Статистика telegram channel - @allgolobutsky

Ґіркін-Стрєлков про результати Ер-Ріяду і взагалі про перспективи в цій війні: "Що конкретно «виставили» Штати нам (Росії) як умови (свої умови) «врегулювання» — мені, як і всім, звичайно ж, не відомо. Можу лише підозрювати, що ці умови «для нас не дуже» — тому їх і не оголошують (поки щонайменше). Абсолютно не поділяю думку деяких своїх кореспондентів та «спів-сидільців» про те, «Трамп віддасть нам Україну за союз проти Китаю». Впевнений, що Трамп не «віддасть» нам взагалі нічого, але може «багато взяти» за саму можливість «почесної капітуляції» і обіцянки все пробачити (які ні йому, ні США, ні істеблішменту Штатів не варті нічого). При цьому Трамп анітрохи не заважатиме своїм союзникам по НАТО і навіть активно (активніше, ніж зараз) підтримувати «україну» — в якості «батога», який змушує Москву прийняти саме ті рішення/поступки, які США/Трампа цілком влаштовують.Дехто активно радіє, що, мовляв, «україна не є суб'єктом переговорів». — Так, це справді так. Але ніхто не може позбавити «україну» статусу військового противника Росії, який зумів за 3 роки війни не лише уникнути розгрому, а й до кінця цього часу НА РІВНИХ протистояти ЗС Росії (або майже на рівних, що ідентично першому твердженню). Тому «скидати україну з рахунків» (вірніше, її керівництво та «політикум») поки що зарано — хоче того Вашингтон (і Москва) чи ні — думку і позицію Києва їм доведеться враховувати. А вона зрозуміла — «ніяких територіальних поступок» (і це мінімум). Змінити ситуацію можна (і треба) було «різко підвищивши ставки» і розгромивши-таки (мінімум — завдавши важкої поразки) ЗСУ. Але про це тепер питання, наскільки розумію, у Москві навіть не стоїть — що саме собою обумовлює нашу слабкість у переговорних позиціях.Підбиваючи короткий підсумок: швидкого (тижні/місяці) завершення війни я не прогнозую, покращення загальної ситуації — теж. Системна криза, в якій знаходиться наша держава, як і раніше, не має перспективи «розсмоктатися» і поглиблюватиметься.З повагою, І. В. Ґіркін19.02.2025==Погодьтесь, нам бракувало цього оптиміста, доки його було позбавлено у в'язниці обмінюватись листами зі свободою. Ніхто не дає настільки позитивної оцінки ситуації, ніж Ґіркін. Але його позиція загалом цілком раціональна і має право на існування. Принаймні, вона реальніша, ніж "Трамп-агент Краснов" чи "святкування перемоги над Україною 9мая".

А у Маска ШІ має про мене більше інформації ніж інші ШІ)))Олексій Петрович Голобуцький (нар. 26 травня 1976 року в Києві) — український політолог, політичний технолог, історик і незалежний експерт. Він відомий як один із найбільш цитованих політичних експертів в Україні. Олексій обіймає посаду заступника директора Агентства моделювання ситуацій і активно займається аналізом політичних процесів, інформаційного суспільства та історичних подій.Він є онуком відомого українського історика, професора й доктора історичних наук Володимира Голобуцького. Олексій закінчив Львівський університет імені Івана Франка у 2001 році. Свою кар’єру розпочав у 1990-х роках, працюючи в центральному апараті Української республіканської партії (1993–1995), а також очолюючи Молодіжну організацію республіканців України. З 1996 року він став членом Головної Ради партії «Молода Україна».Голобуцький — автор і співавтор численних наукових і публіцистичних праць з історії та політології, зокрема книг, присвячених політичному устрою України. У період з 1996 по 2004 роки він випустив вісім книг. Його роботи часто використовуються студентами й дослідниками в українських вишах. Крім того, він відомий як активний блогер: його сторінки в соціальних мережах, зокрема на Facebook, мають десятки тисяч підписників, де він коментує актуальні політичні події, відносини України з іншими країнами та внутрішні процеси.Проживає в Києві, одружений. Станом на сьогодні, 21 лютого 2025 року, він залишається помітною фігурою в українському політичному та медійному просторі.

(Продовження)==Ну і для нас такий шоковий підхід теж непоганий зі стратегічної точки зору. Європейці починають розуміти, що єдина армія на континенті, яка от прямо зараз спроможна воювати і протистояти ядерному агресору – це ЗСУ. Отже, в неї треба вкладатись, бо на відживлення своїх армій (послідовно нищених протягом багатьох десятиліть абсурдно-пацифістської бюджетної політики) знадобиться років по 10 мінімум. 10 років без прикриття американської парасольки. А з голою дупою лишатись не хочеться. Тому підтримка ЗСУ лишається єдиним доступним і ефективним варіантом. От прийдуть завтра в ЄС до влади праві чи ліві радикали – і беззуба Європа впаде до пухких долоньок сцаря. Бо чи хтось має сумнів, що після згортання американської безпекової парасольки Росія негайно спробує вдарити по країнах Балтії? 200-300 км території до моря, менше 6 млн спільного населення, сумнівний 5 пункт Статуту НАТО... Надто очевидна спокуса. Позиція Польщі теж робить з неї привабливу ціль. І ще раз підкреслюю: не треба розводити паніку. Треба шукати можливості виживання. Мислити стратегічно. Хоча от прямо зараз все виглядає дійсно так, ніби Венс приїхав до Мюнхена тупо щоб Україна підписала ту угоду на 500 мільярдів копалин (чи 50% видобутку, чи на «інтеграцію економіки України з США і формування повоєнної економіки, передусім видобутку» – не принципово насправді). Просто щоб отримати папірець, який дозволить Трампу навіть до примушування Путіна на хоч якесь припинення вогню виступити перед виборцями як тріумфатор. «От бачте – я приніс Америці величезний виграш на наші вкладення в наші ж виробництва!». Ну, що вдієш, Трампу зараз дійсно треба щось дуже швидке і тріумфальне. Бо з моменту інавгурації минуло лиш 3 тижні – а підтримка як мінімум команди Трампа вже почала падати. Передусім, бо мінімум половина населення не сприймає жорсткі руйнівні наїзди того ж Маска з його DOGE-департаментом ефективності (на міністерство освіти, на дані Мінфіну...). За останніми дослідженнями, 51% американців «не схвалюють» діяльність мільярдера (40% все ще схвалюють, але Маск вже іде до них). Логічно, що це все не може не відбиватись на підтримці самого Трампа (хоча соціології я ще не бачив – але не думаю, що на неї доведеться довго чекати – можливо, до першого місяця каденції вже буде якась соціологія щодо особисто Трампа як 47 президента). Маска він може відсторонити. Ініціативи DOGE відкотити до «заводських установок». Але якийсь його особистий тріумф дуже потрібен. З іншого боку, от конкретно в питанні України – економіки, надр тощо – ЄС навряд прогнеться перед Трампом. Зрештою, це «зона історичних інтересів» Європи і пускати сюди «пастись» американські корпорації – підстав жодних. Тим більше, якщо Європа за це не матиме навіть безпекових гарантій від США. Натомість може мати ті гарантії від ЗСУ. Тому найпевніше свій «блискавичний тріумф» Трампу доведеться шукати деінде. В тій же Ґазі, наприклад. Але не спробувати команда Трампа не могла. Тому Мюнхен до самого завершення випробовуватиме Європу і Україну на «коефіцієнт спротиву тиску».

В сьогоднішніх заявах Трампа щодо Росії не згадувався спецпредставник Келлоґ. Але прессекретарка Білого дому Каролін Левітт на підсумковому брифінгу зазначила, що Келлоґ лишиться важливим членом переговорної групи. Можливо, причина в тому, що Келлоґ – прибічник жорсткої лінії «мир силоміць». Плюс Келлоґ пропонував відкласти питання переговорів на кілька місяців, щоб Росія максимально ослабла через жорсткі санкції. Отже, він відіграватиме роль «злого поліцейського». А Трамп тоді подаватиме свою позицію «максимально швидко і хоча би припинення вогню, а далі хай Європа розбирається як хоче з тривалим перемир’ям і гарантіями» як порівняно м’яку і дуже вигідну Путіну. Тобто, Путіна все ж, схоже, попихають до небажаного для нього варіанту «спершу припинення вогню, а потім все інше» - а коли оте «все інше» його не влаштує, йому доведеться вдатись до повторного нападу і виглядати двічі агресором. Зате Трамп встигне відзначити свій тріумф як «того, хто швидко, як і обіцяв, домігся припинення бойових дій». І перекинути після цього весь фінансовий, збройний і політичний тягар відповідальності на ЄС. Але якщо Путін все ж не дасть Трампу реалізувати настільки привабливу «швидкорозчинну схему», то тоді 47-й президент може справді задіяти весь обіцяний арсенал жорстких ударів по Росії. А може і не задіяти. А вигадати ще щось швидке, пафосне і таке, що не потребуватиме ресурсів, тільки заяв.

В очікуванні Келлоґа. Його анонсований візит пересунуто на 20 лютого. Можливо, за результатами (ймовірніше, за відсутністю результатів) Мюнхенської конференції цей візит ще раз буде відсунуто. В Мюнхені 14 числа очікують Келлоґа, має бути Ді Венс. Можливо, завітає і Трамп. Але кожен з них приїде з інакшим порядком денним. Бо насправді плану щодо припинення війни американська адміністрація поки не має жодного. Є тільки загальний принцип: натиснути і чекати реакції. І кардинально різні ідеї щодо можливого формату домовленостей.Оскільки Зеленський вже більш-менш позначив свою готовність, Трамп тим більше, – то по факту всі чекають реакції Путіна. І от якраз він тягнутиме з конкретними пропозиціями і вимогами по максимуму. Поки або Трамп не ляпне щось таке, що стане приводом для унеможливлення домовленостей, або ми не витримаємо і щось заявимо. Бо Путін однозначно не хоче виступати тим, хто став ініціатором зриву попередніх домовленостей. Але самих домовленостей він хоче ще менше. В його інтересах – спровокувати (чи дочекатись) ситуації, коли він зможе сказати «Дивіться, я хотів піти на домовленості, але вони усе зірвали». Причина – в тому, що Путін прекрасно зрозумів гру Трампа і його реальні наміри. Трампу важливий момент припинення вогню. Навіть якщо це буде на один день, навіть якщо умови будуть неприйнятні для котроїсь зі сторін... Головне, щоб можна було впіймати цей момент тріумфу, вийти до преси із заявами «Я припинив війну, як і казав!», отримати свою Нобелівку і зайнятись іншими справами. А встановлення миру, пошук гарантій безпеки, формування нової безпекової конфігурації регіону – це вже потреби Європи і України, от нехай вони цим і займаються, а не Трамп. А Путін, схоже, все ще впевнений, що за 6-12 місяців таки зможе дотиснути Україну до капітуляції. Тож припинення бойових дій – навіть якщо наступного дня всі заявлять «ну, на жаль, домовитись не вдалось, війна триватиме» – це все не в інтересах Путіна. Адже буде зупинено логістику, відведено та передислоковано війська, порушено всі процеси. І відновлювати воєнний стан після зриву домовленостей коштуватиме надто дорого. Крім того, в такій ситуації (короткострокове припинення бойових дій, а тоді їх відновлення з будь-яких формальних причин) Путін буде вже «двічі агресором» - скільки би він не демонстрував готовність зупинити війну, але якщо домовленості буде зірвано і наступ відновиться, винуватцем вважатимуть Путіна. Звісно, Україні вигідні будь-які ускладнення у ворога. Але Путін це прекрасно усвідомлює, тому, найімовірніше, докладатиме всіх зусиль, щоб уникнути домовленості про припинення бойових дій. І щоб дотиснути Україну до капітуляції десь восени. От тільки Трампу сподобався принцип жорстких акцій з глобальним медійним розголосом. І він, гадаю, спроможний спровокувати Путіна на різку відмову домовлятись – тільки щоб вдарити за це (санкціями, митами абощо) максимально сильно. І таки примусити до припинення вогню. Щоб потім з ситуацією розбиралась Європа і ми.

Маємо доволі цікаву послідовність подій сьогодні. 1. Публікація The New York Times про намір і спроможність Ірану отримати 4 ядерні бомби протягом кількох місяців. NYT: "Нові розвіддані свідчать про те, що Іран вивчає, якщо її керівництво вирішить піти цим шляхом. Розвіддані, зібрані протягом останніх місяців роботи Байдена, а потім передані команді Трампа, свідчать про те, що іранські вчені мають намір знайти швидший і менш складний шлях до створення ядерної зброї і створити ядерний арсенал протягом кількох місяців, а не 1-2 років.В Ірану достатньо 60% збагаченого урану для чотирьох бомб. Але він не має функціональної боєголовки. За даними Intel, Іран може прискорити свою програму, обравши простіші, не мініатюрні конструкції замість удосконалених боєголовок".2. Чутки про прибуття першого винищувача Су-35 з Росії до Ірану. "Близькосхідні ТГ-канали повідомляють, що російський Ан-124 приземлився на 8-й іранській авіабазі в Ісфахані у вівторок зранку і, за чутками, доставив у країну перший винищувач Су-35, закуплений у Росії". 3. З'являються повідомлення про намір Трампа підписати наказ Мінфіну створити максимальний економічний тиск на Іран, щоб той не зміг створити ядерну зброю. Трамп збирається видати документ щодо Ірану, який наказує міністру фінансів США чинити «максимальний економічний тиск» на режим Ірану: серед іншого, масштабні санкції та механізми примусу порушників наявних санкцій. Виконавчий наказ Трампа спрямований на те, щоб позбавити Іран усіх шляхів до ядерної зброї та "протистояти шкідливому впливу Ірану на Близькому Сході".==Трамп впевнився, що моментальний і жорсткий економічний тиск - це оптимальний механізм взаємодії з не надто лояльними до його позицій національними урядами. І тепер, очевидно, застосовуватиме його щодо всіх проблем. Сьогодні на черзі Іран з ядерною зброєю. Потім, очевидно, справа дійде і до Росії та України.

В контексті можливого початку виборчої кампанії (хоча особисто я не надто вірю у вибори цього року): на ВВС заявили, що генерал Залужний ще в грудні 2022-го наполягав на необхідності спецоперації з оточення Бєлґорода, щоб позбавити ворога можливості завдавати ударів по Харкову і створити загрозу північно-східному флангу постачання угруповання ворога, яке діє на Донбасі. Саме після цієї пропозиції генерала звільнили з посади, план "нікого не зацікавив". Це все озвучив колишній радник Залужного як Головкома, генерал-майор Віктор Назаров. Непогано позначений зустрічний пас команді Зеленського: вони докладають чимдалі більше зусиль, щоб скинути провину за весь можливий негатив на військових, а тут як мінімум частина негативу скидається назад на них. Причому спираючись на факти. Навряд чи виборці матимуть сумнів, що все отак і було, до генерала саме так і поставився Верховний і його оточення. Очевидно, ми бачимо модель майбутньої передвиборчої кампанії: всі, на кого владна команда активно зараз скидає негатив (військові, місцева влада), постараються перекинути його назад на голови команди Зеленського. Не сказав би, що це невдалий вибір тактики за наявних умов.

Кандидат у президенти Румунії Келін Джорджеску (62 роки) (має підтримку 38% виборців, найближчий суперник має 25%) в інтерв'ю CristoiuTv заявив, що Україна – це "вигадана держава", яку розділять сусіди.«Світ змінюється. Межі будуть змінюватися. Більше того – якщо кордони зміняться, то де будемо ми? У нас є Північна Буковина – інтерес. У нас є Буджак, у нас є Північний Марамуреш – правильно? Від колишнього Закарпаття. Ще лишиться трохи в угорців. Львів, який залишиться з поляками, та Малоросія».«На сто відсотків так і буде [Україну буде поділено іншими]. Ну, у них немає іншого шляху! Дорога до чогось подібного неминуча. Україна – це вигадана держава. Це Українська Радянська Соціалістична Республіка».==З цього приводу можу хіба навести цитату румунського письменника Михаїла Себастіана/ Іосифа Гехтера (автор роману "Безіменна зірка", за якою 1978 зняли фільм з Вєртінською і Костолевським; загинув «внаслідок наїзду трамваю» за рік після початку радянської окупації Румунії) з його "Щоденника 1935-1944": «Атмосфера Бухареста просякнута дикістю, страхом та недовірою. Російські солдати ґвалтують жінок (як учора розповідала мені Діна Коча). Солдати зупиняють автівки, витягують водіїв та пасажирів, сідають за кермо та їдуть. Деякі магазини були пограбовані. У другій половині дня в Захарії три радянські солдати зламали магазин і вкрали годинники-іграшки, які подобаються їм найбільше».Так що Джорджеску варто доводити думку до кінця: якщо вони спокусяться розсмикати рештки України після окупації основних території РФ, то за дуже короткий час російські війська (і в них велика частина загнаних туди українців, як і в Другу світову) знов прийдуть до них. І з румунами та їхнім "суверенітетом" розбиратимуться вже у звичному для Москви форматі. Все ж надмірна поступливість Молдови (на наша дивовижна неамбітність) добряче викривила в багатьох румунських діячів уявлення про геополітичні і історичні реалії.

Про захисників "аполітичного і далекого від війни" Макарєвіча. Коли раптом з’являється купа громадян України, ніби ж українців і навіть притомних, і починають захищати Макарєвіча, росіянина, котрий мешкає в Ізраїлі – це якось зовсім дивно, бо геть неприродно. І особливо в контексті того, що нам зі своїми треба розібратись, а не відволікатись на чужих. Пояснюю. Наші фігуранти негарних історій і розслідувань просто крадуть гроші, вони не нападали на сусідню країну, не підтримували податками знищення чужих мирних мешканців заради загарбання території, не голосували за маніяка. І навіть ті, хто просував тут «русскій мір» (працюючи на Медведчука чи розганяючи котрі «Шльопкі») – навіть такі покидьки мені все одно набагато ближчі, ніж сотня добрих і інтелігентних «хороших русскіх». Просто бо вони своїми амбіціями «розумніших, кращих, розвиненіших, старших» вибудували тіло агресивного імперського монстра.І коли Макарєвіч каже, що він не донатить гроші на ЗСУ, бо ракета може прилетіти по його сину (який робить в Москві успішну акторську кар’єру і все в нього чудово)... Це так, якби якийсь німець втік до США чи Великої Британії наприкінці 1930-х, його просять купити державні облігації на підтримку армії, а він каже «я не дам грошей, бо виготовлена на ці кошти бомба може впасти на мого хлопчика, який працює простим писарем в Райхспропаґандаміністеріумі».

Щодо скандалу в Міноборони з Агенцією оборонних закупівель, який дехто називає прямо «узурпацією влади». --«Закупівлі зброї, які повинні бути закритими під час воєнного стану та повномасштабної війни з росією, чомусь перетворилися на «Амазон», де кожен користувач інтернету може у реальному часі бачити, хто і що купує, в яких обсягах та у яких виробників» (Умєров). --Бажання безконтрольно керувати 300-мільярдним оборонним бюджетом абсолютно зрозуміле й очікуване в нашій звичній системі координат. Але щоб так нахабно, в тупу... Лишається хіба дивуватись залізобетонній самовпевненсті. Вже очікую хвилю позитивних постів: наскільки це потрібно, давно чекали, «перестаньте розводити бюрократію», «батьківщина в небезпеці»... Це стандартний хід. Але за дописами Безуглої за останні кілька днів добре визначається загальний напрямок її (точніше, її ляльководів) думки. Дуже схоже, що ОП вже підготував непоганий варіант пояснення на випадок, як оце все не вийде. Схоже, казатимуть, що це якимось чином владу в Міноборони захопила «мафія певної нації», а ОП ні до чого. Вони мусили тимчасово підкоритись.А для мене нинішня ситуація з Міноборони виглядає абсолютно логічно. Адже перед тим суспільство проковтнуло тему Жумаділова – отже, проковтне і те, що відбувається зараз. Хоча все одно сподіваюсь, що так все ж не станеться. Розголос не дозволить. Зрештою, адміністрації Трампа в ході тотального аудиту це все має дуже сильно не сподобатись.