Якщо чесно, я теж свого часу став жертвою культури «24/7 hustle».Я щиро вірив, що успіх це більше працювати. Раніше вставати. Пізніше лягати. Більше зустрічей. Більше дзвінків. Більше дій.Здавалося, що якщо працювати достатньо важко, результат обов’язково прийде.Але з роками я почав підозрювати, що сам став жертвою культурного програмування.Чим більше я читав Воррена Баффета, Чарлі Мангера, Джеффа Безоса, тим менше вони були схожі на людей, які живуть у режимі нескінченного «пахати ще більше».Навпаки.Вони майже одержимі не кількістю дій, а якістю рішень. Саме тоді я по-справжньому зрозумів зміст фрази Тоні Роббінса:“In the moment of decision, your destiny is shaped.”Не «у момент дії».Не «у момент важкої роботи».Саме у момент рішення формується майбутнє.Бо дія лише реалізує те рішення, яке ти вже прийняв.Якщо рішення було правильним — навіть звичайні дії можуть привести до величезного результату.Якщо рішення було слабким ти просто дуже швидко рухаєшся не в той бік.Я бачив підприємців, які працюють по 12–14 годин щодня, але роками не можуть вирватися зі свого рівня.І бачив інших, які зробили одне рішення, що змінило все.Змінили бізнес-модель.Вибрали правильного партнера.Відмовилися від збиткового напрямку.Переїхали в іншу країну.Найняли сильного CEO.З боку здається, що їм просто пощастило.Але зазвичай це було одне правильне рішення, після якого тисячі наступних дій почали працювати зовсім інакше.