ГОЛОБУЦЬКИЙ

Мадяр: Всі НАТОвські доктрини національної безпеки вимагають оперативного перегляду Жарт про те, що це не Україна має вступати в НАТО, а НАТО – і Україну, насправді, вже й не зовсім жарт. Новий командувач СБС Мадяр (Роберт Бровді) перед західною аудиторією порушив низку слушних питань. Насамперед, про зміну доктрин безпеки, без яких НАТО не вистоїть перед російською навалою.  З хороших новин (для Заходу), завдяки українським воїнам та ціною їхньої крові НАТО має можливість здобувати досвід нової війни та готуватися до неї. З поганих – воно до неї неготове. Дрони створюють нову реальність на війні. Україна вже перетнула позначку 400 шахедів. Наш досвід буде безцінний для будь-якого притомного світу, тому що будь-яку країну може очікувати саме така перспектива. Наразі жодна з країн НАТО не спроможна захистити хоч якесь своє місто, приймаючи 7 днів на тиждень 200–300 шахедів без зупинки.  Інший приклад: Мадяр нагадав, як рік тому був на одній з баз НАТО в Європі. Йому показали організований військовий обʼєкт з купою техніки відповідного кольору та відповідної якості. Відповідь нинішнього командувача СБС європейцям не дуже сподобалась: не підходячи ближче, ніж на 10 км до цього місця, чотири розрахунки українських пілотів за 15 хвилин перетворили б це місце на Перл-Гарбор. Ці технології настільки доступні та дешеві, що якщо вони потраплять у руки 100 терористів, то вони перевернуть устрій будь-якої країни. Мадяр виділив три суттєві загрози, з яким має справу зараз Україна:1 Путін направляє на війну більше піхоти, ніж Україна може щомісяця знищити.2 Путін використовує «шахеди» як дешеву та ефективну зброю для залякування цивільного населення та знищення інфраструктури.3 Всі, хто хотів воювати в Україні, вже воюють, тому не варто розраховувати на «манну небесну» – суттєве поповнення. Але українці знають, що з цим робити. І роблять ціною власної крові. На даний момент безпілотні системи – це дешевий та ефективний спосіб протистояння наявним загрозам. Мадяр навів цифри. Загальна чисельність його підрозділу складає 2% від всієї армії України. Разом з тим, він знищує одну з трьох одиниць живої сили ворога та одну з кожних трьох ворожих цілей. Дрони створюють «кілзону» близько 20 км навколо смуги фронту. Далі – має відбутись заміщення української піхоти наземними роботизованими комплексами для логістики на фронті. Наступний крок – створення багатошарової ешелонованої стіни, яка зупинить у повітрі всі ударні та розвідувальні дрони, що летять у бік України. І цю стіну вже створюють. Українці за кілька років навчились ефективно себе захищати. Ми прагматично бачимо загрози, які стосуватимуться великої кількості країни, які будуть втягнуті у подальшому у цю війну. Всі доктрини національної безпеки вимагають оперативного перегляду. В цьому Мадяр має рацію. Сьогодні в Україні, українськими воїнами за підтримки партнерів пишеться сучасна світова доктрина застосування безпілотних систем. І ця сучасна система має у подальшому лягти в основу доктрин національної безпеки. І тоді ви ніколи перед собою не матимете найскладніше запитання: що відповісти своїм дітям та мамі, коли я повернуся додому.

В лікарні померла жінка, яку вчора на пішохідній зоні Великої Васильківської о 23:27 збив працівник прокуратури з 1,77 (норма в нас 0,2) проміле алкоголю в крові (летів проти одностороннього руху, вилетів на тротуар, втулився автівкою разом зі збитою жінкою в будинок, після чого втік з чорної Toyota в темніший провулок, однак його затримали). За заявою генпрокурора Кравченка, винуватець ДТП - Андрій Андрійович Молочний 2001 р.н. (24 роки). Як вже з'ясували розслідувачі, це не тезка, а рідний син втіклого до Москви зрадника України Андрія Молочного, внесеного до бази "Миротворця" одного з найбільш високооплачуваних акторів з "Камеді Клаб" і "Файна Юкрайна", який насміхався з мови і українців, заявляв, що в Києві вулицями ходять фашисти, та сильно прагнув "звільнення України". Обидва Андрія Молочних, і Сергійович, і Андрійович, на тепер (як вірити деклараціям) прописані в селі Чубинське. Молочний-молодший там володіє квартирою загальною площею 77,5 м2, яку придбав 24 червня 2020 року за нібито 100 тисяч гривень (так зазначив у декларації).Тільки один (той, що збив жінку на тротуарі) є головним спеціалістом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону. А другий на початку Великої війни втік до Росії і тепер працює на кремлівську пропаганду в російському "Камеді Клаб". В сенсі, продовжує насміхатись з мови, українців, України, ЗСУ тощо. Але загалом цікаво, що саме виявлять в ході розслідування: що Молочний-прокурор - інвалід (його мамця свого часу здійняла на вуха поліцію і ЗМІ, коли синулю вчителька затримала з усім класом на 2 години виховання)? Чорнобилець? Виявиться, що він воював, має УБД і нагороди? Чи все тихо спустять на гальмах, бо має достатньо грошей? Або й без грошей - прокурорська кругова порука ніде ж не ділась.Поки пишуть, що підготовлено клопотання в суд про його арешт.

«Змова педофілів» - так представники фракції MAGA (ультраортодоксальні республіканці, так би мовити, - зокрема і одіозний прокремлівський Такер Карлсон) уявляють собі ситуацію з глобальними політичними процесами. Зокрема, «світовий уряд», який складають власне неймовірно багаті й впливові педофіли зі світової еліти, змовився, щоб приховати «файли Епштейна» (мільярдер, в 2019-му знайдений мертвим у в’язниці після обвинувачень в організації секс-вечірок для світової еліти за участі, як дехто стверджує, і неповнолітніх; провадження було закрите урядом США). А Трамп, на думку представників цієї групи, як мінімум підкорився тиску і погодився приховувати «шокуючі викривальні дані». Бо був близько знайомий з Епштейном як бізнесмен, до початку політичної кар’єри. Або Епштейн представляв розвідку Ізраїлю. Або і те, і те. Заява Трампа тільки підігріла такі настрої: «Він [Епштейн] давно мертвий. Він ніколи не грав великої ролі за життя. Не розумію, в чому інтерес та ажіотаж. Надано достовірну інформацію. Це досить нудна інформація». Хоча до того аргументував небажання оприлюднювати ці дані тим, що «може постраждати багато безневинних людей». І взагалі це все сфабриковане «Обамою, Продажною Гілларі, Комі, Бреннаном та невдахами і злочинцями з адміністрації Байдена». Тому «Давайте не витрачатимемо час і сили на Джеффрі Епштейна – на людину, до якої нікому немає діла». Ця заява практично збіглась з голосуванням в Палаті представників: республіканці попри всі вимоги MAGA-виборців і партійців, одноголосно проголосували проти спроби оприлюднити файли Епштейна. ФБР і Мін'юст минулого тижня опублікували спільну заяву, в якій говорилося, що жодного списку клієнтів Епштейна не існує, нові документи публікуватися не будуть, а розслідування закривається. І нащось оприлюднили 12 годин «абсоюлтно автентичних і нередагованих» спостережень за камерою Епштейна в день смерті, яку багато хто не бажає визнавати самогубством, тільки прибиранням свідка, який забагато знав. Однак аналіз показав наявність видалених фрагментів і склейок. Нащо було оприлюднювати без жодних вимог апріорі проблемне відео? Щоб підігріти пристрасті?Це додатково обурило MAGA-клуб: якщо нічого не було, ні файлів, ні вбивства, то нащо був потрібен хайп і купа брехні (зокрема, вихід з папками «повними документів з фалів»)? Отже, адміністрація Трампа щось приховує. Додає бензину до вогнища і Маск з періодичними демаршами: то він твердить, що Трамп числиться в переліку Епштейна, то видаляє цей пост, то твердить те саме щодо інших членів команди Трампа... Але без вказівок, звідки ж він має такі відомості. Коротше, тему «змови педофілів» і ліквідації Епштейна як небажаного свідка навряд чи буде закрито швидко. І вона досі помітно розколює табір виборців Трампа. Хоча між MAGA і неоконсерваторами всередині республіканського електорату і партії і без того не бракує приводів для жорстких дискусів (Україна серед них).

Як я казав вранці, ми мали три варіанти очікуваного позиціонування Трампа: він повернеться до позитивного ставлення щодо Путіна і Росії, він займе різко негативну позицію щодо Путіна і Росії (як хотілось би нам і як багато хто вимагає) або він лишиться умовно нейтральним. Із заяв Трампа - він обрав нейтралітет. Ні за, ні проти - все ще. Як і раніше. --"Ми дуже, дуже незадоволені Росією, і ми запровадимо дуже жорсткі мита, якщо не укладемо угоду протягом 50 днів. Тарифи приблизно в 100 відсотків — ви називаєте їх вторинними тарифами. Ви розумієте, про що йдеться.Я розчарований у президенті Путіні, бо думав, що ми укладемо угоду два місяці тому, але, схоже, до цього так і не дійшло. Тому, виходячи з цього, якщо ми не укладемо угоду за 50 днів, ми запровадимо вторинні тарифи. Такі справи. Простіше не може бути. Такі справи. Сподіваюся, нам не доведеться цього робити”.--Загалом це був доволі очевидний вибір: щось робити прямо зараз – чи не робити нічого. Трамп зазвичай обирає «не робити нічого» - або як максимум «підписати документ, за яким візаві винний США 10-50-100-500% мит». І далі знов не робити нічого, а чекати, щоб все що треба зробила інша сторона, яка точно не хоче стільки платити або втрачати американський ринок. Простий, зрозумілий механізм, який з багатьма довів свою дієвість. То чом би не спробувати його і на Путіні? Але, як і з іншими, дати скількись часу на вживання заходів. Зрештою, зважаючи на основних покупців російських товарів, запровадження 100% вторинних санкцій – це додаткові до наявних проблеми США і з Індією, і з Китаєм. Які не потрібні ні Трампу, ні республіканцям у владі. Щодо зброї все було зрозуміло і так: це вже чистий бізнес, тому Трампа такі умови (продаж американських військових товарів за гроші, а не передача чи навіть кредит) апріорі мали влаштувати. Однак для нас головне – не потрапити (знов, вкотре) в пастку безпідставного оптимізму. Особливо після звернення Рютте до Трампа («Якби я був на місці Путіна, і чув би, що Трамп планує в ці 50 днів, я б подумав, чи не сісти мені за стіл переговорів. Для України це чудові новини»).Я розумію, що багато хто подаватиме сьогоднішню заяву Трампа як велику перемогу для нас. Але якщо об’єктивно, то це точно не прорив. Це, звісно, трохи краще, ніж в перші пів року, але це не перехід Трампа на бік України. Тим більше, маємо зважати на озвучені дати:3 липня: Путін каже, що за 60 днів планує захопити Запорізьку і Херсонську області повністю (і Донбас - все "аж до адміністративних кордонів українських регіонів, у яких Росія має значущі позиції"). Тобто, до 1 вересня.14 липня: Трамп каже, що як переговорів не буде за 50 днів, то він запровадить 100% мита. Тобто, чекатиме з санкціями так само до 1 вересня. Збіг? Чи дійсно відсилка Трампа до слів Путіна? Вийде в Путіна – буде одна реакція Білого дому, не вийде – інша. Можливо, ця заява про «мита за 50 днів» - складник конфіденційної домовленості Трампа з Путіним?

Зустріч держсекретаря США і голови МЗС РФ в Куала-Лумпурі: Кремль не зміг ані переконати в чомусь Рубіо, ані зацікавити. Причому до такої міри, що за підсумками знов прозвучало «Президент Трамп розчарований». «Трамп розчарований тим, що російська сторона не виявила більшої гнучкості щодо України... Адміністрація Трампа обговорює з Сенатом, як виглядатиме законопроект про санкції щодо Росії».Кремль намагався в усіх зацікавлених створити враження, ніби після «буллшіт» від Путіна Лавров поїхав з якимись новими і дуже хорошими пропозиціями, щось цілковито інакше, ніж озвучувалось досі. Але сенсації не вийшло. Оцінка цих «нових ідей» від Рубіо була просто знущальною, настільки перевантаженою «мабуть», «можливо» і «я не став би», що більший сарказм уявити просто неможливо: «Так, мабуть, можна сказати, що це новий і, можливо, інший підхід. Знову ж таки, я не став би називати його гарантією миру, але це концепція, яку ми, безумовно, обговоримо з президентом — сьогодні ж, як тільки я завершу нашу бесіду». По суті, Рубіо продемонстрував віртуозні навички, як розтягнути на три хитрозакручені фрази все те ж трампівське змістовне «буллшіт». Рубіо також повідомив, що «Вашингтон розраховує домогтися їх [необхідних Києву систем ППО Patriot, наявних в низки партнерів США в Європі, - О.Г.] передачі Україні. США пропонують країнам, які очікують на постачання систем ППО Patriot, "відкласти їх" заради України». Це остаточно визначило характер і результативність зустрічі з Лавровим. Звісно, не факт, що ті «петріоти» для нас дійсно організують, однак самою заявою і часом та місцем її проголошення Білий дім максимально дохідливо вказав Путіну на невдоволення його поведінкою в діалозі. Лавров підсумував розмову заявою "є речі, які не коментуються". Все, що спромоглись позитивного вичавити щодо цього кремлівські пабліки, - це тиражувати впійманий на відео нервовий тик правого ока Рубіо, коли той дивився на Лаврова навпроти за столом. Це назвали дружнім підморгуванням і спробували за поганої гри хоч якось втримати оптимістичний писок. Що це на практиці означає для нас? Нічого однозначного і остаточного насправді. Однак можливо це вказує на рішення Трампа все ж застосувати до Путіна і батіг, а не тільки купу пряників. Інші висловлювання як Рубіо, так і Трампа ще й позначили, схоже, їхню остаточну впевненість, що використати війну в Україні для здобуття тріумфу до виборів 2026-го року не вийде. Путін не погодиться. Якщо так, то з категорії «перспективних для піару активів» ситуація з Росією і Україною перейшла для команди Трампа в категорію «неприємної проблеми на кілька років, що додатково ускладнить взаємини з багатьма сторонами». Що зменшить перспективи загравання з Путіним нашим коштом.

(Продовження)==Так, величезна кількість наших громадян повели себе не кращим чином. Вони не є патріотами — це безумовно. Але більшість людей є конформістськими і достатньо аморфними. Вони можуть не сильно любити Україну, не бути патріотами, але при цьому не втечуть звідси, не позбудуться України, як тільки щось станеться.Це аморфні люди, як з ними і з їхніми батьками відбулося у 1991 році, коли вони лягли спати в одній країні, а прокинулись — у зовсім іншій. І вони ж не побігли 90% назад у Росію чи в СРСР, вони просто прийняли таку реальність. І якщо тут з'являться росіяни, більшість з них будуть діяти так само.На жаль, патріоти втечуть чи загинуть на полях боїв, чи підуть у партизани, а більшість, як на окупованих територіях, скажуть: ну що, ну таке життя. І тут Буданов правий, але, на жаль, ніхто так не думає. Я скільки людям пояснюю, що буде. Я знаю історію, я вивчав історію. Ви тут можете обурюватися і все інше, але я жив у Росії, я знаю Росію. Вам дадуть копняком під зад, а якщо слово скажеш — пристрелять на місці або поженуть воювати проти Європи, проти українців, проти кого завгодно. І ти слово вякнути не зможеш.А люди... ну це недосяжно для їхнього міркування в 21 сторіччі. Ну така вже людська психіка, і нічого з цим не зробиш. І всі аргументи з приводу того, що зроблять з тобою росіяни, якщо вони захоплять територію — це настільки умовно, що для більшості людей воно не діє. Ми бачили злочини росіян. Велика частина не любить росіян не тому, що свідомо зрозуміла всі причинно-наслідкові зв’язки, а тому що росіяни вирвали їх із зони комфорту. Вони жили кожен своїм життям — комфортним, як їм здавалося, — а росіяни їх з нього вирвали.Я кажу про більшість людей, які не живуть у прифронтових містах, де кожного дня обвалюються будинки. І про Київ в тому числі. Так, нас зараз більше обстрілюють, але люди дивляться... Відбувається рутинизація.Поки тут не почнуть працювати “Градом” по місту і не почнуть заходити ДРГ у місто, то вони будуть думати: ну, неприємність, ну, всяке буває. Не так, що все — кінець, але некомфортно так жити. Їм некомфортно, бо роботи нема, бо ТЦК бігає, бо в метро треба спускатися, бо з торгових центрів виганяють тощо. От за це вони не люблять росіян.Ця тема дуже складна, її двома словами не поясниш. І держава, розуміючи це все, якщо вона розумна (що не про нашу державу, звичайно), але я ж усе-таки виходжу з державницьких позицій, — я вважаю, що, на жаль, як би це мені не було неприємно, але нам потрібні всі громадяни. Бо ситуація дійсно жахлива.Залишитися після війни навіть із більшістю територій, але без населення... У нас старіюча нація, і такою вона була ще до війни. Я впевнений, що якщо в нас почнуть вкладати гроші європейці, щоб ми не звалились у якусь Африку, то вони це зроблять, бо розуміють: у підсумку доведеться годувати все те, що залишиться від України. Бо якщо економіка не буде працювати — люди почнуть бігти в Європу. Але це буде не та частина, яка Європі потрібна, — молода, працездатна, — а ті, які вже не працюють, яким за 50–60 років.І якщо наша економіка почне розвиватися, нам потрібно буде думати не про те, як забирати паспорти у нерадивих громадян, а як давати їх бангладешцям, пакистанцям і всім іншим. Які варіанти?Якщо в нас усе буде погано, то нас залишиться 10 мільйонів, і ми будемо просто вмирати. Є конкретні демографічні графіки, скільки нас залишиться до кінця сторіччя.https://from-ua.org/uk/intervyu/677074-aleksei-golobuckii-v-ukraine-est-ogromnoe-kolicestvo-liudei-kotorye-zdut-kogda-otkroiutsia-granicy-ctoby-zabyt-o-sushhestvovanii-etoi-strany.html

Дмітрій Мєдвєдєв, схоже, підхопив прапор в ізольованого сідєльца Ґіркіна-Стрєлкова - тепер його філіппіки майже так само приємно читати.)) Піднімають настрій, допомагають боротись з втомою і депресією - бо ми, виявляється, все ж сильні і круті, і союзники в нас нормальні, і перспективи непогані, а не тотальна зрада-зрада і оце от все.)) --"Повільно, але вірно Євросоюз перетворюється на самодостатній військовий блок. ...Брюссельські таргани та недалекі лідери країн ЄС проголошують власну оборонну стратегію, заявивши про вступ до «епохи переозброєння».Така потворна метаморфоза Євросоюзу має й окрему мету: озброїти неонацистський київський режим настільки, щоб він став невразливим для Росії. Саме ЄС підписав угоду з нелегітимним ватажком вмираючої України щодо довгострокових зобов'язань із забезпечення її так званої безпеки. Саме ЄС постачає бандерівським виродкам зброю та військову техніку, розкручуючи міць своєї оборонної промисловості, будує на їх території оборонні заводи. Саме ЄС спрямовує своїх інструкторів навчати українських бойовиків, щоб вони вбивали наших громадян та здійснювали теракти у нашій країні. І той же самий ЄС нахабно фінансує свої огидні дії за рахунок доходів від заморожених активів Росії.--Погодьтесь, Мєдвєдєв з наочного посібника груба лайка і словесне нетримання після надвеликих доз алкоголю" перетворюється на непогане джерело оптимізму.))

(Продовження)==Бо Трамп дійсно не зацінив. Хоча не треба думати, що Маск унікальний з ідеєю глобальної безпілотної логістики (навіть в Америці ідею вже реалізує не тільки Tesla, але й Waymo). Абсолютно те саме зараз пробує реалізувати Китай (хто б сумнівався; китайська ж Meituan реалізує автономну доставку в Дубаї, а Baidu стає лідером з проєктів ШІ, зокрема ШІ-логістики). І Європа теж. Тобто, або Америка буде першою – або працюватиме на глобальному ринку, контрольованому логістичною системою Китаю чи ЄС. Однак 79-річний Трамп цих перспектив не бачить: він як президент більше переймається ціною нафти і американським нафтовидобутком. І спробами сподобатись республіканському електорату (більшість якого з нелегальними мігрантами не так щоб стикалась) антимігрантськими ініціативами. Суто особисто Трампа хвилює нобелівка миру. А фантастика від Маска хіба дратує – як кожного дратує щось, що є незрозумілим і щодо чого вимагають негайного прийняття усвідомленого рішення. Що й було сформульвано сьогоднішнім дуже товстим натяком Трампа, що він «подумає над депортацією Маска назад до Південної Африки».

Бутербродо-вдовиця Юлія Навальная слідом за рудою хвойдою Латиніною перестала приховувати справжнє ставлення до України: врешті чесно видала в розмові з фінським журналістом, що "Крим де-факто російський" і повернути його Україні нереально, бо окупанти подбали про "мільйони людей, які отримали російські паспорти" (це крім звично оперативно переселених в спорожнілі домівки українців росіян). --«Де-юре Крим належить Україні. Де-факто він російський. Це буде складне питання, бо не забувайте про мільйони людей, котрі отримали російські паспорти. І навіть Україна та українські чиновники згодні, що це дуже складне питання».--Гідно підтримала родинні традиції - бо і Навальний став колись мемом через подібну ж заяву: «Крим – це не бутерброд із ковбасою, щоб його туди-сюди повертати». Не те щоб ця черга камінаутів відкривала щось неочікуване. Але просто згадайте всі ті тисячі і десятки тисяч етеро-годин на наших телеканалах для оцих та інших "хороших русскіх". Останні 11 років, останні 3,5 роки. І зараз теж. Згадайте режисерів, ведучих, гостьових редакторів, блогерів-мільйонників, чиїми зусиллями оце от все було розкручене до медійних величин - загальноукраїнських і навіть європейських.

Російська влада "через зміну геополітичної ситуації у світі" має намір вилучити шкільний курс української мови та літератури з федеральної загальноосвітньої програми. Також і на окупованих теренах, де досі українська числиться "рідною" і є обов'язковою до вивчення (хоча на давно окупованому Донбасі і тим більше в Криму вивчення української вимагає спеціальної заяви батьків - на яку, звісно, ніхто не наважиться, щоб не привертати увагу ФСБ). ==Окупант, як бачимо, дуже багато уваги і ресурсів приділяє питанням знищення української мови і насадження російської як єдиної доступної. Вони розуміють важливість мовного моменту для геополітики, для нацбезпеки, для координування (і контролю) суспільства. Зрештою, для збереження державності і для впливу на інші суверенні держави. Навіть як не зачіпати прекрасну функцію російської в якості універсального приводу для нападу. А для українців мова досі – щось штучно актуалізоване, з роздутою важливістю, щось обтяжливе, в кращому випадку неприємний тимчасовий (суто на час війни) обов’язок. Досі панують настрої «не нагнітайте», «не українізуйте силоміць, допустима тільки лагідна українізація», «какаяразніца» і «аби людина була хороша». Навіть захист мови і прав україномовних українців в Україні явно визнано надмірним і зайвим – якщо судити з кандидатур на заміну мовному омбудсмену, і особливо з фаворита. Це не вказує на якусь нелюбов до України чи на зраду. Це вказує передусім на нефаховість влади. На нерозуміння отаких базових для держави і державного управління речей – і три роки активізації спроб пояснити цю важливість, бо війна, досі не дали ніякого результату. А якою буде реакція – а головне, дії – коли доведеться напряму зіткнутись з вимогами Кремля щодо російської мови і «прав російськомовних»... І чи буде в суспільства змога вплинути на цю реакцію?