Козацька корупціяКорупція та казнокрадство були явищами, що, хоч і рідше, але все ж траплялися на Запорозькій Січі. Сама система управління Січі, заснована на військовій демократії, спільних радах і контролі товариства, значною мірою стримувала розвиток масштабної корупції. Проте факти зловживання владою і привласнення громадського добра мали місце, особливо серед курінної старшини та писарів. Виявлення таких злочинів було справою всієї громади: загальна рада могла порушити питання про зловживання на основі скарг або за очевидними фактами нестачі майна. Карали за це суворо: найбільш поширеним покаранням було вигнання зі Січі із ганьбою. У більш серйозних випадках, якщо доводилося крадіжку військової казни або спорядження в умовах війни чи походу, карали на смерть — через повішення або забиття на майдані кийками. Така публічна кара мала показовий характер і засвідчувала нетерпимість товариства до будь-яких проявів казнокрадства.На Гетьманщині ситуація у XVII–XVIII століттях була іншою. Після закінчення визвольної війни 1648–1657 років і формування власної адміністративної системи почали з’являтися ознаки системної корупції серед старшини. Полковники, сотники і навіть генеральна старшина часто використовували свої посади для особистого збагачення. Одним із яскравих прикладів є період правління гетьмана Івана Брюховецького (1663–1668), коли старшинська корупція викликала значне невдоволення серед козацьких низів, що призвело до масових виступів, так званих "старшинських бунтів". Проте покарання корумпованих чиновників були рідкісними: старшина захищала своїх, і боротьба з казнокрадством залишалася радше епізодичною.Козацька маса ставилася до фактів корупції з глибоким обуренням. Невдоволення корупцією старшини стало однією з причин "Руїни" — періоду громадянських воєн і політичного хаосу після смерті Богдана Хмельницького. Відомо, що у 1668 році під час повстання проти московської влади і старшини Івана Брюховецького народні виступи супроводжувалися масовими розправами над чиновниками, яких звинувачували у продажності та зраді.Вплив корупції на Січ був менш руйнівним через демократичні традиції і швидке реагування громади на будь-які порушення. Натомість у Гетьманщині, де стара козацька демократія поступилася місцем олігархії старшини, казнокрадство стало однією з причин ослаблення автономії та поступової інтеграції Лівобережної України до складу російської імперії. Особливо посилилося це явище за часів гетьмана Кирила Розумовського (1750–1764), коли значна частина земель і маєтків опинилася в руках кількох родин старшинської аристократії.На московії в той самий час корупція мала абсолютно інший характер. Від кінця XVI до XVIII століття хабарництво було невід’ємною частиною системи державного управління. За царя Олексія Михайловича (1645–1676) та Петра І (1682–1725) корупція проникала всі рівні влади. московські чиновники вважали хабар своєрідною платою за "послуги", а не злочином. Система кормлєнія офіційно діяла до 1556 року, але її дух жив ще довго: воєводи і приказні люди буквально грабували підлеглі території. Боротьба з корупцією обмежувалася показовими розправами над окремими чиновниками, які не поділилися з царським оточенням.Провівши паралель із сучасною Україною, можна сказати, що проблема корупції залишається однією з головних загроз для державності. Навіть у часи війни з Росією, розпочатої 24 лютого 2022 року, були викриті факти масштабного казнокрадства у сфері оборонних закупівель, гуманітарної допомоги та державного будівництва. Скандали, пов’язані з Міністерством оборони у 2023 році, коли за завищеними цінами закуповували харчі та амуніцію для армії, викликали глибоке обурення суспільства. У відповідь на громадський тиск відбулися відставки й арешти посадовців, але сам механізм корупції продовжує залишатися серйозною проблемою.Нетолерантний Українець 👌🏻
Аналітична компанія GlobalData оцінила поточний конфлікт на Близькому Сході за участю США, Ізраїлю та Ірану як найсерйозніший зрив глобальних енергетичних ринків із часів ембарго на нафту у 1970-х роках. Порівняння є обґрунтованим: арабське нафтове ембарго 1973 року та іранська революція 1979 року призвели до структурних перезапусків цін, знищення попиту та довгострокових змін енергетичної політики у всьому світі. Те, що відбувається зараз, поєднує фізичний зрив поставок, морську небезпеку, волатильність фінансових ринків і скоординоване державне втручання в масштабах, небачених за останні 50 років.Шоки 1970-х років мали довгострокові наслідки: створення МЕА та системи стратегічних резервів, які зараз розгортаються, перша серйозна спроба підвищити ефективність використання палива автомобілями та, зрештою, умови для бумів видобутку в Північному морі та на Алясці, які диверсифікували постачання у 1980-х. Поточний шок відбувається в іншому структурному контексті — глобальні резервні потужності за межами Перської затоки обмежені, енергетичний перехід створив нову залежність від конкретних мінеральних та виробничих ланцюжків поставок, а геополітична фрагментація означає, що скоординовані заходи у відповідь на боці попиту складніше зібрати разом. Рекордне звільнення резервів МЕА саме собою запозичено з інституційного інструментарію 1970-х років і розгортається зараз, оскільки немає більш сучасного інструменту.Якщо аналогія з 1970 року. вірно, довгостроковим наслідком поточного шоку буде не сам стрибок цін, а політичні та інвестиційні рішення, прийняті після нього, і вони все ще формуються.Нетолерантний Українець 👌🏻
5 березня 1950 року загинув Головний командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка). «Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї» — це гасло ОУН було життєвим принципом Романа Шухевича. Він очолив визвольну боротьбу українців у непростий час, коли доводилося протистояти двом тоталітарним режимам, які мало чим відрізнялися один від одного – радянському союзу та нацистській німеччині.Нквд-мґб полювало за Шухевичем рекордний час – понад сім років. Головний командир УПА неодноразово вислизав з рук чекістів: у 1944, 1946, 1947, 1948 роках. Кілька разів пускалися чутки про його загибель. Але робота Служби безпеки ОУН була поставлена якнайкраще.До трагічної розв'язки призвів арешт 2 березня 1950 року зв'язкової Шухевича Дарії Гусяк. Запідозривши небезпеку, Шухевич готувався перебратися із будинку в Білогорщі, де переховувався з кінця 1949-го, до Львова, де було дві конспіративні квартири. Переїзд було намічено якраз на 5 березня.Але зранку 5 березня 1950 року емґебісти тісним кільцем оточили цей та декілька сусідніх будинків у Білогорщі. Операцію із захоплення головнокомандувача УПА очолював генерал мґб Павєл Судоплатов. До операції було залучено понад 700 бійців внутрішніх військ. Намагаючись прорватися з оточення, Шухевич вбив майора Ревенка, але сам був поранений. Щоб не здаватися живим до рук ворога, Шухевич пустив собі кулю в скроню. В офіційному звіті записали, що вбив командира один з сержантів, які оточили будинок. Йому виплатили премію 1000 радянських рублів.Тіло командира виставили на опізнання рідним, але після цього доля його досі лишається невідомою. Після смерті Шухевича боротьбу УПА очолив Василь Кук. Сама боротьба тривала ще понад 10 років – останній відкритий бій збройного підпілля ОУН проти оперативної групи Тернопільського укґб було зафіксовано 14 квітня 1960 року, а останній повстанець дав бій кадебістам у 1967-му.Нетолерантний Українець 👌🏻
Посол України у США Ольга Стефанішина заявила, що в листопаді отримала офіційне попередження від Вашингтона щодо українських ударів по російському порту Новоросійськ, які начебто вплинули на американські економічні інтереси.Про це вона казала під час брифінгу у вівторок, 24 лютого, пише CNN, матеріал цитує “Європейська правда”.За словами Стефанішиної, США заявили, що українські атаки на Новоросійськ “вплинули на деякі американські інвестиції, які здійснюються через Казахстан”.“І ми почули від Державного департаменту, що нам слід утриматися від атак на американські інтереси”, – зазначила вона.Стефанішина також заявила, що “отримала демарш” від Державного департаменту США щодо цього.Водночас вона наголосила, що США не пропонували Києву загалом утриматися від атак на російську військову та енергетичну інфраструктуру.“Це було пов’язано з тим, що американські економічні інтереси там постраждали. Ми взяли це до відома”, – сказала дипломатка.Також, за словами Стефанішиної, у листі від Державного департаменту підкреслювалося, що США наразі не мають таких самих економічних інтересів в Україні, як у Казахстані.“Мені було дуже, дуже прикро, що за 35 років незалежності України, маючи так багато можливостей, ми ніколи не досягли ситуації, коли ми могли б зробити те саме”, – зазначила вона.Відтак Стефанішина закликала американських законодавців ухвалити закон про посилення санкцій проти Москви, заявивши, що затримка з його ухваленням розглядається як перемога Москви.“Якщо ми зможемо накласти більше санкцій і чинити більший тиск на Росію, вона не зможе вийти з переговорів”, – додала вона.Нетолерантний Українець 👌🏻
Суспільні стани на території України за часів козаччиниЗа часів козаччини українське суспільство поділялося на кілька основних станів, кожен з яких мав свої права, обов’язки та місце в соціальній ієрархії. Найбільш чисельною верствою були селяни. Вони становили основу населення та займалися землеробством, тваринництвом, ремеслами. Після Люблінської унії 1569 року більшість українських земель опинилася під владою польської шляхти, яка запровадила панщину та закріпачення селян. Попри це, українські селяни мали більше можливостей, ніж, наприклад, їхні московські чи польські сучасники, адже вони могли тікати на Січ і ставати козаками, отримуючи свободу та військові привілеї.Міщани жили у містах і містечках та складали інший важливий суспільний стан. Вони були ремісниками, торговцями, дрібними підприємцями. Українські міста ще з часів Київської Русі мали свої традиції самоврядування, які значно розвинулися після отримання багатьма з них Магдебурзького права. Це право забезпечувало міщанам самоуправління, захист від свавілля шляхти, можливість ведення торгівлі. Найбільшими міськими центрами були Київ, Львів, Кам'янець-Подільський, Чернігів. У цих містах діяли цехи ремісників, які регулювали виробництво і торгівлю. Шляхта вважалася привілейованим станом і володіла значними земельними угіддями. Вона з’явилася ще за княжих часів, коли існувала руська знать – бояри. Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського та пізніше – Речі Посполитої, місцева знать перейняла польські традиції. Українські шляхтичі, такі як князі Острозькі, Вишневецькі, Заславські, мали величезні володіння, що приносили їм великі прибутки. Вони займали важливі посади в адміністрації, війську, брали участь у політичному житті держави. Деякі з них підтримували козацькі рухи, а інші, навпаки, були їхніми противниками, оскільки козаки загрожували їхнім феодальним привілеям.Духовенство посідало особливе місце в українському суспільстві. Воно було поділене на біле – парафіяльні священики, які служили у церквах, і чорне – монахи, що жили в монастирях. Православна церква відігравала велику роль у житті українців, була оплотом освіти і культури. Митрополити та єпископи часто виступали посередниками між козаками та шляхтою, намагаючись знайти компроміс у політичних конфліктах. Відомими діячами того часу були митрополит Петро Могила, який реформував освіту та церкву, а також Інокентій Гізель, що сприяв розвитку науки в Києво-Могилянській академії.Козаки становили окремий стан, який у XVII столітті став політичною силою. Спочатку це були вільні люди, що оселялися на Дикому Полі, займалися рибальством, полюванням і захищали свої поселення від татарських набігів. Згодом вони створили військову організацію – Запорозьку Січ, яка стала центром козацької вольності. Козаки мали власне самоврядування, обирали гетьмана, військову старшину, підпорядковувалися лише своїм законам. Вони відігравали роль прикордонної сили, боролися з татарами, османами, а пізніше вступили у війну з Річчю Посполитою. Їхнім головним досягненням стала Визвольна війна 1648–1657 років, у результаті якої виникла козацька держава – Гетьманщина.Перехід між станами був можливий, але не для всіх. Найлегше перейти до козацтва – для цього достатньо було втекти на Січ та пройти військове випробування. Деякі багаті козаки могли здобути шляхетство, якщо отримували відповідні грамоти від польського короля або московського царя. Однак шляхтич, який ставав козаком, ризикував втратити свої привілеї. Міщани могли ставати козаками, але не могли легко піднятися до шляхетства, бо цей статус був спадковим. Духовенство зазвичай залишалося у своїй касті, хоча сини священиків могли ставати козаками або шляхтичами через службу в адміністрації чи війську.Нетолерантний Українець 👌🏻
Зграя овецьПролетаріат завжди зовні був пацифістом, а всередині готовим до терору; буржуа, навпаки, хоче здаватися людиною терору, залишаючись внутрішньо пацифістом до глибини душі. А від того, хто внутрішньо є пацифістом, можна очікувати ще менше, ніж від його протилежності. Такі люди живуть у світі фраз. Консерватори, наприклад, мають дуже величезні роти. Вони безкінечно говорять про те, що «треба» робити, але коли настає момент для рішення, коли вимагається дія, нічого не відбувається. Дія завжди відкладається, розчиняється в комітетах, процедурах та резолюціях.«Закон і порядок» – ці вичерпані формули є вершиною їхньої політичної мудрості. Однак саме через це поклоніння законності та компромісу вони спустошують державу. Під ритуалом порядку вони обманюють один одного якомога ефективніше, кожна фракція забезпечує власні інтереси, поки ціле занепадає. Як клас власності, буржуазія має забагато що втрачати; і саме тому, що їй є що втрачати, вона боягузлива, вагається та принципово нездатна здійснювати реальну політичну владу. Власність приковує її до теперішнього моменту. Кожне рішення фільтрується через страх втрати, кожен ризик зважується на балансах.Ось чому буржуа може керувати, але ніколи не править. Він може керувати офісами, бюджетами та процедурами, але він боїться моментів розриву. Криза жахає його. Він завжди обере компроміс замість перемоги, зволікання замість рішення, законність замість необхідності. Власність зробила його консервативним не в благородному сенсі збереження народу чи культури, а у вузькому сенсі збереження власного становища. З цієї причини буржуазія завжди приходить занадто пізно. Вона розпізнає небезпеку лише тоді, коли вона вже стала неминучою, і навіть тоді шукає рішень, які нічого не коштують і нічого не змінюють. Історія, однак, нещадна до таких класів.Нетолерантний Українець 👌🏻
Козацькі інженери та сапериКозаки завжди славилися своєю хитрістю та майстерністю у військовій справі, а особливо в облозах фортець. Вони не лише билися в відкритому бою, а й використовували складні інженерні методи для здобуття міцних укріплень ворога. Одним із таких методів був підкоп під стіни фортеці з подальшим підривом. Ця тактика дозволяла уникнути затяжної облоги та значних втрат серед козаків, що було критично важливим під час бойових дій.У 1635 році під час облоги фортеці Кодак на Дніпрі війська Івана Сулими застосували метод підкопу для руйнування оборонних споруд. Кодак був зведений французьким інженером Гійомом де Бопланом і вважався неприступним. Однак козацькі сапери, яких очолювали досвідчені отамани, змогли непомітно викопати тунель під стінами фортеці. Використовуючи спеціальні дерев’яні опори, вони підтримували стелю підкопу, а коли тунель було завершено, ці опори підпалювали або вибуховою хвилею змушували падати, що призводило до обвалу стін.Козаки використовували найпростіші, але ефективні інструменти: кирки, лопати, дерев’яні та металеві клини, а також кошики для винесення ґрунту. Робота велась переважно вночі або під час відволікаючих атак, щоб ворог не помітив підкопу. Найдосвідченіші інженери визначали напрямок риття, щоб тунель точно опинився під стінами фортеці, а не відхилився вбік.Для підриву козаки використовували порохові заряди, які складалися з суміші селітри, сірки та вугілля. Важливим моментом був розрахунок необхідної кількості вибухівки, щоб завдати максимального руйнування. Якщо закладеної маси пороху було недостатньо, вибух лише пошкоджував стіни, а якщо забагато – міг завалити тунель ще до активації заряду. Саме тому підкопами керували найдосвідченіші військові інженери, серед яких були й ті, хто мав досвід боїв із турками, де схожі методи застосовувалися ще з XVI століття.Метод підкопу використовувався неодноразово. Під час облоги Кам’янця-Подільського 1651 року козацькі загони намагалися пробити стіни міста саме таким способом. Під час війни з московією 1658 року за наказом гетьмана Івана Виговського козаки застосували підкопи при штурмі декількох укріплень.Ця тактика не втратила актуальності навіть у ХХІ столітті, адже сьогодні українські сапери виконують схожі завдання на передовій російсько-української війни. Українські підрозділи використовують вибухові заряди для підриву ворожих укріплень, мінують маршрути руху техніки противника, а також ведуть контрмінну боротьбу. Під час битви за Бахмут у 2023 році українські військові застосовували сучасні вибухові пристрої для підриву російських позицій, використовуючи ті ж принципи, що і козацькі сапери триста років тому.Козацька майстерність у підкопах і вибуховій справі стала важливим елементом військової тактики, що знаходить своє відображення навіть у сучасних війнах. Використання інженерних хитрощів та високої підготовки воїнів дозволяє українцям ефективно протистояти чисельно переважаючому ворогу, як це робили козаки століттями тому.Нетолерантний Українець 👌🏻
Війна Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої після Зборівської угоди (друга війна).Після укладення Зборівського миру у 1649 році між козаками, татарами та Річчю Посполитою, ситуація залишалася вкрай напруженою. Мир, хоч і закріпив значні права за козацькою старшиною, був сприйнятий обома сторонами лише як тимчасова угода. Поляки не бажали втрачати контроль над українськими землями, а Богдан Хмельницький, розуміючи, що польська шляхта шукатиме способів уникнути виконання умов договору, розпочав активну дипломатичну гру.Гетьман, усвідомлюючи, що стабільність союзу з Кримським ханством є хиткою через мінливість татарських союзників, вирішив шукати підтримки у сильніших гравців. Він намагався заручитися підтримкою Османської імперії, обіцяючи султану вірність і службу, якщо той визнає його владу над українськими землями. Одночасно Хмельницький встановлював контакти з московським царем, апелюючи до спільності православної віри. Ці двосторонні переговори стали стратегією гетьмана для створення багатовекторної підтримки, яка дозволила б йому маневрувати між сильними державами.У цей час на території України зберігалася нестабільність. Незважаючи на умови договору, селяни й далі відмовлялися визнавати владу польської шляхти, нерідко вдаючись до збройного спротиву. Шляхтичі, повертаючись до своїх маєтків, зустрічали опір, що супроводжувався нападами і навіть убивствами. Така поведінка лише загострювала конфлікт. Польський уряд, щоб приборкати селянські повстання, почав стягувати додаткові війська до прикордонних територій, чим викликав нову хвилю обурення з боку Хмельницького.Особливу роль у цей період відіграв похід Хмельницького в Молдову. Гетьман намагався через шлюб свого сина Тимоша із дочкою молдовського господаря створити політичний союз, який зміцнив би позиції України в регіоні. Проте цей похід супроводжувався численними інтригами. З одного боку, турки підтримували Хмельницького, бажаючи зміцнити свій вплив у регіоні, з іншого — молдовський господар спочатку опирався цим планам, але був змушений поступитися після військового тиску з боку козаків і татар.З боку Речі Посполитої ситуація сприймалася як загроза їхньому суверенітету. Польський король, отримавши численні скарги від шляхти, скликав сейм наприкінці 1650 року, де обговорювалася поведінка козаків. У той час як одні виступали за продовження мирних переговорів, інші закликали до негайної війни. Більшість сеймових послів дійшла висновку, що козацьке військо стало надто потужним, щоб залишити його без належного контролю. Було вирішено розпочати підготовку до нового військового походу.Хмельницький, дізнавшись про наміри польської сторони, почав готуватися до війни. Він зміцнив свої стосунки з Кримським ханством і продовжував вести перемовини з турецьким султаном. Однак головною його стратегією залишалася мобілізація козацького війська та залучення селян до боротьби. У відповідь на польські приготування, численні загони козаків почали рейди на прикордонні території, що лише посилювало напругу.Усе це врешті призвело до початку нового етапу війни між козаками та Річчю Посполитою. Польські війська, зібрані під командуванням коронного гетьмана Марціна Калиновського та інших воєвод, рушили на українські землі. Натомість козацьке військо, підкріплене союзниками-татарами, було готове дати відсіч. Події, що розгорталися, лише зміцнили рішучість Хмельницького в його прагненні домогтися повної незалежності України, навіть якщо для цього доведеться обирати між різними союзниками.Нетолерантний Українець 👌🏻
7 січня 1891 року народився Юрій Добриловський — полковник медичної служби Армії УНР, начальник медичної служби Армії УНР, голова Союзу українських лікарів у Чехословаччині.Народився в містечку Ічня на Чернігівщині. Закінчив медичний факультет Київського університету. З початком Першої світової війни мобілізований на фронт.В українському війську – молодший, потім старший лікар полку імені Сагайдачного (1917-1918), старший лікар Окремого Запорізького загону, Другого Запорізького полку (1918), штабу Лівобережного, а згодом Правобережного фронту Армії УНР (1919), Окремого Запорізького куреня, 9-го полку Третьої дивізії Дієвої Армії УНР.У жовтні 1919-го захворів на тиф. У 1920 році – командир санітарного відділу військової реферантури Кам’янця-Подільського, Військово-санітарної управи Військового міністерства УНР, булавний старшина для доручень інспектора санітарної служби, начальник санітарної служби Армії УНР.У 1922 році емігрував до Чехословаччини, працював лікарем-гінекологом. Очолював Спілку українських лікарів у Чехословаччині (1935-1940). Автор низки наукових публікацій. В 1946-му очолив управу Товариства Український музей у Празі.Мав братів Євгена (помер молодим у 1914-му), Василя (в січні 1918-го в Ічні вбитий більшовицькими загонами Михайла Муравйова), Миколу (економіст, професор Української господарської академії, Українського технічно-господарського університету в Подєбрадах; заарештований радянською контррозвідкою в 1945-му, відбув 10 років таборів, надалі мешкав у сестри Надії в Переяслав-Хмельницькому, помер в 1971-му).Був одружений із київською чешкою Марією, яка засвоїла українську мову і звичаї (1908-1954), подружжя виховувало двох дітей.Нетолерантний Українець 👌🏻
«Мультикультуралізм» замість здоров'я: депутат захищає шлюби між двоюрідними братами та сестрами як «культуру мігрантів»Шокуюче демонструючи помилки в політиці ідентичності, британський депутат Ікбал Мохамед відкрито виступив проти заборони шлюбів між двоюрідними братами та сестрами, фактично захищаючи кровозмісні союзи для захисту «культурних традицій».Ігноруючи катастрофічні показники генетичних вроджених вад у південноазіатських та африканських громадах, соціалістичний політик стверджує, що заборона цієї практики буде «неефективною» та несправедливо спрямованою проти мігрантів. Замість того, щоб забезпечувати дотримання цивілізованих стандартів, він вимагає «ширшої обізнаності» та фінансованого платниками податків скринінгу неминучих жертв цих союзів.Затверджуючи звичаї, коли майже половина деяких груп населення одружується з родичами, політичний клас активно наражає дітей на небезпеку, щоб уникнути образи імпортованих виборчих баз.Це кінцева ціна неконтрольованого різноманіття: базова біологічна безпека та західне законодавство приносяться в жертву, щоб заспокоїти чутливість країн третього світу. Британія зараз змушує своїх громадян прийняти інбридинг як захищене культурне право.Нетолерантний Українець 👌🏻
TGLIST.COM.UA
