпека від незаконного зберігання дров навіть у зазначеній у статті кількості неспівмірно нижча за розмір покарання 3-7 років позбавлення волі. ✔️Чи варто людину, яка незаконно зберігала дрова, виправляти шляхом 7 років ув’язнення? Звісно - ні. Це не насильницький злочин і не підрив обороноздатності. ✔️чи можна великим терміном позбавлення волі за незаконне зберігання дров зупинити або попередити такі дії? Зупинити конкретний випадок зберігання - так. Вирубки - навряд. Запобігти наступним - ні. Тому повинен бути комплекс дій, у якому кримінальна відповідальність відіграє далеко не ключову роль. Нею не підміниш роботу лісництв, вертикалі державних органів з захисту довкілля, місцевої влади, яка зазвичай обізнана хто де і скільки вирубує та зберігає. Я автор декількох законопроектів, якими внесені зміни до Кримінального кодексу, зокрема і посилення відповідальності. Але це стосувалось сексуального насильства над дітьми і в таких випадках дійсно посилення відповідальності виконує свої задачі. ❓Чому виник зараз резонанс з цим законопроектом? Тому що диспозиція статті 246-1 містить відповідальність як за збут, так і за перевезення та зберігання. Тобто особа яка придбала для приватних потреб деревину теж може підпасти під відповідальність, судячи з зазначених у санкції статті обсягів. Тому, враховуючи резонанс, законопроект треба доопрацювати і чітко виділити хто може бути суб’єктом злочину - розрізнити відповідальність чорного та сірого бізнесу від потреб фізичних осіб. Звісно, тут є поле для фахових дискусій, тому перед голосуванням таких норм у парламенті треба проводити експертну оцінку очікуваних результатів від таких змін. Чи будуть досягнуті поставлені цілі.

14 вересня 2022 Звільнений Ізюм Місто, безжально понівечене ворогом. Тоді було майже пусте. Люди, які пережили окупацію, розповідали моторошні історії власного виживання. Не знаю чи доберу колись слова, щоб описати те відчуття, яке тоді було…Нагадаю, що операція зі звільнення окупованих районів Харківщини проводилась з 05.09.22 по 07.10.22 Тоді, в ході наступальної операції, було звільнено 487 населених пунктів, близько 150000 людей, які вимушено знаходились на окупованих територіях. Це була перша такого масштабу спланована наступальна операція ЗСУ. В цій операції, попри те, що ми вели наступальні дії, наші загальні втрати були в 1,2 рази менші, ніж втрати ворога. В той час, як зазвичай у війні навпаки - втрати сторони, яка наступає, більші ніж у сторони, яка веде оборону. Про що це свідчить? Про те, операція була детально спланована, про ефективну систему вогневого враження противника і грамотні дії наших військ.Планував і реалізовував цю операцію нинішній Головком Сирський, а тоді ще командувач ОСУВ Хортиця.

Україна взяла курс на ратифікацію Римського статуту. Шлях до цієї події був тернистий, сповнений міфами, страхами та часто нерозумінням суті питання. Завищувати очікування від МКС не варто, тим більше сьогодні в активній фазі робота над спеціальним трибуналом, але на одну можливість розпочати розслідування проти РФ за агресію стане більше.Одним з основних гальм до ратифікації були страхи, міцно вкорінені серед військових, щодо того, що Римський статут відкриває шлях до засудження наших бійців Міжнародним кримінальним судом. Але річ у тім, що Україна ще у 2015 році визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду розслідувати на своїй території воєнні злочини та злочини проти людяності. Тому ратифікація Римського статуту на можливість розслідування саме цих злочинів вже ніяк не вплине. Втім, у нас залишаються без юрисдикції МКС злочини – геноцид і агресія. Тому ратифікація Римського статуту дасть право МКС розслідувати ці злочини, вчинені Росією щодо України. Тут не має бути ілюзій - є нюанси з тим що РФ не підписант Римського Статуту, МКС може більше 10 років розслідувати і ще не має жодного вироку за агресію, а саме визначення «агресії» в Римському статуті не відповідає сучасним викликам війни, бо в його створенні брала участь РФ уже в той час, коли вони повним ходом воювала в Україні. Але в будь-якому разі це крок вперед до збору доказів та їх документуванню щодо вчинення Росією агресії та ще ряд можливостей.🪖Що ж стосується наших військових, то ситуація наступна: ✔️у Римському статуті йдеться про воєнні злочини, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів. Наразі в Україні ще не було такого випадку, щоб давалась команда масово вчиняти воєнні злочини. І ніякої такої політики чи планів з 2014 року не було з боку нашого військово-політичного керівництва. ✔️що стосується злочинів проти людяності (злочини проти цивільного населення), то за них безумовно повинна наставати кримінальна відповідальність. І в нас є вироки національних судів за насильство щодо цивільного населення, яке нажаль мало місце у зоні бойових дій у 2014-2015 роках. Не буду вже згадувати назви тих добровольчих загонів. Але з тих пір як їх засудили, такого явища у нас немає. ✔️І варто знати, що Гаага розглядає тільки ті провадження, щодо яких не впоралися національне правосуддя і національні правоохоронні органи. Тому, якщо Україна сама розслідує такі злочини, то їх не будуть розглядати в МКС. Це на випадок, якщо все ж таки, хтось з наших такий злочин вчинить. Я у 2020 писала про це в Українській правді, стаття і зараз актуальна крім назви – слава Богу! Тому, хто хоче детальніше розібратись 👉за посиланням

Ситуація практично по всій лінії фронту зараз ускладнена. Росіяни розуміють, що захід вже дозрів і готовий на них тиснути та ставити у дуже незручне становище. Тому наш ворог накаляє обстановку на фронті, збільшує тиск аби їх почали просити і вмовляти на перемовини, а вони тоді матимуть домінуючу позицію. Ось така в них логіка. Вони вже так робили. Звісно, чергове збільшення інтенсивності ворожих дій можна було б розцінювати і як рух до їх стратегічної задачі - захопити всю Україну і знищити державність. Але ж, вони паралельно включили своїх «хороших рускіх» і вже кілька разів «вкидували» різні мирні плани. Вони не хочуть почуватися злочинцями, яких змушують припинити вчинення злочину, вони хочуть почуватися великим політичним гравцем і вершити долю України, торгуючись з Заходом, а не з нами. Але це не означає, що вони досягнуть мети. Адже наступ на Харківщині зупинений і зараз наші війська не гірше тримають оборону. Так, у ворога є подекуди тактичне просування. Але в нас настільки нерівні сили. Наш супротив по факту значно перевищує наші можливості. Росіяни з усіма їхніми перевагами у зброї і людях, які вони нарощують постійно, - не можуть вже два роки вийти на ті межі які, планували. А ударом по Охматдиту вони ще раз нагадали всьому світу, що вони фашисти і з ними можна говорити лише мовою сили.