Co-author, Єва Кафідова, 2023Єва Кафідова, мисткиня, авторка каналу Kafidova in the artland, народилася і виросла у Новій Каховці (Херсонська область). Наразі живе й працює у Києві. У своїй практиці працює з різними медіа, звертається до теми пам'яті та спогадів.Я побачила цю роботу Єви на діючій виставці «Я памʼятаю це місце, бо воно памʼятає мене» (триває у Києві) і попросила розповісти про неї.Єва Кафідова про свою роботу:«Це чотири роботи з серії, яка складається з двадцяти роздрукованих на цифровому принтері сканів чотирьох оригінальних малюнків. З технічної точки зору, мені хотілось пограти з тим, наскільки серйозною, традиційною і складною має бути робота, наскільки багато ручного вкладено, щоб вона мала ціну і цінність. Знаєте, як покласти голову у ксерокс і зробити такий друк? Принцип був такий самий. Оригіналів немає, я їх знищила, тому що мені було важливо, щоб нічого не «конкурувало» з цима роботами, вони самі по собі всі unique pieces. Насправді, техніка абсолютно ідентична звичайним графічним на офортному станку. Вони експоновані так, у вертикальну лінію, бо мені хотілось створити певне порівняння між кадрами, це додатковий рух, де насправді руху немає — фігура не особливо переміщується, не крокує. Війна закінчилась і вона йде на залізних ходулях до себе додому, минаючи степове море Херсонської області. Відсилає до книг Туве Янссон.Є частина цього образу, про яку я не завжди говорю — на залізних ходулях насправді неможливо важко рухатись, тому це ілюзія повертання додому. Коли помирає близька тобі людина, а ти з якоїсь причини не потрапляєш на похорон і так і не бачиш тіла, то продовжуєш десь всередині вірити, що вона просто зникла і в якийсь момент може знову прийти до тебе. Те саме відбувається тут — я живу спогадами про дім, тому що насправді від мого дому вже нічого не залишилось і я десь всередині себе не хочу потрапити на похорон і побачити тіло, побачити місце, у якому провела більшу частину життя абсолютно чужим»[email protected]