Зараз я в Барселоні. І вперше один. Але кожного разу коли я в Барсі - я ходжу в "своє місце сили" - Sagrada Familia. Костел який іспанці будують вже другу сотню років, і мали б в найближчі 10 років добудувати. Але надихає мене не неймовірна архітектура Сагради. Вона неймовірно круто, в середині таке відчуття, що ти в космічному кораблі прибульців, і подих перехоплює кожен раз, коли я туда попадаю.Захоплююсь я архітектором - Антоніо Гауді. Гауді загинув 100 років тому ( його збив трамвай ). Але він залишив проєкт в такому стані, що ось уже декілька архітекторів після нього продовжують робити те, що він заповів. Він з самого початку знав, що те що він запланував - він не зможе створити при своєму житті. Навіть не дивлячись на те, що цьому проєкту він віддав 46 років свого життя. Гауді неймовірний тим, що він думав про те, як будуть будувати в майбутньому. До прикладу, він не вірив, що і надалі такі проєкти будуть тільки на бумагах, а ліпив частини собору з гіпсу, щоб подивитись як воно буде. Він не довіряв паперу. Зараз, звичайно все це вже друкується на 3д прінтерах, але по все тій самій технології Гауді. Він шукав натхнення в природі, в її структурах, в тому як ростуть дерева та квіти. Тому Саграда така дивна, але така неймовірна. Мені здається знайти проєкт всього свого життя, і розуміти що він залишиться довго після тебе, і цілі покоління архітекторів будуть продовжувати його справу - це і є - знайти мету свого життя. Гауді похоронений в Саграда Фамілії. В місці, яке сам для себе і побудував. Кожен раз, коли в мене є якісь важкі думки, або мені треба прийняти якесь рішення - я йду туда. І хоч я далекий від архітектури, такого типу творчості, або навіть релігії - там я відчуваю натхнення і легкість в душі. Ніби доторкнувся до великого. Кароче, крутий він був. І завжди буде.