​​Гордість і Боже попередження | Микола Савчук

Хтось влучно зазначив, що смирення — це не думати про себе менше, а менше думати про себе. Адже гордість може мати вигляд як самозвеличення, так і удаваної скромності. Її суть не просто в пере- чи недооцінці власних можливостей, а у надмірній концентрації на самому собі, а відтак — витісненні на задній план Бога, який мав би бути у центрі уваги. Саме це сталося з ангелом Люцифером, який у підсумку перетворився на диявола: «Підіймуся на небо, вище Божих зірок поставлю свій престол… Уподібнюся Всевишньому…» (Ісая 14:13-14). Цю ж стратегію він згодом застосував щодо Адама та Єви: «Ви не помрете! Адже знає Бог, що того дня, коли скуштуєте… станете, як Бог, знаючи добро і зло» (Буття 3:5). А ось ще кілька прикладів руйнівної дії цього гріха:👇🏻📍

Фараон Єгипту. Результат — знищення армії у Червоному морі.

📍

Цар Саул. Результат — втрата покликання та відступництво.

📍

Імператор Навуходоносор. Результат — 7 років повного божевілля. Кожний із цих уже класичних випадків наочна ілюстрація не менш відомих біблійних принципів:👇🏻

«Гордість передує погибелі…» (Притчі 16:18)«Бог гордим противиться, а покірним дає благодать» (Якова 4:6). Як то кажуть: «Запам’ятай всього дві речі: 1) існує Бог; 2) і це не ти».

При цьому варто підкреслити, що цій спокусі піддаються не лише далекі від Господа, але й цілком віруючі люди, у яких гордість нерідко набуває релігійного забарвлення:«Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди… А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба…» (Луки 18:11, 13). У таких випадках ми перетворюємося на «старшого брата» із притчі про блудного сина — тішимося власною праведністю та засуджуємо тих, хто не дотягує до наших стандартів (Луки 15). Тоді як справжньою побожністю було б виявити милосердя і піти у далеку країну, щоб знайти того, хто опинився біля свинячого корита, і повернути його до батьківського дому.

📍

Вмієш розпізнавати гордість у собі?@yesheisua