ГОЛОБУЦЬКИЙ

Роками я вперто на всіх майданчиках тверджу: припиніть тягти сюди "хороших русскіх"! Бо не існує в природі "хороших русскіх" на боці України, навіть як тимчасових союзників! Вони поголовно імперці, їх все влаштовує, крім прізвищ конкретних дуп у владних кріслах РФ - ну і крім санкцій, від яких потерпають їхні бізнеси, що чемно платять податки на вбивство українців і пишаються цим. Через це мене припинили запрошувати чи не на всі телеканали - бо в кожного на етері щодня мінімум пара-трійка "хороших русскіх" російською розповідають, як нам жити. І ведучі радісно підлаштовуються під "старших братів" - теж ляпотять язиком і запопадливо погоджуються з їхніми заявами. Але ж тут вилізло троє "жертв Кремля": не встиг вивітритись запах казенних "воронків", як вони долучились до голосів решти "хороших русскіх" - взялись переконувати, що "прості росіяни ні в чому не винуваті", "санкції треба зняти". А так вони, звісно, "за мир і Україну", а як же. Великодушно ігноруючи факт, що "прості росіяни" майже поголовно підтримують війну, пишаються здобутком "нових територій", схвалюють дії Путіна, підтримують "СВО" (бо це добрий заробіток для них особисто) і категорично не згодні на мир, якщо доведеться повертати Україні окуповані території (про репарації за все ними зруйноване взагалі не йдеться).І раптом купа українців прозріли! "Гниди вони, а не "хорошиє русскіє", хай йдуть за кораблем!". Хоча варто бути чесним: з'явились і ті, хто висунув "геніальну" ідею: треба їх до України привезти на перевиховання. От вони побачать на власні очі - і негайно все зрозуміють та перестануть захищати імперію! Може навіть їм українське громадянство надати для якіснішого перевиховання. Так що мені складно уявити, що саме здатне буде врешті пробити цей невиліковний бар'єр в головах більшості українців між "звичайними русскімі" і уявними "хорошимі русскімі", щоб вони злились в одне смердюче болото в уяві більшості.

До Федеральної виборчої комісії США надійшло повідомлення про висунення Камали Гарріс (59 років, заміжня, без дітей, ямайсько-індійське походження) на посаду президента. Вона вже виконувала обов'язки президента, поки Байден в листопаді 2021 був під наркозом (така процедура). ==В контексті України зокрема і глобальної присутності США загалом Гарріс не надто оптимальний варіант: вона не виявляла зацікавленості чи обізнаності ані в питанні нашої війни, ані в питанні протистояння в Ґазі, ані в питанні Ірану (ядерної загрози, участі в експансії Росії та загалом розпалюванні війни на Близькому Сході), ані в питанні протистояння з Китаєм (і захисту Тайваню), ані в питанні стримування Кім Чен Ина. В цілому не було помітно її особистої позиції - Гарріс дотримується офіційного курсу Байдена і уникає особистих оцінок і примітних заяв. Промови найчастіше виглядають "водою" - достатньо заплутані, беззмістовні і навіть дивні, щоб їх розуміли найуважніші слухачі (і навіть читачі вже записаних слів).Гарріс, як можна спостерігати, прихильна до лібералізму аж до лівацьких виявів "всезагальної рівності" (і до прямого порушення законів: коли була прокурором Каліфорнії, не відкривала справ проти ЛГБТ-шлюбів, прямо заборонених в штаті; з іншого боку, її опоненти обвинувачують Гарріс в ухилянні від розслідувань проти корпорацій). Вона явно не прийме ніколи ідеї ескалації будь-якого конфлікту, навіть якщо це буде очевидний найкоротший і найдешевший шлях встановлення миру та відновлення економічної активності. Оточення таке саме (ще й пропалестинське - ХАМАС сприймають "борцями за свободу", а не терористами, потенційно ядерними). Американські розслідувачі стверджують, що за Гарріс в Білому домі "запанувала атмосфера нездорових інтриг, поділу на фракції і безгосподарчості". Власне, тепер, після офіційної відмови Байдена від балотування, республіканці вже не мають потреби його топити - тому вже почали перекидати відповідальність за всі провали і сумнівні рішення Байдена на Гарріс. В сенсі, "Дідусь заслужений, але старенький, а ти куди дивилась і чому приховувала від Америки його стан?! Ще й за його спиною ухвалювала погані рішення". Що можливе обрання Гарріс значитиме для нас? Ймовірно, посилення байденівської "стратегії невизначеності і малих кроків". "Підтримка до кінця" на словах та максимальне затягування рішень на практиці. Штучна прив'язка українського питання до геть інакших проблем, внутрішніх і зовнішніх, - і в такий спосіб заморожування рішень взагалі. З такого пункту зору егоцентричний і імпульсивний Трамп набуває привабливості. Бо він може раптом вирішити покласти край наїздам Путіна, Ірану, ХАМАС чи Ина - і розпорядитись про максимально жорстку відповідь. Гарріс на таке не піде за жодних обставин. Спостерігаємо далі. І не забуваємо, що працювати нам доведеться з президентом США незалежно від особи і партійної приналежності.