Попався віршик, розчулилася до сліз. Це ж треба так талановито скласти.Звернувся Бог до України,Спитавши в кожної людини:— Подумай зараз і скажи, Що зробиш ти після війни?І Бог у відповідь почув,І кожен біль людський відчув: — Я побудую гарний дім,З родиною щоб жити в нім,А поряд посаджу калину —Червоний символ України,І я не дам їй похилитись…— А я сумлінно буду вчитись!Найкращим лікарем щоб стати,Здоров’я людям дарувати!— Я вчителькою бути хочу,До знань малечу заохочу!— Я агрономом гарним стану,Засію всі поля хлібами,Щоб пахла ними знов земля!— А я планую немовля!На світ я народжу дитинку:Маленьку щиру українкуАбо синочка-козака —У мене мрія ось така!— А я сирітку всиновлю,Можливо, навіть не одну,Бо після катувань страшнихДітей не матиму своїх…Як рідних, буду їх любити,Добра і людяності вчити!— Я малюватиму картини —Пейзажі нашої країни.— А я лишу у віршах слід Про славний наш козацький рід,Оспівуючи Батьківщину —Нескорену, міцну, єдину! — А ти що зробиш, сива мамо?— Могилку доглядати стану…Й молитись буду я за тих, Хто в небі вже, і за живих.Та до своїх останніх днів Просить прозріння для катів…І Україна проказала:— Навік Героям нашим Слава!Вклонюся низько їм і БогуЗа Мир, за нашу Перемогу!Почув слова ці Бог і мовив:— Я не залишу вас ніколи,Я завжди поруч, ви це знайте,Надію й віру не втрачайте! Живіть, народжуйте, любіть!І тільки уперед ідіть! ••••••••••••••••Війна… Ти долі нам зламала,Когось навіки роз’єднала,І навпаки, когось зріднила,Комусь дала натхнення й сили.І скільки б не було печалі, Життя продовжується й далі!Ми все здолаємо! Ми зможем!Ми неодмінно переможем!І всюди зацвіте калина,ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО! ©️Лія Острова #Юлія_Кострова