23 вересня свій поважний 80-річний ювілей зустріла знана освітянка, мудра жінка та ветеран педагогічної праці Любов Володимирівна Подолян. Із поважною датою іменинницю привітали міський голова Звенигородки Олександр Саєнко та голова міської ветеранської організації Алла Мартиненко. Гості вручили ювілярці заслужену відзнаку — медаль «За сумлінну працю», не обділили й теплими словами, щирими побажаннями міцного здоров’я та родинного затишку, подарунками.
Розповідаючи про життєвий і професійний шлях Любові Володимирівни, голова ветеранської організації Алла Мартиненко поділилася теплими спогадами та біографічними штрихами:
«Краса душі, краса любові — найвища на землі краса! Ці слова найліпше характеризують Любов Володимирівну як людину, вчителя та особистість. Вона є справжнім зразком того, до яких висот може піднятися людина завдяки невтомній праці, наполегливості та мудрості.
Любов Володимирівна народилася і виросла в нашому місті: поміж прекрасних краєвидів та привітних і доброзичливих людей. Любов до праці, повага до старших і прагнення допомогти ближньому закладені в неї батьками з раннього дитинства. Із самого малку оточуючі пам'ятають її старанною, принциповою та доброю.
Закінчивши школу, спершу працювала вожатою у школі-інтернаті, а згодом вступила на біологічний факультет Уманського державного педагогічного інституту імені Павла Тичини, де активно виявляла себе і в навчанні, і в громадському житті.
Її трудовий шлях на ниві освіти викликає щиру повагу. Розпочавши у 1975 році вчителькою географії в Звенигородській школі №4, вона згодом викладала біологію та хімію, працювала заступником директора, а з 1985 року очолила Будинок школяра. Протягом десятиліть своєї праці Любов Володимирівна незмінно втілювала в життя настанови Василя Сухомлинського — нести дітям вогонь добра, краси й любові до рідного краю.
Вийшовши на заслужений відпочинок, вона залишається взірцем оптимізму, шляхетності та глибокої життєвої мудрості. Її робота завжди була покликанням, але водночас вона була і є чудовою, турботливою матусею та господинею, чия оселя потопає в квітах. А ще сьогодні її серце болить за всіх наших захисників — синів і доньок України, адже з 2014 року вона активно займається волонтерством.
На запитання про плани на майбутнє Любов Володимирівна відповідає по-філософски просто і життєствердно: «На осінь плани — просто жити!”
За багаторічну самовіддану працю ювілярка нагороджена численними грамотами, подяками та медаллю «Ветеран праці». Проте найвищою нагородою для неї залишаються добра пам'ять її вихованців, глибока повага колег і любов усієї Звенигородської громади.
Щиро вітаємо Любов Володимирівну з ювілеєм! Бажаємо невичерпної життєвої енергії, душевного спокою, мирного неба та довгих років у колі найрідніших людей!