Хочу залишити це тут.
Вирішила подивитись інтервʼю Юлії Мендель якійсь українській дівчині..
Десь на дванадцятій хвилині відчула фізичне бажання розбіжатися і двома ногами стрибнути їй в обличчя ( але ж це технічно неможливо, тому просто уявила)…
Дуже нагадало одну істоту, яка паразитувала на інших, купляла собі хати за зароблені гроші на талантах інших, а потім всралася, сцикливо втекла з України і в Німеччині, як істиний шакал, влаштовує танці на кістках, обливаючи брудом тих, хто її, нікчему, кормив в її важкі часи…
Бо неприємненько, коли тебе відлучають від корита, розумію))
Прям уявляю цей внутрішній крик: « А пачіму он, а нє Я? Я ж таке талановите, в ви всі сліпі і тупі кретини…».
Проте, багато буде честі мразям час дарувати. Не про людський непотріб тема.
Я не просто була проти Зеленського в 2019..
Я розірвала звʼязки з персонами, які вважали тоді, що «от він ща порішає»… ( здебільшого це були маргінали, які чомусь вирішили, що зміна керівника покращить їхнє нікчемне життя, в якому вони пасивно споживають ресурс інших, не створюючи жодної конструкції). Бо це - вища ступінь інфантилізму - вважати, що хтось тобі зробить краще, ніж ти сам. Ця формула залишилась в «совку»…
Але то таке.
В першому турі я голосувала за Ляшка, бо серед усього того шобла він здавався справжнім. «Всіх на вила», «скотиняки».. Наче - примітивно, але ж, але..
Усіх інших я сприймала як гру в «пʼятнашки».
На другий тур свідомо не пішла ( не правильно це було, але - як є і чесно кажу).
Так от до чого я..
Я додивилась ці опінії дуже ображеної на весь світ людини і не почула жодної чіткої думки: що робити? які варіанти наших кроків?
Просто емоційна критика, демонізація вчинків і дешевий перехід на особистості…
Я впевнена, такі істоти не усвідомлюють, що кожна дія має наслідки.
Кожна!
І на все свій час.
Набагато зручніше діяти по честі, створювати благо ( наскільки вистачить твоєї соціальної міці), жити не обертаючись і не очікуюючи до останнього подиху, що хтось відбитий з кислотою чи секатором не позбавить тебе здоровʼя…
Зафіксую свою думку сьогодні.
Час все вирішить.
Час.
І він настане.
Не можна добивати своїх.
Бо за все буде закономірна відповідь ( можливо, і не сама інтелігентна)..
Ще раз підкреслю - я проти тої системи влади, яку більшість обрали тоді.
І я вже на собі сповна відчула той вибір людей.
Але ж - не сьогодні потрібно допомагати ворогу.
Ой, не сьогодні…
Я рада, що маю невеличке, але таке глибоко думаюче оточення, яке розуміє, наскільки зараз ми маємо втримати нашу країну і не дозволити нас зруйнувати провокаціями..
Тримаємось і дотримуємось інформаційної гігієни.
Бо ми для цього залишились в нашій країні і виживаємо після ракет.
Заради майбутнього без бруду для наших дітей.
Дякую за увагу.
Можете відписуватись.
Тих, хто мене зрозумів, обняла и притиснула до грудей🫂

https://youtu.be/4p_LlOjqV5A?si=AHi0l41hbbrZWX3W