Звенигородська міська рада - інформаційний канал | Як би поміж множини усіх нагород існувала офіційна відзнака “Безумовно...

Як би поміж множини усіх нагород існувала офіційна відзнака “Безумовно хорошій людині”, то одним з небагатьох, кому насправді варто її вручити, був би звенигородчанин Віктор Андрійович Заєць. Висококваліфікований, знаючий зварювальник, підприємець, волонтер і, саме так, - просто хороша людина, який відсвяткував цими днями своє 70-ти річчя.За роки життя своєю працею Віктор Андрійович заслужив немало різних відзнак, в їхньому числі й ту, що мають лише одиниці - звання Почесний житель міста Звенигородка. Але ті, хто знає його хоч трішки ближче, крім суспільних заслуг, передусім цінують порядність і людяність. Попри всі складнощі сучасності, умови ведення бізнесу, він до схилу літ зумів не розгубити цих якостей, залишаючись так само доброзичливим до світу й до людей, надійним у справах та безвідмовим, часто на шкоду собі.Все що робив із самого молодого віку Віктор Заєць, так це працював, з винятковою відповідальністю ставлячись до всього, за щоб не брався. І тоді, коли геть юним хлопцем розпочав освоювати спеціальність електрогазозварювальника в Звенигородському АТП-23035. І коли далі, вже після служби  в армії, працював за цим фахом, до якого виявився талант, на різних підприємствах України. І тоді, коли став майстром, далі начальником цеху, а потім і директором підприємства, яке всі ми тепер добре знаємо як товариство “Сантехнік”. При тому, на той час, а були це 90-ті роки, очолив підприємство далеко не з амібіцій, а лиш тому, що намагався вберегти підприємство, яке розвалювалося в умовах пострадянських приватизаційних реформ. І дбав не про себе, а про збереження робочих місць в умовах тотального безгрошів’я, і про  людей, які довірилися йому, обравши керівником. В нього це - цілком вийшло. Та для цього мусив перелаштовуватися, вчитися новій і незрозумілій на той час справі - веденню бізнесу, а не лише виробництву. Освоював суміжні напрямки і для Звенигородщини став першопроходцем у технологіях декоративного бетону та художньої ковки. А коли в Україну прийшло лихо війни, почав виготовляти усе, що міг для фронту. Мало того, взяв на себе ще одну нелегку ношу, гуртуючи на допомогу Збройним Силам інших підприємців й очолив ГО “Підприємці Звенигородщини”. Отак, постійно в клопотах та в роботі. І навіть в своє 70-річчя Віктор Андрійович приймав поздоровлення не вдома, а в своєму кабінеті, на робочому місці у товаристві “Сантехнік”. Сюди, в числі багатьох інших, приїхали привітати ювіляра й  міський голова Олександр Саєнко, його заступниця Ольга Вельган та секретар міської ради Володимир Низенко. А разом зі щирими словами поздоровлень, обдарували Віктора Андрійовича й іще однією нагородою - медаллю “За заслуги перед Звенигородською громадою”. Тож нехай це поважне 70-річчя стане для Віктора Андрійовича лише початком нового етапу, сповненого міцного здоров’я та родинного затишку. Щиро зичимо імениннику, щоб життєва наснага ніколи не згасала, а добро, яке він роками дарує людям та рідному місту, поверталося до нього сторицею!