Ірина ЖиленкоВуличка мого дитинстваЦе була звичайна вуличка.Липи. Лави. Квітники.Школа. Біля школи — "Булочна".Блиск веселої ріки.Пофарбовані парканчики,і кульбаби, і коза,і морозиво в стаканчиках,і фонтанчик, і базар.Я ходила до дитсадика.А за мною — котик Лис.А в зелених палісадникахсиньо півники цвіли.Пахло кропом з магазинчика,півень радісно кричав,а бабусі на ослінчикахколисали онучат.А дорослі все балакалипро незрозуміле нам.І частенько мами плакали.Бо була тоді війна.Що таке війна — збагнула яв літній день біля ріки,коли небо затягнулосячорнохмар'ям літаків.І моя маленька вуличкаспалахнула з краю в край —школа, біля школи — "Булочна",двір, і липи, і сарай.Як будинки з криком падалив палісадники лицем!Я боюсь про це і згадувать.Я боюсь писать про це.Я живу на іншій вулиці.Знову мир. І тиша знов.В синім небі розгорнулисяпаруси новобудов.Та іноді серце все-такиозирається назад.Де дівчатко у беретику?Де фонтанчик? Де базар?Школа. Біля школи — «Булочна».Сквер синичками дзвенить.Я зітхаю: рідна вуличкане вернулася з війни...#поезія