Олеся Ніколенко🌖 Гештальт-терапевтка | Креаторка | Колись я мріяла: «Було б ідеально мати трьох донечок». Але мій внутріш...

Колись я мріяла: «Було б ідеально мати трьох донечок». Але мій внутрішній прагматик шепотів: «Три декрети ~ це вже еміграція від професійної реалізації».Всесвіт почув запит і зробив «оптову доставку» з мінімальною різницею у віці. 🫶Тепер я точно знаю: життя з погодками ~ це особливий вид мистецтва. Наприклад, моя домашня економіка зазнала краху.Легенда про те, що молодші доношують речі за старшою ~ розсипалась, як картковий будинок. Дівчата синхронізувалися за зростом і розміром ноги настільки швидко, що тепер у нас вдома не спадковість, а магазин іграшок, одягу, прикрас, книжок і 2 полички фарб з олівцями.Але якщо серйозно, то наше «виживання» ~ це насправді результат чіткої інженерії сенсів.Три стовпи моєї стійкості:Структура, як опора.Режим став тією невидимою архітектурою, яка тримала всю родинну кукуху. Це дозволило мені не переривати практику, а лише регулювати навантаження. Структура ~ це те, що рятувало мою ідентичність, не даючи їй розчинитися лише в одній ролі.Партнерство.Спільна опора на чоловіка, допомогу моєї мами та няні. Ми створили команду, де кожен знає свою зону відповідальності. Це і є перехід від дефіцитного «виживання» до усвідомленого виховання.Мій головний актив ~ ПСИХОТЕРАПІЯ, розпочата за 8 років до народження дітей і продовжується зараз. Це була інвестиція в ресурс, який дозволяє мені сьогодні не просто любуватися, як вони домовляються, граються, творять тоннами поробок, а й контенерувати з гумором непрості процеси. Материнство не стає тягарем, якщо в основі лежить «авторська позиція» та вчасно пропрацьований внутрішній світ. Коли мама в ресурсі, то діти стають не джерелом втоми, а ще одним джерелом неповторного задоволення від життя.