Зграя овецьПролетаріат завжди зовні був пацифістом, а всередині готовим до терору; буржуа, навпаки, хоче здаватися людиною терору, залишаючись внутрішньо пацифістом до глибини душі. А від того, хто внутрішньо є пацифістом, можна очікувати ще менше, ніж від його протилежності. Такі люди живуть у світі фраз. Консерватори, наприклад, мають дуже величезні роти. Вони безкінечно говорять про те, що «треба» робити, але коли настає момент для рішення, коли вимагається дія, нічого не відбувається. Дія завжди відкладається, розчиняється в комітетах, процедурах та резолюціях.«Закон і порядок» – ці вичерпані формули є вершиною їхньої політичної мудрості. Однак саме через це поклоніння законності та компромісу вони спустошують державу. Під ритуалом порядку вони обманюють один одного якомога ефективніше, кожна фракція забезпечує власні інтереси, поки ціле занепадає. Як клас власності, буржуазія має забагато що втрачати; і саме тому, що їй є що втрачати, вона боягузлива, вагається та принципово нездатна здійснювати реальну політичну владу. Власність приковує її до теперішнього моменту. Кожне рішення фільтрується через страх втрати, кожен ризик зважується на балансах.Ось чому буржуа може керувати, але ніколи не править. Він може керувати офісами, бюджетами та процедурами, але він боїться моментів розриву. Криза жахає його. Він завжди обере компроміс замість перемоги, зволікання замість рішення, законність замість необхідності. Власність зробила його консервативним не в благородному сенсі збереження народу чи культури, а у вузькому сенсі збереження власного становища. З цієї причини буржуазія завжди приходить занадто пізно. Вона розпізнає небезпеку лише тоді, коли вона вже стала неминучою, і навіть тоді шукає рішень, які нічого не коштують і нічого не змінюють. Історія, однак, нещадна до таких класів.Нетолерантний Українець 👌🏻
Козацькі інженери та сапериКозаки завжди славилися своєю хитрістю та майстерністю у військовій справі, а особливо в облозах фортець. Вони не лише билися в відкритому бою, а й використовували складні інженерні методи для здобуття міцних укріплень ворога. Одним із таких методів був підкоп під стіни фортеці з подальшим підривом. Ця тактика дозволяла уникнути затяжної облоги та значних втрат серед козаків, що було критично важливим під час бойових дій.У 1635 році під час облоги фортеці Кодак на Дніпрі війська Івана Сулими застосували метод підкопу для руйнування оборонних споруд. Кодак був зведений французьким інженером Гійомом де Бопланом і вважався неприступним. Однак козацькі сапери, яких очолювали досвідчені отамани, змогли непомітно викопати тунель під стінами фортеці. Використовуючи спеціальні дерев’яні опори, вони підтримували стелю підкопу, а коли тунель було завершено, ці опори підпалювали або вибуховою хвилею змушували падати, що призводило до обвалу стін.Козаки використовували найпростіші, але ефективні інструменти: кирки, лопати, дерев’яні та металеві клини, а також кошики для винесення ґрунту. Робота велась переважно вночі або під час відволікаючих атак, щоб ворог не помітив підкопу. Найдосвідченіші інженери визначали напрямок риття, щоб тунель точно опинився під стінами фортеці, а не відхилився вбік.Для підриву козаки використовували порохові заряди, які складалися з суміші селітри, сірки та вугілля. Важливим моментом був розрахунок необхідної кількості вибухівки, щоб завдати максимального руйнування. Якщо закладеної маси пороху було недостатньо, вибух лише пошкоджував стіни, а якщо забагато – міг завалити тунель ще до активації заряду. Саме тому підкопами керували найдосвідченіші військові інженери, серед яких були й ті, хто мав досвід боїв із турками, де схожі методи застосовувалися ще з XVI століття.Метод підкопу використовувався неодноразово. Під час облоги Кам’янця-Подільського 1651 року козацькі загони намагалися пробити стіни міста саме таким способом. Під час війни з московією 1658 року за наказом гетьмана Івана Виговського козаки застосували підкопи при штурмі декількох укріплень.Ця тактика не втратила актуальності навіть у ХХІ столітті, адже сьогодні українські сапери виконують схожі завдання на передовій російсько-української війни. Українські підрозділи використовують вибухові заряди для підриву ворожих укріплень, мінують маршрути руху техніки противника, а також ведуть контрмінну боротьбу. Під час битви за Бахмут у 2023 році українські військові застосовували сучасні вибухові пристрої для підриву російських позицій, використовуючи ті ж принципи, що і козацькі сапери триста років тому.Козацька майстерність у підкопах і вибуховій справі стала важливим елементом військової тактики, що знаходить своє відображення навіть у сучасних війнах. Використання інженерних хитрощів та високої підготовки воїнів дозволяє українцям ефективно протистояти чисельно переважаючому ворогу, як це робили козаки століттями тому.Нетолерантний Українець 👌🏻
Війна Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої після Зборівської угоди (друга війна).Після укладення Зборівського миру у 1649 році між козаками, татарами та Річчю Посполитою, ситуація залишалася вкрай напруженою. Мир, хоч і закріпив значні права за козацькою старшиною, був сприйнятий обома сторонами лише як тимчасова угода. Поляки не бажали втрачати контроль над українськими землями, а Богдан Хмельницький, розуміючи, що польська шляхта шукатиме способів уникнути виконання умов договору, розпочав активну дипломатичну гру.Гетьман, усвідомлюючи, що стабільність союзу з Кримським ханством є хиткою через мінливість татарських союзників, вирішив шукати підтримки у сильніших гравців. Він намагався заручитися підтримкою Османської імперії, обіцяючи султану вірність і службу, якщо той визнає його владу над українськими землями. Одночасно Хмельницький встановлював контакти з московським царем, апелюючи до спільності православної віри. Ці двосторонні переговори стали стратегією гетьмана для створення багатовекторної підтримки, яка дозволила б йому маневрувати між сильними державами.У цей час на території України зберігалася нестабільність. Незважаючи на умови договору, селяни й далі відмовлялися визнавати владу польської шляхти, нерідко вдаючись до збройного спротиву. Шляхтичі, повертаючись до своїх маєтків, зустрічали опір, що супроводжувався нападами і навіть убивствами. Така поведінка лише загострювала конфлікт. Польський уряд, щоб приборкати селянські повстання, почав стягувати додаткові війська до прикордонних територій, чим викликав нову хвилю обурення з боку Хмельницького.Особливу роль у цей період відіграв похід Хмельницького в Молдову. Гетьман намагався через шлюб свого сина Тимоша із дочкою молдовського господаря створити політичний союз, який зміцнив би позиції України в регіоні. Проте цей похід супроводжувався численними інтригами. З одного боку, турки підтримували Хмельницького, бажаючи зміцнити свій вплив у регіоні, з іншого — молдовський господар спочатку опирався цим планам, але був змушений поступитися після військового тиску з боку козаків і татар.З боку Речі Посполитої ситуація сприймалася як загроза їхньому суверенітету. Польський король, отримавши численні скарги від шляхти, скликав сейм наприкінці 1650 року, де обговорювалася поведінка козаків. У той час як одні виступали за продовження мирних переговорів, інші закликали до негайної війни. Більшість сеймових послів дійшла висновку, що козацьке військо стало надто потужним, щоб залишити його без належного контролю. Було вирішено розпочати підготовку до нового військового походу.Хмельницький, дізнавшись про наміри польської сторони, почав готуватися до війни. Він зміцнив свої стосунки з Кримським ханством і продовжував вести перемовини з турецьким султаном. Однак головною його стратегією залишалася мобілізація козацького війська та залучення селян до боротьби. У відповідь на польські приготування, численні загони козаків почали рейди на прикордонні території, що лише посилювало напругу.Усе це врешті призвело до початку нового етапу війни між козаками та Річчю Посполитою. Польські війська, зібрані під командуванням коронного гетьмана Марціна Калиновського та інших воєвод, рушили на українські землі. Натомість козацьке військо, підкріплене союзниками-татарами, було готове дати відсіч. Події, що розгорталися, лише зміцнили рішучість Хмельницького в його прагненні домогтися повної незалежності України, навіть якщо для цього доведеться обирати між різними союзниками.Нетолерантний Українець 👌🏻
7 січня 1891 року народився Юрій Добриловський — полковник медичної служби Армії УНР, начальник медичної служби Армії УНР, голова Союзу українських лікарів у Чехословаччині.Народився в містечку Ічня на Чернігівщині. Закінчив медичний факультет Київського університету. З початком Першої світової війни мобілізований на фронт.В українському війську – молодший, потім старший лікар полку імені Сагайдачного (1917-1918), старший лікар Окремого Запорізького загону, Другого Запорізького полку (1918), штабу Лівобережного, а згодом Правобережного фронту Армії УНР (1919), Окремого Запорізького куреня, 9-го полку Третьої дивізії Дієвої Армії УНР.У жовтні 1919-го захворів на тиф. У 1920 році – командир санітарного відділу військової реферантури Кам’янця-Подільського, Військово-санітарної управи Військового міністерства УНР, булавний старшина для доручень інспектора санітарної служби, начальник санітарної служби Армії УНР.У 1922 році емігрував до Чехословаччини, працював лікарем-гінекологом. Очолював Спілку українських лікарів у Чехословаччині (1935-1940). Автор низки наукових публікацій. В 1946-му очолив управу Товариства Український музей у Празі.Мав братів Євгена (помер молодим у 1914-му), Василя (в січні 1918-го в Ічні вбитий більшовицькими загонами Михайла Муравйова), Миколу (економіст, професор Української господарської академії, Українського технічно-господарського університету в Подєбрадах; заарештований радянською контррозвідкою в 1945-му, відбув 10 років таборів, надалі мешкав у сестри Надії в Переяслав-Хмельницькому, помер в 1971-му).Був одружений із київською чешкою Марією, яка засвоїла українську мову і звичаї (1908-1954), подружжя виховувало двох дітей.Нетолерантний Українець 👌🏻
«Мультикультуралізм» замість здоров'я: депутат захищає шлюби між двоюрідними братами та сестрами як «культуру мігрантів»Шокуюче демонструючи помилки в політиці ідентичності, британський депутат Ікбал Мохамед відкрито виступив проти заборони шлюбів між двоюрідними братами та сестрами, фактично захищаючи кровозмісні союзи для захисту «культурних традицій».Ігноруючи катастрофічні показники генетичних вроджених вад у південноазіатських та африканських громадах, соціалістичний політик стверджує, що заборона цієї практики буде «неефективною» та несправедливо спрямованою проти мігрантів. Замість того, щоб забезпечувати дотримання цивілізованих стандартів, він вимагає «ширшої обізнаності» та фінансованого платниками податків скринінгу неминучих жертв цих союзів.Затверджуючи звичаї, коли майже половина деяких груп населення одружується з родичами, політичний клас активно наражає дітей на небезпеку, щоб уникнути образи імпортованих виборчих баз.Це кінцева ціна неконтрольованого різноманіття: базова біологічна безпека та західне законодавство приносяться в жертву, щоб заспокоїти чутливість країн третього світу. Британія зараз змушує своїх громадян прийняти інбридинг як захищене культурне право.Нетолерантний Українець 👌🏻
Новий Рік 🎄 це день єднання сімей за традиційним Українським столом, це не про зміну календарного року, це про традиції.Сімейні традиції, національні звичаї це те, що дуже нам потрібно для єднання та виживання. Україна виживає за рахунок військових традицій які сформувались давно та стали частиною характеру. Ми воювали, ми вбивали за Батьківщину і продовжуєм це робити! Ми переможемо, вірте в Перемогу, думайте про Перемогу, робіть кожного дня Перемогу!New Year 🎄 is a day of family unity at the traditional Ukrainian table, it's not about changing the calendar year, it's about traditions.Family traditions, national customs are what we really need for unity and survival. Ukraine survives due to military traditions that were formed long ago and have become part of the character. We fought, we killed for our Motherland and we continue to do so! We will win, believe in Victory, think about Victory, make Victory every day!З Новим Роким! Happy New Year! Слава Перемозі!Hail Victory!Нетолерантний Українець 👌🏻
Підготовка козаків до бою. Очікування бою завжди було важким випробуванням для козака. Це був час, коли страх, адреналін і бойовий дух змішувалися, і кожен мусив знайти спосіб тримати себе в руках. Козаки, попри свою сміливість і витривалість, були звичайними людьми, які знали, що смерть може чекати за першим ударом шаблі чи пострілом мушкета. Проте вони мали свої методи моральної підготовки, які допомагали їм долати страх і підтримувати бойовий дух.Однією з головних складових такої підготовки було військове братерство. Козаки завжди були разом – як на полі бою, так і в побуті. Перед боєм вони підтримували один одного словами, нагадували про спільну мету, жартували або навіть співали, щоб зняти напругу. Їхня єдність була настільки сильною, що кожен відчував: він не самотній, побратими не залишать його в скруті, навіть якщо він буде поранений чи потрапить у полон.Важливим аспектом було і релігійне налаштування. Багато козаків перед боєм молилися, просили благословення в церкві. Іноді служили спільну молитву, що об’єднувала всіх у надії на Божий захист. Така духовна підтримка допомагала їм знайти спокій і зміцнити віру у власні сили.До моральної підготовки входили й фізичні вправи. Козаки нерідко проводили час перед боєм у тренуваннях – вправлялися в фехтуванні, стрільбі або боротьбі. Це не тільки розслабляло і відволікало від важких думок, а й тримало тіло і розум у тонусі. Такі вправи можна порівняти із сучасними розминками військових перед виконанням завдання.Щодо препаратів, то в деяких випадках козаки могли використовувати алкоголь для зняття напруги. Відомо, що перед важкими боями вони могли випити невелику кількість горілки, але це завжди було дозовано, щоб не втратити бойову ефективність. Однак головним "заспокійливим" засобом для них залишалися єдність і віра.Сучасні українські військові також мають свої методи моральної підготовки до бою. Як і козаки, вони покладаються на підтримку побратимів, що є одним із ключових аспектів військової служби. Підтримка в команді дозволяє військовим відчувати себе частиною чогось більшого і долати страх перед невідомим.Українські захисники сьогодні також використовують практики психологічної підготовки. Це можуть бути розмови з військовими психологами, релаксаційні техніки чи навіть групові обговорення завдань, щоб кожен чітко розумів свою роль. Перед складними операціями вони часто зосереджуються на тренуваннях, програють можливі сценарії бою, що допомагає знизити рівень тривоги.Як і в козацькі часи, релігійна підтримка залишається важливим елементом для багатьох бійців. Чимало сучасних військових звертаються до капеланів або носять із собою освячені ікони чи хрестики. Віра дає їм сили залишатися міцними перед обличчям небезпеки.Що стосується страху, сучасні бійці, як і козаки, розуміють, що боятися – це нормально. Головне – зберігати контроль над своїми емоціями. Українські військові також підкреслюють важливість гумору на фронті, який дозволяє розрядити обстановку навіть у найнапруженіші моменти.Різниця між козаками та сучасними військовими в тому, що нинішні захисники України мають доступ до професійної психологічної допомоги та сучасних знань про стрес і його подолання. Проте основа залишилася незмінною: віра, підтримка побратимів і переконання в правильності своєї справи. Ці цінності допомагають українським захисникам боротися за свою землю і сьогодні, так само як це робили козаки століття тому.Нетолерантний Українець 👌🏻
12 грудня 1890 року у селі Воля Якубова на Львівщині народився Андрій Мельник, організатор формації Січових стрільців у Києві, один із організаторів УВО, голова проводу ОУН із 1938-го.Командував сотнею Легіону Українських січових стрільців у 1914-1916 роках на австрійсько-російському фронті. Учасник боїв на Маківці і Лисоні. Пройшов через російський полон, де познайомився з Євгеном Коновальцем. Один із організаторів Куреня січових стрільців у 1918-му, який згодом став полком, а далі – дивізією й корпусом.Один із тих, хто не втратив віру в Українську державу після поразки УНР. Став співзасновником УВО (Української військової організації), крайовим комендантом. Провів 4 роки у польській в’язниці. Взяв участь у створенні ОУН. У 1938-му, після загибелі Євгена Коновальця, очолив Провід українських націоналістів.Під час совєцько-німецької війни перебував у Берліні, покладав певні надії на співпрацю з Гітлером задля створення українських збройних формувань, однак швидко розчарувався у німецькій політиці щодо України. Організував засилання у великі міста України «похідних груп» для розгортання пропагандистської роботи, керував діяльністю ОУН на українських землях. Це викликало невдоволення гітлерівців. Від початку 1942-го утримувався під домашнім арештом, а з лютого 1944-го – у концтаборі Заксенгаузен.У післявоєнний період всі сили присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил. У 1947-му обраний довічним головою ОУН. У 1957-му виступив із програмою створення Світового конгресу українців, яка була реалізована вже після його смерті.«…немає найменших підстав сумніватися, що настане час, коли затріщить московсько-більшовицька імперія і розсиплеться на порох, а на її руїнах поряд з іншими вільними народами постане визволена з нестерпного рабства Україна, будуючи власне життя, у власній державі, ні від кого незалежній державі», – пророче писав Андрій Мельник.Помер 1 листопада 1964-го в Клерво (Люксембург), похований на міському цвинтарі Боневуа у Люксембурзі. Іменем Андрія Мельника були названі вулиці у декількох містах України, зокрема у Дрогобичі, Івано-Франківську, Львові, Рівному, Білій Церкві та Черкасах. Також Андрію Мельнику споруджено пам’ятники у рідному селі Воля Якубова Дрогобицького району Львівщини та у м. Івано-Франківськ. У відділі історії музею «Дрогобиччина» створено «Меморіальну кімнату Андрія Мельника», яка присвячена життю та діяльності Голови Проводу (від особистих речей до тематичної літератури).Дев'ятого квітня 2015 року, Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті" в якому визнала учасників УВО, ОУН, та багатьох інших формувань, борцями за незалежність України.Нетолерантний Українець 👌🏻
Прикордонна служба у козаківПрикордонна служба в українських козаків відігравала важливу роль у забезпеченні безпеки та захисту кордонів. Форми і методи цієї діяльності еволюціонували залежно від історичних обставин і загроз. З особливою увагою до деталей розглянемо її основні аспекти.На теренах Гетьманщини часів Богдана Хмельницького прикордонна служба здійснювалася шляхом виставлення сторожових постів. Уздовж кордонів облаштовувалися форпости, які складалися з дерев’яних хат із стайнями для коней і маяків із смолених бочок. Для охорони небезпечних ділянок кордонів розташовувалися козацькі полки чи їхні підрозділи. У прикордонних містах діяли залоги, а за потреби гетьмани проводили військові рейди для нейтралізації загроз. Наприклад, улітку 1655 року 34 човни з 2 тисячами козаків блокували Керченську затоку, тимчасово підпорядкувавши собі Кримське узбережжя.На Запорозькій Січі прикордонна служба мала свою специфіку. Військові виставляли бекети (застави), що забезпечували постійний контроль за територією. Уздовж лівого берега Дніпра від річки Орелі до Кінських Вод будували радути — форти, що розташовувалися на відстані 10–30 верст один від одного. У кожній радуті перебувало близько 50 козаків зі стайнями для коней.Запорожці також використовували сигналізаційні засоби: фігури, могили, димові маяки. У разі потреби організовувалися карантинні застави, а до Криму вирушали розвідувальні загони.Прикордонна варта складалася з водних і сухопутних команд, залежно від місцевості. Вартові патрулювали кордони навіть взимку, що підтверджують реєстри зимової дислокації.Козаки Нової Січі активно займалися будівництвом укріплень. Так, у XVIII столітті були створені численні редути, фортеці та інші оборонні споруди. Наприклад, вздовж Української лінії, спорудженої у 1731–1735 роках, було зведено 409 редутів і 16 фортець. Фортеці слугували не лише оборонними пунктами, але й місцями для спостереження та передавання сигналів.Основними завданнями прикордонної служби були:-охорона від раптових нападів татар та інших кочівників;-запобігання контрабанді;-боротьба з проникненням шпигунів;-протидія поширенню епідемій;-контроль за бродяжництвом і пересуванням "біглих людей".Усі ці заходи дозволяли підтримувати стабільність і безпеку на південних кордонах.Прикордонна служба козаків була не просто сукупністю військових заходів, а цілою системою, що поєднувала фортифікаційні споруди, мобільні загони, інфраструктуру сигналізації та регулярні роз’їзди. Завдяки їй запорожці і гетьманські козаки залишалися важливим елементом захисту українських земель, демонструючи виняткову організацію та військову майстерність.Нетолерантний Українець 👌🏻
TGLIST.COM.UA
