🙃Популізм в усій красі.У Верховній Раді зареєстрований законопроект 15387, який пропонує вважати військовозобов'язаного оповіщеним про необхідність явки до ТЦК та СП лише тоді, коли він реально отримає в руки повістку (забере листа з пошти). 🤔А тепер давайте згадаємо, навіщо це правило будо змінено.Був час, коли військовозобов'язаний вважався оповіщеним (читайте - міг бути покараним за неявку) тільки тоді, коли він реально отримав лист в руки.Знаєте, до чого це призвело? Найелементарнішим способом ухилятись від призову і не мати ризиків штрафів за це було... ігнорувати листи. 👉Правило змінили наступним чином: зобов'язали всіх повідомляти про своє фактичне місце проживання, щоб було зрозуміло, куди відправляти повістки, і чоловік не позбавлений інофрмації про виклик лише тому, що він не проживає за адресою "прописки". Хто дійсно переживав саме за це - повідомив адресу свого фактичного проживання (це і досі можна зробити через "Резерв+"). Хто вирішив цього не робити - свідомо взяв на себе ризик, що про повістку він і не дізнається (з усіма наслідками неявки за повісткою). ❓А тепер давайте чесно: чого саме бояться ті, хто обурені таким підходом? 👉Якщо готові йти за повісткою, але дуже переживають, що про ту повістку не дізнаються, - вони мають вирішення цієї проблеми. В "Резерв+" можна підключити сповіщення про направлення повісток (отримання цього сповіщення не прирівняно до отримання повістки, воно саме для тих, хто хоче мати спосіб добросовсно це відстежувати). 👉Але в 99% вони бояться не того. В 99% бояться, що тепер ігнорування повістки не є способом уникнення призову та інших наслідків. ❓Тоді ж яка мета законопроекту і кого він захищає? Шансів на прийняття Закону за цим законопректом - нуль ❌❌❌📢П.С. Я знаю, що ви захочете писати в коментарях і відповім одразу. Так, проблема з сьогоднішнім підходом до оповіщення є.Проблема 1 - ігнорування фактичного місця проживання і розсилка за адресою "прописки". Механізми боротьби із цим є, але і держава має попрацювати над тим, щоб задум працював. Проблема 2 - неналежне виконання обов'язків працівниками пошти (іноді люди не знають про повістки, бо поштар вирішив просто не нести її, а одразу поставити відмітку про відмову в отриманні). Цю проблему держава має вирішуватичерез вплив на Укрпошту. Так, проблеми є. Але це не означає, що треба створити механізм, який дозволить ігнорувати виклики для можливої мобілізації.