Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2026 року (справа N607/12186/22) #строки_досудового_розслідування#завершення_досудового_розслідування#відкриття_матеріалів Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не передбачає окремого повідомлення про завершення досудового розслідування захисника, який набув повноважень захисника у кримінальному провадженні після повідомлення підозрюваному та іншому захиснику про завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування, як підставу для зупинення перебігу строку досудового розслідування, оскільки такий строк є зупинений з моменту виконання слідчим вимог ч. 1 ст. 290 КПК щодо повідомлення підозрюваного та захисника, які мали відповідний статус на момент завершення досудового розслідування й надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134456432

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2026 року (справа N175/2096/17-к) #фахівець#експертиза#висновок_експерта#шкода#відшкодування_шкоди Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Чинне законодавство не висуває вимог щодо наявності атестації фахівців, які залучаються експертами для проведення окремих лабораторних досліджень, та наявності відповідної акредитації установи, у якій працює такий фахівець. ✅ За доведеності факту заподіяння шкоди, спричиненої злочинними діями, спроби особи усунути таку шкоду не свідчать про відсутність в її діях інкримінованого складу кримінального правопорушення, а відповідно і не дають підстав стверджувати про відсутність події злочину як такої. В умовах обізнаності такої особи про порушення за вказаним фактом кримінального провадження, усунення заподіяної шкоди може свідчити про її бажання уникнути кримінальної відповідальності, а тому не впливає на правильність кваліфікації її дій, як і не вказує про відсутність у її діях складу будь-якого кримінального правопорушення Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134346545

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року (справа N285/3755/20) #група_слідчих#обєднання_матеріалів#виділення_матеріалів#підпис_у_протоколі #оголошення_документів#безпосередність#преюдиція Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Не спонукають до цього й правила ст. 217 КПК. ✅ Положення КПК, зокрема ст. 104 КПК, не передбачає проставлення підпису на кожному аркуші протоколу слідчої (розшукової) дії особою, яка її проводить. ✅ Оголошення змісту документів у судовому засіданні прокурором, а не головуючим суддею, якщо ним було запропоновано сторонам оголосити документи, які вони вважають за необхідне дослідити, не є порушенням судом принципу безпосередності дослідження доказів. ✅ Особи, щодо яких кримінальне провадження слухається окремо і які не переховуються від суду, можуть бути допитані у тому провадженні, у якому особу обвинувачують у спільному вчиненні з ними інкримінованого злочину. Окрім цього, суду необхідно дослідити і врахувати судові рішення, які ухвалені щодо інших осіб, вчинення діяння спільно з якими й інкриміновано обвинуваченому. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134384294

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року (справа N522/1621/24) #декриміналізація#амністія#дія_закону_у_часі#зворотна_дія#звільнення_від_кримінальної_відповідальності Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Закон «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» за своєю правовою природою є декларативно-процесуальним актом, який не вносить змін до КК та не встановлює підстав для звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених Розділом ІХ Загальної частини цього Кодексу. Також, на відміну від закону про амністію, він не має самостійної прямої дії для звільнення особи від відповідальності. ✅ Амністія та декриміналізація можуть мати місце лише на підставі спеціального закону, який безпосередньо скасовує кримінальну відповідальність. ✅ Норма, яка не містить прямої декриміналізації, не встановлює конкретного механізму звільнення, не є законом про кримінальну відповідальність, не може тлумачитись як така, що автоматично усуває кримінальну караність. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134197254

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2026 року (справа N317/764/18) #вимагання#неправомірна_вигода#законні_інтереси#провокація#НСРД#доручення#оперативний_підрозділ Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи, яка надає неправомірну вигоду. ✅ Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до надання неправомірної вигоди може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз’ясненнями, які містяться в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним. ✅ За законодавчим визначенням, не може розглядатися як вимагання неправомірної вигоди погроза з боку особи, яка одержує неправомірну вигоду, вчинити відносно особи, яка надає неправомірну вигоду, законні дії, хоча вони й зачіпають законні інтереси останнього. Таким чином, вимагання неправомірної вигоди як ознака може бути поставлена за вину лише в тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожуючи вчиненням або невчиненням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає неправомірну вигоду, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які особа, яка надає неправомірну вигоду, захищає шляхом дачі неправомірної вигоди, має бути однією із основних і обов’язкових ознак вимагання. На відміну цьому, у разі, якщо особа, яка надає неправомірну вигоду, зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, тощо, то вимагання неправомірної вигоди виключається. ✅ У випадку коли заявник заперечує факт вчинення ним злочину та одночасно заявляє про провокацію на його вчинення, то це саме по собі виключає можливість провокації. ✅ Закон не виключає можливості доручення проведення певної НСРД, крім слідчого, й уповноваженим прокурором і не вимагає обов’язкового доручення на проведення НСРД саме конкретному працівникові певного оперативного підрозділу, вказуючи, що таке доручення видається уповноваженому оперативному підрозділу як структурній одиниці певного органу чи установи. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134160118

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2026 року (справа N385/831/21) #залишення_в_небезпеці#вбивство#допустимість#істотне_порушення#справедливий_судовий_розгляд Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Об’єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов’язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб’єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан. ✅ Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК, полягає у небажанні суб’єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають. ✅ Моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Варто зазначити, що для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров’ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, несе відповідальність за ст. 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці. ✅ Сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів. Для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134085570

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 лютого 2026 року (справа N686/5401/15-к) #відкриття_матеріалів#повернення_обвинувального_акта#допустимість#затримання#протокол_затримання Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відмова підозрюваного та/або його захисника від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, після обмеження слідчим суддею у строках ознайомлення, не може свідчити про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 1 ст. 290 КПК. ✅ КПК не передбачено дослідження після повернення з доопрацювання тексту первинного обвинувального акта. ✅ Якщо сторона обвинувачення після повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру проводила слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії та/або приймала процесуальні рішення, які не є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК і забезпечення виконання ухвали суду, то отримані у кримінальному провадженні за результатами здійснення таких дій докази повинні визнаватися недопустимими як такі, що отримані після закінчення досудового розслідування. ✅ КПК не містить обмежень щодо місця складання протоколу затримання. Зокрема, положення ст. 208 КПК не вимагають складання протоколу затримання негайно, в ході затримання. Такий протокол має бути складений, як тільки це стане практично можливим.  Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134160052

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2026 року (справа N755/15993/18) #ЄРДР#обєднання_матеріалів#закриття_кримінального_провадження#строки_досудового_розслідування#продовження_строку_досудового_розслідування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Суб’єктом, уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування, є прокурор або слідчий суддя залежно від дати внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. ✅ У провадженнях, розпочатих до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), коли діяла попередня редакція ст. 294 КПК, повноваження з продовження строків належать прокурору відповідного рівня. У провадженнях, відомості про які внесені вже після цієї дати, діє новий порядок, що передбачає необхідність звернення (у передбачених законом випадках) до слідчого судді. ✅ У разі об’єднання кількох проваджень, де перше розпочате до 16 березня 2018 року (до початку дії Закону № 2147-VIII), продовження строків віднесено до компетенції прокурора, тоді як у випадках, коли перше провадження розпочато після цієї дати, такі повноваження належать і слідчому судді у передбачених випадках нової редакції ст. 294 КПК. ✅ У тому разі, коли за часом початку першого з об’єднаних проваджень (що розпочато до 16 березня 2018 року) уповноваженим продовжувати строк досудового розслідування був прокурор, проте таку процесуальну дію вчинив слідчий суддя, то це не є таким порушенням норм процесуального права, що надалі може бути підставою для закриття такого провадження. Велика Палата такий висновок робить з огляду на те, що вчинення такої процесуальної дії слідчим суддею за формою і порядком надає більші гарантії дотримання прав та законних інтересів осіб у кримінальному провадженні. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134802046

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2026 року (справа N646/40/22) #зупинення#військова_служба#мобілізація Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Ухвала суду першої інстанції про зупинення судового провадження на підставі частини першої статті 335 КПК (у зв’язку з призовом обвинуваченого на військову службу під час мобілізації) окремому апеляційному оскарженню не підлягає. ✅ У справах, в яких судове провадження зупинено на підставі статті 335 КПК, ефективним внутрішнім засобом юридичного захисту є не апеляційне оскарження ухвали про зупинення, а активний та постійний судовий контроль суду першої інстанції за обґрунтованістю та тривалістю такого зупинення. Такий засіб захисту включає сукупність процесуальних можливостей, а саме: право сторони, потерпілого звертатися з мотивованими клопотаннями про поновлення судового провадження; обовязок суду першої інстанції ініціювати перевірку підстав зупинення з власної ініціативи; обовязок суду ухвалювати мотивовані процесуальні рішення за результатами розгляду відповідних клопотань; можливість подальшого апеляційного перегляду остаточного судового рішення у межах, якого може бути оцінена законність попередніх процесуальних рішень. ✅ Суд першої інстанції зобов’язаний забезпечити, щоб зупинення судового провадження у зв’язку з призовом обвинуваченого на військову службу під час мобілізації мало винятковий, тимчасовий та пропорційний характер і не призводило до фактичної відмови у здійсненні правосуддя. ✅ Зупинення судового провадження як процесуальний інструмент саме по собі не суперечить вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак тривале зупинення без судового контролю, періодичної перевірки актуальності підстав або без оцінки можливості продовження судового розгляду іншими процесуальними засобами створює ризик фактичної безкарності, що є несумісним із позитивними зобов’язаннями держави за статтею 2 КПК (завдання кримінального провадження). Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134085600

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2026 року (справа N757/37804/17-к) #зупинення#апеляційний_розгляд#військова_служба#мобілізація#відеоконференція Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення апеляційного провадження істотно перешкоджає подальшому руху провадження, що надає підстави для перегляду його законності та обґрунтованості в касаційному порядку. ✅ Вимоги статті 335 КПК (зупинення судового провадження) спрямовані на стадію судового розгляду в суді першої інстанції, де безпосередня участь обвинуваченого є необхідною для дослідження доказів та встановлення фактичних обставин кримінального провадження. ✅ Участь обвинуваченого в апеляційному розгляді не вважається безумовно обовязковою, якщо дотримано процесуальних умов, що забезпечують його право на справедливий суд, а саме якщо не подано апеляційної скарги прокурора про погіршення становища, сам обвинувачений належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду провадження, у судовому засіданні бере участь захисник обвинуваченого. Також розгляд справи в суді апеляційної інстанції за відсутності обвинуваченого, належним чином повідомленого про час і місце засідання, можливий, коли його позиція була чітко викладена в суді першої інстанції або в апеляційній скарзі, а право на захист забезпечується адвокатом та в разі, якщо апеляційну скаргу подав сам обвинувачений або його захисник і вони не наполягають на особистій присутності. ✅ Зупинення судового провадження є винятковим заходом і для дотримання приписів статті 28 КПК (розумні строки) вимагає належної перевірки судом підстав для цього. Зокрема, таке зупинення є обов’язком суду лише за умови встановлення фактичної неможливості продовження судового розгляду без участі обвинуваченого, дійсної відсутності можливості його участі особисто або в режимі відеоконференції (дистанційне судове провадження). Сам факт проходження обвинуваченим військової служби не завжди свідчить про неможливість продовження апеляційного розгляду і не є прямою підставою для зупинення провадження. ✅ Зупиняючи апеляційне провадження на невизначений строк - до звільнення обвинуваченого з військової служби, суд апеляційної інстанції повинен оцінити можливість забезпечення його участі в майбутніх судових засіданнях іншими процесуальними механізмами, передбаченими КПК. ✅ Проходження засудженим військової служби саме собою не позбавляє апеляційний суд можливості забезпечити рух провадження, у тому числі шляхом оцінки питання про обов’язковість його участі, застосуванням механізмів належного повідомлення, відкладення розгляду на конкретну дату або забезпечення участі в режимі відеоконференції - залежно від обставин. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/134085625