Адвокат Дар'я Тарасенко

❓Як встановити факт батьківства загиблого військовослужбовця або військовослужбовця, який зник безвісти?Воєнні реалії, на жаль, дедалі частіше ставлять сім'ї перед необхідністю встановлювати факт батьківства вже після загибелі або зникнення безвісти військовослужбовця.Якщо чоловік і жінка не перебували у зареєстрованому шлюбі, а відомості про батька не були внесені до актового запису про народження дитини, встановити факт його батьківства можливо лише в судовому порядку.Після набрання рішенням суду законної сили до актового запису про народження дитини вносяться відповідні зміни, а дитина набуває всіх прав, передбачених законом, зокрема права на спадкування, соціальні гарантії та інших прав, пов'язаних зі статусом дитини військовослужбовця.Інформацію про порядок дій у такій категорії справ підготувала наш адвокат Валентина Куреза1️⃣. Підготувати доказову базуКлючовим доказом у таких справах є судова молекулярно-генетична експертиза (ДНК-експертиза). Саме вона дозволяє встановити біологічне походження дитини та має найвищу доказову силу.Якщо провести експертизу із біологічним матеріалом самого військовослужбовця неможливо, дослідження проводиться із використанням біологічних зразків його найближчих кровних родичів. Насамперед це можуть бути мати або батько військовослужбовця, а за їх відсутності чи неможливості участі — рідні брати або сестри.Із практичної точки зору рекомендую провести ДНК-експертизу ще до звернення до суду та одразу долучити експертний висновок до позовної заяви. Це дає можливість сформувати повну доказову базу вже на початковому етапі та суттєво посилює правову позицію.Водночас звертаю увагу на важливий нюанс. Біологічні зразки, які відбираються у військовослужбовців для формування державного резерву геномної інформації, призначені виключно для ідентифікації загиблих та розшуку осіб, зниклих безвісти. Закон не передбачає використання цієї геномної інформації для встановлення батьківства, що також підтверджено офіційними роз'ясненнями Міністерства оборони України.Окрім ДНК-експертизи, необхідно зібрати й інші докази, які підтверджують сімейні відносини між чоловіком і матір'ю дитини, їх спільне проживання, ведення спільного побуту, а також те, що чоловік за життя визнавав себе батьком дитини.Такими доказами можуть бути:✔️ спільні фотографії;✔️ листування;✔️ відеозаписи;✔️ показання свідків;✔️ документи про спільне проживання;✔️ докази матеріальної підтримки дитини;✔️ інші належні та допустимі докази.Ці докази самі по собі не підтверджують біологічне походження дитини, однак у поєднанні з висновком ДНК-експертизи вони дають суду можливість повно та всебічно встановити всі обставини справи.2️⃣. Подати позов до судуПісля формування доказової бази подається позов про встановлення факту батьківства з додаванням усіх зібраних доказів.Якщо ДНК-експертизу вже проведено, її висновок долучається до позовної заяви.Якщо необхідно допитати свідків, разом із позовом доцільно подати клопотання про їх виклик та допит.Якщо ж ДНК-експертизу не було проведено до звернення до суду, під час розгляду справи потрібно заявити клопотання про її призначення.❗️Пам'ятайте, що встановлення факту батьківства — це не лише внесення змін до свідоцтва про народження. Насамперед це захист прав дитини Захисника України, яка має право знати своє походження, право на спадкування, соціальні гарантії та інші права, гарантовані законом.

👨‍⚖️Оскарження штрафу за неявку за повісткою: практичний кейсА. до повномаштабного вторгнення рф виїхав за кордон.📲Коли запрацював додаток “Резерв+”, А. вчасно уточнив свої контрактні дані, в тому числі щодо місця проживання за кордоном. Але через деякий час А. дізнався, що його рахунки заблоковані виконавчої службою у зв’язку з наявною постановою про притягнення до відповідальності ТЦК та СП за неявкою по повістці. Сума до оплати становила більша 34 0000 грн. А. звернувся за консультацією до нашого адвоката Миколи Михальчука, який підготував позовну заяву до суду. 👨‍⚖️Суд дійшов у даній справі до наступних висновків:Постанова про притягнення до відповідальності А. винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.Жодних доказів направлення оскаржуваної постанови А. не надано.Як вбачається з матеріалів справи, притягнення А. до відповідальності за постановою від 17.01.2025 відбувалося у звязку з неявкою його до ТЦК та СП.З даного приводу суд зауважує, що копія повістки про виклик позивача до ТЦК та СП у матеріалах справи відсутня.Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що повістка про необхідність А. прибути до ТЦК та СП направлялася йому поштою чи вручалася в інший спосіб, визначений законодавцем.Окрім того, як вбачається з наданої позивачем копії сторінки паспорту громадянина А. для виїзду за кордон, останні перетнув кодон за день до повномаштабного вторгнення рф на територію України.З копії додатку “Резерв+” вбачається, що 01.07.2024 року А. уточнив свої дані щодо зазначення адреси проживання за кордоном. При цьому відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався та доказів в спростування тверджень позивача, в тому числі і доказів на підтвердження виклику позивача до ТЦК та СП у спосіб, передбачений Законом, до суду не подав.👨‍⚖️Таким чином, суд у сукупності встановленого та викладеного вважає, що у даному випадку відсутня вина А. у вчиненні правопорушення, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови, у звязку з чим відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.👨‍⚖️У зв’язку з цим суд зробив висновок, що посадовою особою ТЦК та СП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не встановлено належними, допустимими та достатніми доказами наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, а тому постанову скасував і закрив провадження у справі.🔍Справа №755/13424/25

❓Чи можливе звільнення з військової служби за наявності інших родичів І-ІІ ступеня споріднення?🤔Мова йде про звільнення у зв’язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за одним з батьків чи батьків дружини чи членів сім’ї 2 ступеня споріднення (Відео про таку підставу для звільнення з військової служби можна переглянути за посиланням https://www.facebook.com/share/v/17pUyA1Uj5/✅Іноді - так, можливе.Ілюструємо судовою справою, яку вів наш адвокат Роман Кичко. ✍️Військовослужбовець звернувся з рапортом про звільнення для догляду за батьком з інвалідністю І "А" групи. Військова частина відмовила у звільненні, оскільки у батька є донька (сестра військовослужбовця). Відповідач аргументував це тим, що сестра сама не потребує догляду, тому обов'язок щодо догляду за батьком розповсюджується і на неї.Що вирішив суд першої інстанції?🧑‍⚖️ Справу розглядав Волинський окружний адміністративний суд, який своїм рішенням від 06 лютого 2026 року повністю задовольнив позов військовослужбовця.Суд першої інстанції визнав протиправною відмову військової частини та зобов'язав її прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що до підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров'я, який спричиняє до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичну нездатність до самообслуговування. Поняття “постійний догляд” передбачає не епізодичну, а щоденну безпосередню фізичну участь у житті особи, яка потребує стороннього догляду, допомогу у самообслуговуванні, забезпеченні її життєвих потреб та безпеки, а оскільки сестра позивача фізично та юридично зайнята постійним доглядом за своєю дитиною, то це виключає спроможність догляду ще й за своїм батьком, при цьому з матеріалів справи не встановлено їх спільне проживання.Тому з огляду на сформований Верховним Судом висновок у постанові від 27 лютого 2025 року у справі №380/16966/24 суд вказав, що юридична наявність у сестри позивача, яка вже здійснює постійний догляд за особою з інвалідністю (своєю дитиною), означає, що у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX така особа не може розглядатися як інший член сім’ї першого ступеня споріднення, який може здійснювати постійний догляд за батьком.✍️Військова частина з рішення не погодилась та подала апеляційну скаргу.🧑‍⚖️ Восьмий апеляційний адміністративний суд (постанова від 13.07.2026) відмовив в задоволенні апеляційної скарги та залишив без змін рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд звернув увагу на наступні факти:✅Сестра позивача дійсно не потребує постійного догляду.✅Але вона є матір'ю дитини з інвалідністю підгрупи "А" і сама здійснює за нею постійний догляд (що підтверджується тим, що вона є отримувачем державної соціальної допомоги).Колегія суддів врахувала, що сестра позивача здійснює постійний догляд за дитиною, яка є дитиною з інвалідністю підгрупи “А”, що свідчить про те, що остання не має можливості здійснювати догляд за своїм батьком, а вказана обставина встановлюється під час обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд (утримання).✅Відтак, навіть за наявності інших членів сім’ї у хворої мами чи батька звільнення можливе, якщо існують обставини, які об’єктивно унеможливлюють здійснення такого догляду відповідним родичем. 🔍Справа № 140/12539/25

Законодавство України не містить положень, які б автоматично скасовували чинність рішень про виключення з військового обліку військовозобовязаних, що були прийнятими уповноваженими на те органами до набрання чинності Порядком №1487, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-IX, чи Порядком №559.Крім того, встановивши невідповідність між даними військово-облікового документу позивача і відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів, відповідач мав вжити заходів щодо усунення цих розбіжностей шляхом внесення змін до реєстру.Натомість, С. районний м. Києві ТЦК та СП взяв позивача на військовий облік.Разом з тим, як вже було зазначено, позивач був виключений з військового обліку у звязку з визнанням непридатним до військової служби, про що свідчить відповідна відмітка у військовому квитку, і не має статусу військовозобовязаного, призовника або резервіста, тобто вищенаведеними нормами не визначено його обовязку звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та постановки на військовий облік за місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи для уточнення військово-облікових даних.Проте, положеннями Порядку № 559 визначена можливість звернутися у паперовій формі для уточнення військово-облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів, до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку.Оскільки станом на час розгляду справи позивач перебуває на військовому обліку у С. ТЦК та СП, суд дійшов висновку, що відповідальним за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232 -ХІІ є саме С. ТЦК та СП. 👨‍⚖️У даній справі суд визнав протиправною бездіяльність Н. ТЦК та СП щодо невнесення відомостей до Реєстру відносно позивача, а саме про його виключення з військового обліку за станом здоров’я, а також зобов’язав С. ТЦК та СП внести інформацію про непридатність та включення до Реєстру.На рішення ще може бути подана відповідачами апеляційна скарга.📎З текстом рішення можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137739084Справу веде наш адвокат Микола Михальчук.

🧑‍⚕️Встановлення причини інвалідності під час оцінювання повсякденного функціонування особи військовослужбовців📑Постановою КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» визначено перелік документів, які додаються до електронного направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи.На жаль, на практиці військовослужбовці іноді зіштовхуються з відмовами лікарів щодо формування направлення через відсутність рішень (постанов) ВЛК, нерозумінням того, що собою являють рішення (постанови) ВЛК, а іноді відмови надаються через відсутність Довідок про безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (так званий “Додаток 6”).❓Та чи обов'язковим є надання військовослужбовцем документів з метою підтвердження причини настання інвалідності? ❓Невже відсутність рішення (постанови) ВЛК з вказаним причинним зв'язком перешкоджає направленню на ОПФО військовослужбовця? ❓Що собою являє рішення (постанова) ВЛК?Положенням про ВЛЕ в ЗСУ, затвердженим Наказом МОУ 14.08.2008 № 402 передбачено, що Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються:📑свідоцтвом про хворобу📑довідкою військово-лікарської комісії📑протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Тобто, один з цих документів якраз таки і має містити відповідний причинний зв'язок: із захистом Батьківщини/з виконанням обов'язків військової служби/ з проходженням військової служби.Фактично наявність рішення (постанови) ВЛК не є обов’язковою❌ умовою для направлення військовослужбовця на ОПФО. Такий документ є рекомендованим для встановлення причинного зв'язку. Якщо ж рішення (постанова) ВЛК відсутні, експертна команда не зможе встановити причинний зв'язок інвалідності з військовою службою чи захистом Батьківщини, проте оцінювання буде проведено, а рішення щодо встановлення інвалідності відповідно буде прийняте відповідно до критеріїв, визначених законодавством:👉із визначенням причини інвалідності як «загальне захворювання»;👉без можливості застосування статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», яка передбачає встановлення інвалідності безстроково та підвищення групи інвалідності в деяких випадках.💡У випадку, якщо після прийняття рішення про встановлення інвалідності на загальних підставах військовослужбовець отримав рішення (постанову) ВЛК, яке вже містить причинний зв'язок його захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, він може бути направлений на оцінювання повторно у зв'язку з необхідністю зміни причини інвалідності.Для цього необхідно надати своєму лікуючому лікарю всі відповідні документи, в тому числі і рішення (постанову) ВЛК, для їх долучення до елктронного направлення на оцінювання.✍️Матеріал підготувала наш адвокат Світлана Корніцька

❓Чи запитують думку самої дитини?Так. Але закон не встановлює конкретного віку, з якого дитина повинна надати згоду на усиновлення.Суд з'ясовує думку дитини тоді, коли вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може усвідомлено висловити свою позицію.Перед цим дитині обов'язково роз'яснюють правові наслідки усиновлення.Водночас згода дитини не потрібна, якщо через вік або стан здоров'я вона не усвідомлює факту усиновлення або вже проживає в сім'ї усиновлювачів і сприймає їх як своїх батьків.👨‍⚖️Судовий розглядУсиновлення здійснюється виключно за рішенням суду.Справа розглядається в порядку окремого провадження.До суду подається заява про усиновлення, а не позов.Заява подається до місцевого загального суду за місцем проживання (перебування) дитини.❓Хто бере участь у справі?Заявником є особа або подружжя, які бажають усиновити дитину.Обов'язковим учасником справи є орган опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо доцільності усиновлення та його відповідності інтересам дитини.

👨‍⚖️Верховний Суд уточнив, коли судову справу неможна зупиняти через військову службу відповідачаПід час воєнного стану однією з найпоширеніших підстав для зупинення цивільної справи є перебування сторони у складі Збройних Сил України.Проте судова практика щодо застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України останнім часом суттєво змінилася.🔹 Якою була позиція Верховного Суду?16 липня 2025 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 розпочала формування єдиного підходу до застосування цієї норми.Суд звернув увагу, що після запровадження воєнного стану всі Збройні Сили України функціонують в умовах особливого періоду. Тому військовослужбовець, який проходить службу у складі ЗСУ, вважається таким, що перебуває у військовому формуванні, переведеному на воєнний стан.❓Це означає, що для застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не потрібно доводити, що військовослужбовець безпосередньо бере участь у бойових діях або перебуває на передовій.Належним доказом проходження військової служби може бути, зокрема, довідка військової частини про проходження військової служби. Саме перебування особи на військовій службі під час воєнного стану є юридичною підставою для обов'язкового зупинення провадження.🔹 Що змінилося у 2026 році?30 червня 2026 року Верховний Суд у справі № 699/1569/25 сформулював надзвичайно важливий виняток.Суд дійшов висновку, що автоматичне зупинення провадження не може ❌❌❌застосовуватися у справах, які стосуються конституційного права дитини на належне утримання, а саме:✔️ стягнення аліментів;✔️ збільшення їх розміру;✔️ стягнення додаткових витрат на дитину;✔️ стягнення пені за прострочення сплати аліментів;✔️ індексації аліментів;✔️ зміни способу їх стягнення.На думку Верховного Суду, у таких категоріях справ пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в цій частині суперечить статтям 8, 51 та 55 Конституції України, а тому суди повинні безпосередньо застосовувати Конституцію України, як акт прямої дії.🔹 Чому це важливо?Верховний Суд наголосив, що право дитини на належне утримання є безперервним і не може чекати завершення військової служби одного з батьків.Як зазначено у постанові, для права дитини на утримання затримка судового захисту фактично дорівнює втраті самого права, адже потреби дитини виникають щоденно і не можуть бути компенсовані лише через декілька років.Саме тому найкращі інтереси дитини мають пріоритет перед автоматичним застосуванням процесуальної норми про обов'язкове зупинення провадження.🔹 Що це означає на практиці?Станом на сьогодні Верховний Суд фактично сформував два підходи:✅ Загальне правило: якщо сторона проходить військову службу у складі ЗСУ або іншого військового формування, переведеного на воєнний стан, суд зобов'язаний зупинити провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.✅ Виняток: якщо справа стосується захисту конституційного права дитини на належне утримання, автоматичне зупинення провадження не застосовується. У таких випадках пріоритет мають Конституція України та найкращі інтереси дитини.Крім того, колегія суддів ініціювала перед Верховним Судом питання про звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо перевірки конституційності відповідних положень пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.✍️Матеріал підготувала наш адвокат Валентина Куреза

⌛Закінчився строк збору підписів на підтримку законопроекту 15057 - для повернення військовослужбовців, які мають неповнолітню дитину з інвалідністю, можливості звільнитись з військової служби. З необхідних 25 000 підписів (саме стільки необхідно для того, щоб петиція була розглянута) набралось ... 1203🤷🤔І ось які висновки роблю з цього я. 1️⃣Висновок 1.Більшість українців і надалі живе за принципом "Моя хата скраю" і залишаються байдужими до проблем, які не стосуються безпосередньо них.Але тут такий нюанс: ніхто і ніколи не застрахований від ризику мати дитину з інвалідністю в родині. Якщо сьогодні всі дітки в родині здорові, вже завтра все може змінитись. 2️⃣Висновок 2.Він підтверджує нашу тезу про те, що чоловіків в Силах Оборони, які опинились в подібній ситуації (мають дитину з інваліднісю і бажання звільнитись, але не можуть) - насправді дуже мало. Настільки мало, що теза Міноборони "Надання права таким чоловікам звільнятись суттєво вплинуло б на обороноздатність держави" не витримала б ніякої критики, якби була озвучена реальна цифра. Але цифра ця досі не озвучена 🤷🗓️"17" липня відбудеться громадське обговорення цієї проблеми https://forms.gle/pUGZaXGMKodYfiHMA Я закликаю всіх небайдужих долучитись. З надією, що цю проблему таки вдасться зрушити з мертвої точки.

🙃Популізм в усій красі.У Верховній Раді зареєстрований законопроект 15387, який пропонує вважати військовозобов'язаного оповіщеним про необхідність явки до ТЦК та СП лише тоді, коли він реально отримає в руки повістку (забере листа з пошти). 🤔А тепер давайте згадаємо, навіщо це правило будо змінено.Був час, коли військовозобов'язаний вважався оповіщеним (читайте - міг бути покараним за неявку) тільки тоді, коли він реально отримав лист в руки.Знаєте, до чого це призвело? Найелементарнішим способом ухилятись від призову і не мати ризиків штрафів за це було... ігнорувати листи. 👉Правило змінили наступним чином: зобов'язали всіх повідомляти про своє фактичне місце проживання, щоб було зрозуміло, куди відправляти повістки, і чоловік не позбавлений інофрмації про виклик лише тому, що він не проживає за адресою "прописки". Хто дійсно переживав саме за це - повідомив адресу свого фактичного проживання (це і досі можна зробити через "Резерв+"). Хто вирішив цього не робити - свідомо взяв на себе ризик, що про повістку він і не дізнається (з усіма наслідками неявки за повісткою). ❓А тепер давайте чесно: чого саме бояться ті, хто обурені таким підходом? 👉Якщо готові йти за повісткою, але дуже переживають, що про ту повістку не дізнаються, - вони мають вирішення цієї проблеми. В "Резерв+" можна підключити сповіщення про направлення повісток (отримання цього сповіщення не прирівняно до отримання повістки, воно саме для тих, хто хоче мати спосіб добросовсно це відстежувати). 👉Але в 99% вони бояться не того. В 99% бояться, що тепер ігнорування повістки не є способом уникнення призову та інших наслідків. ❓Тоді ж яка мета законопроекту і кого він захищає? Шансів на прийняття Закону за цим законопректом - нуль ❌❌❌📢П.С. Я знаю, що ви захочете писати в коментарях і відповім одразу. Так, проблема з сьогоднішнім підходом до оповіщення є.Проблема 1 - ігнорування фактичного місця проживання і розсилка за адресою "прописки". Механізми боротьби із цим є, але і держава має попрацювати над тим, щоб задум працював. Проблема 2 - неналежне виконання обов'язків працівниками пошти (іноді люди не знають про повістки, бо поштар вирішив просто не нести її, а одразу поставити відмітку про відмову в отриманні). Цю проблему держава має вирішуватичерез вплив на Укрпошту. Так, проблеми є. Але це не означає, що треба створити механізм, який дозволить ігнорувати виклики для можливої мобілізації.

🤯В продовження теми Постанови КМУ 872 - про ризики, які я бачу:1️⃣ Економічна складоваЦіноутворення тут абсолютно незрозуміле. Адже вартість послуги буде завжди однакова незалежно від того:❌- Чи приїзжає кандидат в України та оформлює документи за власний кошт – чи все це зробила і оплатила компанія ❌- Якими є реальні витрати Компанії (залучення кандидата з Польщі чи з Бразилії очевидно має різні рівні витрат)При цьому очевидно, що з метою підвищення свого прибутку Компанії будуть зацікавлені економити на таких витратах, що врешті також негативно відбиватиметься на процесі залучення іноземців. 😳Також не до кінця зрозуміла ідея з забезпечувальним платежем у 5 млн гривень. По суті Компанія зможе повернути його лише тоді, коли закінчить співпрацю із Центром без порушень зі свого боку. Якщо ж Компанія буде продовжувати співпрацю, ці 5 млн до неї не повернуться. 2️⃣ Непрозорість системиПостанова не визначає ані форми контракту, ані умов, за яких буде здійснена оплата послуг (очевидно, що це буде в самому контракті, але ці умови Компаніям важливо зрозуміти до того, як вони подадуть заявку і зроблять платіж у 5 млн грн). З отриманням оплати передбачаю окремий блок проблем. 3️⃣ Корупційні ризики.👉- Порядок закладає можливість з боку Центру рекрутингу відмовляти в погодженні кандидатів. Від кількості таких погоджень напряму буде залежати прибутковість Компанії. Умови, за яких Центр погоджує чи не погоджує кандидатів, не визначний і залишається на розсуд Центру. 👉- Постанова залишає за Центром рекрутингу можливість достроково розірвати контракт у випадках, визначених Порядком. В такому випадку 5 млн гривень не повертаються Компанії. Інакше кажучи, розірвання контракту має наслідком втрату для компанії, як мінімум, 5 млн гривень. При цьому серед підстав для розірвання контракту є умови, на які Компанія вплинути не може (наприклад, певна кількість розірваних контрактів до спливу 1 року після укладення). Також підставою для розірвання контракту може бути надання недостовірної інформації про кандидата (без уточнень, якої саме) – при цьому Компанія об’єктивно позбавлена механізмів для перевірки такої інформації.3️⃣ Ризики для Компанії: ❗- Ризики втрати 5 млн гривень забезпечувального платежу, про який я писала вище❗- Ризик неотримання оплати за фактично надану послугу (оцінка ризику залежатиме від умов контракту) ❗- Відповідальність за документи та інформацію про кандидата при фактичній відсутності механізму проведення відповідної перевірки📢Мій вердикт: Порядок очевидно потребує суттєвого доопрацювання, щоб хороша ідея не перетворилась лише на спосіб отримання неправомірної вигоди.