Високоосвідчене і інтелігентне подружжя, що не емігрувало, а принципово залишилось на рідній землі у Львові, 10 років сиділо у Мордовії в таборах поряд. Знущались над ними як могли… Барвінський сидів в одному бараці із українським митрополитом Йосипом Сліпим. Їх змушували сідати навпроти і терти цеглу об цеглу, щоб цими звуками і такою наругою руйнували психіку і музичний хист…щоб забували один музику інший молитви. Кати руйнували памʼять, доводячи до безумства, щоб навіть в голові не жили його геніальні музичні твори, бо совєтської музики, подібної популярній Барвінському, не було. Ось коли була ще та чорна заздрість і ненависть до українського. А ви кажете де ці «тварі» взялись? І ще для тих, хто вважає, що українською говорити «не обязательно», можна і «на руском» любити Україну. Коли дружині Барвінського Наталі, доньці видатного фізика Івана Полюя, неперевершеній музикантці,дали ЛИШЕ РАЗ на пів години за десять років зустрітись у таборах із чоловіком Василем Барвінським, але поставили умову, розмовляти російською, подружжя просто сиділо і мовчало! Просто сиділо і мовчало! Розумієте? З таборів ці геніальні люди повернулись скаліченими. Наталя взагалі паралізованою. Твори Барвінського розшукують і тепер по усьому світу. Як і вони, знайдені і відтворені, збирають концертні зали… Ще одне геніальне подружжя із поламаною долею за українську душу, мову і талант! Ми маємо повернути його із забуття! Поцікавтесь його музикою і життям. І це дуже актуально сьогодні – бо такими хочуть зробити кожного з нас, ці кляті нащадки чекістів, що за хотіли цією загарбницькою війною «повторіть».©

Тетяна Редько