Нове ім’я: OsypismOsypism — сольний проєкт Андрія Осипенка, музиканта, поета та фронтмена Antagoneeast. І якщо в гурті музика завжди існує всередині спільної екосистеми, де кожен має власне бачення й творче поле, то тут Андрій уперше отримав простір, у якому може робити абсолютно все сам.«У мені просто живе надто багато музичних субстанцій, які хочуть на волю». Так і з’явився Osypism — проєкт, де не потрібно чекати чужого часу чи підлаштовувати ідеї під колективний процес. Дебютний EP «Мускус» Андрій сам написав, зіграв і спродюсував.17 хвилин 22 секунди власного музичного світу.Сам він називає результат своєрідним extrait de parfum — концентрованою версією себе. І метафора парфуму тут не випадкова: парфумерія стала однією з художніх мов релізу, а сам EP побудований майже як ароматична піраміда.У верхніх нотах — «Ранок» із білою постіллю, сонцем і відчуттям пробудження. У серці — «Кішечка» й «Тепле повітря» з домашнім теплом, дощем та вечірнім містом. У базі — «Мускус» і «Не лякає»: меланхолія, близькість, ніч і фінальний дотик.Але називати цю музику просто піснями про любов Андрій не хоче.«Я не люблю казати, що пишу про любов, бо це звучить до нудоти банально. Насправді я пишу про те, як це — відчувати». У піснях Osypism немає єдиної правильної сцени чи готового сюжету. Важливіше створити простір, у якому слухач сам побачить щось своє.«Мені цікавіше дати правильне світло, запах, температуру та кілька деталей, а решту залишити уяві». І сама любов тут значно ширша за романтичні стосунки чи сексуальну близькість. Це ранкове світло, тепле повітря, кішка поруч, жінка, місто — випадкові моменти, які раптом роблять звичайне життя красивішим.Музично Osypism теж відходить від території Antagoneeast. Замість альтернативного року — альтернативний інді-поп із noir/dark soul естетикою та помітним впливом Sade.У центрі — густий мелодійний бас, який подекуди майже солює, чисті гітари, що ніби ведуть між собою діалог, мінімалістичні аранжування, семпли, віолончель і навіть мурчання кішки.«Для мене кожен інструмент і кожна партія мають щось розповідати емоційно». Ще одна важлива частина нової ідентичності — голос. На «Мускусі» Андрій уперше повністю відкриває власний бас-баритон, і низький тембр стає частиною тієї самої інтимності, на якій тримається весь реліз.«Мені подобається думка, що мій голос може створити відчуття спокою, довіри й близькості — ніби ми залишилися вдвох». «Мускус» — перша спроба Osypism повністю занурити слухача у власний світ. І водночас лише точка запуску окремої музичної та візуальної ідентичності.А найкоротше Андрій формулює її сам:«Osypism — акт кохання з музикою». слухай© yak'music