Почала читати збірку Haunted by Books Марка Валентайна, редактора і колекціонера, який часто знаходить якісь забуті книжки «темних» жанрів і повертає до них інтерес (багато кого з постійних героїв цього каналу я відкрила завдяки йому). В інтро він пише, що книжки часто ніби самі знаходять нас, і наводить приклад одного письменника, який досліджував тему Грааля і ніяк не міг знайти натхнення для чергового тексту, поки в чужому місті, де він був проїздом, випадково не зайшов у бібліотеку і не натрапив в одній книжці на опис традиції, яка моментально заволоділа його уявою і дала поштовх багаторічній роботі. Пізніше він дізнався, що ця книжка була дуже рідкісною, а традиція, яка в ній згадувалася, більше ніде не зафіксована.Я не колекціонерка і не дослідниця, я просто задротка з ноутбуком, але і зі мною таке буває — коли я готувала випуск про Мері Баттс і сувеніри (і Грааль!), то довго не могла знайти якийсь образ, в якому б сфокусувалася головна думка. І коли мені вже здавалося, що треба взагалі відмовитися від теми, я просто сіла апатично погортати випадкову книжку з картинками на абсолютно іншу тему, чисто щоб відволіктися, і в примітках до цієї книжки мені кинулася в очі цікава назва мемуарів якоїсь жінки — я від неробства знайшла їх, занурилася — і саме в них натрапила на те, що шукала. Знайшла той самий образ, без якого мої думки були просто абстрактним словоблуддям.Про Мері Баттс, до речі, у Haunted by Books теж є есей, але я ще до нього не дійшла. Проте в збірку вже закохана!