Читаю про китайця, який підключив Claude і обслуговує 47 бізнесів наодинці. А я от прокинувся з усвідомленням, що навіть трьох задач не можу координувати. Що фура, яку наче координую. І яка мала прийти ще 5 числа, я взагалі не в курсі що там з нею.Що ніякий Claude чи Ші агент не вирішить мені цієї задачі. Бо мені треба подзвонити, саме подзвонити голосом. І делікатно розпитати як там справи. Делікатно домовитись про оформлення і розсилку гуманітарки. І фотозвіти. Так це доволі проста рутина, яку можна автоматизувати, але це не найм, а волонтерська праця живих людей. Яким треба віддячити. Яких треба підтримати. Саме мені.Так само як в команді, де ітак шалене напруження від задач, суперечок і емоційних просадок в наших координаціях.Треба дзвонити. Треба делікатно відповідати і надихувати.Де має значення тональність голосу, побудова речень, структурність і послідовність напрямків діяльності. Вдячність саме від мене.Бо всі добровольці. І кожен вже займається чимось своїм. Бо у кожного вистачає своїх проєктів, які можна розвивати.Координування мережі це завжди непросто.І я вчергове не справляюсь. Бо зараз маю важливий виступ, якого не мав вже доволі давно. Де багато англійської і абсолютно нове середовище. І треба максимальний фокус на нетворкінгу, новій термінології, правильному фокусі на деталі. І швидкість. Привернення уваги.І так складається зазвичай, що саме в ці дати мають відбуватися інші робочі питання. Які потребують моєї участі.Одночасно.Так можливо з мене непоганий надихуватор. Але зовсім нікудишній управлінець. Це те єдине, що мабуть ітак відомо. В моїй команді. Я не вмію ні правильно делегувати, ні вирощувати лідерів, ні ділити межі відповідальності. А ті хто можуть все самі, я їм схоже лише заважаю.І я абсолютно не уявляю, як може якийсь ШІ агент цьому зарадити.Так я пробував і щось навіть виходило.Але зараз я дивлюсь в месенджері, коли в останнє туди заходили люди, і чітко розумію, треба дзвонити. І буквально по пазликах всіх збирати.Бо всі десь так далеко від тих задач що треба мені, як ніби це десь за великим океаном.А в мене зараз якраз немає зовсім цього простору щоби дзвонити. Бо треба приділяти увагу зовсім іншим людям і процесам.«Хто ці всі, тебе читає три каліки.» Такий мені коментар прилетів в мій телеграм канал. Від одного доброго читача.Стільки тепла і любові, ідеальний комплімент для такого писаки як я.А мені не треба нікого.А я собі пишу. Щоб кукуха моя вспокоїлась. І я міг спокійно почати той день.Я взагалі не мультизадачний. І тому 47 бізнесів, які веде той китаєць зі своїми ШІ агентами. Для мене просто якийсь непідйомний космос.Я тут з одним не справляюсь і то навіть не бізнесом, а надзвичайно слабо конвертовану в гроші соціальну активність. Яка забирає 8 років мого життя.Та я вдячний, що вона в мене є. І мені треба хоч кудись дзвонити. І хоч хтось подзвонить можливо мені. Хоча я максимально від цього відмежовуюсь переписками. Всім дзен.А як у вас з управлінням. Змогли б делегувати Ші агентам 47 бізнесів. Чи як?