Статистика telegram channel - @ahuymobik

🔥 У нашого сусіда-стоїка згоріла хата. Виходжу покурити ввечері, бачу – світає-палає. "Бля, Валєра", Ми зі Скелезубом виходимо, хата горить-димить. Стоїть Валєра, весь чорний від сажі, в підштаниках та легкій куртці з ліхтарем на голові. - Валєра, що трапилось? Як так?- Та... Проблеми з димоходом були. Ліг спати, прокидаюсь – все горить, – зітхає Валєра. - То може випало щось з груби? – запитує Скелезуб.- Та хуй його зна, – відповідає Валєра.- А балон газовий вже йобнув?- Ще нє, він в дальній кімнаті, але туди я йти не хочу і вам не раджу, – посміхається Валєра. Ніби ми туди збиралися.Дим густим покривалом стелиться над нами. Валєра закурює.- Сусіди запитують, чи я набухався. Я блядь нормальний, – каже Валєра.Приїжджає пожежна машина, починається суматоха, хату заливають водою. - У мене там всі документи, гроші, інсулін в холодильнику. Ой, блядь. Ну ладно. Хоч свиням та куркам тепло, – сміється Валєра.- А де ти будеш спати? - Та хуй його знає, – чи то весело, чи то сумно хмикає Валєра.Ми мовчимо. Приїжджає поліція. Валєра йде до них, ми зі Скелезубом повертаємося по сільській чвякающій земляній жижі додому.Вночі приходить Валєра. По спілкуванню – ніби нічого у нього і не трапилося, він, здається, як завжди трішки веселий, трішки незламний, трішки похуїстичний. Показую Валєрі його диванчик, Скелезуб вже підготував для нього спальник. Валєра змиває сажу з обличчя та рук і лягає обдумувати теперішнє та майбутнє.Ніби історія і сумна, але є відчуття, що Валєра не пропаде. Він тепер майже справжній Діоген. Хочу для нього найкращого, він хороший і дуже добрий мужик.

☎️ Друзі, всім привіт. Звертаюся з проханням. Зараз я працюю в (ЗАСЕКРЕЧЕНО), яка займається виплатами грошового забезпечення сім'ям безвісти зниклих та загиблих військовослужбовців. І у нашої (ЗАСЕКРЕЧЕНО) виникла потреба в електроенергії, бо на нашій ділянці роботи в (ЗАСЕКРЕЧЕНО) області виникають серйозні перебої зі світлом, через що робота гальмує, люди отримують гроші пізніше, ніж визначено законодавством України, на нас сипляться скарги, адвокатські запити та накази про доповіді згідно-відповідно від найвищого командування (ЗАСЕКРЕЧЕНО ЦЕНЗУРОВАНО), і все через клятих північних бабуїнів, які все ніяк не вимруть (ЦЕНЗУРОВАНО) на радість світу.Забезпечити електроенергію для роботи без нервів як для нас та нашого командування, так і для сімей героїв, які віддали життя за нашу свободу, допоможе генератор.Також у нас є потреба у зимовій гумі, бо машина в нас одна, а забирати та відвозити документи і мотатися по околицях доводиться часто. А дороги селища (ЗАСЕКРЕЧЕНО) та його околиць дуже (ЦЕНЗУРОВАНО ЦЕНЗУРОВАНО ЦЕНЗУРОВАНО). Загальна сума на генератор, комплектуючі та гуму - 30.000 грн. Будемо дуже вдячні з моїми колегами. Посилання на банку - в коментарях.Повний звіт по здійсненим закупкам буде надано згідно-відповідно факту здійснення закупок у вищезазначених коментарях (ось так, до речі, і виглядає бюрократична мова кафкіанських демонів).Дякую.💳 Номер картки банки:4874 1000 2208 5412🔗Посилання на банкуhttps://send.monobank.ua/jar/A7MMUVhGHcPayPal: [email protected]

🚴‍♀️ Життя замєчатєльних людей в пєрді рідних земель Валєра - наш сусід. Класний, добрий, беззубий мужик, колишній шахтар, вже на пенсії, постійно допомагав нам то з бензопилкою для дров, то картоплі принесе, то ще щось. Але головне - він нам гріє воду для душа.Валєра роботящий мужичок, у нього своє хазяйство, гуси, свині, курки, ще допомагає по дрібницям сусідам, крутиться, мутиться та підбухує (ну як же без цього), через що інколи ми залишаємося непомитими. Але ми не жаліємося, він людина хороша.На днях приходжу митися. Сидить Валєра, п'є пивко, сумний-сумний, як опіздюлений кіт. Кажу - "Валєра, шо трапилось?"- Та хуйня це все - сумно відмахується Валєра і запалює цигарку. - Що хуйня?- Та поскандалив з жінкою і вона збігла."Треба провести розслідування, розплутати цю таємницю", думаю я, відчуваючи себе як мінімум Бігусом, як максимум - Бобом Вудвордом і Карлом Берстайном, які викрили "Вотергейтський скандал". - Куди збігла?- Та не знаю я, - сумує Валєра.- А чого поскандалив? - Та вєлосіпеда їй не дав.- А чого не дав вєлосіпеда?- Та вона до подружки хотіла їхати, а я її не пустив. І вєлосіпед мій, а не її. Я його навіть відвіз до знайомих і заховав у них, щоб вона до подружки не їхала.- А чого не пустив?!- Та подружка там така пизданута, мізки їй промиває постійно. Я її до себе на поріг навіть не пускаю. Якось приїхала до мене на вєліку, а я їй і кажу - "Їдь назад, не пущу тебе на поріг". А вона мене на хуй послала. Ну я взяв каністру з бензином, взяв її вєлік і підпалив. Ходімо покажу.Валєра веде мене в сарай, там смердить курями, гівном і стоїть спалений вєлік подружки його жінки.- Валєра, - кажу. - Нахуя вам спалений вєлік?- Трофей, - сміється Валєра, потім на обличчя знову налазить вікова скорбота:- Жінка на мене накричала і викинула мій телефон в туалет. Тепер за новий телефон треба віддавати тисяч шість, - похмуро каже і тяжко зітхає."Справа розкрита", думаю я. А вслух кажу:- Ну не сумуйте. Якщо любить - повернеться. Все буде добре. Поговорите як дорослі люди, все налагодиться.- Та... - маше рукою сумний Валєра. І з фатальними нотками прийняття долі та абсурдності екзистенції, гордо випрямивши спину і ковтнувши пивка, додає: - Хуйня це все.Сенека, Аврелій та Епіктет на небесах схвалююче кивають головами і з батьківською гордістю дивляться на Валєру, хай він про них ніколи і не чув.

Як бухалося на БЗВП 🍻🥃🥂або Падіння Генерала. Частина 3.Наш взводний, Командир Сонечко, надто добра і терпляча людина. Він пройшов АТО, і не тільки не втратив людського, а, здається, навпаки став ще більш людяним. На своїй машині він возив нас у місто закупитися, гроші за бензин не брав, за передачу посилок теж. До всіх ставився з повагою, ніколи не підіймав голос, і, чомусь мені так здається, дуже багато мріяв, бо очі та посмішка у нього були ну дуже замріяні. Трікстер користався його добротою. Після першого тижня БЗВП, на локації, куди ми бігали під час нічних алярмів, почався невпинний щовечірній алкомарафон. Кожного дня після занять і вечері Трікстер збирався зі своєю паствою, відкривалися консерви, смажилося сало і лилася горілка. Спочатку нічого страшного не відбувалося, однак з кожним днем кількість горілки збільшувалася, крики та воплі ставали гучніше, а паства все більше виходила до космосу. Кілька разів я ходив з ними поїсти та випити трішки за компанію, однак потім перестав, тому що там не було діалогу. Трікстер втручався в кожну бесіду, змінював тему розмови і забирав всю увагу на себе, дешево провокуючи співбесідників. Сидять двоє, спілкуються тихенько про щось своє, випивають, і раптом з’являється Трікстер — і починається. «Ти блядь, хуй блядь, шо ти там пиздиш? А ти шо, в очко давно не їбався?» - і звичайно, що майбутні воїни з усіх селищ країни одразу велися на ці дитячі витребеньки і давали йому те, що він хотів – реакцію та увагу. Він ніби руйнував нашу потребу в людському спілкуванні, в людській близькості. Посідуньки почали перетворюватися на дикий балаган, а гомін стояв на весь ліс. Командир Сонечко почав робити йому все більше зауважень. Він казав Трікстеру, щоб той контролював своїх почарківців. А той завжди знімав з себе відповідальність, що він до їхнього п’янства ні до чого, вони дорослі і самі роблять свій вибір — хоча всі у взводі знали, що саме Трікстер був ініціатором всіх вечірніх алкогольних узливань. Трікстер підключав всю свою харизму та ораторство, щоб не втратити Командира Сонечка остаточно. Однак він завжди буйволом йшов до кінця, поки Сонечко вже не слав його прямим текстом. Тоді Трікстер корчив з себе ображену дитину, яку відправили стояти в куток. Врешті решт, Сонечко перестав брати його в місто та до магазину, а мені сказав ніколи не купляти Трікстеру алкоголь. В магазині продавчині були задіяні в тому, щоб полегшити майбутнім воїнам буття. Був навіть спеціальний пароль, за яким вони продавали алкоголь — ЧОРНИЙ ПАКЕТ. - Скільки в чорний?- Два літри.І вони клали в чорний непрозорий пакет горілку або коньяк. Якось у місто виїхати не вийшло. Стосунки з Сонечком у Трікстера тоді ще не були порушені. Сонечко видав мені свої цивільні шорти, шльопки та футболку, Трікстер десь теж нарив собі цивільний одяг, і ми пішли через ліс на трасу ловити попутку в місто, щоб закупитися, обходячи патрулі та орієнтуючись по сонцю (ні). В місті я встиг постригтися, з’їсти шаурму, а Трікстер – влити в себе пару банок REVO і подружитися з таксистом «Дядьвовой», який і став головним постачальником алкоголю та ніштяків в Трікстерську церкву. Так була прокладена так звана «козяча тропа». Дядьвові скидався список покупок, він приїжджав на встановлене місце, а Трікстер ганяв туди через ліс своїх апостолів забрати накуплене і розрахуватися, щоб потім частина компанії або приповзала, або приносила саму себе в намет. І налякати їх могла тільки новина про те, що приїхала якась перевірка, або що лісом ходють ВСПшники. Тоді Церква оперативно переховувала сліди свого перебування в лісі, залишки алкоголю ховалися до наступного разу, тіла швидко милися в душі, зуби драїлися зубною пастою, тих, хто не міг стояти, ховали подалі від очей, жуйки та цукерки жувалися, і частина взводу раптово і зразково опинялася в ліжках ще до відбою.

Пригоди Шрека 🎃Бігав у нас ексклюзивний мужик на БЗВП, невпинний від слова зовсім. Йому 41, виглядає на 56, голос прокурений, сівший, він хрипить, гарчить, веселий, очі сині-сині, жере як не в себе, бігає всюди, і постійно щось пиздить і пиздить, пиздить і пиздить,пиздить і пиздитьпиздить і пиздить і пиздить, і заткнути його неможливо.Відсидів у в'язниці за крадіжку, але очі добрі-добрі, і в них більше дитячого запалу, ніж дорослої врівноваженості. Інколи він замислюється над чимось, і видно, що в ньому є характер, і є думка, і є розуміння людської природи, і глибокі спостереження за оточуючим світом, які він косноязично доносить до мене - і одночасно жаліється на свою косноязичність. Красива людина насправді. Як його тільки не називали - і Хриплий, і Сиплий, і Шрек, і Старий, і Пердун, а він все одно ржав, жер, хрипів, сипів і пиздів,і пиздіві пиздів і пиздів і пиздів і пиздівпиздів і пиздів.Поки до мене не приїхали окуляри, я ходив у лінзах. Коли починалася тривога, то ми бігли до лісу і сиділи там до відбою. Я попросив свого командира відділення, що якщо вночі буде тривога, щоб він мене за руку взяв і вів на точку, бо я вночі сліпий кролик.І от тільки лягли спати, як тривога. Я встаю, одягаюся, хапаю телефон, футляр із лінзами, і тут мене під руку хтось хапає міцно і хрипить на вухо: "Тримайся, малий, все буде добре" - і тягне до лісу. А я його навіть не просив, він сам почув моє прохання.Якось підійшов, дивиться на мене своїми синіми-синіми очима, і каже: "ти найадекватніша людина на планеті". Схопив труси і побіг у душ.А вже після БЗВП він став водієм. Потрапляв під обстріл. І отримав поранення - по-дурному, по-конченому. В їхню машину в'їбався КРАЗ, коли він їхав на позиції. Сидів поряд з водієм, водій загинув, а йому роздробило "тазове яблуко". І що, він приунив? Та ніфіга. Невгамовна та гіперактивна 41-літня дитина, він влаштовував врачам холодний душ своїми приколами і капризами, бо йому було "скучно лежати". Він єдина людина з БЗВП, з якою я спілкуюся на сьогодні - телефонує, пише, дзвонить ледь не кожного дня і рветься в бій. Кажу йому - лежи і лікуйся, дурне, який бій?А він ображеним голосом з дитячими інтонаціями відповідає - "А хто ж війну цю йобану виграє?". #портрети

🚀🚀🚀🚀🚀🚀🚀🚀🚀Друзі. Завдяки вам у нашої мінометної батареї легіону Пожирачів Світів є цей красень для доставки смертоносної зброї (тобто артилеристів) на позиції. Для поступового, але впевненого зменшення російського генофонду во благо цієї планети. Мені ще самому не віриться, що ви так швидко нам допомогли. Мій командир, як і я, теж трішки ахуєвший, і вже доручив мені відкривати збір на гігантських бойових жінкоподобних роботів. Я намагаюся його повернути до реальності, але боюся, що скоро доведеться шукати виробників.Жарти жартами, але насправді ми нескінченно вдячні. І не існує слів, які б могли цю вдячність виразити. Звіт по тому, на що пішли ваші гроші: https://drive.google.com/drive/folders/1vKLige24tXTVoq0x0p2BrisZdUCfR7TVНа жаль, договіру купівлі-продажу на автівку немає, бо вона бралася за готівку аж в Румунії, а деякі чеки на супровідні матеріали тактично проїбалися. Однак ми встигли записати все на листочок, який можна теж знайти за посиланням вище.Дякуємо вам всім за допомогу ❤️ Працюємо.

Привіт всім, я знову на зв’язку. На жаль, сил писати немає ніяких, натхнення теж. Я зараз у паперових військах на паперовій війні, і це окремий вид садомазохистського трешу та угару нашої славетної армії. Працюю з ранку до ночі без вихідних, армійська буденність зжирає все до останку, залишаючи тільки незгасне бажання вийти з усього цього нормальною людиною, з чим я, на щастя, поки що справляюся. Навіть мій унікальний стиль письма вже перетворився на звичайну повію, яку мені доведеться зробити незайманою, і, на жаль, це навіть не мій вислів, а Карла Крауса.Однак все одно рахуюся у мінометній батареї. Нарешті нам виготовили, перевірили і привезли РЕБ, який був успішно поставлений на наш пекельний драндулет. Це відбулося завдяки вам, за що наша мінометна батарея нескінченно вам вдячна. Бачили б ви очі мого командира, коли я сказав, що сума на РЕБ зібралася за 2 дні! Та й мої теж… Дякую вам всім за допомогу!Але нам ще потрібно зібрати на пікап, адже РЕБ зараз встановлений на таку тарантайку, що вороже військо скоріше подохне від сміху, а не від наших мін. Половина суми (170 000) вже зібрана, залишилося ще стільки ж. Тому знову звертаюся до вас по допомогу. І, сподіваюсь, востаннє (але це не точно). Звіт по РЕБу з фоточками: https://drive.google.com/drive/folders/1iOCf0rXwCH7qZ8nGR5xQNl8RMXkLAJKT?usp=drive_linkЗбір на пікап: для мінометної батареї на Покровському напрямку:🔗 Посилання на банку:https://send.monobank.ua/jar/4f88mSXVwA💳 Номер картки банки4441 1111 2933 7139PayPal: [email protected]