ГОЛОБУЦЬКИЙ

The Telegraph: США готові передати Росії Кримом та інші завойовані РФ території заради укладання угоди про завершення війни. За даними видання, президент США направить наступного тижня свого спецпосланця Стіва Віткоффа та свого зятя Джареда Кушнера до Москви, щоб зробити Володимиру Путіну пряму пропозицію.Також, за інформацією джерел газети, адміністрацію Трампа більше не турбує позиція ЄС. Один поінформований співрозмовник видання заявив: «Стає все очевидніше, що американців європейська позиція не цікавить. Вони кажуть: європейці можуть робити, що хочуть».Водночас Бельгія заблокувала "план порятунку України" вартістю 140 млрд євро заморожених російських активів, стверджуючи, що це може зірвати потенційну мирну угоду про припинення війни. Прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер учора скерував голові ЄК Урсулі фон дер Ляйєн лист із викладенням своїх заперечень: «Поспішне просування запропонованої схеми репараційного кредитування призведе до того, що ми, як ЄС, фактично перешкодимо досягненню остаточної мирної угоди».І практично одночасно Пєсков заявив, що хоч влада України і «нелегітимна», однак Росія може погодитись на мир і прийняти умови Трампа – звісно, за виконання Україною базових вимог. В сенсі, віддати весь Донбас, а не тільки окуповану частину визнати російською. ==Загалом чимдалі більше ознак, що нам доведеться на тих чи інших умовах таки віддати Росії як мінімум вже окуповані нею території. Бо річ не тільки в байдужості Трампа до наших проблем чи в сумнівних мотивах «миротворчої» Бельгії. Європа в цілому показала, що не має власного робочого варіанту підтримки України і нашої обороноздатності на випадок відмови Трампу з його планами й вимогами. ЄС досі воліє спиратись на ресурси США в цьому питанні. Отже, в нас лишається два варіанти: або підписуємо все, що притягне Віткофф, - або сваримось з Трампом. З іншого боку, більшість виборців Трампа все одно підтримують Україну. І як він виправдовуватиметься перед ними, якщо відкрито стане на бік Росії і повністю відмовить в підтримці України?

Делірій не припиняється в геть синього Ґріґорія Лєпса: Лєпс напророчив, що Путін може навіть завтра здохнути, і варто подбати про перейменування котрогось міста на "Путінґрад", бо ж без того забудуть моментально невдячні нащадки! В якості жертви Лєпс пропонує наш Покровськ, який армія Росії гризе вже майже 1,5 роки, з липня 2024. --"Путинград. Думаю, так должен называться Красноармейск, када мы победим. У Сталина есть Сталинград - и мы его помним. А у нашего великого президента должен быть Путинград. Чтоб потомки помнили о его великих делах. Путин уже может ничего не делать. Да онможет даже завтра уйти. Но имя его будет жить в веках!". --За такі пророцтва синю Кассандру можуть і на пляшну натягнути з розгону... Та й вибір Покровська не так щоб можна було компліментом вважати: скромне містечко на 60 тисяч мешканців до Великої війни. А Сталінград був півмільйонником, на 1941 за рахунок біженців навіть понад 800 тисяч населення мав. Зараз Волґоґрад - мільйонник. А Покровськ прямо зараз - локація руїн і тисяч 7 особливо впертих місцевих. Ну і, звісно, купи і купки трупів, розтягнутих песиками кісток та інших ознак "величі армії Росії та її переможного стояння довкола невеликого містечка вже 16 місяців. Хоча Лєпс може спробувати відбрехатись, що взагалі не був притомний, коли таке ніс: чути ж, що вимовляє оце марення так старанно, як Ші-озвучка. І нервово возюкає столом пляшку з чимось прозорим та кришечку від неї. Може, то вода, бо сушняк накрив між підходами. А може таки "вона" - у випадку алкаша Лєпса це більш правдоподібно. А щодо "величного Путіна, щоб пам'ятали" варто зараз зайнятись іншим: організувати мавзолей чи цілу піраміду. Бо спокусливе "до 120 років" від хитрого Сі - це одне, а реалії більш приземлені.

Народжена в Одесі "совєцька і російська" орденоносна і заслужонна комедійна актриса Нонна Ґрішаєва (з 2017 в базі "Миротворця", але в 2020 дозволили в'їзд до України) емоційно збрехала в інтерв'ю, що "Одеса ніколи не говорила українською, україномовних завезли(!) до Одеси", а українців "вчили, що все російське - це погано, погано, погано", але ж "ми братья".--«Когда мне говорят: "Ну как так? Ты же в Украине родилась", я говорю: "Нет, стоп, я родилась в Советском Союзе и в русском городе Одессе".В Одессе никогда не говорили на украинском языке, никогда. То, что появились украиноговорящие люди — их завезли в Одессу, их не было никогда.Это страшно. Как нас стали натравливать друг на друга.Я помню, как мне позвонила мама однажды и сказала: "Нонночка, я не знаю, что делать". Мама преподавала английский язык. Она говорит: "Меня заставляют английский преподавать на украинском". Я забрала маму в Москву.При том, что я всегда очень любила украинский язык.В течение 30 лет мы допускали вот это настраивание против русских. Их же учили, что всё русское — это плохо, плохо, плохо. Почему плохо, когда мы самые близкие и родные братья?»--До речі, вся з себе "совєцька" Ґрішаєва старанно оплатила Вікіпедії детальне підкреслення, яка вона шляхетна онука й праонука "столбових" і просто дворян та шляхтичів. По факту - просто нащадок ешелонованих до Одеси окупантів з мамцею, що ледь не звернула щелепу українською та й звалила до рідної Москви (і Богу дякувати). Звісно, що у 1970-80-х Одеса не розмовляла українською: чи не всіх місцевих українців на той момент вже як не добили, то заслали. Але це робить брехню "комедіантки" ще цинічнішою. А після нападу, щоденних обстрілів, катувань, вбивств, викрадень і нового заслання для мешканців окупованих територій якось немає причин дивуватись "переконанню, що все російське - це погано, погано, погано". Чи Ґрішаєва реально вважає, що українці суто через якусь пропаганду люто ненавидять росіян? Навіть як її ніколи не цікавили майже 12 мільйонів вбитих Москвою в Голодомори, то про напад вона ж не може не знати. 12 років війни, сотні тисяч вбитих, мільйони переселенців і емігрантів - це все дурня, українці все одно мають любити "русскіх"? Хоча факт, багато українців досі люблять і саму Ґрішаєву за "Мою прекрасную няню", "Папиных дочек" і навіть кліп "Мальчик хочет в Тамбов". І любитимуть далі, і на концерти ходитимуть, щойно ті відновляться в Україні.

Der Spiegel: "Європейці з вечора п'ятниці редагували скандальний "план 28" і відправили готовий варіант до США. Трамп на Fox News: "[Це ваша остаточна пропозиція Україні?] Ні, геть ні". "Ми хочемо домогтись миру. Це мало статися давним-давно". ==Отже, маємо наочний доказ, що ця спроба (з "планом 28" таємничого авторства, але з виявленими російськими зворотами, неоковирно перекладеними англійською) - черговий крок в рамках тактики "накат-відскок". Трамп так вже неодноразово робив щодо нас. І ніколи не засмучувався, коли не виходило. Зрештою, це з самого початку епізоду "план 28" виглядало дивно. Бо от як Трамп за наявної підтримки американськими виборцями України (цифра коливається в межах 60-70%), за цілковитого заперечення ЄС таких умов - як він планував реалізувати ультиматум? В який саме спосіб він збирався перекрити допомогу, припинити надання розвідданих, припинити продаж європейцям зброї для ЗСУ? І якщо він таки знайде спосіб - як він це продасть Конгресу і виборцям? Але тепер все стало трохи зрозумілішим. Пункт №1 - плутанина і таємничість з авторством "плану 28" і зі схваленням Трампом: чи то це ініціатива Віткоффа, чи то в цілому команди, чи то взяли готове з аляскінських архівів... Трамп чи то схвалив, чи думає, чи взагалі на очі не бачив тих пропозицій... Пункт №2 - "це не остаточна пропозиція". Трамп, схоже, залишив собі зручний вихід з ситуації, як та стане геть некомфортною: можливість злитись будь-якого моменту, "це взагалі був не мій план, але хороша спроба". Адже, в кращому для нас варіанті, за такого одностайного несхвалення і всередині США, і всередині НАТО Трампу лишиться можливість хіба створювати дрібні перешкоди в процесі допомоги Україні і протидії Росії (скажімо, просто нічого не робити зі збільшенням з 7% до 24% частки Росії в американському імпорті добрив або з іншими способами заробітку РФ собі на "СВО"). Однак це битиме по ньому ж. І по Республіканській партії - котра того не терпітиме напередодні виборів до Конгресу та місцевих органів влади. Висновок: "почекайте з панікою, ще нічого не визначилось".

Просто історична довідка, яка не має нічого спільного з сучасністю, але…🇺🇸 Як США домовлялися з Північним В’єтнамом за спиною ПівденногоКласичний приклад Realpolitik із «подвійним дном»В історії завершення В’єтнамської війни саме дії США у 1972–1973 роках вважаються взірцевим прикладом Realpolitik — коли інтереси наддержави стають важливішими за долю союзника. Американська дипломатія вела гру на двох рівнях — публічному та таємному, і ключові рішення ухвалювалися без участі Сайгона.1. «Два столи»: публічний театр і секретні переговориОфіційні переговори в Парижі були радше постановкою для телекамер. Формат «чотирьох сторін» (США, Північний В’єтнам, Південний В’єтнам, В’єтконг) зазвичай зводився до нескінченних суперечок: • про «форму столу», • про «порядок розсаджування», • про «симетричність» представництва.Паралельно тривали справжні переговори — таємні, у заміських віллах під Парижем.Учасники: • Генрі Кіссінджер — США • Ле Дик Тхо — Північний В’єтнамПівденний В’єтнам до цих зустрічей не допускали. Президент Тьєу дізнавався про зміст розмов постфактум і часто у сильно відредагованому вигляді.2. Головна поступка (Жовтнева зрада 1972 року)Упродовж років США наполягали на «дзеркальному відведенні»:«Ми йдемо — і армія Північного В’єтнаму також має піти з території Півдня». Ханой категорично відмовлявся й стверджував, що на Півдні воюють «місцеві повстанці».У жовтні 1972 року, прагнучи встигнути до виборів у США, Кіссінджер таємно зняв вимогу щодо виведення північнов’єтнамських військ. • США погодилися повністю вивести свої війська. • Північному В’єтнаму дозволили залишити свої 150-тисячні регулярні сили на територіях Південного В’єтнаму, які вони контролювали.Це був смертний вирок Сайгону: американці полишали країну, а ворожа армія залишалася просто під боком.3. Шок Сайгона і «Мир під рукою»Коли Кіссінджер прилетів до Сайгона та показав Тьєу проєкт угоди, той вибухнув люттю. Він відмовився підписувати документ, назвавши його капітуляцією. За спогадами свідків, Тьєу плакав і кричав, що США фактично знищують його державу.Кіссінджер повернувся до Вашингтона і, попри спротив союзника, публічно оголосив: «Мир уже під рукою» (Peace is at hand).Цим він загнав Тьєу у безвихідь: тепер саме президент Південного В’єтнаму виглядав єдиною людиною, яка нібито "заважає миру".4. Різдвяні бомбардування як інструмент тискуКоли Ханой побачив розкол між США і Сайгоном та почав затягувати процес, Ніксон наказав розпочати операцію Linebacker II— найжорстокіші бомбардування Північного В’єтнаму літаками B-52.Ефект був подвійним: • Північний В’єтнам повернувся до переговорів (на тих самих умовах, що й у жовтні). • Тьєу отримав демонстрацію американської сили, але також сигнал, що США діють у власних інтересах, а не заради нього.5. Ультиматум союзникуУ січні 1973 року, коли угода вже була готова, Ніксон перейшов до прямих погроз. Він надіслав Тьєу серію листів із чітким меседжем: • або Тьєу підписує угоду як є, • або США підписують її в односторонньому порядку, після чого Південний В’єтнам втратить будь-яку допомогу і залишиться абсолютно сам.Щоб пом’якшити удар, Ніксон дав секретну обіцянку (яку не міг виконати політично): «Якщо Північ порушить перемир’я, ми відповімо всією силою».Загнаний у кут, Тьєу підписав угоду.6. Суть концепції «достойного інтервалу»Історики часто посилаються на ідею decent interval — «достойного інтервалу», якою керувався Кіссінджер. Цинічний розрахунок був простий:Південний В’єтнам не обов’язково мав вижити. Він мав протриматися хоча б рік-два після виходу США, щоб падіння Сайгона не виглядало прямим наслідком американського відступу, а списувалося на внутрішні проблеми самого Півдня.Саме так у підсумку і сталося.==Цю довідку мені допомогли створити два ШІ: ChatGPT і Gemini 3pro.

Кабмін нібито під тиском якихось функціонерів Ради Європи вже вдруге пригальмував на певний час процес розгляду урядового ж законопроєкту щодо внесення змін до українського перекладу Європейської хартії регіональних або міноритарних мов, щоб видалити з переліку 13-х захищених мов російську (як таку, що через надпоширеність не потребує захисту). Паралельно ЗМІ поширили досі не підтверджену інформацію про розроблюваний Європою і Україною план мирного врегулювання - нібито там є норми, які можна потрактовувати як згоду на розширення прав російської мови і повернення позицій РПЦвУ.Так само вже почали поширювати анонімні коментарі від окремих представників влади, що мова і РПЦ - цілком прийнятні пункти компромісу, якщо союзники забезпечать закріплення інших пунктів, зокрема про не формалізовані та/або не надто значні територіальні поступки, про вимогу зміни влади тощо.Я вже достатньо давно позначив як найбільш загрозливі оці "нематеріальні" моменти можливої угоди про тимчасове припинення воєнних дій (на 1-4 роки, не більше, це визнає цілий світ): позиції російської мови і культури, російської церкви як агентурної і пропагандистської мережі ворога, позиції проросійських партій, політиків, недержавних організацій. Передусім тому, що саме отак Путіну вдасться за скількись років анексувати Україну без витрат на бойові дії. Ну і тому, що Трампу такі тонкощі пояснити просто нереально. Він же дає [припустимо, так і буде] чудову угоду: припинення обстрілів, якісь гарантії, ймовірно, навіть якісь суми на відновлення, відмову від юридичного закріплення суверенного статусу окупованих територій, ще щось, може. А Київ впирається в якихось дрібницях - мова, церква, партії... Це ж не бойові дії, масових смертей більше не буде - звідки цей спротив настільки невимогливому компромісу?! Тут ми для Трампа і його команди (яка, нагадаю, в принципі не розбирається і не хоче розбиратись в питаннях історії, геополітики, дипломатії тощо - і пишається цим) виглядатимем впертими прибічниками війни і противниками миру. І, відповідно, ворогами трампівських планів. Ясно, якою реакцією Трампа це закінчиться і якими жорсткими заходами тиску для нас. Те, що такі речі розуміє (і то не повністю поки) Європа, навряд чи нам допоможе в діалозі з Трампом. Але якщо оцінювати саме з таких перспектив, то нам реально треба прямо зараз максимально закручувати гайки, приймати всі можливі правові обмеження для РПЦ і російської мови, культури, діячів. Хоча би для того, щоб було чим торгуватись з Трампом, було в чому здавати назад "заради компромісу". В сенсі, здавати до сьогоднішніх позицій і подавати це як значні поступки. Так, це буде шито білими нитками, але Трамп таке розуміє і схвалює - адже це щоденна маркетингова політика в цілому світі: підніми ціну сьогодні на 100% від вчорашньої, щоб завтра оголосити 90% знижки - купа покупців на таке поведуться. Нічого складного, нічого кримінального. Просто мислення далі ніж на сьогоднішній день.

Побачив в стрічці Марини Данилюк-Ярмолаєвої інформацію. Ексміністр МЗС України Дмитро Кулеба раптом дав розлоге інтерв'ю журналістці прокремлівського пропагандистського пулу (відпрацьовувала в дрібного чмошника Мураєва на "Нашому" в політичних програмах). Ангеліна Пічік оперативно розігнала факап ексміністра інфопростором. І цілковито не важить, що інтерв'ю було не про політику, що воно було з нареченою... Бо публічному діячу, яким досі лишається Кулеба, в умовах війни недопустимо забувати про безпекову і інформаційну гігієну. Це поза тим, що ексміністр досі лишається носієм певної чутливої інформації і державних таємниць. Навіть якщо мова геть не про це, все одно контакти з інформаційним комбатантом ворога (нехай і з синім паспортом) недопустимі. Я просто не повірю, що в Кулеби не було широкого вибору - хто би з блогерів чи ЗМІ висвітлив особисту подію. Але він, очевидно, піддався найбільш нахабній пропозиції відзняти сюжет - не розбираючись особливо, з ким говоритиме. А це вже недопустима помилка. Зрештою, війну поки ніхто не скасовував.

Єврокомісія оприлюднила рішення зробити більш жорсткими візові правила для громадян РФ і скасувати багаторазові візи для них. Тепер всі візові заяви громадян РФ підлягатимуть посиленим процедурам перевірки та підвищеному рівню контролю. "Відтепер громадяни Росії більше не зможуть отримувати багаторазові візи. Це означає, що громадяни Росії повинні будуть подавати заявку на нову візу щоразу, коли планують подорожувати до ЄС". За новими правилами, країни Євросоюзу можуть навіть скоротити дію вже виданих росіянам багаторазових шенгенських віз.Причина: системні безпекові загрози від росіян - регулярні дронові провокації на території європейських держав і саботаж. "Розпочинати війну та очікувати вільного пересування Європою важко виправдати. Зараз ми стикаємося з безпрецедентними інцидентами, пов’язаними з дронами та саботажем на нашій землі. Ми маємо обов'язок захищати наших громадян. Тепер до громадян Росії, які запитують візу для поїздки до ЄС, застосовуватимуться суворіші правила. Подорож до ЄС та вільне пересування в його межах – це привілей, а не даність", – заявила висока представниця із закордонних справ та політики безпеки ЄС Кая Каллас.==Це буквально порвало "хороших русскіх". Їх накрило панікою. В мережу вихлюпнулись десятки обурених заяв. Всі приблизно однакового змісту. Включно із заявами офіційних особин РФ - того ж Мілонова з "Ґосдуми". Латиніна ще й прицільно по українцях та наших союзниках проблювалась, ще й залякала ЄС "наслідками".Латиніна: "Головні наслідки рішення ЄС про заборону мультивіз для росіян: ...ось цим людям ...зараз смачно, з відтяжкою, по їхніх обличчях врізали чоботом і сказали: ви, генетичні раби, знайте своє місце. ...На наших очах відбувається переворот у ставленні російської еліти та російського бізнесу до Заходу. ...І його результати можуть ЄС неприємно за кілька років здивувати".Колишній глава Фонду боротьби з корупцією, соратник Навального Лєонід Волков: Ці візи були «рятівним засобом багатьох сміливих активістів, які продовжують працювати в Росії» [і сплачувати податки, фінансуючи вбивство українців - О.Г.]. А перехід на візи з чітким визначенням днів поїздки позбавляє їх можливості терміново залишити РФ у разі проблем.Депутат "Ґосдуми" Мілонов: "Ініціатива ЄК вдарить насамперед по опозиційно налаштованим громадянам та противникам СВО. Каллас «дала свинячим копитом по рилу» всій цій «смердючій свиномасі "нетвойняшек", всім ... хлопчикам, що обісцялись мобілізації»."Журналіст" Сєрґєй Пархомєнко: Рішення ЄС - "вчинок цілковито видатний за своєю дурістю, неефективністю та відвертою, навіть демонстративною безпорадністю". А передбачений рішенням Єврокомісії виняток для "правильних" журналістів та активістів із Росії фактично стане для них у РФ "сертифікатом неблагонадійності" з точки зору російської влади.Так, на жаль, нові правила ЄС дійсно дозволять винятки для обмеженого числа обґрунтованих випадків, які стосуються незалежних журналістів та правозахисників, представників громадських організацій (статуси, за якими найчастіше маскуються "хороші русскіє"), інших "уразливих росіян" та членів їхніх родин. А заодно "родичів мешканців і громадян ЄС" (тих же росіян, але які встигли оформити право на мешкання або громадянство).Але загалом тенденція однозначно позитивна: Європа почала розуміти, що не Путін - корінь всіх проблем, не він один винний в усьому. "Прості росіяни" так само є джерелом реальної небезпеки. Хоча поки, як бачимо, обмежувальні заходи дуже м'які і часткові. Одноразові візи для частини росіян замість припинення видачі віз для всіх росіян. Очевидно, більшу жорсткість Європа буде готова продемонструвати вже з початком Європейської війни - після нападу РФ на Нарву, Сувалкський коридор чи іншу територію ЄС.

Ведучий шоу (зокрема, Х-фактору) Андрій Бєдняков - три роки відмови від російської (після Маріуполя, де від стресу та холоду померла його мама). І врешті жорстка вимога до росіянина Дудя на прохання інтерв'ю: або українською, або ніяк. Очевидно, що в підсумку вийшло саме "ніяк". Бєдняков зробив для себе відкриття: якщо до людей звертаються українською - то з високою ймовірністю вони і відповідають українською, навіть як починали розмову російською. "Це працює". Тому тепер він переконаний, що до дітей треба говорити українською, читати їм українською. Ну і Бєдняков проти контенту російською - зокрема, в контексті нового російськомовного альбому парижанина Івана Дорна (альбом готувався ще на весну 2022, відклався, а тепер Дорн "закриває гештальт"). І щодо мови альбому Дорн не соромлячись заявив свою позицію з Франції по майже 4-х роках війни: "...Моя російськомовна історія не закінчувалась – Іван Дорн, як і раніше, співає російською. Інша річ, що за російську мову сьогодні треба виправдовуватися". А виправдовуватись Дорну, схоже, набридло. Між іншим, от якраз Дорн без проблем дав Дудю інтерв'ю російською - це було на четвертому році 12-ї російсько-української війни, 2017-го. Там він обізвав війну і вбивства українців на українській землі "сваркою" і активно заперечував, що будь-коли допомагав українським військовим. Хоча тоді, звісно, до ракетних обстрілів лишалось ще 4,5 роки... Що ж. Комусь Велика війна відкрила очі. А комусь просто закрила щедрі російські грошові потоки - і ті дуже невдоволені цим.

"Ущємльонний" (але при надії, що все українське знов притлумлять) Макс Бужанський знов взявся розмахувати своїм фігуруванням в санкційних списках Кремля як свідченням, що він не зрадник. Непереконливо. По-перше, Путін в ті списки закинув і православну с**у Новінського, і дрібне чмо Мураєва (2023-го вислужився - викреслили), і багато кого ще з когорти зрадників. Бо, як підтверджує і сьогодні історія з Монтян і Балицьким, зрадити Україну недостатньо для того, щоб отримати індульґенцію від Путіна. А, по-друге, принаймні щодо мене Бужанський може не рвати мереживну тєльняшку з люрексом натякаючи, що він буквально особистий ворог Путіна. 2018-го року мене включили до першого варіанту того санкційного списку Кремля - під №60 (зараз писок розрісся, тому я посунувся сильно донизу, однак так і лишають "непрощеним"). І я досі лишаюсь в тому списку єдиним не чиновником, не політиком, не бізнесменом, навіть не журналістом. Причин прицільно позначати мене «ворогом Росії», по суті, жодних – ну хто я такий для таких масштабів?! Версія про образу особисто Путіна на фотожаби лишається єдиною робочою.)) А от за що в тому списку Бужанський, версій небагато:звичайний жабогадюкінг між зрадниками.