Я випадково знайшов спосіб вчити італійську, який нарешті працює для мене.

Моя проблема з італійською ніколи не була в тому, що я не можу її вивчити.

Проблема значно банальніша: мені нудно.

Вчити 20 слів про кухню. Потім кольори. Потім назви предметів у квартирі. Через 15 хвилин мозок починає шукати будь-яку причину зайнятися чимось іншим.

І я зрозумів: навіщо змушувати себе вчити те, що мені нецікаво?

Я створив у ChatGPT окремого бота для італійської і почав через нього читати книжки, які я й так хочу прочитати.

Наприклад, беру «Influence» Роберта Чалдіні.

Кажу: давай першу главу. Виділи найважливіші ідеї. Тепер поясни їх мені італійською. Розбери ключові слова, дієслова, конструкції. Дай мені на них приклади.

І я вже не «вчу італійську».

Я розбираю Чалдіні. Просто італійською.

Зараз так само проходжу «Lessons of History» Вілла та Аріель Дюрантів.

І тут випадково з’явився третій рівень.

Коли знаходжу в книзі сильну ідею, відкриваю іншого бота, наговорюю йому свої думки і роблю з цього пост.

Один із таких постів про війну вчора набрав близько 2 тис лайків в тредс.

І я раптом зрозумів, що зібрав три окремі корисні активності в один процес.

Я вчу італійську.

Одночасно читаю сильні книжки і прокачую мислення.

Одночасно створюю контент і розвиваю свої соціальні мережі.

Причому кожна наступна активність підсилює попередню.

Щоб написати пост, мені треба добре зрозуміти ідею. Щоб добре її зрозуміти, треба розібрати текст. А поки розбираю текст, вчу мову.

Мені здається, ми дуже часто намагаємося вирішити проблему мотивації дисципліною.

Можливо, цікавіше інше питання.

Як перебудувати нудну корисну справу так, щоб вона одночасно давала тобі ще два результати, які тобі реально потрібні?