Fuente
ХКТЕФК | Подорож мрії» — Горбенко Лаура (група Ф-365а)Назва: «Моя подорож: Там,...
111 Vistas/Alcance
2026-10-03 07:35
Mensaje №4422
🌎 «Подорож мрії» — Горбенко Лаура (група Ф-365а)
Назва: «Моя подорож: Там, де зникає зв’язок і починаються гори»
Слоган: Драгобрат: вище за хмари, ближче до себе.
«
Аодногоразупідчасмоєїподорожі…»
Ми їхали на Драгобрат у старенькому «ГАЗ-66», і це вже була пригода, від якої захоплювало подих. Вантажівку кідало на кожному камені, а за вікном густий ліс поступово поступався місцем суворому високогір’ю.
У перший же день ми піднялися рано-вранці й рушили пішки на саму гору Драгобрат. Погода одразу показала характер: довкола стояв такий густий туман, що ми йшли майже наосліп, а звичних карпатських краєвидів і панорам через цю «молочну завісу» взагалі не було видно. Проте ми наполегливо йшли далі й усе ж таки знайшли те саме знамените дзеркальце на вершині! У тумані воно виглядало якось особливо таємничо та атмосферно.
Зато наступного дня гори вирішили нас винагородити — ранок видався абсолютно сонячним і безхмарним. Ми вирушили до озера Івор. Сонце заливало світлом усі схили, небесно-блакитна вода дзеркально відбивала небеса, а довкола відкривалися такі краєвиди, що перехоплювало подих.
Ми сіли на траву біля води, дістали термоси з гарячим чаєм і просто насолоджувалися цим моментом. Цей контраст — від таємничого туманного підйому на Драгобрат до сонячної краси Івора — я не забуду ніколи. Саме заради таких емоцій люди й повертаються в гори знову і знову.
Посилання на роботу
Назва: «Моя подорож: Там, де зникає зв’язок і починаються гори»
Слоган: Драгобрат: вище за хмари, ближче до себе.
«
Аодногоразупідчасмоєїподорожі…»
Ми їхали на Драгобрат у старенькому «ГАЗ-66», і це вже була пригода, від якої захоплювало подих. Вантажівку кідало на кожному камені, а за вікном густий ліс поступово поступався місцем суворому високогір’ю.
У перший же день ми піднялися рано-вранці й рушили пішки на саму гору Драгобрат. Погода одразу показала характер: довкола стояв такий густий туман, що ми йшли майже наосліп, а звичних карпатських краєвидів і панорам через цю «молочну завісу» взагалі не було видно. Проте ми наполегливо йшли далі й усе ж таки знайшли те саме знамените дзеркальце на вершині! У тумані воно виглядало якось особливо таємничо та атмосферно.
Зато наступного дня гори вирішили нас винагородити — ранок видався абсолютно сонячним і безхмарним. Ми вирушили до озера Івор. Сонце заливало світлом усі схили, небесно-блакитна вода дзеркально відбивала небеса, а довкола відкривалися такі краєвиди, що перехоплювало подих.
Ми сіли на траву біля води, дістали термоси з гарячим чаєм і просто насолоджувалися цим моментом. Цей контраст — від таємничого туманного підйому на Драгобрат до сонячної краси Івора — я не забуду ніколи. Саме заради таких емоцій люди й повертаються в гори знову і знову.
Посилання на роботу