Будівництво триває далі... Ось одне із цікавих місць на шляху прямування від Лозової до Харкова. Одна зі святинь Харківської області знаходиться біля залізниці, на лінії Мерефа-Лозова. Дане місце розташовано за станцієй Боркі, в районі зупинки яка раніше називалась "Первомайська". У недавній час їй повернули колишнє ім'я в пам'ять про події які трапилися вже понад 120 років тому: станція "Спасів Скит".Навесні 1888 року з Севастополя до Москви їхав потяг в якому знаходився імператор Олександр III. 17 жовтня пасажирський склад з 17 вагонів з пасажирами та сім'єю російського царя в цей момент тягнули два більш потужних тягача від товарного поїзда в порівнянні з пасажирськими тягачами. Розвинувши занадто високу швидкість, в одному з поворотів поблизу селища Боркі через виниклу качки склад зійшов з рейок.В результаті аварії загинуло 21 і постраждало 35 осіб. Однак цар разом з його родиною в катастрофі потягу не постраждали, дивом залишившись живим. Так розповідають міф про те, що нібито Олександр володів величезною фізичною силою, що зміг утримати падаючу на сім'ю дах вагона і тим самим врятуватися. Проте насправді царську сім'ю врятувало те, що у вагона-ресторану під час аварії зрушили стіни, що не дозволило даху впасти на них.На честь чудесного порятунку Олександра III і його сім'ї було вирішено розпочати будівництво меморіального комплексу. У перебігу 1891-1894 років було зведено безліч споруд, у тому числі і храми. Роберт Марфельд був розробником комплексу архітектурних споруд. У комплекс входили цегляна будівля богадільні і гранітний обеліск із зображенням участі імператора в порятунку людей. Замість дерев'яної була збудована цегляна каплиця Нерукотворного Спаса, якраз в місці де опинився вагон-ресторан після краху. Каплиця складалася з чотирьох-гранной вежі з хрестом, а частина її приміщення знаходилася в залізничній "печері" насипі.Однак перлиною комплексу була православна церква Христа Спасителя. Це було грандіозне своїм розмахом будова тих часів, спроектоване у візантійсько-руському стилі 17 століття. Однокупольний храм вміщував близько 700 людей, а алтирь був звернений у бік залізниці, на схід. Фасад каплиці Нерукотворного Спаса, а також храму Христа Спасителя прекрашав мозаїчні кахлі які були зроблені А. Фроловим в майстернях імператорської Академії Мистецтв, в той час як зовнішнє покриття було оброблено сусальним золотом.Спочатку роботами з комплексом займалася Святогірська обитель, але з часом Спасів Скит був переданий до Міністерства шляхів і повідомлень. Так за часів їх "правління" були побудовані церковно-приходська школа і бібліотека, відкриті лікарня та будинок пристарілих для залізничників.Нажаль, під час другої світової війни храм був підірваний і повністю зруйнований, в той час як каплиця була сильно пошкоджена. З тих часів каплиця довгий час використовувалося як складське приміщення. Однак починаючи з 1992 року небайдужі мешканці взялися за реконструкцію каплиці. Пізніше к цьому процесу також приєдналася Південна Залізниця, і об`єднаними зусиллями влітку 2003 року була повністю відновлена ​​каплиця, а станція стала називатися її історичним ім'ям - Спасів Скит.https://youtu.be/KvV_cEz6LDY