Висновки ВС та ВАКС від АО АС

Постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2026 року (справа N127/23718/22) #місце_вичнення_злочину#дія_у_просторі#збройна_агресія#глорифікація#ЄСПЛ Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Та обставина, що для вчинення відповідних дій особа використовувала іноземну (російську) й заборонену на території України соціальну мережу(«Одноклассники.ru»), здійснюючи віддалений доступ до своєї персональної сторінки в цій мережі, не впливає на визначення місця вчинення злочину й територіальну чинність закону про кримінальну відповідальність. ✅ Між мережею «Фейсбук» і мережею «Однокласники» існує принципова відмінність, зокрема в частині алгоритмів обробки позначок «Подобається» - «Like» і «Класс!» відповідно. Так, натискання кнопки «Подобається» у мережі «Фейсбук» є способом повідомити про те, що людині сподобалася публікація без залишення коментаря про це. Натомість в іноземній (російській) соціальній мережі «Одноклассники» діє інший алгоритм обробки позначок «Класс!», відповідно до якого натискання цієї кнопки не лише свідчить про те, що певний користувач вподобав допис, що видно іншим особам, які його переглядають, та автору допису, а призводить до закріплення цього допису (публікації) на сторінці акаунту користувача, тобто його поширення серед невизначеного кола осіб. Відтак, нерелевантним є висновок ЄСПЛ у справі «Melike v. Turkey» про те, що встановлення відмітки «Подобається» (like) під чужими публікаціями не є рівнозначним їх поширенню. ✅ Відсутність законодавчого визначення терміна «глорифікація» у КК не впливає на можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 436-2 цього Кодексу, оскільки самі дії (вихваляння, звеличення, прославлення) є очевидними з матеріалів (дописів, висловлювань). Відсутність дефініції безпосередньо в КК означає лише те, що правоохоронні органи та суди використовують буквальне, словникове значення слова, яке згадується в інших законах. Бланкетний характер диспозиції вказаної норми не може бути перешкодою до притягнення до кримінальної відповідальності, адже є звичайним засобом законодавчої техніки в КК. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136691252

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року (справа N464/1517/24) #допустимість#критерії_допустимості#істотне_порушення#ЄРДР#належна_правова_процедура#справедливий_суд#НСРД Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не передбачає здійснення досудового розслідування всієї злочинної діяльності конкретної особи, яку утворюють окремі повторні самостійні кримінальні правопорушення (за відсутності ознак єдиного триваючого або продовжуваного кримінального правопорушення), в межах кримінального провадження, де до ЄРДР внесено відомості лише про обставини першого із вчинених самостійних (окремих) правопорушень. ✅ Проведення досудового розслідування та здійснення НСРД за епізодом без внесення до ЄРДР відповідних відомостей про обставини, що свідчать про вчинення окремого кримінального правопорушення, дає підстави вважати, що була застосована неналежна правова процедура та відповідно підлягають застосуванню наслідки, визначені в ч. 2 ст. 86 КПК. Внесення у подальшому інших відомостей до ЄРДР за кожним з наступних епізодів злочинної діяльності обвинуваченого, без дотримання 24-годинного терміну, не відповідає точному змісту ч. 1 ст. 214 КПК, і є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. ✅ Вирішення питання про допустимість доказів є прерогативою національних судів, а роль Європейського суду з прав людини обмежується оцінюванням загальної справедливості провадження, зокрема там, де на підставі доказів, здобутих із порушенням встановленого порядку, особа визнана винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. ✅ Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 застосовано виключення із загального правила про недопустимість доказу, якщо він отриманий не у порядку, встановленому КПК. Цей правозастосовний підхід не має універсального характеру і є виключенням із загальних правил оцінки доказів за критеріями їх допустимості. ✅ Невиконання вимог чинного КПК щодо визнання доказів недопустимими у випадку їх невідповідності встановленим критеріям та одночасне посилання на оціночні критерії практики ЄСПЛ щодо загальної справедливості провадження з метою обґрунтування винуватості особи на підставі доказів, отриманих всупереч встановленому порядку, є застосуванням кримінального процесуального закону всупереч приписам загальних засад кримінального провадження, що є неприпустимим. ✅ Допущені порушення КПК щодо порядку його здійснення стосовно отримання доказів стороною обвинувачення (проведення НСРД до внесення відомостей до ЄРДР, як і здійснення НСРД без належної процесуальної підстави) не потребують від суду наведення додаткових мотивів щодо того, що порушено ті чи інші права і свободи людини, передбачені Конвенцією та/або Конституцією України (які спираються на обґрунтування відповідних аспектів застосування положень ст. 87 КПК), оскільки безсумнівно призводять до порушення прав і свобод людини і громадянина, вимог статей 19, 62 Конституції України, зокрема про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. ✅ Порушення права на справедливий суд зумовлено самим характером недодержання порядку, встановленого КПК щодо збирання. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136627772

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 травня 2026 року (справа N695/1382/20) #презумпція_невинуватості#повідомлення_про_підозру#допустимість#медична_документація#висновок_експерта#витяг#ЄРДР Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Вжиття слідчим чи прокурором у повідомленні про підозру (повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри) словосполучення на кшталт «особа вчинила кримінальне правопорушення» не відповідає вимогам КПК. Але, за відсутності будь-яких даних, що свідчили б про оголошення цього повідомлення або ж про публічне його розповсюдження, не можна вести мову про порушення принципу презумпції невинуватості. ✅ Відсутність в матеріалах кримінального провадження письмового дозволу потерпілої щодо надання медичних документів, як і відповідних заперечень, не є підставою для визнання недопустимим висновку експерта, проведеного на підставі таких документів (медичної карти стаціонарного хворого). ✅ Витяг з ЄРДР не є доказом. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136701229

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2026 року (справа N676/3088/24) #технічний_запис#журнал_судового_засідання#істотне_порушення#речові_докази#доля_речових_доказів #виконання_судових_рішень#повторне_дослідження Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Технічним записом судового засідання, який приєднується до матеріалів справи, фактично є журнал судового засідання із унікальним посиланням на цей запис у централізованому файловому сховищі. Отже, віддалене місцезнаходження (у централізованому файловому сховищі) носія інформації із записом судового засідання від паперового примірника матеріалів справи не може свідчити про те, що такий носій відсутній в матеріалах провадження. ✅ Питання про порушення прав учасника кримінального провадження може вирішуватися лише за ініціативою носія цього права. ✅ Невирішення судом долі речового доказу не є істотним порушенням та не може бути єдиною підставою для скасування по суті правильного судового рішення. Учасники провадження мають право звернутися до суду із клопотанням для вирішення зазначеного питання у порядку виконання судових рішень відповідно до статей 534, 537, 539 КПК. ✅ Для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов’язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136428044

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 06 травня 2026 року (справа N199/6704/21) #стан_спяніння#ДТП#довідка#похибка#хроматограф Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Самі лише фактичні дані довідки закладу охорони здоров’я про виявлення за допомогою хроматографічного методу в крові обвинуваченого алкоголю 0,25‰ не можуть беззаперечно вказувати на перебування особи в стані алкогольного сп’яніння, оскільки отриманий за допомогою хроматографічного методу результат допускає варіативність дійсного вмісту алкоголю, тобто має похибку. ✅ При наявності алкоголю в крові менше 0,4 ‰, даний результат відноситься до практично відсутнього сп’яніння або є похибкою методу (газохроматографічного). Достовірно встановити, яка стадія резорбції чи елімінації алкоголю була у обвинуваченого на момент відбору біологічного матеріалу не можливо. Проведення розрахунку щодо ступеню алкогольного сп’яніння на час дорожньо-транспортної пригоди, можливо лише у тих випадках, коли у суб’єкта мало місце стадія елімінації та виявлена концентрація алкоголю, яка підлягає судово-медичній оцінці по ступеню алкогольного сп’яніння. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136428061

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року (справа N712/1218/24) #малозначність#ЄРДР#безпосередність Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов’язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини характеризують певний склад кримінального правопорушення; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного кримінального правопорушення; 3) малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. ✅ Саме собою отримання доказів і встановлення конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень у межах уже розпочатого досудового розслідування щодо злочинної діяльності особи не потребує окремого внесення нових відомостей до ЄРДР у порядку ст. 214 КПК. ✅ Порушення засади безпосередності під час дослідження документів у суді не має місця, якщо: (а) клопотань про повне (дослівне) оголошення конкретного доказу, заперечень щодо процедури дослідження письмових доказів і їх долучення до матеріалів справи від сторони захисту не надходило; (б) зміст оголошених прокурором доказів суд та учасники судового провадження сприймали безпосередньо, сторона захисту брала активну участь у дослідженні доказів, надавала пояснення щодо достовірності відомостей, відображених у письмових доказах; (в) клопотань про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 317 КПК сторона захисту не подавала; (г) про невідповідність змісту доказів, відкритих в порядку ст. 290 КПК, змісту тих доказів, які були оголошені прокурором, сторона захисту під час їх дослідження не зазначала; (д) на запитання головуючого в порядку ч. 1 ст. 363 КПК після з’ясування обставин та перевірки їх доказами: чи є питання або зауваження, чи бажають учасники судового провадження доповнити судовий розгляд і чим саме, сторона захисту відповіла, що питань чи доповнень немає. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136588231

Постанова колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року (справа N344/2364/19) #походження_грошових_коштів#неправомірна_вигода#допустимість#виключна_правова_проблема#правовий_висновок#відступлення_від_висновку#провокація Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ КПК не містить вимоги щодо окремого оформлення у формі постанови рішення про використання заздалегідь ідентифікованих грошових коштів, тому відсутність у матеріалах кримінального провадження цього рішення не свідчить про наявність таких порушень КПК, які б могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення. Також, відсутність предмету неправомірної вигоди не означає відсутність складу злочину. ✅ Якщо органи влади стверджують, що вони діяли на основі інформації, отриманої від приватної особи, також важливо проаналізувати, чи така приватна особа могла мати будь-які приховані мотиви. ✅ У провадженнях, в яких йдеться про можливу провокацію злочину, необхідно враховувати чи існували відносини між надавачем і одержувачем неправомірної вигоди безвідносно до правоохоронних органів, чи існували питання, у вирішенні яких був зацікавлений надавач неправомірної вигоди і які міг або обіцяв вирішити одержувач неправомірної вигоди до того, як правоохоронним органам стало відомо про ці факти. Така інформація дозволить зробити висновок про вплив правоохоронних органів на хід подій і, як наслідок, про наявність або відсутність ознак провокації злочину. ✅ Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення. ✅ Будь-яка негласна операція повинна відповідати вимозі про проведення розслідування по суті пасивним чином. Це виключає, зокрема, будь-яку поведінку, яка може трактуватися як тиск на заявника щодо вчинення правопорушення, наприклад, прояв ініціативи у зв’язку із заявником, поновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, наполегливі спонукання, підвищення ціни над середньою ціною або апелювання до жалю при згадках про ознаки «відмови». ✅ На користь версії про відсутність провокації свідчить, зокрема те, що обвинувачений визначав місце та час зустрічі, пропонував свідкові зателефонувати за можливості для того, щоб «порадитися», спрямовував хід розмов на обговорення теми надання неправомірної вигоди і саме обвинувачений у завуальованій формі визначив її розмір. ✅ На відсутність провокації вказує те, що неправомірна вигода надавалася двома частинами і обвинувачений не відмовився від другої, незважаючи на можливість усвідомити злочинність своїх дій та припинити їх. ✅ Твердження що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не наділений статусом обов’язкового для судів є безпідставним. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136237035

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2026 року (справа N676/1013/23) #протокол#додатки_до_протоколу#допустимість#зразки_для_експертизи#біологічні_зразки#встановлення_злочинного_вливу#поширення_злочинного_вливу Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Відсутність у протоколі технічних характеристик камери, її індивідуального заводського номеру, а також відсутність технічного носія інформації (та його індивідуального заводського номеру), на який проводилось фіксування даних процесуальної дії та умови і порядок їх використання, не ставить під сумнів допустимість цього протоколу, оскільки не змінює його інформаційного змісту. ✅ Закон не вимагає, щоб одразу всі перелічені у протоколі слідчої дії суб’єкти засвідчували відповідні додатки своїми підписами, хоча й не виключає можливості засвідчення додатку кількома особами. Тому засвідчення додатків лише певними з перелічених осіб не вказує на їх недопустимість. ✅ Незважаючи на те, що ні ст. 245 КПК, ні будь-яка інша стаття цього Кодексу не містить роз’яснення які саме зразки для експертизи варто розглядати як біологічні, проте очевидно, що ця норма покликана забезпечити додаткові гарантії особі від необґрунтованого втручання в її особисте життя чи обмеження особистої недоторканості. Саме тому під біологічними зразками у цьому випадку слід розуміти ті зразки, що мають безпосередню біологічну природу, зокрема, клітини, тканини, секрети, продукти життєдіяльності, фізіологічні виділення, мазки, зішкріби, змиви тощо. Водночас зразки голосу хоч і походять від людини, проте не мають такої біологічної природи, а мають конкретні характеристики, що досліджуються експертними методами як і будь-які інші звуки. ✅ З об’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 255-1 КК, може виражатися в двох формах: умисне встановлення та умисне поширення в суспільстві злочинного впливу. Встановлення злочинного впливу може виражатися у будь-яких діях спрямованих на: сприяння злочинної діяльності; спонукання до злочинної діяльності; координування злочинної діяльності, здійсненні іншого впливу на злочинну діяльність, а також виражається в організації розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності та здійсненні розподілу коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення злочинної діяльності. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135515722

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 квітня 2026 року (справа N284/1083/24) #угоди#угода_про_примирення#приватний_інтерес#публічний_інтерес#звільнення_від_відповідальності Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ При визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб’єктних (багатооб’єктних) злочинів, суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення. ✅ У разі примирення потерпілого з обвинуваченим законодавчі заборони стосуються випадків звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК та у підсумку закриття кримінального провадження і не стосуються застосування інституту угод про примирення. ✅ Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, оскільки сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують правовий інститут примирення саме до конкретного випадку, чим фактично задовольняється як власні (приватні) інтереси, так і за результатом укладення угоди суспільний (публічний) інтерес. При цьому публічний інтерес в такому випадку задовольняється шляхом притягнення винної особи до кримінальної відповідальності, призначення їй узгодженого, але ж покарання, та настання відповідних наслідків кримінально правового характеру (до прикладу настання судимості, призначення більш суворого покарання у разі вчинення нового кримінального правопорушення, або ж призначення покарання із застосуванням положень статей 70, 71 КК, тощо), які є відмінними від тих, які настають у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК. ✅ Реалізація інституту примирення між потерпілим та обвинуваченим має два шляхи його правової реалізації.Перша - звільнення від кримінальної відповідальності та, як наслідок, закриття кримінального провадження, що обумовлює припинення кримінального переслідування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, що очевидно є більш сприятливою умовою, ніж ухвалення вироку на підставі угоди про примирення з визначенням узгодженого покарання. Саме тому положення ст. 46 КК визначають більш широкий перелік вимог, аніж воля осіб та тяжкість кримінального правопорушення, наявність яких є необхідними для можливості звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 46 КК. Друга - затвердження вироком суду угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим і призначення узгодженого сторонами покарання. У такому випадку окрім покарання, правовим важелем для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень законодавець передбачив також наслідки за невиконання узгодженого покарання, які закріплені у ст. 476 КПК. ✅ Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) - це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136237065

Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2026 року (справа N354/1184/23) #затримання#право_на_захист#право_зберігати_мовчання#огляд_мобільного_телефону#пароль#таємниця_спілкування#приватне_спілкування Висновки суду щодо застосування норм права за результатами розгляду справи: ✅ Затримання є несподіваною дією, а тому участь захисника з цього моменту не завжди є можливою. ✅ Якщо при фактичному затриманні обвинуваченому не було роз’яснено право зберігати мовчання і не свідчити проти себе, тим не менш, відсутні підстави вважати, що виявлення у нього під час огляду місця події речових доказів стало безпосереднім наслідком порушення цього права в значенні ч. 1 ст. 87 КПК. ✅ Положення ч. 3 ст. 258 КПК охороняють права осіб, які бажають зберегти таємницю їхнього спілкування, і надають гарантії від зловживань правоохоронних органів на несанкціоноване втручання у спілкування. Натомість таємниця виключається, якщо абонент (учасник) спілкування не бажає її зберігати і добровільно розкриває її, зокрема перед державними органами. За таких обставин не відбувається втручання у спілкування, а відбувається фіксація добровільно розкритої інформації, яка втрачає статус таємниці й набуває статусу відкритості.  ✅ У випадку, коли особа добровільно надала дозвіл працівникам поліції на огляд належного їй мобільного телефону, повідомивши пароль доступу, то доступ до відповідної інформації не був пов’язаний з подоланням систем логічного захисту і здійснювався за добровільною згодою особи. Повний текст судового рішення за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136197243