ГОЛОБУЦЬКИЙ

Politico: Обміняний «опозиціонер» Владімір Кара-Мурза заявив про «таємний діалог» Києва та втіклої «опозиції РФ» та вказав на бажання довести цей «діалог» до «найвищого рівня» (очевидно, до Зеленського). За даними того ж Politico, ще один такий самий «хороший русскій в екзилі» Ілья Яшин стверджує, що Зеленський нібито вже навіть висловив відкритість до ідеї таких дискусій. ==Текст пишу російською, бо скерований він якраз на росіян – «хороших» та не дуже. ==Теоретически, Украина может начать взаимодействие с российскими "оппозиционерами", если они создадут правительство в экзиле (и если пользы от него будет больше, чем от Тихановской, - в смысле, оно не ограничится освоением грантов). Но только и исключительно в том случае, если созданная структура сперва сама сознательно и целенаправленно обозначит однозначную позицию в вопросе суверенитета Украины.Я имею в виду, если это правительство от имени России хотя бы номинально примет обязательство отказаться от всех и любых территориальных претензий к Украине и вернуть все захваченные территории. В смысле хотя бы признает эти территории «оккупированными», а не «новыми территориями РФ». И подлежащими обязательному возвращению под суверенитет Украины, как только «правительство в экзиле» придёт к власти в РФ.И если все эти «оппозиционеры» такие принципиальные борцы с Путиным, то они обязаны ещё до каких-либо контактов с официальным Киевом от имени «правительства в экзиле и порабощенных народов России» провозгласить войну Путину и его режиму, войну российскому империализму в принципе. При таких вводных некая работа украинской власти с этими «оппозиционерами» возможна. Потому что Украина будет понимать, что эта команда не просто хочет заменить Путина в главном кресле России и вернуть всё «как было, когда всем было хорошо» (т.е. по факту до состояния на начало войны времён Януковича). А планирует активно приобщиться к усилиям по демонтажу империи.Ведь проблема российского империализма – в самом принципе устройства РФ как экспансионистского государства с огромной территорией. Когда для удержания этой территории под контролем Кремль вместо решения внутренних проблем всю энергию направляет на внешние вопросы. И так столетиями.После публичных шагов "российских оппозиционеров" в этом направлении действительно возможно дипломатическое взаимодействие со стороны Украины. И в таком случае всех "хороших русских", кто не присоединится к такой антиимперской инициативе, закономерно можно считать агентами ГРУ. И с ними никаких дискуссий быть не может.Такая программа от украинской власти была бы прагматичным и полезным ходом независимо от прикладных результатов деятельности «оппозиционеров».

Ольга Сумська назвала "ненормальним" обурення українців її публічним, демонстративним привітанням в Інстаграмі доньки-росіянки з днем народження (вже другим від початку Великої війни). Мовляв, українці "не мають жодного права критикувати і зауважувати" - бо це "власне життя людини, особисте життя" (хоча привітання було публічним): "Та, блін, до цих пір дістають!". --Антоніна Паперна-Яґлич (35) виїхала до Росії під час війни, однак до початку Великої війни, одружена з фігурантом "Миротворця" (через виступи в окупованому Криму) актором Владіміром Яґличем, має від нього доньку (7) й сина (5). Про війну мовчить. Сумська від початку Великої війни твердить, ніби Антоніна просто не може виїхати з РФ. Чоловік Ольги Сумської Віталій Борисюк зазначає, що "Тоні взагалі не дозволять поїхати з країни".--При тому Ольга Сумська не бачить різниці, в Росії мешкає дочка (в одному з інтерв'ю Сумська твердила, що сама відправила дочку до Москви), "в Америці чи в Індонезії". Мовляв, Паперна "просто від батьків далеко", її нема за що "хейтити".При тому Сумська спочатку закрила коментарі до привітання, а потім і саме привітання.

Експерти з геополітики, на яких ми заслужили. Стрім Наталії Мосейчук. Отакою "експертною думкою" в нас тепер формується позиція суспільства воюючої країни і ставлення населення до головного стратегічного партнера (хоча Європа, звісно, ближча і прихильніша, бо особисто зацікавлена, однак військові бюджети і вплив все ще непорівнювані). Мосейчук всі, звісно, впізнали. А от двоє інших персонажів, які тут виступають, вибачте на слові, експертами... Хоча багато хто твердить, що вони дуже впізнавані і неймовірно популярні блогери. Це Наталія Скай «Піпонька», вдова, емігрантка з України (про яку в мережі пишуть, що шахрайка, яка "живе з того, що легалізує шукачів громадянства США") та її ...бойфренд? альфонс? Рустам Солнцев, втікач з Росії, учасник телешоу "Дом 2" (записував щось з окупованого Криму, "топить за Путіна", так само шахрай, "збирав гроші на допомогу Україні і майже все лишав собі"). В мережі позиціонуються як "пліткарі", швидше. В мережі також пишуть, що Солнцев "регулярно з'являється в етерах популярних українських блогерів сегменту 50+". Чим обумовлений вибір "експертів" - хтозна. Але можна не сумніватись, що ці заяви знайдуть свою аудиторію.

(Продовження)==Милован Джилас, в 1944–1945 годах один из руководителей Народно-освободительной армии Югославии и один из четырех ее коммунистических лидеров, в своей книге «Беседы со Сталиным»: «Сталин делегации югославских коммунистов в конце 1944-го года "плача, выкрикнул [в ответ на обвинения в массовых изнасилованиях русскими солдатами освобождаемых югославских женщин]: ...Неужели Джилас, который сам писатель, не знает, что такое человеческие страдания, что такое человеческое сердце! Неужели он не может понять солдата, который, пройдя тысячи километров сквозь кровь, огонь и смерть, развлечется с женщиной или прихватит какую-то мелочь?».==Маємо розуміти, що всі ці свідчення – це не про історію, це про сучасність Росії також. Адже Путін, як і свого часу Сталін нагороджував і прославляв найбільших катів, особисто нагородив підрозділ, який чинив звірства в Бучі.**Дневники министра пропаганды Третьего рейха Йозефа Геббельса: «Фактически в лице советских солдат мы имеем дело со степными подонками. Это подтверждают поступившие к нам из восточных областей сведения о зверствах. Они действительно вызывают ужас. Их невозможно даже воспроизвести в отдельности. Прежде всего следует упомянуть об ужасных документах, поступивших из Верхней Силезии. В отдельных деревнях и городах бесчисленным изнасилованиям подверглись все женщины от 10 до 70 лет…».==От тому німцям і полякам варто зважати, чим завершиться їхня обережність і дистанціювання від війни проти Росії для їхніх же дітей і жінок. Бо російські окупанти ні на півкопійки не помінялись за 80 років. І гасла «На Берлін!» серед російських катів знов набрали популярності.

Поки ситуація зі спробами отримати від Путіна згоду на припинення вогню без умов вкрай дивна: сьогодні видання FT повідомляло, що Путін відмовився обговорювати підготовлений план мирного врегулювання, а російська делегація на переговорах у Стамбулі, як ми пам'ятаємо, вимагала повного визнання анексованих територій та інших «неприйнятних» вимог.Після такого позиціонування Путіна спецпосланець США Стівен Уіткофф скасував свою поїздку до Росії наступного тижня. Але сьогодні держсекретар США Марко Рубіо зателефонував Лаврову, що підтвердив Держдеп. Сам Рубіо написав, що «США представили сильний мирний план», і якраз його Рубіо обговорював з Лавровим. Хоча паралельно Мєдвєдєв пише «всім ворогам Росії, які висувають переговорні ультиматуми» (які це? по факту на Росію не тисне ніхто, її весь час вмовляють і йдуть на поступки): «невдалі мирні переговори можуть привести до початку страшнішої стадії війни з новою зброєю і учасниками». В сенсі, в «СВО» буде більше північнокорейців і долучаться афганські таліби? А «нова зброя» - це натяк на ядерний удар?Щодо «умов» Кремля, то стратегія Путіна не міняється: вимагати в Трампа максимум в сподіванні, що тому набридне і Росія отримає все, на чому наполягає. Але на такому тлі, після стамбульської профанації Трамп все одно максимально позитивний: анонсує в понеділок розмову з Путіним і Зеленським. «Сподіваюся, це буде продуктивний день, буде досягнуто припинення вогню, і ця жорстока війна - війна, якої ніколи не мало бути, нарешті закінчиться».Що ж, схоже, доки Путін, образно кажучи, не «харкне» Трампу персонально в обличчя, той вважатиме, що його метод ведення діалогу успішний. Це неконструктивно, однак що можна протиставити Путіну без участі США? Тому і Європа, і ми все одно чекатимемо переговорів Трампа з Путіним. Не так заради результату, як заради розчарування Трампа і зміни підходу. Зрештою, американці дійсно нам потрібні, повністю замінити їхню допомогу у війні не вийде з об’єктивних причин. Та і примусити Путіна до миру є шанс тільки в США. Тож поки є хоч один шанс, що в Трампа вийде домогтись скільки-небудь тривалого перемир’я, нам доведеться чекати результатів його взаємодії з Путіним і сподіватись на результат. Та й перш ніж обговорювати наївність і довірливість Трампа, його готовність в кожен момент піти назустріч Путіну, варто згадати Макрона. Як з нього і його постійних дзвінків Путіну насміхались не тільки ми і французи. Однак в певний момент ця віра Макрона в угодоспроможність і цивілізованість Путіна сягнула межі. І ми отримали сьогоднішнього дуже жорсткого Макрона-мілітариста, лідера оновленої, більш жорсткої і самостійної Європи. Ймовірно, лідера майбутнього європейського оборонного союзу. І хто би цього очікував від «хлопчика-пейджера на зв’язку з Путіним»?І ще момент. Якщо Путін врешті насправді обере війну на виснаження, скільки би вона не тривала, - нам доведеться інакше оцінювати перспективи. Перспективи країни і особисті перспективи кожного.Якщо Путін обере війну на виснаження, він відбере майбутнє і в росіян, і в нас. І нам доведеться переоцінювати свої плани. Європі також. Однак поки Трамп все ще вірить в «хороші новини вже днями».

Що ж. Моє припущення - що шанси на тривале припинення вогню мінімальні - справдилось. Путін виповз серед ночі подякувати маріонеткам і сателітам за те, що "приїхали віддати данину" до Москви. І підтвердити, що ніякого припинення вогню не буде. Як і ніяких домовленостей з Трампом. Замасковано це під намір "відновити переговори без посередників в Стамбулі".==Отже, Путін пропонує "відновити прямі переговори без жодних попередніх умов. Почати пропонуємо негайно, вже в четвер, 15 травня в Стамбулі, де їх було припинено".Тобто, від припинення вогню Путін відмовився - "про це, можливо, вдасться домовитись в Стамбулі". Від посередництва США відмовився. Проситиме Ердогана "надати можливість проведення переговорів в Туреччині". І знов чуємо китайські формулювання - "усунути першопричини". Судячи з формулювань, Путін продовжує наполягати на вимогах "припинити мілітаризацію України". "Ми пропонуємо відновити переговори, які були перервані не нами. Що тут поганого? Хто хоче миру, не може це не підтримати".

І трохи про "жертв 2мая" і "жертв одеської трагедії" - хто забув, ким саме були ці "прекрасні чесні люди, яких знищили укронацисти за російську мову і любов до Пушкіна". Це були оплачені і організовані з Кремля виконавці, які свідомо йшли лити кров - бажано українську, але обов'язково і своїх, для потрібного ефекту. Вони люто ненавиділи (хто живий - досі люто ненавидить) українців і Україну. Вони знайшли способи, як українців вбивати. Хто тоді ж на вулицях Одеси, хто пізніше в "ДНР", хто в "СВО", але на кожному українська кров. І так - вже була закладена "ОдНР", вже був проголошений "президент". І вони голосно, на камери кричали, що готують страти і просто вбивства українців за те, що вони українці. А "Одесса - русский город". Тому "не все так однозначно", "ми не можемо точно сказати", "це була нещасна випадковість" - все це відверта брехня. В когось - брехня собі. Бо все однозначно. Бо ми можемо точно сказати - і могли вже 2014-го. Бо це була організована провокація і спроба відірвати від України ще й Одещину. Ніякої випадковості, неочікуваності, стихійності.

(Продовження)==США, судячи з анонсованої відсутності в Лондоні Віткоффа і Рубіо, також не очікує, що щось радикальне буде погоджено. Тому від Трампа буде хіба Келлоґ – який, за всіма оцінками, «втратив в плив і вагу в Білому домі». Отже, їде як спостерігач, а не як підписант чи голос Трампа. Тим більше, як я вже неодноразово зазначав, в тому ж питанні санкцій щодо Росії від США практично нічого не залежить – бо основний тиск чинить Європа. Те саме із замороженими активами: вони так само в Європі здебільшого. А за Брюссель Трамп нічого вирішувати і обіцяти не може, навіть враховуючи такі його важелі як тарифи на європейський імпорт. А от близький до Трампа Венс якраз напередодні зробив жорстку пропозицію Індії – яка, фактично, дублює «рідкісноземельний ультиматум» нам. «Ми хочемо допомогти Індії в освоєнні її власних значних природних ресурсів, включаючи шельфові запаси природного газу і критично важливі корисні копалини. Ми маємо і можливості, і бажання допомогти». Оригінальний крок. Це спосіб сказати Україні "нам не так вже й потрібна угода про ваші копалини, то чиста благодійність, так-то ми розраховуємо на значно більші обсяги безпечного видобутку в Індії, тому погоджуйтесь на все"? Але, з іншого боку, без жодних гарантій, без жодної допомоги і захисту для України з боку США за всі вимоги, які вони закладають в угоду, оце - прекрасний привід сказати "ой, це надто щедра благодійність з вашого боку, Україна не може таке прийняти, це буде зловживання вашою безмежною добротою".І як результат – додатковий привід Трампу дистанціюватись від наших проблем і нашої війни. В цілому, Росія теж не демонструє ні готовності до компромісів, ні бажання припиняти вогонь. І по факту, якщо проаналізувати не заголовки, а слова Пєскова, ніхто і не пропонував прямі двосторонні переговори. --«При бажанні і відкритості української сторони, напевно, повинні бути вжиті якісь кроки для того, щоб юридично розчистити ці перепони на шляху таких контактів, якщо є така готовність. ...Путін неодноразово говорив про свою готовність вирішувати питання шляхом переговорів».--Оці «кроки» - це, очевидно, не тільки про скасування постанови РНБО про заборону перемовин, але й про заміну головного перемовника – тобто, про вибори іншого, прийнятного для Путіна президента. Ймовірно, в цю фразу закладено ще багато вимог і претензій. Але жодних пропозиції двосторонніх переговорів, як бачимо. По факту це повторення все тих же претензій («Путін неодноразово говорив»), але в іншому формулюванні. Повертаючись до можливої ролі США, Трамп міг би спробувати відібрати в України Крим і подарувати Путіну визнання де-юре анексії. Якби не позиція більшості американців, які однозначно на боці України і проти Росії. Віддати Росії контроль над ЗАЕС? Без всіх інших пунктів це безсенсово. Пообіцяти спільні бізнес-проєкти в Росії? По-перше, насправді РФ – це доволі скромний ринок. По-друге, без правового забезпечення (всі історії з конфіскацією активів «недружніх» бізнесів, підприємців і держав). По-третє, без узгодження з Європою і з протистоянням з Сі в цих «спільних бізнес-проєктів» просто не буде ринків збуту. Везти до США? Так в Америці є свої виробники. Отже, в підсумку, в Лондоні зустріч використають, найпевніше, для позначення своїх позиції Старою Європою. А не для радикальних ультиматумів Україні. Та й Путін поки реально не зробив жодних порухів, які можна би було трактувати як готовність бодай до попереднього етапу початку бодай тимчасового припинення війни.

Наближається «трампівський дедлайн» для відповіді Путіна: до 20 квітня всього тиждень. І відповіді, найпевніше, таки не буде. Бо Віткофф привіз все ті ж неприйнятні в принципі вимоги про «4 області повністю». Та й оприлюднені «додаткові газогонні пункти угоди про надра України» зумовлюють повну відсутність в України приводів погоджуватись на компроміси, пропоновані США: такий формат забере в нас дуже багато, але не дасть нічого. Всі ж вже розуміють, що навіть у фантастичному найкращому варіанті йтиметься тільки про паузу у війні. Представники країн Європи (і європейських армій) публічно озвучують очікування нападу Росії на Європу максимум за 4 роки, в 2029-му. А для цього Путін має лишати за собою повний контроль плацдарму на територіях України. Тобто, будь-який компроміс, будь-які умови для переговорів мають базуватись саме на цьому: що по факту війна не завершиться. Домовляються сторони тільки про більш чи менш короткий період з меншою інтенсивністю бойових дій (навряд чи хтось вірить в повне їх припинення – Кремль прямо заявив, що продовжить удари і після підписання перемир’я, просто інакше їх пояснюватиме). А «оформити якось тимчасове послаблення вогню в обмін на згоду з вимогами Путіна» звучить, м’яко кажучи, геть не так тріумфально, як «змусити сторони до перемир’я». В сенсі, вся тема вже стала, ймовірно, набагато менш цікавою Трампу. Тому Трамп, схоже, чекає на «ніщо» 20 квітня. І в очікуванні цього провалу вже продовжив на рік пакет санкцій проти РФ, запроваджений Байденом. А тоді просто емоційно заявить світу «ну, я намагався, я доклав таких зусиль – але їх не оцінили, тож я вмиваю руки, хай то розгрібає, хто схоче». На що з ентузіазмом дивиться Сі. В нього є глобальний інтерес: показати європейцям, що от Китай може впоратись з масштабними проблемами. Що Європа дарма так легковажить пропозицією сформувати єдиний з Китаєм фронт для протистояння «тарифній війні» Трампа. Китай – серйозний гравець і може замінити США в глобальних питаннях. Так що може бути і такий варіант: Сі дочекається 20 квітня, коли Трамп провалиться – китайський лідер, схоже, абсолютно впевнений в цьому провалі. Тоді Сі десь так 8 травня урочисто приїде «на білому верблюді» до Москви.Бажаний для КНР варіант, щоб 9 травня Путін справді сказав «все, ми домовились, війна закінчується». Трамп знаходитиметься в прострації – бо тижнів два думатиме, що ж робити, як реагувати. І в цей час Сі знов зробить пропозицію Європі щодо протидії «недружній позиції США». Звісно, якщо Сі не впорається з тиском на Путіна, то і для Європи він не матиме нових аргументів. Та продовжить лишатись сам на сам з торговою війною США. І знов про те, що перерва, якими б не були умови перемир’я, буде тимчасовою і короткою. Війна дійсно не закінчиться. Вона в будь-якому випадку триватиме – в інших формах. Але зважаючи на кількість наших проблем, певне затишшя нам все ж потрібне. І добре би, щоб нам вдалось домогтись цього на прийнятних умовах. І так само в наших інтересах, щоб ця угода йшла від Америки, якщо вже Трамп так вчепився в образ миротворця. Але тоді на Америці ж буде і відповідальність. Однак якщо Трамп дійсно провалиться і визнає свій провал, а угода про перемир’я прийде від Китаю, все виглядатиме трохи по-іншому, м’яко кажучи. Реакція Трампа прогнозовано буде негативною: очевидно, перекриється постачання зброї і розвідданих, та й всього спектру допомоги. Отже, нам буде значно тяжче готуватись до наступного нападу Росії.Тому нам варто брати приклад з Ізраїлю: дружити то з тими, то з іншими, аби лиш зберегти існування країни.

Не ворожий Китай, а дружня Японія почала масово розпродувати американські державні облігації, що призвело до обвалу на ринку. Експерти пишуть, що причиною запровадження Трампом 90-денної паузи на додаткові мита став власне цей обвал. І спочатку учасники ринку були впевнені, що облігації розпродує Китай (я вчора теж про це писав - бо Китай найбільш очевидний гравець). Але виявилось, що це була дружня до США Японія. Як наслідок, відсоткові ставки за цими облігаціями небезпечно піднялись. А чим вищі відсоткові ставки - тим дорожче обслуговування державного боргу США, тим складніше фінансувати соціальні витрати. Однак логічно, що Японія, як і кожна країна, дбає передусім про власні інтереси і економічну стабільність, а не про інтереси США. І дотримується власної стратегії економічного розвитку, а не не відомих нікому планів Трампа. В будь-якому випадку, після запровадження 90-денної паузи ринок облігацій став заспокоюватись, мільярдери відіграли назад $304 млрд з втрачених через тарифну війну статків, однак Трампу загрожує як мінімум вимога публічно виправдатись через дії, дуже підозріло для сенаторів схожі на маніпулювання ринками в інтересах мільярдерів.По суті це дійсно виглядає як "силова вербовка" союзників у торговій війні з Китаєм: митами країни змусили домагатись переговорів з Трампом. А той, цілком ймовірно, їм робить "пропозицію, від якої неможливо відмовитись": або у торговій війні США проти КНР ви з нами - і тоді митні тарифи будуть для вас 0-10%, або ви з Китаєм - і тоді для вас, як і для нього, митні тарифи будуть 50-200-400%. До речі, Росія, цілком ймовірно, в глобальному протистоянні - не військовому, але і торгівельне достатньо масштабне - традиційно перейде на бік англосаксів. І під це справді може виторгувати якісь преференції в питанні окупації України (не факт, що виторгує - але як мінімум спробує). Бо для початку Мінфін Росії відкрито оголосив, що хоче позбутися юанів у ФНБ. Нібито юань став «надто волатильною валютою з тенденцією до девальвації». Тож РФ шукає тепер, на яку нову валюту обміняти юані (можуть повернутись знов до долара після нормалізації відносин із США).