ІНСАЙТИ💗1.Фізична витривалість Я справді думала, що я дуже слабка. Я вже казала тут, що спорт не люблю. Надаю перевагу стретчінгу, а пілатес - це вже моя стеля. АЛЕ. Я справді люблю ходити пішки. Наприклад, з Ігорем ми часто гуляємо багато, і хоч відносно його витривалості - моя витривалість це пшик, але якщо не порівнювати, то довгі дистанції, будучи у класному фізичному та ментальному стані, - must для мене. Чомусь я гадаю, що це допомогло мені саме в цьому поході, бо я віднайшла свій темп, перемістилась від відчуттів у вир думок, і ось ця легкість і відірваність допомогли полегшити фізичні відчуття. Моє дихання майже не забивалося (хоча я приїхала у похід хвора), а ноги не болять (терпима крепатура). Тому віднині я буду більш уважна до свого тіла і буду давати увагу думці «моє тіло може, воно витривале, створене для руху, аби підтримувати мій дух».2.Впертість і сміливість, дисципліна Знову ж таки, якщо порівнювати з більшістю людей, яких я знаю, я не вважаю себе впертою або дисциплінованою чи сміливою (якщо стосується досягнення цілей). Я вважаю себе розміреною, тою, яка бережно ставиться до свого стану, ніколи не піде наперекір своїм відчуттям і не буде стояти останнім воїном у полі. Коли ми підійшли до складного відрізку шляху, ввімкнувся гумор. Я почала нести всяку дурачину і сказала Соні: це мабуть я глибоко нещасна, ніколи не досягну своїх цілей, бо я, бачиш, яка несмілива. Чесно кажучи, уже зараз якось і не смішно. Бо це буквально установка, яка в мені сидить ще з дитинства: ну не може людина, як я - обережна і делікатна, виграти це життя. Та все ж. Мій патерн, коли страшно, завмирати. Я завмираю і дуже засмучуюсь відсутності своєї сміливості. Навіть не підозрюючи, що «завмирати» - це мій спосіб ту сміливість пробудити. Бо у більшості випадків, здається, я все ж збираю свій страх у кулак, і йду з ним вперед. Як пішла вгору, як спустилась з вершини, як роблю в житті. 3.Враження та подорожі До поїздки в Амстердам цього року, в мене досі не вибудувалась важливість подорожей. Чому? Тому що подорожі до Амстердаму не були оплачені мною самостійно. Ніби це щось, що є, або його нема. Хтось повіз - клас, ніхто не повіз, ну нічого, потім буде.А коли працюєш, заробляєш, усвідомлено відкладаєш, знаєш для чого і чому - це вау-досвід. Взагалі, це круто, будувати враження. Бо Новий Рік в дитинстві - це магія, тільки тому, що хтось ту магію організував. Мама, тато. Тепер я сама для себе і мама, і тато. І я турбуюсь про себе так, як того потребую. 4.ТЕРАПІЯ Я реально вилетіла в астрал під час складного відрізку, і зловила себе на думці: якщо я через півроку піду до психіатра, а він запитає мене: Як ваші успіхи? Що я відповім? Я класно. Фізично, ментально. Таблетки діють. Почуваюсь супер. Але чи вирішила я свої внутрішні проблеми? Ні. Чи вичерпала я свої образи? Ні. Чи пропрацювала травми? Ні. Чи можу я бути впевнена, що після завершення курсу АД, я зможу бути стабільною? Ні.Десь усередині мене все ще живе та нещаслива дитина, яку образили, проігнорували, не додали турботи, любові. Я вже проробила велику роботу над собою. Але ще скільки ж треба пройти. Тому я знову йду в поновлення терапії.