Я регулярно співбесідою людей і не тільки коли хтось потрібен, а навіть коли ніхто не потрібен. Як правило це люди 30 років. Десь з 50 резюме розмовляю з одним. Чому відсіюю 49 як правило не видно, що людина вміє робити, немає досвіду, резюме написано як попало, або спеціаліст часто змінює роботу. Та навіть з тих з ким говорю як правило людина не визначаюилась з житті хто вона і що вона. Чи то співачка чи то маркетолог чи менеджерка чи мвд. З тим, що людина не визначилась де вона хоче будувати карьеру я можу зрозуміти за 10-15 хвилин спілкування. Для мене це говорить про повну деградацію освіти. Як шкільною так і вищої. Вибачте мене, але не знати в 30 років відповіді на головне питання твого життя це реально провал. І це провал викладачів, системи освіти і так батьків. Бо немає важливіше ніж ясність в цьому. Людина втрачає майже всю свою цінність якщо вона не визначилася в житті хоч приблизно куди їй рухатися. Хоч приблизно. Я говорю, що 30 річні не впевнені чи то бізнес чи то музика. Освіта українська це сорок і печаль. Я навіть не розумію навіщо дітям туди ходити.