Бувають дні, коли найкращий план на день - залізти під ковдру і не висовуватися до кращих часів. Сьогодні був саме такий день.

Були новини, які мене не втішили, купа справ, що пішли не за планом, і взагалі хотілося залізти кудись глибоко у свою ракушку.

Під ковдру. Увімкнути фільм. Взяти книжку. Ні з ким не говорити й бажано взагалі не виходити у цей світ.

Але в мене були зйомки, на які я зовсім не хотіла йти.

І я себе змусила 🙈

Не переконувала, що «все прекрасно», і не намагалася терміново виправити свій настрій. Просто згадала свою ціль на цей рік: не ховатися, а вирішувати й робити кроки.

Бо своє життя можна будувати тільки тоді, коли в ньому присутня ти.

Тому я зробила один маленький крок. Вийшла з дому. А далі сталося те, що часто відбувається, коли перестаєш сидіти всередині власних думок.

Після зйомок ми розговорилися і я знайшла кроки до вирішення своїх питань. І зараз я їду додому й думаю: «А добре, що я все-таки пішла».

Що я роблю, коли мені так?

По-перше, згадувати куди ви хочете прийти. Не глобально на все життя, а що зараз важливо. І шукайте найменший крок, який можете зробити саме в такому стані.

По-друге, іноді допомагає зробити зачіску, вдягнути сукню, в якій я собі подобаюсь. Бо іноді внутрішній стан можна трохи посунути через зовнішнє.

По-третє, не мусолю думки по колу. Якщо в голові вже пішло: «Все погано, нічого не виходить, у всіх уже все є, а в мене знову…» - не розглядати це під мікроскопом.

І точно не порівнюю себе з тими, у кого, як мені здається, вже все вийшло.

Бо в такому стані дуже легко з одного поганого ранку зробити висновок про все своє життя.

А ще я можу просто дозволити собі посумувати.

Сьогодні саме так і було. Я сумна. І мені окей із цим.

Сум не завжди треба терміново прибирати. Іноді він якраз дозволяє трохи пригальмувати, перестати бігти й спокійніше подивитися, що насправді відбувається.

А якщо думок занадто багато — я їх виписую або йду з ними на коуч-сесію. Мені дуже допомагає не стільки знайти «чому я така», скільки подивитися: а як можна інакше? Що я можу зробити зараз?

Мені взагалі подобається нагадувати собі: життя не зобов’язане щодня бути веселкою.

Бувають хмари. Буває дощ. Буває просто сірий день.

Головне — не плутати «мені зараз сумно» з «моє життя погане».

Іноді можна побути в цьому стані.

А потім зробити один маленький крок у той бік, куди ти все-таки хочеш прийти.

Навіть якщо дуже хочеться залізти під ковдру. Особливо якщо дуже хочеться. :)