Є відчуття що ми зараз наближаємося до такого моменту в розвитку технологій, коли роль людини вже не буде вирішальною у формуванні майбутнього на фоні штучного інтелекту, певна межа людиноцентричної історії.
Думаю ми здебільшого уявляли дорослішання цивілізації як поступове розв’язання її суперечностей. Але схоже вона просто перейде в новий стан, зберігши їх незавершеними.

І це породжує цікавий ефект, яким би не був сценарій такого переходу, з високою ймовірністю ми вже не встигнемо вирішити всі ті протиріччя та проблемні питання, які були накопичені протягом століть. Наче ніхто так і не виграє ці вічні спори, і всі сторони можуть вважати себе переможцями, бо не буде вже середовища в якому їх позиція чи теорія могла б зазнати фіаско.

Вільний ринок чи соціалізм, салафіти чи суфії, андроїд чи айфон)
Ймовірно держборг так і не встигне вбити економіку США, фанати спорту не доведуть що їх команди кращі, Linux так і не стане головною операційною системою, патріархат не буде здоланий. Те що люди вірять астрологам, їдять м'ясо, дивляться порно, п'ють алкоголь, курять, крадуть, закохуються та сумніваються в собі. Це залишиться назавжди як частина того ким ми були.

Не знаю, якась одночасно сентиментальна, сумна і надихаючи думка. Наче в історії всесвіту ми назавжди залишимось молодими, не ідеальними, залишимось собою. Наче в галасливому барі, де грає музика, сперечаються, цілуються б'ються та сміються. Релятивізм якого так і не вдалось позбутися, гравці ще мають карти на руках і не встигли до кінця реалізувати власні стратегі та плани, а гра вже закінчилась.