Непростий червень.

Видихаю. У мами стався інсульт, коли я поїхала на гору Тотоху. Чоловік оперативно відреагував і обійшлося найкращим з можливих варіантів. Звісно на паузі були всі нові проєкти, ідеї, задуми. Основна увага на відновлення і переналаштування побуту. Одна з моїх потужних опор, яка утримує мене в тяжкі моменти ~ трохи чорний гумор. Моя мама хитра жінка. В її подруги сьогодні ювілей. І вони замовили їй український хор. Мама вже декілька днів ходить і розказує як добре себе почуває. І правда, по тиску і пульсу +- норм як для її стану. Попросила її пофарбувати в перерві між групою і клієнткою. Потім бачу, що щось не то. Збирається на др, на 1 годинку. Каже, ти мене відпустиш? Я кажу, лягай, поміряю тиск. Та все норм, я тільки но міряла. Треба їхати, бо хор скоро приїде. Але мене не обдуриш. Тиск 165/122 пульс 126. Ідеальний просто, щоб той хор її там і відспівав. Ну. Йомайо. Хочеться просто кричати. В мене просто нема сил. Вперта. Хитра. Я потім пів вечора переписувалась з лікарями, платила за додаткові консултацііі, стабілізувала її стан. А в неї горе - бо вона не бачила як плакав Толік, чоловік її подруги, коли співав хор.