1) Ван Гог, Коло в'язнів (за/наслідуючи Гюставом(а) Доре), 1890 Ван Гог зазнав нападу психічного розладу у 1888 році та перебував у психіатричній лікарні з травня 1889 до травня 1890 року. Директор лікарні доктор Пейон і брат художника Тео заохочували Ван Гога займатися живописом для підтримки його відновлення. Через неможливість працювати на природі Ван Гог звернувся до копіювання інших робіт, зокрема фотографій та гравюр. Для цієї картини він працював не безпосередньо з гравюри Доре, а з більш чіткої ксилографічної репродукції Еліодора Пізана, опублікованої в нідерландському журналі De Katholieke Illustratie (6 (1872–1873), № 45, с. 357).Картина зображує групу в’язнів, що йдуть по колу в клаустрофобічному тюремному дворі, оточеному цегляними стінами з кількома маленькими арковими вікнами високо нагорі. В’язні марширують повз детективів, які спостерігають за ними, щоб запам’ятати їхні обличчя. Робота домінує пригніченими тонами синього та зеленого у тінях подвір’я, із вкрапленнями червоного на освітленій частині цегляних стін і двома маленькими білими метеликами у верхній частині композиції. Один із в’язнів, який іде попереду групи без кашкета і, можливо, має риси обличчя, схожі на Ван Гога, повернув голову, дивлячись прямо на глядача. Сцена нагадує про власне ув'язнення художника та його психологічну ізоляцію.Всього через кілька місяців, у липні 1890 року, Ван Гог застрелився, і ця картина була однією з тих, що були виставлені навколо його труни перед похованням. До 1909 року картину придбав Іван Морозов, і вона опинилася в Росії. Колекцію Морозова було націоналізовано радянським урядом і включено до складу Державного музею нового західного мистецтва в Москві. У 1948 році картину було передано новоствореному Державному музею образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна.Ця картина стала натхненням для сцени у в'язниці у фільмі Стенлі Кубрика «Механічний апельсин» (1971). (джерело)2) Даша Чечушкова, Infinite Return, рельєф, штукатурка, 2024 рік, виставка "Між прощанням та поверненням", Мистецький Арсенал. Суспільне Культура/фото: Яна Качковська3) Даша Чечушкова, скан з серії "Посібник перед сповіддю", офорт, акватінта, травлений штрих. 2023–2024. Надано художницею "Зазвичай я працюю з кімнатою, де існують різні "персонажі" одного цілого: полотна, блокноти, перформанси, відео, рельєфи тощо. Однак не завжди маю цю кімнату, з якою можу працювати. Після вторгнення це часто тимчасові простори, що є наслідком втрачання дому (стабільності) і кімнати, постійний пошук нових місць. Але всі ці персонажі й образи — завжди частина однієї суцільної, тотальної інсталяції.Наприклад, зараз у Voloshyn Gallery ("Дивлячись у розриви" — ред.) і в The Naked Room ("Земля під нігтями нагадує мені запечену кров" — ред.) експонуються різні роботи, де є один і той самий персонаж — той, що сидить на стільчику. Це також метод блукання, ходіння по одному і тому ж місцю."(джерело)