#життєвеКоли я переїхав в Таїланд - я переїзджав сюди з двома чемоданами, і рюкзаком. В мене звичайно залишалось ще дуже багато речей в Штатах, і частково вони поїхали в Україну, частково розпродались, а щось навіть просто так віддалось людям. Більше за все я звісно скучаю за своїм мерсом, який був найкращою машиною в світі. Але так - все що потрібно для життя - два чемодани речей, один з яких техніка для зйомки відосів. Сьогодні, тепер вже ми, переїхали. Дивлячись на ту кількість речей, якою я, а потім ми, обжились за ці три роки - диву даєшся, як швидко мотлох має властивість накопичуватись. Але зараз про квартиру. Я дуже любив свою квартиру в Бангкоці, але поява Тео призвела до того, що місця стало страшенно не вистачати. Самі зоркі могли побачити, що за останні пару місяців на задньому фоні новин з'явились манєжики, різні іграшки і куча речей. Взагалі не ясно, як людина якій тільки стукнув 1 рік має можливість займати стільки місця. І ладно - в моєму серці ( тут я пускаю дуже милу і сопливу емоцію ), а і фізично поглинаючи місце, як зєргі, після побудови своєї будівлі. + він ще почав переміщатись зі швидкістю гоночної машини, зі страшенним бажанням суіциду. Квартира - це цікаве місце. Дана квартира в Бангкоці викликає в мене страшенне відчуття дуальності. З однієї сторони - вона була тим місцем де на третій день свого життя срав Тео, та і в цілому - це перша його квартира. Це спогади наповненні страхом, щастям, нерозумінням, і відчуттям надії. З іншої сторони - в цій квартирі я провів найсамотніші 2 роки свого життя, коли мені було просто нікого обняти, поговорити, і засинав я з думкою: "Для чого це все", і найбільше моє бажання - ніколи не повертатись в ті часи. Хочеться щоб всі ці погані спогади залишились там. А переїзд - це чудовий момент, почати будувати нові, і щасливі спогади в новому місці. І спостерігати, як тепер в Тео в рази більше місця де можна повзати, робити перші кроки, і битись голової коли не вписався в поворот :) А в мене є свій куток, де я збудую свою студію :) 230 метрів все таки. А квартирка? Дякую, тобі Celes Asoke ( назва кондо ) за те що дав відчуття дому, далеко від дому. Ти був самою красивою квартирою з самими офігенними видом, і фоном, на якому можна робити неймовірні фотографії. Ти був місцем, де мені не дуже хотілось прокидатись. А ще в тебе був неймовірний зал, чудовий руфтоп, і класний басейн, в якому я майже не купався :) Але зараз - зараз вйо створювати чудові спогади в новому місці :)