Три довгих роки в полоні. Саме стільки часу знадобилося, аби мешканець села Гусакове Олексій Яроцький нарешті зміг знову ступити на рідну землю Звенигородщини. І повернення нашого Захисника в межах останнього обміну військовополоненими стало для всієї громади моментом радості, яка об'єднала сотні людей на центральній площі Звенигородки. Звичайно ж, найбільш очікуваною ця зустріч була для родини Олексія: після років невідомості, першими Воїна міцно обійняли його рідні, які не стримували емоцій та сліз радості. А маленький онук, вмостившись одразу на руках в дідуся, міцно обіймаючи, так і не відпустив його до самого завершення церемонії. Поруч із рідними захисника зустрічали друзі, односельці та земляки, які прийшли висловити безмежну повагу за його винятковий вияв стійкості. А особливим символом завершення цього важкого етапу став момент біля «Дерева надії» у центрі Звенигородки, де Олексій особисто зняв листок зі своїм ім'ям.Вітаючи військовослужбовця, міський голова Олександр Саєнко наголосив на важливості повної підтримки захисника у процесі його адаптації та чітко окреслив головну місію громади:«Твоє повернення, Олексію, після довгих очікувань і надважких випробувань — це свідчення виняткової сили характеру та збереженої людської гідності. Тепер на перше місце виходить відновлення сил, і наше пряме завдання — надати максимальну практичну допомогу в медичній реабілітації та вирішенні соціальних потреб, забезпечивши твоє повернення до цивільного життя».Ця подія стала ще одним нагадуванням про те, що боротьба за кожного з полонених має сенс і громада чекає на повернення кожного свого бійця. Зустріч Олексія Яроцького завершилася щирими, теплими розмовами та побажаннями якнайшвидшого відновлення здоров’я та душевного спокою в колі близьких людей.